Леонід Грінбейн

105 років від дня народження

Леонід Леонідович Грінбейн

Великий ілюзіоніст

Стати відомим фокусником Леонід Грінбейн (псевдонім Лео Грін) не мріяв. Його дитинство було не простим: народився у багатодітній сім'ї, через побої вітчима втік з дому, виховувався у колонії Макаренка, жебракував і навіть займався кишеньковими крадіжками. Після закінчення 8-річної школи деякий час виступав з групою китайських циркачів, намагався влаштуватися у Харкові до циркового балагана «Бюро атракціонів». І хоча спершу йому відмовили, Грін, самостійно опанувавши мистецтво демонстрації фокусів, через рік повернувся знову і після цього почалася його циркова кар’єра. Він був повітряним акробатом, потім жонглером, конферансьє та гіпнотизером, але найбільше публіці він запам’ятався як неперевершений ілюзіоніст.

У будівлі старого цирку у Харкові Леонід Грін пропрацював до кінця вісімдесятих минулого століття. Його учнями стали сотні хлопців та дівчат, разом із колегами він організував перший у країні театр фокусників.

У 1940 році Леоніда Гріна призвали до лав Червоної армії, де він виступав з концертами у складі самостійного колективу в м. Турка (Фінляндія). В роки німецько-радянської війни воював у складі 15-ї танкової бригади 18-ї армії. Був тричі поранений і контужений. Коли лікарі заборонили бути танкістом, його перевели до зенітних військ.Танкіст та зенітник завжди опікувався підтримкою доброго настрою солдат, коли в перервах між битвами бавив бійців своїми непересічними здібностями. Сувора військова повсякденність стала ще однією школою мужності для Гріна. Додому ж талановитий хлопець повернувся з двома десятками бойових нагород.

Десять років фокусник прожив на цілині. Став почесним громадянином Кустаная, привіз додому дві трудові медалі. Потім працював ліквідатором Чорнобильської АЕС, отримав солідну дозу опромінення. Він встиг опанувати безліч професій і навіть попрацювати фотокореспондентом в Узбекистані.

Через кілька років радянська влада знову намагалася посадити гіпнотизера. Його затримали просто після концерту. Суд встановив йому суворий режим. Проте через три місяці випустили із зали суду, де Грін показав своє незвичайне мистецтво і зумів довести, що він фокусник, а не гіпнотизер. ... І знову манеж цирку та оплески глядачів.

Цікаво, що про свій талант гіпнотизера Леонід Грін дізнався випадково. У дитинстві збирав навколо себе дворових дітей і голосом гіпнотизера вселяв приятелям, що вони на морі, а ті роздягалися до нижньої білизни і засинали... Оскільки сеанси гіпнозу раніше було заборонено, у 1948 році фокусника засудили на 10 років. Але вийшов маг уже через три роки, бо завдяки гіпнотичному таланту йому вдалося зцілити від небезпечних захворювань дітей та рідних начальства табору.

У репертуарі Гріна було безліч різних номерів: традиційні карти, які маестро витягував з різних боків та частин тіла здивованої публіки, номер із хусткою, яка не горить; фокус із цвяхом, коли маніпулятор нібито проколює їм руку, а за мить демонструє її неушкодженою. Він один із перших в країні виступив з номером з розпилювання дівчини в ящику, причому обидві половинки ворушили кінцівками.

Леонід Грін завжди збирав аншлаги. Під час виступу він обов'язково спілкувався з публікою. Леонід Леонідович відточував грані своєї майстерності, вражаючи маніпуляціями, які ніхто не міг перевершити.

В одному із своїх інтерв’ю харківський композитор Каміл Шуаєв говорив: "Його шоу мене вразило. І мені захотілося, щоб про Гріна згадали люди, які його знали раніше, і почули ті, хто не був з ним знайомий. Я підключив товаришів, ми зняли на відео кілька його виступів… По можливості організовую його виступи у невеликих заходах. Спочатку до мага ставилися скептично.

«Кого ти пропонуєш? Якогось старого? Та що він може? — недовірливо дивились на мене. Але цей «старий» — зібраний, бадьорий, бешкетний — незмінно затьмарює решту учасників концертної програми. І пізніше публіка згадує лише його номери. Тому що Грін – справжній Артист, майстер найвищого класу. Те, що він може, більше ніхто не робить.

Одним зі своїх номерів Леоніду Грінові був зобов'язаний Аркадій Райкін. Якось на концерті Грін показував фокус – діставав кульки з рота. Після виступу до нього до гримерки зайшов молодий Райкін і попросив навчити цього трюка.

Згодом з непроникно серйозним виглядом, як личить справжньому фокуснику, Аркадій Райкін маніпулював кульками. Червона кулька то з'являлася в нього в роті, то зникала, поки, нарешті, він не «ковтав» її. І ось з рота починали один за одним з'являтися кульки. Варто було тільки відкрити рота, щоб вимовити слово, як знову кулька! Райкін винувато посміхався публіці, переводив дух і... знову кулька! Глядачі заходилися від сміху, а артист незворушно повторював трюк.

Щоразу актор робив це по-різному. Інший рух голови, інший жест, інший вираз очей. І щоразу трохи перелякано та дуже смішно.

"Коли я кілька років тому гостював у своїх друзів у Тель-Авіві, там на гастролях був Копперфілд. Вирішив я з ним познайомитись. Охорона мене до нього, звісно, не пускала. Але як тільки я показав жартівливий фокус, ситуація змінилася. Я простяг одному з охоронців гроші, він їх бере, а замість купюр — дуля. Хвилин за п'ятнадцять ми вже розмовляли з Девідом. Спершу він досить холодно сказав, що чув про мене. Тоді я показав йому кілька номерів, і Копперфілд відразу запропонував мені роботу в його команді. На що я відповів: «Помічником до вас не піду». Адже я — червоний рядок". (Так називали артистів, чиє прізвище на афішах набирається найбільшим шрифтом). З інтерв’ю Л.Гріна

про нього писали в газетах

про нього розміщували матеріал на інтернет-сторінках

На очах Леоніда Гріна виросло не одне покоління акторів СРСР. Він неодноразово виступав у концертах разом із Клавдією Шульженко, Леонідом Утьосовим, Юрієм Дуровим, Сергієм Захаровим, Муслімом Магомаєвим, Штепселем та Тарапунькою, Юрієм Нікуліним та Аркадієм Райкіним. Навчав мистецтву маніпуляції та ілюзії Еміля Кіо, а потім і його сина Ігоря, сформував справжню плеяду фокусників.

Рідні Леоніда Гріна успадкували його професію. Його син теж фокусник-ілюзіоніст. Пішла стопами діда і онука, яка вже у сім років стала лауреатом міжнародного конкурсу. Циркова династія Грінів продовжується...

Леонід Леонідович Грін лауреат міжнародних та всесоюзних конкурсів. З гастролями він об'їздив десятки країн світу, щоразу повертаючись до рідного Харкова.

Помер Лео Грін у віці 95 років 26 лютого 2014 р. у Харкові. Похований на міському кладовищі № 2.

Фото пам'ятної плити Гріна Леоніда Леонідовича на колумбарії Другого міського кладовища Харкова

Використані джерела

Великий Грин: иллюзионист, заслуженный артист, ветеран цирка. – Текст та фотодані. – URL: // https://www.peoples.ru/art/circus/illusionist/leonid_grin/

Леонид Грин / Leonid Grin. – Текст та фотодані. – URL: https://www.peoples.ru/art/circus/illusionist/leonid_grin/history.html

90-летний юбилей отмечает старейший иллюзионист Украины Леонид Грин. – Текст та фотодані. – URL: https://atn.ua/leisure/90-letnij-jubilej-otmechaet-starejshij-illjuzionist-ukrainy-leonid-grin-21394/

Старейший иллюзионист Украины начинал обыкновенным карманником. – Текст та фотодані. – URL: https://ukraine.segodnya.ua/ukraine/ctarejshij-illjuzionict-ukrainy-nachinal-obyknovennym-karmannikom-107703.html

Легендарные Артисты цирка: Леонид Грин. – Текст та фотодані. – URL: https://web.archive.org/web/20150131151832/http://soffittos.ru/legends/83-circusgrin.html

Он учил мастерству братьев Кио, но отказался раскрыть тайны Копперфильду. Старейший фокусник планеты живет и работает в Харькове. – Текст та фотодані. – URL: http://archive.objectiv.tv/071210/50406.html

Лица харьковской национальности (часть 6). – Текст та фотодані. – URL: https://omelya75.livejournal.com/2852.html

95 років від дня народження Леоніда Леонідовича Гріна (справжнє Грінбейн) : [біографія] // Календар знаменних і пам’ятних дат Харківщини на 2013 рік : реком. бібліогр. покажч. / Упр. культури і туризму Харків. обл. держ. адмін., Харків. обл. універс. наук. б-ка. – Харків, 2012. – С. 29-30 : фот.

запрошуємо до бібліотеки

Адреса бібліотеки 61003 Харків, вул.Кооперативна, 13/2

Підготували Конопля Л.М. Сашкова Л.О.Редактор Травіна О.М. РЦІ "Харківщина" ХОУНБ