Якщо ви до війни ніколи не були на Сході України, візьміть в руки поетичну збірку Любові Якимчук "Абрикоси Донбасу", яка вперше була видана в 2015 році. Там, де не ростуть абрикоси, починається росія.
- Author: Любов Якимчук
- Year: 2024
- Genre: поезія, лірика
- Pages: 136
Якщо 2022 рік став для вас несподіванкою, прочитайте вірш ВІД СТАРОСТІ. І згадайте, як працювала російська пропаганда в 2014.
Якщо ви, як і багато хто, не помічали війни до 2022 року, вважали її якимось конфліктом, далеким від вас і географічно, і ментально, прочитайте вірш РОЗКЛАДАННЯ
Якщо вам не вистачає спогадів, візьміть збірку "Абрикоси Донбасу", і спогади накриють вас такою хвилею, що ви не знатимете, куди від них подітися: А якщо вам бракує віри, помоліться МОЛИТВОЮ з книги "Абрикоси Донбасу", і може Бог стане до вас ближче:
Абрикоси Донбасу
ВУГІЛЛЯ ОБЛИЧЧЯІз очами морськими синімиТа з волоссям жовтим ллянимТрохи вилинялимЦе не прапорЦе стоїть у шахтіПо коліна у водіМій татоЙого обличчя як вугілля –Із відтискомПольового хвоща допотопногоРоками розтоптанеМоре твердне сіллюТрава твердне вугіллямА тато стає як трава-ковилаСивимВін чоловікА чоловіки не плачуть –Так кажуть в рекламіА щоки його рівчакамиПорубала шахтаІ вугілля добуте з обличчяМого батькаЗгоріло в Донбасу пічкахІ багаттях …
Отче наш, що є на небіу повному місяціта в порожньому сонцізахисти від смерті моїх батьківчия хата стоїть на лінії вогнюі вони не хочуть її покидатияк домовину…… хліб наш насущний віддай голоднимі нехай вони перестануть їсти одне одногосвітло наше віддай темнимі нехай їм прояснитьсяі прости нам зруйновані міста нашіхоч і ми не прощаємо цього ворогам нашимі не введи нас у спокусузруйнувати світ цей зіпсований……захисти від менемого чоловіка, моїх батьківмоє дитя і мою Вітчизну (2014)
померли дід і бабав один день померлив одну годинув одну хвилину –люди говорили, що від старості……розвалилась їхня хатасарай став руїноюі погреб зверху присипало землеюлюди говорили, що від старості розвалилисьприйшли їхні діти ховати діда з бабоюОля була вагітнаСергій був п’янийа Соня мала три рочкиі вони теж померлиа люди говорили, що від старостіхолодний вітер обірвав жовте листяі поховав під ними діда, бабу, Олю, Сергія, Сонюякі померли від старості (2014).
на східному фронті без змінскільки можна без змін?метал перед смертю стає гарячима люди від нього холоднимине кажіть мені про якийсь там Луганськвін давно лише ганськлу зрівняли з асфальтом червониммої друзі в заручниках –і до нецька мені не дістатисящоби витягти із підвалів, завалів та з-під валів а ви пишете вірші, красиві, як вишиванкави пишете вірші ідеально гладеньківисоку поезію золотупро війну не буває поезіїпро війну є лише розкладаннялише літериі всі вони – ррр… (2014)
ПОВЕРТАННЯ (2015)нам додому хочеться, туди де ми посивілиде небо вливається в вікна потоками синімиде посадили дерево і виростили синаде збудували дім який без нас відсиріва дорога наша розквітає мінамиковила й туман прикривають вирвивертаємось гіркими, не говіркими, винниминам би мати дім і трохи мирунам би постояти, подихати сирістювитягти знімки з альбомів родиннихми додому їдемо, туди де ми вирослинас батьки чекають, могили і стіними підемо й пішки, хоч би були босими...як не знайдем дому там, де ми залишилипобудуєм дім понад абрикосамиз неба синього, із хмар пишних
Абрикоси Донбасу
Бібліотека Бібліотек
Created on February 4, 2026
Start designing with a free template
Discover more than 1500 professional designs like these:
View
Visual Thinking Checklist
View
Choice Board Flipcards
View
Team Retrospective
View
Fill in the Blanks
View
Museum Flipcards
View
Image Comparison Slider
View
Microcourse: Key Skills for the Professional Environment
Explore all templates
Transcript
Якщо ви до війни ніколи не були на Сході України, візьміть в руки поетичну збірку Любові Якимчук "Абрикоси Донбасу", яка вперше була видана в 2015 році. Там, де не ростуть абрикоси, починається росія.
Якщо 2022 рік став для вас несподіванкою, прочитайте вірш ВІД СТАРОСТІ. І згадайте, як працювала російська пропаганда в 2014.
Якщо ви, як і багато хто, не помічали війни до 2022 року, вважали її якимось конфліктом, далеким від вас і географічно, і ментально, прочитайте вірш РОЗКЛАДАННЯ
Якщо вам не вистачає спогадів, візьміть збірку "Абрикоси Донбасу", і спогади накриють вас такою хвилею, що ви не знатимете, куди від них подітися: А якщо вам бракує віри, помоліться МОЛИТВОЮ з книги "Абрикоси Донбасу", і може Бог стане до вас ближче:
Абрикоси Донбасу
ВУГІЛЛЯ ОБЛИЧЧЯІз очами морськими синімиТа з волоссям жовтим ллянимТрохи вилинялимЦе не прапорЦе стоїть у шахтіПо коліна у водіМій татоЙого обличчя як вугілля –Із відтискомПольового хвоща допотопногоРоками розтоптанеМоре твердне сіллюТрава твердне вугіллямА тато стає як трава-ковилаСивимВін чоловікА чоловіки не плачуть –Так кажуть в рекламіА щоки його рівчакамиПорубала шахтаІ вугілля добуте з обличчяМого батькаЗгоріло в Донбасу пічкахІ багаттях …
Отче наш, що є на небіу повному місяціта в порожньому сонцізахисти від смерті моїх батьківчия хата стоїть на лінії вогнюі вони не хочуть її покидатияк домовину…… хліб наш насущний віддай голоднимі нехай вони перестануть їсти одне одногосвітло наше віддай темнимі нехай їм прояснитьсяі прости нам зруйновані міста нашіхоч і ми не прощаємо цього ворогам нашимі не введи нас у спокусузруйнувати світ цей зіпсований……захисти від менемого чоловіка, моїх батьківмоє дитя і мою Вітчизну (2014)
померли дід і бабав один день померлив одну годинув одну хвилину –люди говорили, що від старості……розвалилась їхня хатасарай став руїноюі погреб зверху присипало землеюлюди говорили, що від старості розвалилисьприйшли їхні діти ховати діда з бабоюОля була вагітнаСергій був п’янийа Соня мала три рочкиі вони теж померлиа люди говорили, що від старостіхолодний вітер обірвав жовте листяі поховав під ними діда, бабу, Олю, Сергія, Сонюякі померли від старості (2014).
на східному фронті без змінскільки можна без змін?метал перед смертю стає гарячима люди від нього холоднимине кажіть мені про якийсь там Луганськвін давно лише ганськлу зрівняли з асфальтом червониммої друзі в заручниках –і до нецька мені не дістатисящоби витягти із підвалів, завалів та з-під валів а ви пишете вірші, красиві, як вишиванкави пишете вірші ідеально гладеньківисоку поезію золотупро війну не буває поезіїпро війну є лише розкладаннялише літериі всі вони – ррр… (2014)
ПОВЕРТАННЯ (2015)нам додому хочеться, туди де ми посивілиде небо вливається в вікна потоками синімиде посадили дерево і виростили синаде збудували дім який без нас відсиріва дорога наша розквітає мінамиковила й туман прикривають вирвивертаємось гіркими, не говіркими, винниминам би мати дім і трохи мирунам би постояти, подихати сирістювитягти знімки з альбомів родиннихми додому їдемо, туди де ми вирослинас батьки чекають, могили і стіними підемо й пішки, хоч би були босими...як не знайдем дому там, де ми залишилипобудуєм дім понад абрикосамиз неба синього, із хмар пишних