Івасюк

З піснями у вічність...

75 років від дня народження Володимира Івасюка

“Митець починається з тієї пісні, яку у нього забирають, як свою, вдячні люди, і вже не повертають…” Галина Тарасюк

1975 рік. Зліва направо: Віталій Дончик, його дружина Євгенія, Володимир Івасюк, Софія (мама), Оксана, Михайло (батько), Галина Івасюки.

Пазли долі, що звуться життям...

Пісня, створена під зоряним небом

Груди відкриті, очі в блакиті, Звуків у серці – цілий океан, – Всі вони, наче ягоди з грона, Линуть весільно на мій нотний стан.

Це слова однієї з перших пісень Володимира Івасюка “Мандрівний музика”. Тут добре видно світлу, творчу душу музиканта. А свій перший музичний, впізнаваний хіт Івасюк написав більше, ніж 50 років тому. Вірш пісні “Мила моя” нашкребтав на пачці від цигарок у переповненому вагоні, а музику створив раніше під зоряним небом Одещини; вплинула поїздка до Карпат. Саме тоді Володимир був студентом Чернівецького медінституту. Нині ця композиція відома під назвою “Я піду в далекі гори”.

Безсмертна "Червона рута"

Свій найвідоміший твір – пісню “Червона рута” Івасюк переписує безліч разів, шліфує. Наприкінці вересня 1970 року “Червона рута” та “Водограй” готові… Ці композиції стали справжньою сенсацією, а коли вперше звучали у Чернівцях – навіть зупинився автомобільний рух… Друзі В. Івасюка не сподівалися, що ця пісня стане хітом, натомість велику популярність прогнозували пісні “Водограй”. Проте сталося навпаки.

Таємниці доріг далеких

Володимир Івасюк, окрім музики і поезії, мав ще й хист до малювання. У його особовому фонді зберігається кількадесят малюнків різних років – переважно шкільних і студентських. Це виконані олівцем або акварельними фарбами натюрморти, пейзажі, портрети видатних людей, автопортрет, шаржі і карикатури.

Портрет сестри

Щирі одкровення

Ставши популярним у всьому Радянському Союзі, він завзято відмовлявся писати музику до російських текстів, говорячи, що він український композитор. Те, що молодий музикант був авторитетом для українців, знала і радянська влада.

Балада про мальви

Недарма цю пісню В. Івасюк спочатку хотів назвати «Баладою про матір», адже вона розповідає про сум матері, дитину якої забрала війна. Щоправда, у первинному варіанті лірична розповідь велася про доньку, а в остаточній версії образ втраченої дитини узагальнено — це може бути й донька, і син. До речі, після вбивства В. Івасюка (злочин досі не розкрито) у багатьох дослідників «Балада про мальви» асоціюється з трагічною долею композитора: «Було щось у цій пісні трагічно-пророче. Кожний звук, кожний інтонаційний зворот мав смислове навантаження, розкривав тему незнищенності життя, переходу однієї його форми в іншу, незнищенності материнської любові», — пише перший директор музею В. Івасюка П. Нечаєва. Історія України має багато сумних сторінок. Однією з них є російсько-українська війна, що розпочалася 2014 р. Тож «Балада про мальви» у наші дні звучить по-особливому актуально

Стихнуть кроки та не стихне серце...

Володимир Івасюк лишається музичним символом української музики 20-го століття. Символом пісні, що лунала від Львова до Вашингтона і Владивостока... Може, саме таким широким діапазоном свого звучання й була вона небезпечна, його пісня? А ще Володимир Івасюк лишається символом співочої і співаючої України – тієї, яка могла б бути і якою ще може стати.