НАУКОВА БІБЛІОТЕКА СУМДПУ ІМЕНІ А. С. МАКАРЕНКА
ОСОБИСТОСТІ В ІСТОРІЇ УКРАЇНИ.
ІВАН КРИП'ЯКЕВИЧ
ВІРТУАЛЬНА ВИСТАВКА ДО 140-РІЧЧЯ ВІД ДНЯ НАРОДЖЕННЯ
СУМИ 2026
Академік Іван Петрович Крип’якевич належить до знакових постатей української науки ХХ століття як за своїм творчим доробком, так і за діапазоном просвітницької, педагогічної та популяризаторської діяльності.
Крип'якевич Іван Петрович – український історик, академік, професор Львівського національного університету імені Івана Франка, директор Інституту суспільних наук. Автор великої кількості наукових досліджень про українську козацьку державність та Богдана Хмельницького тощо.
«ІСТОРІЯ УКРАЇНИ» КРИП’ЯКЕВИЧА НАЛЕЖИТЬ ДО КРАЩИХ ДОСЯГНЕНЬ ІСТОРІОГРАФІЧНОЇ СПАДЩИНИ МИНУЛОГО – В ЦЬОМУ САМЕ ЗАКЛАДЕНА ЇЇ ВАРТІСТЬ НА СЬОГОДНІШНІЙ, І НА ЗАВТРАШНІЙ ДНІ».
Ярослав Дашкевич
РАННІ РОКИ: ВІД ЛЬВІВСЬКИХ ВУЛИЦЬ ДО УНІВЕРСИТЕТСЬКИХ АУДИТОРІЙ
Іван Крип’якевич відомий як дослідник історії України та її народу.
Народжений 1886 року у Львові, він виріс у родині священика, де любов до історії перепліталася з національним духом, і став одним із найвидатніших українських істориків XX століття. Початкову освіту Іван разом з молодшим за нього на рік братом Левом отримували вдома, коли родина на чотири роки за розподілом батька переїздила до села Великі Гнилиці Збаразького повіту на Тернопіллі.
Іван Крип’якевич – постать, що немов місток між епохами, поєднує бурхливе минуле України з її сучасним розумінням себе.
У 1895-1896 роках Іван навчався у Львові у польській школі Марії-Магдалини, де українською мовою викладали лише релігію.Під час навчання у IV Львівській гімназії (1896-1904) він добре оволодів німецькою, латинською, грецькою та польською мовами. У VI класі познайомився з бібліотекарем НТШ – Михайлом Павликом, який відкрив для нього світ української наукової книги. Вражаючими для свідомості юнака та формування його світогляду стали статті Івана Франка, прочитані ним в «Записках НТШ». Саме тоді він твердо вирішує стати істориком України та бути корисним своєму народові.
У 1904 році, по закінченню гімназії Іван Крип’якевич відвідує вакаційні наукові українознавчі курси, організовані у Львові влітку того ж року Товариством прихильників української науки, літератури і штуки.Товариство було засноване Іваном Франком, Михайлом Грушевським, Володимиром Гнатюком та Іваном Трушем для проведення освітніх заходів. Майже всі викладачі на курсах були членами Наукового товариства імені Шевченка.
У 1904 році Іван Крип'якевич вступає на філософський факультет Цісарсько-королівського університету імені цісаря Франца I (нині Ливівський національний університет імені Івана Франка).Вже на першому курсі він глибоко зацікавлюється історією України. Слухав лекції М. Грушевського, працював у його семінарі, освоював дослідницьку методику, укладав довідковий апарат до другого і третього томів «Історії України-Руси», значна частина яких присвячена середньовічній Галичині й Волині. Саме на цей час і припадає процес формування молодого історика.
В 1905 році студент Крип'якевич в «Записках наукового товариства ім. Шевченка» надрукував першу свою працю «Про торгівлю у Львові». В цей же період він працює над історією Львова і в 1907 році видає другу наукову роботу «Львівська Русь в XVI сторіччі». Тут молодий історик показує культуру і побут львівського міщанства, економіку.Під час навчання Іван Петрович слухав також лекції з історії професорів – Людвіка Фінкеля (1858–1930), Броніслава Дембінського (1858–1939), Шимона Ашкеназі, Станіслава Закшевського (1873–1936); з української літератури – Кирила Студинського (1868–1941) та Олександра Колесси (1867–1945); з психології – Казімєжа Твардовського (1866–1938); з українського мистецтва – Яна Болоз-Антонєвича (1858–1922).
Студентом Іван Крип’якевич вступив у члени Наукового Товариства імені Шевченка, що мало велике значення для його наукової праці. Юнак відвідував засідання Історично-філологічної та Історичної секцій, де «обидва видатні учені (М. Грушевський та І. Франко) нічим не виявляли своєї переваги і терпляче слухали початківців, у всьому їм допомагали, справляли їх роботи». Час навчання Івана Крип’якевича в університеті співпав з піднесенням суспільно-політичного руху та боротьби української національно свідомої молоді за український університет у Львові.
У ці роки формуються його громадсько-політичні погляди. Юнак із захопленням відвідує збори студентського товариства «Академічної громади», де слухає гострі промови Ярослава Веселовського, Михайла Лозинського, Миколи Цеглинського та ін. Бере участь у демонстраціях за український університет, мріє про визволення українського народу із-під ярма царату, широкий розвиток української культури, політичні зміни.
У січні 1907 року його заарештовують разом із сотнею інших студентів за участь в університетському заколоті з вивішуванням українського жовто-блакитного прапору у вікні університету. Тоді студентів після триденного голодування у в'язниці за вимогою політичних організацій було відпущено. Але ця «пригода» ще більше зактивізувала студенство.У листопаді 1911 року Іван Петрович захистив дисертацію «Козаччина і Баторієві вольності» та отримав ступінь доктора філософії з групи історичних наук. Після закінчення університету молодий науковець працює вчителем у приватній Рогатинській гімназії імені Володимира Великого (1909–1910 рр.).
Іван Петрович тримає щільний зв'язок з науковим товариством, на його кошти їздить в наукові відрядження. В цей же період він глибоко почав займатись історією козаччини в Україні, видає у записках товариства нову свою працю «Джерела до історії України-Руси».Його зв'язки в той період з Іваном Франком, К. Студинським, Гнатюком, Ф. Колессою, більшість яких працювала в науковому товаристві, дали йому, як історику, велику користь для майбутньої наукової роботи.
НАУКОВО-ПЕДАГОГІЧНА ДІЯЛЬНІСТЬ ІВАНА ПЕТРОВИЧА КРИП’ЯКЕВИЧА (1886-1967 РР.)
Деякий час Іван Крип’якевич завідує бібліотекою «Академічної громади», організовує просвітній кружок для роботи на селі. Водночас стає членом товариства «Просвіта» та секретарем «Організації для університетських справ», яка опікувалася захистом прав української молоді та вживанням у стінах університету української мови. У наступні роки продовжив викладацьку діяльність: у 1918–1919 рр. був приват-доцентом Кам’янець-Подільського державного українського університету (нині – Кам’янець-Подільський національний університет імені Івана Огієнка), професором Львівського українського таємного університету у 1921–1924 рр.
Освітня політика українських урядів 1917-1920 років, розбудова школи на національних засадах підштовхнула Крип'якевича до написання україномовних шкільних підручників. Використовуючи майже десятирічний педагогічний досвід, історик оперативно відгукнувся на потреби тогочасного суспільства і школи. Три перші навчальні посібники Івана Крип'якевича вийшли у видавництві «ВЕРНИГОРА», яке формально було розташоване в Києві, але фактично, через складну політичну обстановку, переїхало до Відня. Для щойно відкритих урядом УНР українських шкіл призначалась «Коротка історія україни для початкових шкіл та першої кляси гімназії», що вийшла 1918 року 50-тисячним накладом на 84 сторінках. Текст був поділений на 34 параграфи, видання містило 58 ілюстрацій та дві мапи.
У підручнику знайшлося місце практично для всіх переказів, відомих з українських літописів: про смерть князя Олега, хрещення Ольги, походи Святослава…
Підручники для шкіл, що зробили історію живою для учнів, включаючи ілюстрації та анекдоти, що підвищувало зацікавленість – за оцінками, вони вплинули на мільйони українців:
- «Огляд історії україни для вищих кляс середніх шкіл та вчительських курсів»
- «Шляхами слави українських князів»
- «Оповідання з історії України для нижчих кляс середніх шкіл»
Одночасно І. Крип’якевич займався громадською роботою: у 1921–1922 рр. працював у Комітеті охорони військових могил, займався пошуком і впорядкуванням українських стрілецьких могил на Галичині. Протягом 1923–1925 рр. брав участь у роботі туристично-краєзнавчого товариства «Плай». Редагував «Історичний вістник» (1923 р.), співпрацював із журналом «Політика» (1925–1926 рр.).І. Крип’якевич плідно співробітничав з НТШ (секретар історичної секції - 1920 рік; редагував «Записки Наукового товариства імені Шевченка, Праці Історично-філософічної секції» - 1924 рік, 1934 р. – голова Історично-філософської секції).
Коли радянські війська увійшли до Львова в 1939-му вчений адаптувався, ставши професором Львівського університету в 1941 році. У 1941 році Крип'якевичу без захисту дисертації, на підставі наукових звань, було присуджено ступінь доктора історичних наук. Під час німецької окупації науковець відмовився співпрацювати з нацистами, а після війни зіткнувся з репресіями. Іван Петрович був зв’язковим між українськими науковими колами Галичини та Києва, складав і пропонував для обговорення плани майбутніх тем історичних досліджень, заходів щодо організації інститутів і відновлення роботи Української Академії наук.
Працював над редагуванням наукових видань в «Українському видавництві». З 1944 року І. П. Крип’якевич поновив роботу у Львівському університеті, зокрема, як декан історичного факультету та завідувач Львівського відділення Інституту історії України АН. У цей період його звинуватили в тому, що він є противником марксизму і примусово перевели до Києва під нагляд органів держбезпеки. У повоєнні роки, з 1953-го по 1962-й, як директор Інституту суспільних наук АН, Крип’якевич керував дослідженнями, що охоплювали від середньовіччя до сучасності.
Видатний історик став академіком АН у 1958-му, а його підручники з історії України використовувалися в школах, формуючи свідомість поколінь. Ця кар’єра, сповнена злетів і падінь, нагадує гірську стежку – круту, але ведучу до вершин розуміння національної долі.У 1961 р. висунув ідею щодо створення історико-географічного словника України, яка надалі трансформувалась у підготовку фундаментальної колективної праці «Історія міст і сіл Української РСР» у 26 томах.
В останні роки І. П. Крип'якевич знову бере активну участь в науковій роботі товариства імені Шевченка. Він - директор історичної секції і редактор «Записок наукового товариства». Робота була безоплатна. Але Крип'якевич працював не за гроші, він, як і інші працював для науки, для суспільства. В цей же період Іван Петрович цікавиться історією визначних місць Західної України.
Історик знову повертається до теми про Богдана Хмельницького, про визвольну боротьбу українського народу проти польської шляхти. Він пише про Збори, де Хмельницький одержав блискучу перемогу над польською шляхтою, працює над працею про Гуцульщину, про її культуру, про побут гуцульського народу.
Помер І. П. Крип'якевич 21 квітня 1967 року у Львові. Ховали без офіційного прощання, з дому. Труну до місця поховання – на Личаківський цвинтар – несли молоді вчені. Процесія була велелюдною. Проте коли почалася церковна відправа, декотрі з присутніх залишили церемонію – з остраху, шо це позначиться на їхній кар’єрі.
ВНЕСОК В УКРАЇНСЬКУ ІСТОРІЮ: ПРАЦІ, ЩО ОЖИВИЛИ МИНУЛЕ
КЛЮЧОВІ ПРАЦІ КРИП'ЯКЕВИЧА
- «Студії над державою Богдана Хмельницького» (1925–1931) – фундаментальна розвідка, в якій досліджено державотворчі процеси, військову систему, адміністративний апарат, фінанси та право України середини XVII ст.
- «Історія української культури» (1937, ред. та співавтор) – комплексна праця, що описує розвиток українського письменства, мистецтва, театру та музики в контексті суспільно-політичних процесів.
- «Богдан Хмельницький» (1954) – масштабна біографія гетьмана, що детально висвітлює діяльність як політичного та військового діяча.
- «Історичні проходи по Львові» (1932) – класична краєзнавча праця, присвячена історії, архітектурі та пам'яткам Львова.
- «Історія українського війська» (1936, співавтор) – ґрунтовний огляд збройних сил України від найдавніших часів.
- «Велика історія України» (1935) – науково-популярна праця, покликана сформувати національну свідомість.
- «Українська історіографія» (1923) – огляд розвитку української історичної науки.
ФУНДАМЕНТАЛЬНІ ДОСЛІДЖЕННЯ З ІСТОРІЇ КОЗАЧЧИНИ ТА ПРО БОГДАНА ХМЕЛЬНИЦЬКОГО
- «Студії над державою Богдана Хмельницького» (1925–1931) – фундаментальне дослідження державного устрою, адміністрації, фінансів та війська часів Гетьманщини.
- «Богдан Хмельницький» (1954) – одна з найвідоміших біографій гетьмана, що детально описує Національно-визвольну війну.
- «Матеріали до історії української козаччини» (1914).«Козаччина в політичних комбінаціях 1620-1630 років».
ІСТОРІЯ КУЛЬТУРИ ТА ЦЕРКОВНА ІСТОРІЯ
- «Історія української культури» (1937, перевидавалася) – класична колективна праця під редакцією Крип'якевича, що охоплює розвиток української культури від княжої доби до XX ст.
- «Нарис історії української церкви».
КРАЄЗНАВЧІ ТА ІСТОРИЧНІ ПРАЦІ ПРО ЛЬВІВ І ГАЛИЧИНУ
- «Історичні проходи по Львові» (1932) – популярна книга про пам'ятки, вулиці та історію міста, яка вважається настільною для дослідників Львова.
- «Княжий Самбір та Самбірська волость».
- «Львівська Русь в першій половині XVI століття».
ІСТОРІОГРАФІЧНІ ТА ЗАГАЛЬНОІСТОРИЧНІ ПРАЦІ
- «Археографічні праці Миколи Костомарова».
- «Михайло Максимович – історик».
- «Історія українського війська» (співавтор).
- «Князь Ярослав Осьмомисл».
Внесок Крип’якевича в українську історію неможливо переоцінити: він автор численних праць про козацьку державу, Богдана Хмельницького та загальну історію України, які стали основою для шкільних підручників і наукових дискусій.Працюючи під тиском різних режимів – від австро-угорського до радянського, – він зберіг незалежність думки, популяризуючи українську культуру через Наукове товариство імені Шевченка.Його роботи не лише документували факти, а й надихали на боротьбу за ідентичність, роблячи історію інструментом національного відродження.
Крип’якевич, І. П. Всесвітня історія [Текст] : У 3-х кн. Кн. 1 : Стародавні часи : підручник / І. П. Крип’якевич. – Київ : Либідь, 1995. – 464 с.
Праця академіка І. П. Крип’якевича – популярний виклад минулого людства від його початку до завершення Першої світової війни і одночасно видатна пам’ятка української історичної думки 30-х років XX ст. Насиченість фактичним матеріалом дозволяє книжці бути цінним довідником. У першій книзі висвітлюється історія стародавніх народів від зародження людства й до часів Римської імперії включно.
Крип’якевич, І. П. Всесвітня історія [Текст] : У 3-х кн. Кн. 2 : Середньовіччя і нові часи : підручник / І. П. Крип’якевич. – Київ : Либідь, 1995. – 424 с. : іл.
У другій книзі висвітлюються дві значні епохи у поступові людства – Середньовіччя та нові часи. «Середньовіччя від стародавніх віків відрізняється передусім тим, що історичні події відбуваються в усій Європі, а не тільки над Середземним морем, як це було в старовині…».
Крип’якевич, І. П. Всесвітня історія [Текст] : У 3-х кн. Кн. 3 : Найновіші часи : підручник / І. П. Крип’якевич. – Київ : Либідь, 1995. – 288 с.
У третій книзі висвітлюються події, що відбувалися на Європейському та інших континентах з кінця XVIII до початку ХХ століття.
Крип’якевич, І. П. Галицько-Волинське князівство [Текст] : монографія / І. П. Крип’якевич. – Київ : Наукова думка, 1984. – 176 с.
Монографія – результат багаторічних досліджень вченого-історика з історії Галицько-Волинської землі періоду Давньоруської держави та феодальної роздробленості. Розкрито умови формування Галицько-Волинського князівства, його адміністративно-територіальний поділ, соціально-економічні й політичні відносини, вклад у боротьбу проти експансії католицьких феодалів та навали кочівників-завойовників, показано дружні взаємовідносини Галицько-Волинської Русі з іншими давньоруськими землями.
Крип’якевич, І. П. Історія України [Текст] / І. П. Крип’якевич. – Львів : Світ, 1990. – 520 с. – (Пам’ятки історичної думки України).
У книзі викладена історія української землі від доісторичних часів до 1910 р. Висвітлено питання розвитку господарства, ремесел, торгівлі, суспільно-політичного устрою, культури, освіти, мистецтва, письменства, науки. Описані стосунки з сусідніми країнами, умови формування громадсько-політичної думки, державності, розквіт і занепад княжої, а пізніше й козацької держави, розвиток національної самобутності та свідомості.
Крип’якевич, І. П. Коротка історія України [Текст] / І. П. Крип’якевич. – 2-ге вид., перероб. і доп. - Дніпропетровськ : Редакційно-видавничий відділ управління по пресі, 1992. – 104 с.
У другому виданні (переробленому і доповнененому) викладена історія української землі від доісторичних часів до 1910 р. Висвітлено питання розвитку господарства, ремесел, торгівлі, суспільно-політичного устрою, культури, освіти, мистецтва, письменства, науки. Описані стосунки з сусідніми країнами, умови формування громадсько-політичної думки, державності, розквіт і занепад княжої, а пізніше й козацької держави, розвиток національної самобутності та свідомості.
Крип’якевич, І. П. Коротка історія України [Текст] : підручник / І. П. Крип’якевич. – Дніпропетровськ : Редакційно-видавничий відділ управління по пресі, 1992. – 104 с.
Це підручник для дітей, написаний Іваном Крип’якевичем, на замовлення видавництва «Вернигора». Книга служила ідеї національного відродження, в ній висвітлено історію України від найдавніших часів до 1918 року. Видання ілюстроване, доповнене хронологічною таблицею.
Історія української культури [Текст] / за заг. ред. І. Крип’якевича. – 4-те вид., стереотип. – Київ : Либідь, 2002. – 656 с.
Ця грунтовна праця створена видатними українськими вченими й мистецтвознавцями Іваном Крип’якевичем, Володимиром Радзикевичем, Миколою Голубцем, Степаном Чарнецьким та Василем Барвінським у 30-ті роки XX ст. В яскравій та доступній формі автори подають основні відомості про розвиток українського письменства, образотворчого мистецтва, театру та музики від княжої доби до першої третини XX ст. у тісному зв’язку із поступом українського суспільства. Іваном Крип’якевичем написані розділи, присвячені побуту українського народу від давніх часів до доби Козацької держави.
Крип’якевич, І. П. Зв’язки Західної України з Росією до середини XVII ст. [Текст] / І. П. Крип’якевич ; відп. ред. Ф. П. Шевченко ; АН УРСР, Ін-т сусп. наук. – Київ : Вид-во АН УРСР, 1953. – 72 с.
«Західноукраїнські землі в той час більше зв’язуються у торговому відношенні з центральною Україною, йде процес створення єдиного національного ринку. Через те що торгові зв’язки з Польщею внаслідок війни припинилися, експорт продуктів і промислових виробів з Західної України почав спрямовуватися по шляху на Київ, і для західноукраїнських купців особливо важливими стали також торгові зв’язки з Росією…».
Крип’якевич, І. П. Огляд історії України [Текст] : посібник / вступне слово Ю. М. Алексєєва. – Київ : Вища школа, 1995. – 143 с.
Не все у книзі можна сприймати беззастережно, адже писалася вона автором у найскладніші часи після 1917 року. Проте людська щирість і високе науково-дослідницьке сумління автора впадають в око на кожній сторінці його неординарної праці.
Документи Богдана Хмельницького [Текст] / упор. : І. Крип’якевич, І. Бутич. – Київ : Вид-во АН УРСР, 1961. – 740 с.
У збірку вміщено всі наявні листи, універсали та накази Богдана Хмельницького за 1648-1657 рр. з архівів та бібліотек України, Польщі, Угорщині, Росії, Швеції, Німеччини, Австрії.
Історія українського війська [Текст] : В 2-х ч. : Ч. 1 / авт. І. Крип’якевич. – репринт. вид. І. Тиктора. – Львів, 1936. – Київ: Поліграфкомбінат «Україна», 1993. – 288 с. : іл. – (Бібліотечка журналу «Пам’ятки України»).
У кнізи подано матеріал з історії українського війська за часів княжої доби та становлення війська періоду козаччини.
Універсали Богдана Хмельницького (1648-1657) [Текст] : матеріали до українського дипломатарію / упор. : І. Крип’якевич, І. Бутич. – Київ: Видавничий дім «Альтернативи», 1998. – 382 с. : іл.
У збірці вміщено всі відомі універсали і накази Богдана Хмельницького, а також угоди і вимоги гетьмана за 1648-1657 рр. з архівів України, Росії, Білорусі, Польщі, США, Бразилії, в яких йдеться про соціально-економічний розвиток і політичне становище України у період Хмельниччини. У додатках наведені сумнівні та підроблені універсали Богдана Хмельницького, універсали полковників; список універсалів Богдана Хмельницького, згадуваних у джерелах та літературі, але не виявлених, а також примітки; список скорочень; список застарілих і маловживаних слів; предметний, іменний та географічний покажчики; список ілюстрацій і перелік документів.
Крип'якевич, І. П. Історичні проходи по Львові [Текст] : книжка-путівник / І. П. Крип`якевич ; упоряд. тексту, опрац. та прим. Б. Якимовича. – Львів : Апріорі, 2007. – 115 c. : фот.
У книжці-путівнику розповідається про цікаві факти з історії міста, про його історичні й архітектурно-мистецькі пам’ятки, а також описано повсякденне життя львів’ян. Ця праця – одна з найкращих книжок усіх часів про славне княже місто, столицю Галицько-Волинської держави, духовний центр української нації.
ЦІКАВІ ФАКТИ ПРО ІВАНА КРИП'ЯКЕВИЧА
- Після дослідження власного роду історик зазначив, що його родина походила із Польського міста Поздяч. Ймовірно, що первісна форма прізвища звучала як Крип’як.
- Іван Петрович любив порядок на своєму столі та не любив коли хтось там щось переставляв.
- Крип’якевич писав під кількома псевдонімами. Як Іван Горишівський, щоб уникнути цензури в польські часи – це додавало таємничості його роботам.
- У Крип’якевича був улюблений годинник, котрий історик щодня вранці накручував. Коли вчений помер, то його годинник теж зупинився і з тих пір його ніхто не накручує.
- Був одружений з Марією Осипівною Сидорович, в шлюбі з якою народилось двоє синів: Петро-Богдан та Роман.
- Він був найвидатнішим учнем Михайла Грушевського.
- Іван Крип’якевич був пристрасним колекціонером старовинних мап, які використовував для візуалізації битв, роблячи уроки історії схожими на стратегічні ігри.
- Під час Другої світової війни вчений врятував тисячі документів НТШ, сховавши їх від бомбардувань, – справжній герой архівів.
- Його книга про Хмельницького була заборонена в СРСР до 1950-х, але таємно поширювалася, надихаючи дисидентів.
- Крип’якевич любив каву з львівських кав’ярень, де народжувалися ідеї для нових праць, – дрібниця, що робить його ближчим до нас.
ДЖЕРЕЛА
- http://www.nbuv.gov.ua/node/5457
- https://www.facebook.com/npvmms/posts
- https://uk.wikipedia.org/
- http://resource.history.org.ua/
- https://www.ukrlib.com.ua/
- https://uain.press/blogs/
«Коли б так можна усі ті частини України політично об’єднати, то українське плем’я стануло проти московського, коли б вже не як рівне, то політично сильне. Каміння для тієї будівлі все ще лежить готове. Може з часом найдеться будівничий – герой, що складе його докупи. За тисячу літ життя українського народу нагромадилося того «каміння» багато-багато. Різної величини й форми, різної тривкості та якості. Майбутній будівничий матиме з чого вибирати, сягаючи в скарбницю будівельного матеріалу, що нею є – історія України».
Іван Крип'якевич
МАТЕРІАЛ ПІДГОТУВАЛА ЗАВІДУВАЧКА СЕКТОРОМ ОБСЛУГОВУВАННЯ КОЛОМІЄЦЬ Л. Д.
Особистості в історії України. Іван Крип' якевич
Тетяна Шостак
Created on May 14, 2026
Віртуальна виставка до 140-річчя від дня народження українського історика, академіка АН УРСР, професора Львівського державного університету імені Івана Франка, директора Інституту суспільних наук АН УРСР - Івана Петровича Крип'якевича.
Start designing with a free template
Discover more than 1500 professional designs like these:
View
Essential Business Proposal
View
Project Roadmap Timeline
View
Step-by-Step Timeline: How to Develop an Idea
View
Artificial Intelligence History Timeline
View
Mobile Phone Call
View
Momentum: Tools Tutorial
View
Momentum: Onboarding Video
Explore all templates
Transcript
НАУКОВА БІБЛІОТЕКА СУМДПУ ІМЕНІ А. С. МАКАРЕНКА
ОСОБИСТОСТІ В ІСТОРІЇ УКРАЇНИ.
ІВАН КРИП'ЯКЕВИЧ
ВІРТУАЛЬНА ВИСТАВКА ДО 140-РІЧЧЯ ВІД ДНЯ НАРОДЖЕННЯ
СУМИ 2026
Академік Іван Петрович Крип’якевич належить до знакових постатей української науки ХХ століття як за своїм творчим доробком, так і за діапазоном просвітницької, педагогічної та популяризаторської діяльності.
Крип'якевич Іван Петрович – український історик, академік, професор Львівського національного університету імені Івана Франка, директор Інституту суспільних наук. Автор великої кількості наукових досліджень про українську козацьку державність та Богдана Хмельницького тощо.
«ІСТОРІЯ УКРАЇНИ» КРИП’ЯКЕВИЧА НАЛЕЖИТЬ ДО КРАЩИХ ДОСЯГНЕНЬ ІСТОРІОГРАФІЧНОЇ СПАДЩИНИ МИНУЛОГО – В ЦЬОМУ САМЕ ЗАКЛАДЕНА ЇЇ ВАРТІСТЬ НА СЬОГОДНІШНІЙ, І НА ЗАВТРАШНІЙ ДНІ».
Ярослав Дашкевич
РАННІ РОКИ: ВІД ЛЬВІВСЬКИХ ВУЛИЦЬ ДО УНІВЕРСИТЕТСЬКИХ АУДИТОРІЙ
Іван Крип’якевич відомий як дослідник історії України та її народу.
Народжений 1886 року у Львові, він виріс у родині священика, де любов до історії перепліталася з національним духом, і став одним із найвидатніших українських істориків XX століття. Початкову освіту Іван разом з молодшим за нього на рік братом Левом отримували вдома, коли родина на чотири роки за розподілом батька переїздила до села Великі Гнилиці Збаразького повіту на Тернопіллі.
Іван Крип’якевич – постать, що немов місток між епохами, поєднує бурхливе минуле України з її сучасним розумінням себе.
У 1895-1896 роках Іван навчався у Львові у польській школі Марії-Магдалини, де українською мовою викладали лише релігію.Під час навчання у IV Львівській гімназії (1896-1904) він добре оволодів німецькою, латинською, грецькою та польською мовами. У VI класі познайомився з бібліотекарем НТШ – Михайлом Павликом, який відкрив для нього світ української наукової книги. Вражаючими для свідомості юнака та формування його світогляду стали статті Івана Франка, прочитані ним в «Записках НТШ». Саме тоді він твердо вирішує стати істориком України та бути корисним своєму народові.
У 1904 році, по закінченню гімназії Іван Крип’якевич відвідує вакаційні наукові українознавчі курси, організовані у Львові влітку того ж року Товариством прихильників української науки, літератури і штуки.Товариство було засноване Іваном Франком, Михайлом Грушевським, Володимиром Гнатюком та Іваном Трушем для проведення освітніх заходів. Майже всі викладачі на курсах були членами Наукового товариства імені Шевченка.
У 1904 році Іван Крип'якевич вступає на філософський факультет Цісарсько-королівського університету імені цісаря Франца I (нині Ливівський національний університет імені Івана Франка).Вже на першому курсі він глибоко зацікавлюється історією України. Слухав лекції М. Грушевського, працював у його семінарі, освоював дослідницьку методику, укладав довідковий апарат до другого і третього томів «Історії України-Руси», значна частина яких присвячена середньовічній Галичині й Волині. Саме на цей час і припадає процес формування молодого історика.
В 1905 році студент Крип'якевич в «Записках наукового товариства ім. Шевченка» надрукував першу свою працю «Про торгівлю у Львові». В цей же період він працює над історією Львова і в 1907 році видає другу наукову роботу «Львівська Русь в XVI сторіччі». Тут молодий історик показує культуру і побут львівського міщанства, економіку.Під час навчання Іван Петрович слухав також лекції з історії професорів – Людвіка Фінкеля (1858–1930), Броніслава Дембінського (1858–1939), Шимона Ашкеназі, Станіслава Закшевського (1873–1936); з української літератури – Кирила Студинського (1868–1941) та Олександра Колесси (1867–1945); з психології – Казімєжа Твардовського (1866–1938); з українського мистецтва – Яна Болоз-Антонєвича (1858–1922).
Студентом Іван Крип’якевич вступив у члени Наукового Товариства імені Шевченка, що мало велике значення для його наукової праці. Юнак відвідував засідання Історично-філологічної та Історичної секцій, де «обидва видатні учені (М. Грушевський та І. Франко) нічим не виявляли своєї переваги і терпляче слухали початківців, у всьому їм допомагали, справляли їх роботи». Час навчання Івана Крип’якевича в університеті співпав з піднесенням суспільно-політичного руху та боротьби української національно свідомої молоді за український університет у Львові.
У ці роки формуються його громадсько-політичні погляди. Юнак із захопленням відвідує збори студентського товариства «Академічної громади», де слухає гострі промови Ярослава Веселовського, Михайла Лозинського, Миколи Цеглинського та ін. Бере участь у демонстраціях за український університет, мріє про визволення українського народу із-під ярма царату, широкий розвиток української культури, політичні зміни.
У січні 1907 року його заарештовують разом із сотнею інших студентів за участь в університетському заколоті з вивішуванням українського жовто-блакитного прапору у вікні університету. Тоді студентів після триденного голодування у в'язниці за вимогою політичних організацій було відпущено. Але ця «пригода» ще більше зактивізувала студенство.У листопаді 1911 року Іван Петрович захистив дисертацію «Козаччина і Баторієві вольності» та отримав ступінь доктора філософії з групи історичних наук. Після закінчення університету молодий науковець працює вчителем у приватній Рогатинській гімназії імені Володимира Великого (1909–1910 рр.).
Іван Петрович тримає щільний зв'язок з науковим товариством, на його кошти їздить в наукові відрядження. В цей же період він глибоко почав займатись історією козаччини в Україні, видає у записках товариства нову свою працю «Джерела до історії України-Руси».Його зв'язки в той період з Іваном Франком, К. Студинським, Гнатюком, Ф. Колессою, більшість яких працювала в науковому товаристві, дали йому, як історику, велику користь для майбутньої наукової роботи.
НАУКОВО-ПЕДАГОГІЧНА ДІЯЛЬНІСТЬ ІВАНА ПЕТРОВИЧА КРИП’ЯКЕВИЧА (1886-1967 РР.)
Деякий час Іван Крип’якевич завідує бібліотекою «Академічної громади», організовує просвітній кружок для роботи на селі. Водночас стає членом товариства «Просвіта» та секретарем «Організації для університетських справ», яка опікувалася захистом прав української молоді та вживанням у стінах університету української мови. У наступні роки продовжив викладацьку діяльність: у 1918–1919 рр. був приват-доцентом Кам’янець-Подільського державного українського університету (нині – Кам’янець-Подільський національний університет імені Івана Огієнка), професором Львівського українського таємного університету у 1921–1924 рр.
Освітня політика українських урядів 1917-1920 років, розбудова школи на національних засадах підштовхнула Крип'якевича до написання україномовних шкільних підручників. Використовуючи майже десятирічний педагогічний досвід, історик оперативно відгукнувся на потреби тогочасного суспільства і школи. Три перші навчальні посібники Івана Крип'якевича вийшли у видавництві «ВЕРНИГОРА», яке формально було розташоване в Києві, але фактично, через складну політичну обстановку, переїхало до Відня. Для щойно відкритих урядом УНР українських шкіл призначалась «Коротка історія україни для початкових шкіл та першої кляси гімназії», що вийшла 1918 року 50-тисячним накладом на 84 сторінках. Текст був поділений на 34 параграфи, видання містило 58 ілюстрацій та дві мапи.
У підручнику знайшлося місце практично для всіх переказів, відомих з українських літописів: про смерть князя Олега, хрещення Ольги, походи Святослава…
Підручники для шкіл, що зробили історію живою для учнів, включаючи ілюстрації та анекдоти, що підвищувало зацікавленість – за оцінками, вони вплинули на мільйони українців:
Одночасно І. Крип’якевич займався громадською роботою: у 1921–1922 рр. працював у Комітеті охорони військових могил, займався пошуком і впорядкуванням українських стрілецьких могил на Галичині. Протягом 1923–1925 рр. брав участь у роботі туристично-краєзнавчого товариства «Плай». Редагував «Історичний вістник» (1923 р.), співпрацював із журналом «Політика» (1925–1926 рр.).І. Крип’якевич плідно співробітничав з НТШ (секретар історичної секції - 1920 рік; редагував «Записки Наукового товариства імені Шевченка, Праці Історично-філософічної секції» - 1924 рік, 1934 р. – голова Історично-філософської секції).
Коли радянські війська увійшли до Львова в 1939-му вчений адаптувався, ставши професором Львівського університету в 1941 році. У 1941 році Крип'якевичу без захисту дисертації, на підставі наукових звань, було присуджено ступінь доктора історичних наук. Під час німецької окупації науковець відмовився співпрацювати з нацистами, а після війни зіткнувся з репресіями. Іван Петрович був зв’язковим між українськими науковими колами Галичини та Києва, складав і пропонував для обговорення плани майбутніх тем історичних досліджень, заходів щодо організації інститутів і відновлення роботи Української Академії наук.
Працював над редагуванням наукових видань в «Українському видавництві». З 1944 року І. П. Крип’якевич поновив роботу у Львівському університеті, зокрема, як декан історичного факультету та завідувач Львівського відділення Інституту історії України АН. У цей період його звинуватили в тому, що він є противником марксизму і примусово перевели до Києва під нагляд органів держбезпеки. У повоєнні роки, з 1953-го по 1962-й, як директор Інституту суспільних наук АН, Крип’якевич керував дослідженнями, що охоплювали від середньовіччя до сучасності.
Видатний історик став академіком АН у 1958-му, а його підручники з історії України використовувалися в школах, формуючи свідомість поколінь. Ця кар’єра, сповнена злетів і падінь, нагадує гірську стежку – круту, але ведучу до вершин розуміння національної долі.У 1961 р. висунув ідею щодо створення історико-географічного словника України, яка надалі трансформувалась у підготовку фундаментальної колективної праці «Історія міст і сіл Української РСР» у 26 томах.
В останні роки І. П. Крип'якевич знову бере активну участь в науковій роботі товариства імені Шевченка. Він - директор історичної секції і редактор «Записок наукового товариства». Робота була безоплатна. Але Крип'якевич працював не за гроші, він, як і інші працював для науки, для суспільства. В цей же період Іван Петрович цікавиться історією визначних місць Західної України.
Історик знову повертається до теми про Богдана Хмельницького, про визвольну боротьбу українського народу проти польської шляхти. Він пише про Збори, де Хмельницький одержав блискучу перемогу над польською шляхтою, працює над працею про Гуцульщину, про її культуру, про побут гуцульського народу.
Помер І. П. Крип'якевич 21 квітня 1967 року у Львові. Ховали без офіційного прощання, з дому. Труну до місця поховання – на Личаківський цвинтар – несли молоді вчені. Процесія була велелюдною. Проте коли почалася церковна відправа, декотрі з присутніх залишили церемонію – з остраху, шо це позначиться на їхній кар’єрі.
ВНЕСОК В УКРАЇНСЬКУ ІСТОРІЮ: ПРАЦІ, ЩО ОЖИВИЛИ МИНУЛЕ
КЛЮЧОВІ ПРАЦІ КРИП'ЯКЕВИЧА
ФУНДАМЕНТАЛЬНІ ДОСЛІДЖЕННЯ З ІСТОРІЇ КОЗАЧЧИНИ ТА ПРО БОГДАНА ХМЕЛЬНИЦЬКОГО
ІСТОРІЯ КУЛЬТУРИ ТА ЦЕРКОВНА ІСТОРІЯ
КРАЄЗНАВЧІ ТА ІСТОРИЧНІ ПРАЦІ ПРО ЛЬВІВ І ГАЛИЧИНУ
ІСТОРІОГРАФІЧНІ ТА ЗАГАЛЬНОІСТОРИЧНІ ПРАЦІ
Внесок Крип’якевича в українську історію неможливо переоцінити: він автор численних праць про козацьку державу, Богдана Хмельницького та загальну історію України, які стали основою для шкільних підручників і наукових дискусій.Працюючи під тиском різних режимів – від австро-угорського до радянського, – він зберіг незалежність думки, популяризуючи українську культуру через Наукове товариство імені Шевченка.Його роботи не лише документували факти, а й надихали на боротьбу за ідентичність, роблячи історію інструментом національного відродження.
Крип’якевич, І. П. Всесвітня історія [Текст] : У 3-х кн. Кн. 1 : Стародавні часи : підручник / І. П. Крип’якевич. – Київ : Либідь, 1995. – 464 с.
Праця академіка І. П. Крип’якевича – популярний виклад минулого людства від його початку до завершення Першої світової війни і одночасно видатна пам’ятка української історичної думки 30-х років XX ст. Насиченість фактичним матеріалом дозволяє книжці бути цінним довідником. У першій книзі висвітлюється історія стародавніх народів від зародження людства й до часів Римської імперії включно.
Крип’якевич, І. П. Всесвітня історія [Текст] : У 3-х кн. Кн. 2 : Середньовіччя і нові часи : підручник / І. П. Крип’якевич. – Київ : Либідь, 1995. – 424 с. : іл.
У другій книзі висвітлюються дві значні епохи у поступові людства – Середньовіччя та нові часи. «Середньовіччя від стародавніх віків відрізняється передусім тим, що історичні події відбуваються в усій Європі, а не тільки над Середземним морем, як це було в старовині…».
Крип’якевич, І. П. Всесвітня історія [Текст] : У 3-х кн. Кн. 3 : Найновіші часи : підручник / І. П. Крип’якевич. – Київ : Либідь, 1995. – 288 с.
У третій книзі висвітлюються події, що відбувалися на Європейському та інших континентах з кінця XVIII до початку ХХ століття.
Крип’якевич, І. П. Галицько-Волинське князівство [Текст] : монографія / І. П. Крип’якевич. – Київ : Наукова думка, 1984. – 176 с.
Монографія – результат багаторічних досліджень вченого-історика з історії Галицько-Волинської землі періоду Давньоруської держави та феодальної роздробленості. Розкрито умови формування Галицько-Волинського князівства, його адміністративно-територіальний поділ, соціально-економічні й політичні відносини, вклад у боротьбу проти експансії католицьких феодалів та навали кочівників-завойовників, показано дружні взаємовідносини Галицько-Волинської Русі з іншими давньоруськими землями.
Крип’якевич, І. П. Історія України [Текст] / І. П. Крип’якевич. – Львів : Світ, 1990. – 520 с. – (Пам’ятки історичної думки України).
У книзі викладена історія української землі від доісторичних часів до 1910 р. Висвітлено питання розвитку господарства, ремесел, торгівлі, суспільно-політичного устрою, культури, освіти, мистецтва, письменства, науки. Описані стосунки з сусідніми країнами, умови формування громадсько-політичної думки, державності, розквіт і занепад княжої, а пізніше й козацької держави, розвиток національної самобутності та свідомості.
Крип’якевич, І. П. Коротка історія України [Текст] / І. П. Крип’якевич. – 2-ге вид., перероб. і доп. - Дніпропетровськ : Редакційно-видавничий відділ управління по пресі, 1992. – 104 с.
У другому виданні (переробленому і доповнененому) викладена історія української землі від доісторичних часів до 1910 р. Висвітлено питання розвитку господарства, ремесел, торгівлі, суспільно-політичного устрою, культури, освіти, мистецтва, письменства, науки. Описані стосунки з сусідніми країнами, умови формування громадсько-політичної думки, державності, розквіт і занепад княжої, а пізніше й козацької держави, розвиток національної самобутності та свідомості.
Крип’якевич, І. П. Коротка історія України [Текст] : підручник / І. П. Крип’якевич. – Дніпропетровськ : Редакційно-видавничий відділ управління по пресі, 1992. – 104 с.
Це підручник для дітей, написаний Іваном Крип’якевичем, на замовлення видавництва «Вернигора». Книга служила ідеї національного відродження, в ній висвітлено історію України від найдавніших часів до 1918 року. Видання ілюстроване, доповнене хронологічною таблицею.
Історія української культури [Текст] / за заг. ред. І. Крип’якевича. – 4-те вид., стереотип. – Київ : Либідь, 2002. – 656 с.
Ця грунтовна праця створена видатними українськими вченими й мистецтвознавцями Іваном Крип’якевичем, Володимиром Радзикевичем, Миколою Голубцем, Степаном Чарнецьким та Василем Барвінським у 30-ті роки XX ст. В яскравій та доступній формі автори подають основні відомості про розвиток українського письменства, образотворчого мистецтва, театру та музики від княжої доби до першої третини XX ст. у тісному зв’язку із поступом українського суспільства. Іваном Крип’якевичем написані розділи, присвячені побуту українського народу від давніх часів до доби Козацької держави.
Крип’якевич, І. П. Зв’язки Західної України з Росією до середини XVII ст. [Текст] / І. П. Крип’якевич ; відп. ред. Ф. П. Шевченко ; АН УРСР, Ін-т сусп. наук. – Київ : Вид-во АН УРСР, 1953. – 72 с.
«Західноукраїнські землі в той час більше зв’язуються у торговому відношенні з центральною Україною, йде процес створення єдиного національного ринку. Через те що торгові зв’язки з Польщею внаслідок війни припинилися, експорт продуктів і промислових виробів з Західної України почав спрямовуватися по шляху на Київ, і для західноукраїнських купців особливо важливими стали також торгові зв’язки з Росією…».
Крип’якевич, І. П. Огляд історії України [Текст] : посібник / вступне слово Ю. М. Алексєєва. – Київ : Вища школа, 1995. – 143 с.
Не все у книзі можна сприймати беззастережно, адже писалася вона автором у найскладніші часи після 1917 року. Проте людська щирість і високе науково-дослідницьке сумління автора впадають в око на кожній сторінці його неординарної праці.
Документи Богдана Хмельницького [Текст] / упор. : І. Крип’якевич, І. Бутич. – Київ : Вид-во АН УРСР, 1961. – 740 с.
У збірку вміщено всі наявні листи, універсали та накази Богдана Хмельницького за 1648-1657 рр. з архівів та бібліотек України, Польщі, Угорщині, Росії, Швеції, Німеччини, Австрії.
Історія українського війська [Текст] : В 2-х ч. : Ч. 1 / авт. І. Крип’якевич. – репринт. вид. І. Тиктора. – Львів, 1936. – Київ: Поліграфкомбінат «Україна», 1993. – 288 с. : іл. – (Бібліотечка журналу «Пам’ятки України»).
У кнізи подано матеріал з історії українського війська за часів княжої доби та становлення війська періоду козаччини.
Універсали Богдана Хмельницького (1648-1657) [Текст] : матеріали до українського дипломатарію / упор. : І. Крип’якевич, І. Бутич. – Київ: Видавничий дім «Альтернативи», 1998. – 382 с. : іл.
У збірці вміщено всі відомі універсали і накази Богдана Хмельницького, а також угоди і вимоги гетьмана за 1648-1657 рр. з архівів України, Росії, Білорусі, Польщі, США, Бразилії, в яких йдеться про соціально-економічний розвиток і політичне становище України у період Хмельниччини. У додатках наведені сумнівні та підроблені універсали Богдана Хмельницького, універсали полковників; список універсалів Богдана Хмельницького, згадуваних у джерелах та літературі, але не виявлених, а також примітки; список скорочень; список застарілих і маловживаних слів; предметний, іменний та географічний покажчики; список ілюстрацій і перелік документів.
Крип'якевич, І. П. Історичні проходи по Львові [Текст] : книжка-путівник / І. П. Крип`якевич ; упоряд. тексту, опрац. та прим. Б. Якимовича. – Львів : Апріорі, 2007. – 115 c. : фот.
У книжці-путівнику розповідається про цікаві факти з історії міста, про його історичні й архітектурно-мистецькі пам’ятки, а також описано повсякденне життя львів’ян. Ця праця – одна з найкращих книжок усіх часів про славне княже місто, столицю Галицько-Волинської держави, духовний центр української нації.
ЦІКАВІ ФАКТИ ПРО ІВАНА КРИП'ЯКЕВИЧА
ДЖЕРЕЛА
«Коли б так можна усі ті частини України політично об’єднати, то українське плем’я стануло проти московського, коли б вже не як рівне, то політично сильне. Каміння для тієї будівлі все ще лежить готове. Може з часом найдеться будівничий – герой, що складе його докупи. За тисячу літ життя українського народу нагромадилося того «каміння» багато-багато. Різної величини й форми, різної тривкості та якості. Майбутній будівничий матиме з чого вибирати, сягаючи в скарбницю будівельного матеріалу, що нею є – історія України».
Іван Крип'якевич
МАТЕРІАЛ ПІДГОТУВАЛА ЗАВІДУВАЧКА СЕКТОРОМ ОБСЛУГОВУВАННЯ КОЛОМІЄЦЬ Л. Д.