На крилах дитячих мрій і казок

Народилася я 1 листопада1861 року в невеликому селі, де мій тато, отець Олексій Березін, був священником. У нашій хаті завжди пахло хлібом, звучали молитви й… багато пісень. Тато дуже любив український фольклор, записував старовинні казки й співи, а я слухала й мріяла навчитися складати свої. Моя мама, Наталка Угринович, була з козацького роду. Вона згадувала старі легенди Запорозької Січі, і я уявляла себе то козачкою, то маленькою чарівницею, яка може оживляти слова.

У мене були два брати і сестра, ми дружили й допомагали один одному. Коли тата перевели служити до Таврії, ми переїхали всі разом - полями, дорогами, з маленькими валізами й великими мріями. Я змалечку любила читати. Тато називав мене розумничкою. Тож, потрапила відразу до другого класу жіночої гімназії.

У нашій родинній оселі ніколи не бувало сумно. Тут завше було сонячно. Повсякчас звучали казки та пісні. Мій батько Олексій - крім того, що священник, - був ще й справжнісіньким казкарем. Та найдужче я любила дві казки. А тато ніколи не втомлювався мені їх розповідати.

А матуся Наталя з піснею не розлучалася. Вона ж козацького роду. І співати вона могла - хоч цілісінький день. Щойно одну пісню скінчить, враз наступну розпочинає. Вона завши нам повторювала приказку...

Батьки віддали мене до школи при монастирі в Одесі і там, здавалося, що я опинилася в чарівному палаці знань. Але біда не питає, чи готова ти. Одного дня я захворіла.На цілий рік я втратила зір. Світ став темний і тихий. Аж допоки не звернула увагу на світ інакший - світ, сплетений зі звуків. Хвилюючих і заспокійливих. Сердитих і лагідних. Теплих і холодних. Та найбільше мене тішили голоси птахів. З їхніх голосів я впізнавала пташиний настрій, немов свій. Уранці птахи жалібно кричали, вдень ширяли мовчки, а ввечері - квилили. Але тато, мама допомогли мені - зір повернувся, наче промінчик сонця після бурі. Я вирішила: якщо світ подарував мені другий шанс, я віддячу - буду творити добро і писати для дітей.

Після одужання я закінчила Одеську гімназію і стала вчителькою. Мені було лише 18, але я вже навчала дітей російської мови та історії. А у вільний час писала вірші, казки та оповідання. Мої слова літали, наче чайки над Дніпром, і найбільшим бажанням було, щоб діти сміялися та мріяли разом зі мною. Навіть викладаючи російську, я активно підримувала громацьку діяльність спрямовану на викладання українською мовою в школах.

Мені дуже пощастило. Я була знайома і товаришувала з видатними людьми того часу. Саме визначний український історик Володимир Антонович познайомив мене з майбутнім чоловіком Феофаном Василевським.

У 24 роки я одружилася з Феофаном Василевським - письменником, громадським діячем і великим знавцем народної культури. У нас народилися троє чудових діточок: Оксана, Наталя і В’ячеслав. Наш дім став місцем, де збиралися розумні й талановиті люди.

Моєму перу належать лібрето дитячих опер «Коза-дереза», «Кра­плі-мандрівниці», «Пан Коцький», «Весна-красна». «Козу-дерезу» мені вдалося створити буквально за три дні, музику до неї з народних пісень дібрали мої любі друзі Олександр Русов та його дружина пані Софія. Опера була вперше виконана в Херсоні, дитячими силами, а вже пізніше її було надруковано в Галичині, в обробці славетного композитора Миколи Лисенка.

Не одне десятиліття тривала наша творча дружба. Він створив кілька опер на мої лібрето - "Коза-дереза", "Пан Коцький" та "Зима і Весна", романсів на вірші, записував з мого голосу народні пісні.

Разом із друзями ми створили херсонську «Громаду» - місце, де українці могли читати рідною мовою, співати, обговорювати важливі справи. Я не полишала писати. І працювала разом з Михайлом Комаровим над першим російко-українським словарем.

Але жандарми вирішили, що така діяльність небезпечна. Громаду закрили, нас переслідували, а родині наказали покинути Херсон.

Тривалий час разом з родиною я мешкала на херсонській вулиці де у наші дні стоїть дитяча бібліотека, яка названа моїм іменем.

З 66 років життя, які відвела мені доля, понад 20 років я жила і творила на Херсонщині. Усе тут надихало мене: море, чайки, шурхіт вітру, Дніпро, щирі люди. Я збирала народні пісні та казки, записувала їх у товсті зошити, щоб вони не загубилися. Дітям я дарувала світ веселих пригод і добрих героїв, які вміють дружити та мріяти.

Тепер вам відома моя історія.То ви вже можете назвати моє творче ім'я, склавши усі літери,, які ви зібрали?

Вітаю!Мене звати Людмила, але рідні мене називали Людуся. І коли ви поринете в мою історію, то знатимете, під яким псевдонімом я створила багато казок для вас. А яким саме...Запрошую вас у до гри. Знайомлячись з цією розповіддю, на вас чекають цікаві завдання. За кожне - ви будете отримувати пір'їнки з літерами. З цих літер пропоную скласти моє творче ім'я . Тож, мерщій до гри!

Вставте пропущені слова із моєї улюбленої казки і назвіть її.

"КОЗА-ДЕРЕЗА"

У яке місто ми переїхали з родиною після того як нам заборонили жити в Херсоні ви дізнаєтеся розгадавши ребус.

КИЇВ

За цим уривком ховається назва моєї другої улюбленої казки - вгадайте її.

Коли це приходить до кота лисичка та й питає його: – Що ти таке? А він каже: – Я – пан ...

"ПАН КОЦЬКИЙ"

А як саме називається село, в якому я народилася, ви дізнаєтеся розгадавши ребус.

КАРЛІВКА

Усі мої записи народної творчості Півдня України я записувала у зошитах. Але у мій час вони називалися інакше. Як саме?

ЗШИТОК

Літературний текст для великих музичних творів, таких як опери, оперети. Він стає основою для музики, написаний переважно віршами, іноді прозою, і може бути як самостійним твором, так і переробленим художнім сюжетом.

ЛІБРЕТО

З під мого пера вийшли чудові дитячі книжки. Спробуй деякі зних відшукати у моїй вітальні.

Як називають людину, яка щиро любить свою Батьківщину, віддана своєму народу, пишається його культурою та історією і готова діяти заради його блага та захисту, поступаючись, навіть, власними інтересами?

ПАТРІОТ

Відновіть приказку, яку часто повторювала матуся

З під мого пера вийшли чудові дитячі книжки. Спробуйте відшукати їх у моїй вітальні.

Хотете дізнатися, у яке місто ми переїхал?Розгадаєте АНАГРАМУ!

Переплутались літери - вийшло “СОХНЕР”,Та місто чудове ховається в нім тепер. Подумай уважно, вдивись у рядок -І склади назву міста за мить, як танок!

ХЕРСОН

Тим, кому сподобалася моя історія, хто хоче послухати музичні твори, прочитати мої книги, я запрошую до моєї вітальні - вітальні Дніпрової Чайки на сайті Херсонської обласної бібліотеки для дітей.

Як саме називається вулиця, на якій я тривалий час жила разом з чоловіком і дітьми, ви дізнаєтеся, прочитавши акровірш.

Гордо знання сходинками ростуть, Іскриться думка - світ стає яснішим. Мрії у форму зусиль вплетуть, Наполегливість робить кроки сміливішим. Азбука істин - не лише слова, Завзяття серця й розуму єднання. Ирій далеко, та веде мета, Через помилки - до самопізнання. Надія світлом вчення пала, А бажання - старт і крила, й сила.

Гордо знання сходинками ростуть, Іскриться думка - світ стає яснішим. Мрії у форму зусиль вплетуть, Наполегливість робить кроки сміливішим. Азбука істин - не лише слова, Завзяття серця й розуму єднання. Ирій далеко, та веде мета, Через помилки - до самопізнання. Надія світлом вчення пала, А бажання - старт і крила, й сила.

вулиця Гімназична

Голос, якого птаха мені найбільше подобався під час хвороби?

Птаха ця живе на морі, Там літає на просторі. Дзьобом рибу ловить влучно, А співає різко й гучно.

ЧАЙКА