Want to create interactive content? It’s easy in Genially!

Софія Русова

prohorovasvetlana69

Created on January 28, 2026

Start designing with a free template

Discover more than 1500 professional designs like these:

Essential Learning Unit

Akihabara Learning Unit

Genial learning unit

History Learning Unit

Primary Unit Plan

Vibrant Learning Unit

Art learning unit

Explore all templates

Бібліотека Хортицької національної академії

Життя, віддане Україні!

Віртуальна виставка до 170-річчя від дня народження Софії Русової

В наші часи бути гарним педагогом - це бути справжнім реформатором майбутнього життя України, бути апостолом Прaвдu i Haуки.

Софія Русова

«Постать Софії Русової – це зразок однієї з тих героїнь українського відродження, «що просто йшли», в яких «нема зерна неправди за собою», які не лукавили і не дбали «про панство нещасне і лакомство лукаве», про матеріальні прибутки і здобутки, але все життя, всі сили і все своє майно віддавали на те, щоб Україна здобула добробут і незалежність», – так писав про свою матір Софію Русову син Юрій.

Софія Федорівна Русова увійшла в історію як видатна українська педагогиня, основоположниця української дошкільної педагогіки, авторка концепції національного виховання, просвітителька, визначна громадська та державна діячка України. Її ім'я належить до плеяди класиків української педагогіки. А багатюща творча спадщина Софії Русової увійшла в золотий фонд педагогічної науки й завжди актуальна.

Віхи життя та діяльності

Народилася Софія Федорівна 18 лютого 1856 року в аристократичній родині в селі Олешня Чернігівської губернії. Батько Федір Ліндфорс – швед за походженням, був відставним російським офіцером, мати – Ганна Жерве – француженка, високоосвічена й інтелігентна жінка, але рано пішла з життя, коли Софійці ще не було й чотирьох років. Вихованням Софії займався батько, старша сестра Марія, няня та гувернантки.
Коли Софії виповнилося 10 років, батько з дітьми переїхав до Києва, де Софія вступила до третього класу Фундуклеївської жіночої гімназії, яку закінчила 1870 р. із золотою медаллю.

Маєток Ліндфорсів, село Олешня

Софія мала видатні музичні здібності й пропозицію вступити до Петербурзької консерваторії, але раптова смерть батька в 1871 році змінює її життя. Софія відмовляється від своєї мрії і обирає долю педагога.
Не маючи спеціальної освіти и практичного життєвого досвіду у вихованні дітей, Софія в 1871 році разом із старшою сестрою Марією відкриває у Києві перший україномовний дитячий садок. На перших порах дитячий садок відвідувало 20 дітей, здебільшого з родин української інтелігенції.

Віхи життя та діяльності

У свої 16 років Софія стала членом Старої Громади, куди входили відомі діячі науки й мистецтва – В. Антонович, Ф. Вовк, М. Драгоманов, П. Житецький, О. О'Коннор, П. Косач, М. Лисенко, О. Русов, М. Старицький, П. Чубинський. Саме тут і познайомилась Софія з Олександром Русовим - земським статистом, громадським діячем та етнографом. Під його впливом Софія захоплюється етнографією, проводить перше дослідження в селі Олешня, де збирає і записує колядки, щедрівки, пісні, обряди.

«Він перший, – згадувала Софія Русова, – відкрив мені красу української народної поезії, заговорив до мене українською мовою, і без довгих промов та роз’яснень збудив у мені ту любов до нашого народу, яка вже не покидала мого серця і кермувала моїм політичними виступами, всією моєю працею довгі літа».

Обвінчалися Софія Ліндфорс та Олександр Русов 30 серпня 1874 року у Санкт-Петербурзі, куди наречений вирішив переїхати для роботи над дисертацією. За батька на весіллі був славетний український композитор Микола Лисенко. Його дарунком нареченій була присвячена їй рапсодія на пісню «Золоті ключі».

Віхи життя та діяльності

Молода родина активно цікавилася політичним життям міста, відвідувала зібрання інтелігенції. Саме на цей час припав вихід у світ горезвісного Валуєвського циркуляру, яким заборонялось видання літературних і наукових праць українською мовою. Родині Русових дісталося завдання історичної ваги — врятувати заборонені рукописні вірші Тараса Шевченка.

З цією метою навесні 1875 року подружжя виїхало до Праги, де протягом 1875—1876 років займалося підготовкою та виданням двох томів «Кобзаря», а згодом і перевезенням його через кордон до Російської імперії, зокрема 2-й том з віршами без цензурних скорочень. Цей вчинок забезпечив Русовим вічну пам'ять в історії української культури.

Також популяризуючи в Європі творчість Т. Шевченка, Софія Русова переклала французькою мовою його біографію, низку віршів та зміст кількох поем, які за сприяння Івана Тургенєва були опубліковані у французькому журналі Revue des deux mondes.

Віхи життя та діяльності

Після повернення з Праги у 1876 році родина оселилася на Чернігівщині. Тут Софія провадила активну громадську й культурно-просвітницьку діяльність.

Перша будівля Чернігові громадської бібліотеки

У складі ініціативної групи брала участь у заснуванні в Чернігові громадської бібліотеки (нині – Чернігівська обласна універсальна наукова бібліотека імені Софії та Олександра Русових), а згодом разом з чоловіком долучалася й до формування фонду книгозбірні.

Історична довідка

Чернігівська ОУНБ імені Софії та Олександра Русових сьогодні

Віхи життя та діяльності

Протягом періоду з 1880 по 1905 роки за зв’язки з революційними колами Софію Федорівну заарештовували п’ять разів, проте це не схитнуло її переконань, а лише посилило їх, загартувало її волю в боротьбі за національно-культурне відродження України.

Через політичні переслідування подружжя Русових було вимушене часто переїжджати. Ніжин і Київ, Єлисаветград і Харків, Одеса і Вінниця… У всіх цих містах Софія Русова організовувала дитячі садочки, недільні школи, народні читальні, проводила широку просвітницьку роботу. З 1895 року вона викладала українську літературу та історію в Чернігівський гімназії, влаштовувала для молоді літературні читання.

У 1906 році Софія Русова видала «Український буквар», укладений за підручником Олександра Потебні, а в 1911 році директор Київського Фребелівського педагогічного інституту запросив Софію Федорівну до читання лекцій з дошкільного виховання.

Віхи життя та діяльності

З 1917 по 1920 роки, і за доби Центральної Ради, і Гетьманату, і Директорії, Софія Русова входила до Міністерства освіти Української Народної Республіки, в якому очолила дошкільний і позашкільний відділи.
В добу Центральної Ради при її участі 19 березня 1917 року в Києві було відкрито першу українську гімназію ім. Тараса Шевченка, а згодом і українські університети в Кам’янець-Подільському, Києві, Харкові й Одесі.
Протягом періоду з 1917 по 1920 роки Софія Федорівна була головою Всеукраїнської учительської спілки, членкинею редакційної колегії часопису «Вільна українська школа». Цей часопис став віддзеркаленням визвольних змагань українського народу в галузі освіти. На його сторінках висвітлювались шляхи реформування шкільної системи в Україні, документи уряду та керівних освітніх установ, наукові підходи та практичний досвід.
У період визвольних змагань (1917–1920 рр.) С. Русова написала понад 15 праць, серед них «Нова школа», «Націоналізація школи», «Позашкільна освіта та засоби її проведення», «У дитячому садку».

Віхи життя та діяльності

У 1921 році через переслідування радянської влади Софія Федорівна прийняла рішення емігрувати – перейшла річку Збруч і дісталася спочатку до Львова, а згодом до Відня і Празі.

У Празі Софія Русова брала активну участь у створенні Українського педагогічного інституту імені Михайла Драгоманова, української гімназії, працювала в Українському соціологічному інституті, керувала дитячим притулком для дітей емігрантів і одночасно вела велику роботу з підготовки і видання монографій і підручників .

У 1921 році отримала запрошення читати лекції в Українській академії у Подебрадах у Чехії. Українська Жіноча Рада делегувала Софію Русову у місто Гааз на збори Інтернаціональної Жіночої Ради. Від неї світова громадськість дізналась про голод в Україні.

10 грудня 1929 року їй було присвоєно звання доктора соціології.

Померла Софія Русова 5 лютого 1940 року у Празі, похована на Ольшанському цвинтарі.

Вшанування пам’яті С. Ф. Русової

У 135-у річницю від дня народження Софії Русової в Олешні було відкрито пам'ятну плиту на її честь.

Вшановуючи внесок Русової у розвиток педагогічної науки та її роль у створенні національної системи освіти, у липні 2005 року Міністерство освіти і науки України запровадило нагрудний знак «Софія Русова». Ним нагороджують наукових, науково-педагогічних і педагогічних працівників за значні особисті успіхи у галузі дошкільної та позашкільної освіти.

У листопаді 2006 р. Чернігівська Обласна Рада заснувала щорічну обласну Премію імені Софії Русової для працівників загальноосвітніх, професійно-технічних, дошкільних та позашкільних навчальних закладів з метою піднесення ролі та авторитету педагога в суспільстві, заохочення педагогічних працівників до творчої, результативної праці та підвищення престижності професії педагога.

До 150-річчя від дня народження С. Ф. Русової у 2006 р. Чернігівською облдержадміністрацією також запроваджена спеціальна статуетка з її зображенням для нагородження кращих педагогічних працівників.

Вшанування пам’яті С. Ф. Русової

У 2009 р. на Чернігівщині створено приватний благодійний фонд ім. Софії Русової. Він реалізує багато добрих справ: відновлюється садиба С. Русової, встановлено пам’ятний знак просвітительки, її іменем названо майдан в її рідній Олешні. Фонд надає допомогу малозабезпеченим дітям, вихованцям шкіл-інтернатів та надає особливу підтримку Олешнянській школі, в якій свого часу викладала Софія Русова і яка тепер носить її ім’я.

З нагоди 160-річчя славетної землячки на подвір’ї Ріпкинської гімназії встановлено перший в Україні пам’ятник.

18 лютого 2016 року, Національний банк України ввів до обігу ювілейну монету, присвячену 160-річчю від дня народження Софії Русової.

Ім'я С. Русової в найменуванні головної бібліотеки Чернігівщини — Чернігівської обласної універсальної наукової бібліотеки імені Софії та Олександра Русових (2023).

Педагогічна концепція С. Ф. Русової

Софія Русова все своє свідоме життя присвятила справі національного відродження України та просвіти молодих поколінь українців. Просвітителька внесла вагомий вклад у розробку концепцій національної системи освіти, національної школи й національного дошкільного виховання.

Методика її виховання мала чимало спільного з підходами видатної педагогині Марії Монтессорі: обидві системи ставили за мету саморозвиток дитини, обидві педагогині вважали, що дитина повинна розвиватися природно, без примусу. При цьому Софія Федорівна розробила власну концепцію «Рідна школа», в якій поєднала основи педагогіки, гуманістичні і демократичні принципи з національно-патріотичним вихованням.

Вслід за Костянтином Ушинським, педагогічна система якого теж сформувалася під благотворним впливом української народної ідеології та етнічної педагогіки, Софія Русова твердо стояла на тому, що школа і виховання в ній можуть успішно здійснюватися за умови, коли ця школа, це виховання, будуть національними, народними. Для реформування школи, на думку Софії Федорівни, мало її націоналізувати, ввести рідну мову, необхідно змінити весь її устрій, запровадити принципово інші цілі і принципи виховання, наповнити роботу новим змістом. Школа повинна бути активною, будуватися на принципі самодіяльності дітей. Вона має стати школою соціального виховання. А головне – видатна педагогиня мріяла про те, аби кожна дитина мала шанс реалізувати свій потенціал.

Педагогічна концепція С. Ф. Русової

Софія Русова справедливо вважається класиком вітчизняного дошкільного виховання, про що красномовно свідчать її твори «Теорія і практика дошкільного виховання», «Дитячий сад на національнім грунті», «Дошкільне виховання», «Нова школа соціального виховання», «Націоналізація дошкільного виховання», «Нові методи дошкільного виховання», «Роль жінки у дошкільному виховання» та інші, а також подвижницька практична діяльність у галузі дошкільного виховання.

Сьогоднішні реформи в українській освіті фактично є реалізацією тез Софії Русової. Вона першою обґрунтувала, що школа має бути не місцем «начитки» знань, а місцем, де дитина вчиться жити, творити та відчувати свою приналежність до свого народу. Її спадщина закликає нас будувати школу, де панує не страх перед оцінкою, а радість від пізнання світу через призму рідної культури.

Ідеї щодо бібліотечного будівництва

Розробляючи принципи розбудови національної освіти, Софія Русова активно досліджувала й проблеми дитячого читання та дитячої книжки, багато уваги надавала організації дитячого читання в родинному колі, у школі, позашкільних закладах, зокрема в бібліотеках.

Про це вона писала у своїх статтях: «На лекціях Єлачича», «В оборону казки» (1913), «Сказка и её роль в детской жизни» (1916), «Наша дитяча література» (1922), «Дещо про сучасну дитячу книжку» (1925), «Що наша молодь читає» (1937), торкалася пов’язаних із читанням проблем і в низці своїх педагогічних праць: «Теорія і практика дошкільного виховання», «Нові методи дошкільного виховання», «Нова школа соціального виховання» (1924).

Вчена вважала, що читачі-діти потребують особливих умов бібліотечного обслуговування та радила при кожній школі організувати книгозбірню і обов'язково одну районну бібліотеку на 15 тис. мешканців.

Ідеї щодо бібліотечного будівництва

Взагалі ідеї щодо організації й облаштування бібліотек у творчій спадщині Софії Русової посідають особливе місце. У своїх виступах, рецензіях, оглядах публікацій, статтях («Українські земства в справі заведення народної освіти» (1911), «Організація книгозбірень», «Народні читання і виклади», «Засоби поширення книжок» (у праці «Позашкільна освіта: засоби її переведення», 1918), «Народні бібліотеки й читальні в Чехії» (1922)) видатна просвітителька детально аналізувала стан бібліотечного будівництва, висувала ідею розгортання мережі бібліотек, підкреслювала необхідність забезпечення книгозбірень фаховими працівниками та порушувала питання про необхідність надання державних субсидій на заснування й утримання бібліотек.

Софія Русова розглядала бібліотеку не як похмуре сховище запилених фоліантів, а як живий центр позашкільної освіти. «Бібліотека не є тепер, як колись дивились на неї, лише книгосховище, мертва збірка книг, — ні, це жива організація, де йде постійний обмін думок, де виховується самодіяльність людського розуму, де йде поступовий розвиток усієї людності» — писала вона. Вона наголошувала, що школа лише дає ключ до знань, а справжня освіта триває все життя саме в стінах бібліотеки.

Ідеї щодо бібліотечного будівництва

Але Софія Русова не тільки висувала ідеї щодо організації й облаштування бібліотек, а й особисто багато зробила для втілення цих ідей в життя:

відкривала народні бібліотеки;
організовувала літературні читання;
у складі ініціативної групи брала участь у заснуванні в Чернігові громадської бібліотеки, а згодом разом з чоловіком долучалася й до формування фонду цієї книгозбірні;
у співавторстві з О. Русовим уклала «Каталог систематического чтения» (1882), спрямований на допомогу самоосвітньому молоді.

Її ідеї щодо "бібліотечного будівництва" (у широкому сенсі — створення системи інституцій), які були революційними для початку XX століття, й досі залишаються актуальними. Сьогодні, коли українські освітянські бібліотеки трансформуються у сучасні медіатеки та хаби цифрової освіти, а публічні — у простір де людина не просто споживає інформацію, а розвивається соціально та культурно, ідеї Софії Русової набувають нового дихання.

Творча спадщина Софії Русової з фонду бібліотеки

Русова С. Вибрані педагогічні твори : у 2 кн. Кн.1 / за ред. Є. І. Коваленко. Київ : Либідь, 1997. 272 с.

До 1 книги увійшли основні статті Софії Русової з питань організації національної освіти, історії педагогіки та праці з теорії і практики дошкільного виховання, що найповніше характеризує її огляди на сутність виховання та навчання, дає читачам уявлення про педагогічну діяльність видатної української просвітительки.

Русова С. Вибрані педагогічні твори : у 2 кн. Кн.2 / за ред. Є. І. Коваленко. Київ : Либідь, 1997. 320 с.

До 2 книги увійшли найважливіші праці Софії Русової еміграційного періоду з питань організації навчально-виховного процесу у загальноосвітні й школі та грунтовний курс дидактики.

Творча спадщина Софії Русової з фонду бібліотеки

Русова С. Мемуари. Щоденник / упоряд. В. Сергійчук ; ред. М. Іщенко. Київ : Поліграфкнига, 2004. 544 с.

У книзі надруковано спомини і щоденник видатної української громадської діячки і просвітительки Софії Русової, яка зробила неоціненний внесок у розвиток національної освіти українського народу. Видання розраховано на всіх, хто цікавиться історією України, відродженням українства на рідних землях і в еміграції у другій половині ХІХ – першій половині ХХ століть.

Русова С. Ф. Твори, надруковані у педагогічному журналі «Світло» (Київ, 1910-1914). Київ : Ліра-К, 2022. 500 с.

У книзі зібрані твори С. Ф. Русової (1856-1940), надруковані в українському педагогічному журналі «Світло» (Київ, 1910-1914)

Творча спадщина Софії Русової з фонду бібліотеки

Русова С. Дидактика. Історія української школи і педагогіки : хрестоматія / за ред. В. Г. Кременя. Київ : Знання, 2005. С. 358–368.

У хрестоматії розміщені уривки праць Софії Русової, які присвячені дидактиці. Авторка розкриває сутність процесу навчання, його головні завдання, принципи, зазначає дидактичні правила і ступені навчання та вказує на значення національної школи у формуванні нації.

Русова С. Дошкільне виховання ; У дитячому садку. Хрестоматія з історії дошкільної педагогіки : навч. посіб. / вступ. слово, нариси та упоряд. З. Н. Борисова. Київ : Вища школа, 2004. С. 262–282.