Want to make creations as awesome as this one?

More creations to inspire you

EUROPE PHYSICAL MAP

Horizontal infographics

TEN WAYS TO SAVE WATER

Horizontal infographics

GRETA THUNBERG

Horizontal infographics

FIRE FIGHTER

Horizontal infographics

STEVE JOBS

Horizontal infographics

ONE MINUTE ON THE INTERNET

Horizontal infographics

Transcript

Василь Барка - літописець долі українського народу

16 липня - 105 років від дня народження (1908-2003)

Василь Барка – митець із когорти українських письменників Америки, родом із Полтавщини, який на весь світ заявив про Голодомор. Його прізвища немає в Українській радянській енциклопедії: літературознавці тоталітарного режиму намагались замовчувати його постать. Добре, що письменник дожив до того часу, коли його ім’я з-за океану повернулося на рідну землю, яку він вимушено покинув у дні страшної веремії. Цього видатного письменника-модерніста, літературознавця та філософа двічі номінували на здобуття Нобелівської премії. Нині в Полтаві на честь Василя Барки перейменовано одну з вулиць.

+

БІОГРАФІЯ

  • 1990 - Nam gravida magna id tortor fringilla posuere
  • 1992 - Nulla in leo ac est consequat convallis
  • 2001 - Donec a elit sem. In massa arcu
  • 2003 - rhoncus vel euismod quis
  • 2007 - pellentesque ac tortor

Василь Барка (справжнє прізвище Очерет) народився 16 липня 1908 року в селі Солониця Лубенського району на Полтавщині. Сім'я Очеретів переїхала у відкритий степ неподалік хутора Миколаївки, де Василь Барка ходив до трьохкласної початкової школи. З 1917 року письменник навчався в Лубенському духовному училищі («бурсі»), яке згодом радянська влада перетворила в трудову школу. Улюбленим предметом Василя була література. Хлопець захоплювався творчістю Сковороди, Шевченка, Стефаника, Франка, Коцюбинського. У 1927 році Василь Барка закінчив Лубенський Педагогічний технікум, працював учителем фізики і математики в шахтарському селищі Сьома Рота на Донбасі. У 1928 році через конфлікт з місцевими партійними керівниками Барка виїхав на Північний Кавказ до Краснодару. Там письменник вступив до місцевого педагогічного інституту на філологічний факультет. У 1930 році Василь Барка видає книгу поезій «Шляхи». Але «Літературна газета» звинуватила його у виявах «класово ворожого» світогляду, «буржуазному націоналізмі», у спробах відновити релігійний «пережиток капіталізму». Василя Барку примусили публічно каятися на зборах РАПП (Російської асоціації пролетарських письменників), до української секції якої він входив. Друга його книжка «Цехи» виходить у 1932 році, вона «ідеологічно правильна». Вірші цієї збірки створювалися під враженням спостережень на заводі «Красноліт», де письменник був у «творчому відрядженні». В цей час Василь Барка одружується з адигейською письменницею і обирає «добровільне поетичне мовчання», продовжуючи творити «для себе». На жаль, всі ці твори зникли під час війни. Василь Барка вступив до аспірантури Московського педінституту на українське відділення, але через постійний тиск він змушений був перевестися до відділу історії середньовічних західноєвропейських літератур. Одночасно з навчанням в аспірантурі укріїнський поет працює в Краснодарському художньому музеї науковим співробітником. Але і там пильні ідеологічні наглядачі побачили «контрреволюційність» в оформленні експозиції (використав твори митців релігійної тематики). За це Василя Барку було віддано під суд. Врятувався поет випадково через зміну настроїв у Кремлі. Пізніше Барка-науковець почав читати курс лекцій з історії західноєвропейських літератур у Краснодарі, також працював над кандидатською дисертацією щодо стилю «Божественної комедії» Данте. У 1940році Василь Барка успішно захистив дисертацію у Москві. Потім читав лекції з історії західноєвропейської літератури на філологічному факультеті Ростовського університету. У 1941 році поет добровольцем іде у «народне ополчення», хоча і має можливість звільнитися за станом здоров’я. Під час одного з наступів німців у 1942 році його було тяжко пораненено. За поетом доглядали, незважаючи на ризик, чужі люди. Німці загрожували покаранням за допомогу пораненим воїнам, а з радянських літаків скидали попередження, що всі, хто залишився в живих після бою з німцями — «зрадники Батьківщини». Барка опинився між двох вогнів. Одужавши, працював коректором у місцевій газеті «Кубань». У 1943 році була оголошена мобілізація всіх чоловіків на роботи в Німеччину, яка назавжди розлучила Василя з сімєю. У цьому ж році письменник вибрав собі псевдонім,чим намагався захистити свою родину від переслідувань. У Берліні йому вдалось вирватися з табору. Пізніше працював коректором у видавництві «Голос». Після розгрому Берліна у 1945 році, разом з іншими вигнанцями-втікачами письменник здійснив 1000-кілометровий перехід до Авсбурга в табір для переміщених осіб «Ділі». Ночував у ящику, терпів незгоди. Там поет почав свій перший прозовий роман «Рай», який вийшов у Нью-Йорку в 1953 році. У 1946 році у Німеччині вийшла збірка віршів Василя Барки «Апостоли», у 1947 році з’явилася збірка «Білий світ». Письменник намагався перебратися до Франції, але невдало. У 1950 році за офіційним дозволом Василь Барка переїхав до Америки, де працював над історією української літератури. За кордоном поет видав окремі частини під назвами «Хліборобів Орфей, або кларнетізм», «Правда Кобзаря» (1961). Також Василь Барка писав релігійно-філософські та літературознавчі есеї, займався перекладами. Кілька років працював редактором на радіостанції «Свобода». Поетичні збірки поета «Псалом голубиного поля» та «Океан» вийшли у 1958-1959 pоках. Протягом 1958-1961 років Василь Барка працював над романом «Жовтий князь», який опублікував у 1963 році окремою книгою в Нью-Йорку (тільки в 1991 році він з’явився в Україні). Протягом 1969-1988 рроків письменник працював над романом-притчею «Спокутник і ключі землі» про життя українців в Америці. У цей час вийшла епічна поема «Судний степ», 2 і З томи поезій «Океан», поетична збірка «Свідок сонця шестикрилий», драматична поема в двох томах «Кавказ». Ці твори Василь Барка вважав найголовнішими у своєму художньому доробку. Помер видатний український письменник у Глен Спей (українському поселенні неподалік від Нью-Йорка) 11 квітня 2003 року.

1. Барка Василь (1908-2003) // Українські письменники : біографії, огляди творчості, літературні напрямки і течії, літературознавчий словник. - Київ : Велес, 2011. - С. 13-19 2. Барка Василь (справжнє ім'я - Василь Костянтинович Очерет; 1908-2003) // Усі письменники і народна творчість: довідник. - Київ : Майстер клас, 2007-2008. - С. 30-33 3. Барка В. К. Жовтий князь : біографія письменника. Стислий переказ твору. Аналіз тексту. Зразки учнівських творів. / В. Барка ; автор-укладач В. В. Паращич. - Харків : Ранок, 1999. - 64 с. 4. Барка В. К. Поезія. Жовтий князь : повість / В. К. Барка. - Київ : Київська правда, 2003. - 320 с. 5. Козюра І. Василь Барка // Козюра І. Історичні силуети. - Полтава : Полтавський літератор, 2010. - С. 91-95 6. Вовк М. Сакральна ритуальність у міфо - символічній образній системі прозової спадщини В. Барки / М. Вовк // Народна творчість та етнографія. - 2005. - №5. - С. 93-99 7. Жулинський М. Василь Барка - культуролог і літописець долі українського народу / М. Жулинський // Жулинський М. Слово на сторожі нації. - Київ : Український письменник, 2015. - С. 184-200 8. Cлабошпицький М. Із життєпису білого монаха. Василь Барка // Слабошпицький М. 25 поетів української діаспори. - Київ : Ярославів Вал, 2006. - С. 477-508

Ці та інші книги за даною темою ви можете знайти у фондах Полтавської обласної бібліотеки для юнацтва імені Олеся Гончара та в електронному каталозі на сайті бібліотеки