Центральна міська бібліотека для дітей ім. Ш. Кобера и В. Хоменко м. Миколаєва
Сяйво новорічних та різдвяних свят
веб-панорама
Чарівникі, які створюють свято
Італія
Франція
Інші різдвяні персонажі
Фінляндія
Норвегія
Чехія
Нідерланди
Франція
У той час як Санта-Клаус літає на санях з оленями, традиційний Пер Ноель подорожує "ближче до землі".
Його віслюка часто називають Гі (Gui), що французькою означає "Омела".
Діти у Франції ставлять біля каміна свої черевички (sabots) або чоботи.
У взуття часто кладуть моркву або сіно для віслючка, сподіваючись, що вранці на цьому місці з'являться подарунки. Пер Фуетар (Père Fouettard)
Це, мабуть, найпохмуріша частина традиції, яка різко контрастує з добродушним дідусем.
Хто це: Його ім'я перекладається як "Батько з різками" або "Батько-шмагач". Він одягнений у темний брудний одяг, має довгу бороду і носить із собою різку або батіг. Фуетар "нагороджує" неслухняних шматочком вугілля, картоплиною або навіть різочками.
Фінляндія
Йоулупуккі (Joulupukki) буквально перекладається як «Різдвяний козел». У давнину (ще до появи образу доброго дідуся) у Фінляндії існувала традиція Nuuttipukki. Молоді чоловіки вдягали вивернуті кожухи, берестяні маски та роги, зображуючи «козла». Вони ходили від дому до дому, вимагали їжу і лякали дітей. З часом «Козел» почав дарувати подарунки. Йоулупуккі — єдиний із «Сант», хто приходить особисто і відкрито. Увечері на Різдво він стукає у вхідні двері, заходить у дім і завжди ставить одне й те саме питання: «Onkos täällä kilttejä lapsia?» («Чи є тут слухняні діти?») Йоулумуорі (буквально — «Різдвяна мати/бабуся») — це його чарівна, але менш публічна дружина та незмінна помічниця. Вона відповідає за приготування всіх святкових страв та випікання традиційного різдвяного печива — піпарі (pipari, імбирне печиво), яке люблять і Йоулупуккі, і гноми-тонтту.
Нідерланди
Сінтерклаас приносить подарунки ввечері 5 грудня, напередодні Дня Святого Миколая (6 грудня), а не на Різдво (25 грудня). Він одягнений не як звичний нам Санта, а як католицький єпископ в довгу червону мантію (плащ), білу стихару та червону митру (високий головний убір). Він тримає золотий посох.За легендою, Сінтерклаас прибуває щороку в середині листопада на пароплаві (теплоході) з Іспанії. Він їздить не на санях, а на білому коні на ім'я Амеріго (Amerigo), який, за легендою, вміє ходити по дахах. Чорні Піти (Zwarte Pieten) — це численні помічники Сінтерклааса у Нідерландах та Фландрії (Бельгія). Вони виконують усю фізичну роботу: носять важкі мішки з подарунками та цукерками (pepernoten). У найстаріших легендах існувала погроза, що поганих дітей Чорні Піти заберуть у мішку до Іспанії.
Італія
Баббо Натале (Babbo Natale) це аналог американського Санта-Клауса. Його ім'я дослівно перекладається як "Тато Різдво". Коли приходить: У ніч з 24 на 25 грудня (Різдво).Як виглядає: Традиційний дідусь у червоному костюмі з білою бородою. Він спускається через димар і залишає подарунки під ялинкою. Діти часто залишають йому молоко та печиво, щоб він підкріпився. Транспорт: Літаючий віз, запряжений оленями. Ла Бефана (La Befana) це унікальний і суто італійський персонаж, який для багатьох дітей є навіть важливішим за Баббо Натале. Це не Дід, а бабуся-відьма. Приходить у ніч з 5 на 6 січня (свято Богоявлення або Епіфанія). Це старенька жінка з довгим носом, одягнена у лахміття та діряві черевики. Вона літає на мітлі. Вона наповнює панчохи, розвішані біля каміна. Чемним дітям — солодощі, іграшки та фрукти. Неслухняним — вугілля.
Норвегія
Юлініссен (Julenissen) — це головний різдвяний персонаж у Норвегії (а також у Данії). Jul — Різдво. Nisse — гном, домовик або ельф. Отже, дослівно це "Різдвяний гном". На відміну від американського Санти, Юлініссен часто зображується не як величний старець, а як маленький дідусь-гном. Він носить в’язану червону шапку-ковпак (nisselue), вовняний светр, жилетку та штани до колін (бриджі) з високими панчохами. У нього сива борода, але він може бути нижчим на зріст, ніж звичайні люди. Рисова каша. Юлініссен (і його предки — дворові гноми Fjøsnisse) дуже образливий. Щоб задобрити його, у Святвечір сім'я повинна залишити йому миску рисової каші (julegrøt). У кашу обов'язково кладуть шматок вершкового масла ("око" каші), цукор та корицю. Якщо господарі забудуть це зробити або з’їдять кашу самі, Юлініссен може розсердитися: зав'язати вузли на хвостах корів, заховати речі або просто не залишити подарунків.
Чехія
Мікулаш (Mikuláš) – це чеська та словацька назва для Святого Миколая Мирлікійського, християнського святого, який жив у IV столітті й відомий своєю щедрістю та допомогою нужденним. Свято відзначається ввечері 5 грудня (напередодні Дня Святого Миколая, 6 грудня). Мікулаш, одягнений як єпископ (у довгій білій або червоній мантії, з бородою та патерицею). Ангел (Anděl / Anjel), який символізує добро. Чорт (Čert), який символізує зло (або Рауперт/Кнехт Рупрехт у деяких варіаціях). Мікулаш запитує дітей, чи були вони чемними протягом року. Чемні діти співають пісню або розповідають вірш, і Ангел дарує їм солодощі, фрукти, горіхи чи маленькі подарунки. Неслухняним дітям Чорт погрожує забрати їх у мішку або дає їм у подарунок вугілля, картоплю, або різочку (virgács).
Інші різдвяні персонажі
Фрау Перхта
Крампус
Новий рік і Різдво в Європі
Грила
Йоласвейнари
Крампус
Крампус (Krampus) — це, мабуть, найколоритніший і найстрашніший персонаж європейського різдвяного фольклору. Якщо Баббо Натале і Юлініссен дарують радість, то Крампус приносить жах. Його називають "Анти-Сантою". Він популярний в альпійському регіоні: Австрії, Баварії (Німеччина), Угорщині, Чехії, Словенії та Північній Італії. Крампус — це напівкозел-напівдемон. Його завдання — карати неслухняних дітей, поки Святий Миколай нагороджує чемних. Це створює баланс "добра і зла" у вихованні.
Тіло вкрите густою темною шерстю (чорною або коричневою). Голова: Має великі вигнуті роги (як у козла чи барана) та довжелезний, загострений червоний язик, що звисає ледь не до грудей. Одна нога може бути людською, а друга — з копитом. Атрибути: Він носить важкі іржаві ланцюги та дзвоники (щоб попереджати про свій прихід гуркотом).
Йоласвейнари
Йоласвейнари (Jólasveinar) — це, мабуть, найдивніша компанія різдвяних персонажів у світі. Вони родом з Ісландії. Це не один Дід Мороз, а ціла банда з 13 братів-тролів. Вони не приходять усі разом, а спускаються з гір по черзі — по одному щодня, починаючи з 12 грудня і аж до Святвечора (24 грудня). Йоласвейнари (дослівно "Йольські хлопці") — це бешкетники та дрібні злодюжки. Кожен з них має своє специфічне ім'я, яке вказує на те, яку саме капость він робить. Вони живуть у печері в горах разом зі своїми жахливими батьками. Раніше їх зображували як потворних тролів. Зараз вони виглядають більш людяно — як неохайні селяни в старовинному ісландському одязі, хоча іноді носять червоні ковпаки, як Санта. Ісландські діти ставлять черевик на підвіконня кожного вечора починаючи з 12 грудня. Якщо дитина була чемною, Йоласвейнар, що прийшов цієї ночі, залишить цукерку або дрібний подарунок. Якщо неслухняною — у черевику з’явиться гнилі картоплина.
Фрау Перхта
Фрау Перхта (Frau Perchta), яку іноді називають Берхтою, — це ще одна жахаюча фігура з альпійського фольклору (Австрія, Баварія). Якщо Крампус карає за погану поведінку, то Перхта слідкує за працьовитістю та дотриманням традицій. Це персонаж, який поєднує в собі риси язичницької богині та нічного кошмару.1. Дволика сутність
Перхта унікальна тим, що може з'являтися у двох діаметрально протилежних подобах:
Світла (Schönperchten): Прекрасна жінка у білому вбранні, схожа на янгола чи богиню. Вона приносить удачу і захищає дім.
Темна (Schiachperchten): Жахлива стара карга з гачкуватим, іноді залізним носом, розпатланим волоссям і в лахмітті. Саме в цій подобі її бояться найбільше. 2. Час появи Вона приходить під час Дванадцяти днів Різдва (з 25 грудня по 6 січня), але найголовнішою є ніч перед Богоявленням (з 5 на 6 січня).
Гріла
Гріла (Grýla) — це жахливий жіночий персонаж, який походить з Ісландії і є матір'ю Йоласвейнарів (13 різдвяних гномів-тролів), про яких ми щойно говорили. На відміну від своїх синів, Гріла — це не просто бешкетниця, а людожерка, яка існувала в ісландському фольклорі задовго до появи різдвяних традицій. Гріла — це гігантська тролиха, що живе високо в горах Ісландії. Вона є уособленням зими, холоду та темних сил. Вона не просто лякає дітей, а й харчується ними. Її сім'я: Її чоловік — ледачий троль Леппалуді (Leppalúði), а її домашній улюбленець — гігантський Йольський кіт (Jólakötturinn). Її транспорт: Вона ходить пішки, або на віслюку, або використовує величезну тачку, в яку складає свої жертви.
Описи Гріли дуже різняться, але вона завжди має надприродно страхітливий вигляд:
Величезний зріст.
Багато голів або рогів, довгий, гачкуватий ніс.
На її тілі можуть бути бородавки, а в очах — вогонь.
Вона носить величезний мішок або кошик, у якому збирає дітей.
Сяйво новорічних та різдвяних свят
Светлана Игнатова
Created on December 6, 2025
Веб-панорама
Start designing with a free template
Discover more than 1500 professional designs like these:
View
Body Parts
View
Choice Board Flipcards
View
January School Calendar
View
Genial Calendar 2026
View
School Calendar 2026
View
January Higher Education Academic Calendar
View
School Year Calendar January
Explore all templates
Transcript
Центральна міська бібліотека для дітей ім. Ш. Кобера и В. Хоменко м. Миколаєва
Сяйво новорічних та різдвяних свят
веб-панорама
Чарівникі, які створюють свято
Італія
Франція
Інші різдвяні персонажі
Фінляндія
Норвегія
Чехія
Нідерланди
Франція
У той час як Санта-Клаус літає на санях з оленями, традиційний Пер Ноель подорожує "ближче до землі". Його віслюка часто називають Гі (Gui), що французькою означає "Омела". Діти у Франції ставлять біля каміна свої черевички (sabots) або чоботи. У взуття часто кладуть моркву або сіно для віслючка, сподіваючись, що вранці на цьому місці з'являться подарунки. Пер Фуетар (Père Fouettard) Це, мабуть, найпохмуріша частина традиції, яка різко контрастує з добродушним дідусем. Хто це: Його ім'я перекладається як "Батько з різками" або "Батько-шмагач". Він одягнений у темний брудний одяг, має довгу бороду і носить із собою різку або батіг. Фуетар "нагороджує" неслухняних шматочком вугілля, картоплиною або навіть різочками.
Фінляндія
Йоулупуккі (Joulupukki) буквально перекладається як «Різдвяний козел». У давнину (ще до появи образу доброго дідуся) у Фінляндії існувала традиція Nuuttipukki. Молоді чоловіки вдягали вивернуті кожухи, берестяні маски та роги, зображуючи «козла». Вони ходили від дому до дому, вимагали їжу і лякали дітей. З часом «Козел» почав дарувати подарунки. Йоулупуккі — єдиний із «Сант», хто приходить особисто і відкрито. Увечері на Різдво він стукає у вхідні двері, заходить у дім і завжди ставить одне й те саме питання: «Onkos täällä kilttejä lapsia?» («Чи є тут слухняні діти?») Йоулумуорі (буквально — «Різдвяна мати/бабуся») — це його чарівна, але менш публічна дружина та незмінна помічниця. Вона відповідає за приготування всіх святкових страв та випікання традиційного різдвяного печива — піпарі (pipari, імбирне печиво), яке люблять і Йоулупуккі, і гноми-тонтту.
Нідерланди
Сінтерклаас приносить подарунки ввечері 5 грудня, напередодні Дня Святого Миколая (6 грудня), а не на Різдво (25 грудня). Він одягнений не як звичний нам Санта, а як католицький єпископ в довгу червону мантію (плащ), білу стихару та червону митру (високий головний убір). Він тримає золотий посох.За легендою, Сінтерклаас прибуває щороку в середині листопада на пароплаві (теплоході) з Іспанії. Він їздить не на санях, а на білому коні на ім'я Амеріго (Amerigo), який, за легендою, вміє ходити по дахах. Чорні Піти (Zwarte Pieten) — це численні помічники Сінтерклааса у Нідерландах та Фландрії (Бельгія). Вони виконують усю фізичну роботу: носять важкі мішки з подарунками та цукерками (pepernoten). У найстаріших легендах існувала погроза, що поганих дітей Чорні Піти заберуть у мішку до Іспанії.
Італія
Баббо Натале (Babbo Natale) це аналог американського Санта-Клауса. Його ім'я дослівно перекладається як "Тато Різдво". Коли приходить: У ніч з 24 на 25 грудня (Різдво).Як виглядає: Традиційний дідусь у червоному костюмі з білою бородою. Він спускається через димар і залишає подарунки під ялинкою. Діти часто залишають йому молоко та печиво, щоб він підкріпився. Транспорт: Літаючий віз, запряжений оленями. Ла Бефана (La Befana) це унікальний і суто італійський персонаж, який для багатьох дітей є навіть важливішим за Баббо Натале. Це не Дід, а бабуся-відьма. Приходить у ніч з 5 на 6 січня (свято Богоявлення або Епіфанія). Це старенька жінка з довгим носом, одягнена у лахміття та діряві черевики. Вона літає на мітлі. Вона наповнює панчохи, розвішані біля каміна. Чемним дітям — солодощі, іграшки та фрукти. Неслухняним — вугілля.
Норвегія
Юлініссен (Julenissen) — це головний різдвяний персонаж у Норвегії (а також у Данії). Jul — Різдво. Nisse — гном, домовик або ельф. Отже, дослівно це "Різдвяний гном". На відміну від американського Санти, Юлініссен часто зображується не як величний старець, а як маленький дідусь-гном. Він носить в’язану червону шапку-ковпак (nisselue), вовняний светр, жилетку та штани до колін (бриджі) з високими панчохами. У нього сива борода, але він може бути нижчим на зріст, ніж звичайні люди. Рисова каша. Юлініссен (і його предки — дворові гноми Fjøsnisse) дуже образливий. Щоб задобрити його, у Святвечір сім'я повинна залишити йому миску рисової каші (julegrøt). У кашу обов'язково кладуть шматок вершкового масла ("око" каші), цукор та корицю. Якщо господарі забудуть це зробити або з’їдять кашу самі, Юлініссен може розсердитися: зав'язати вузли на хвостах корів, заховати речі або просто не залишити подарунків.
Чехія
Мікулаш (Mikuláš) – це чеська та словацька назва для Святого Миколая Мирлікійського, християнського святого, який жив у IV столітті й відомий своєю щедрістю та допомогою нужденним. Свято відзначається ввечері 5 грудня (напередодні Дня Святого Миколая, 6 грудня). Мікулаш, одягнений як єпископ (у довгій білій або червоній мантії, з бородою та патерицею). Ангел (Anděl / Anjel), який символізує добро. Чорт (Čert), який символізує зло (або Рауперт/Кнехт Рупрехт у деяких варіаціях). Мікулаш запитує дітей, чи були вони чемними протягом року. Чемні діти співають пісню або розповідають вірш, і Ангел дарує їм солодощі, фрукти, горіхи чи маленькі подарунки. Неслухняним дітям Чорт погрожує забрати їх у мішку або дає їм у подарунок вугілля, картоплю, або різочку (virgács).
Інші різдвяні персонажі
Фрау Перхта
Крампус
Новий рік і Різдво в Європі
Грила
Йоласвейнари
Крампус
Крампус (Krampus) — це, мабуть, найколоритніший і найстрашніший персонаж європейського різдвяного фольклору. Якщо Баббо Натале і Юлініссен дарують радість, то Крампус приносить жах. Його називають "Анти-Сантою". Він популярний в альпійському регіоні: Австрії, Баварії (Німеччина), Угорщині, Чехії, Словенії та Північній Італії. Крампус — це напівкозел-напівдемон. Його завдання — карати неслухняних дітей, поки Святий Миколай нагороджує чемних. Це створює баланс "добра і зла" у вихованні. Тіло вкрите густою темною шерстю (чорною або коричневою). Голова: Має великі вигнуті роги (як у козла чи барана) та довжелезний, загострений червоний язик, що звисає ледь не до грудей. Одна нога може бути людською, а друга — з копитом. Атрибути: Він носить важкі іржаві ланцюги та дзвоники (щоб попереджати про свій прихід гуркотом).
Йоласвейнари
Йоласвейнари (Jólasveinar) — це, мабуть, найдивніша компанія різдвяних персонажів у світі. Вони родом з Ісландії. Це не один Дід Мороз, а ціла банда з 13 братів-тролів. Вони не приходять усі разом, а спускаються з гір по черзі — по одному щодня, починаючи з 12 грудня і аж до Святвечора (24 грудня). Йоласвейнари (дослівно "Йольські хлопці") — це бешкетники та дрібні злодюжки. Кожен з них має своє специфічне ім'я, яке вказує на те, яку саме капость він робить. Вони живуть у печері в горах разом зі своїми жахливими батьками. Раніше їх зображували як потворних тролів. Зараз вони виглядають більш людяно — як неохайні селяни в старовинному ісландському одязі, хоча іноді носять червоні ковпаки, як Санта. Ісландські діти ставлять черевик на підвіконня кожного вечора починаючи з 12 грудня. Якщо дитина була чемною, Йоласвейнар, що прийшов цієї ночі, залишить цукерку або дрібний подарунок. Якщо неслухняною — у черевику з’явиться гнилі картоплина.
Фрау Перхта
Фрау Перхта (Frau Perchta), яку іноді називають Берхтою, — це ще одна жахаюча фігура з альпійського фольклору (Австрія, Баварія). Якщо Крампус карає за погану поведінку, то Перхта слідкує за працьовитістю та дотриманням традицій. Це персонаж, який поєднує в собі риси язичницької богині та нічного кошмару.1. Дволика сутність Перхта унікальна тим, що може з'являтися у двох діаметрально протилежних подобах: Світла (Schönperchten): Прекрасна жінка у білому вбранні, схожа на янгола чи богиню. Вона приносить удачу і захищає дім. Темна (Schiachperchten): Жахлива стара карга з гачкуватим, іноді залізним носом, розпатланим волоссям і в лахмітті. Саме в цій подобі її бояться найбільше. 2. Час появи Вона приходить під час Дванадцяти днів Різдва (з 25 грудня по 6 січня), але найголовнішою є ніч перед Богоявленням (з 5 на 6 січня).
Гріла
Гріла (Grýla) — це жахливий жіночий персонаж, який походить з Ісландії і є матір'ю Йоласвейнарів (13 різдвяних гномів-тролів), про яких ми щойно говорили. На відміну від своїх синів, Гріла — це не просто бешкетниця, а людожерка, яка існувала в ісландському фольклорі задовго до появи різдвяних традицій. Гріла — це гігантська тролиха, що живе високо в горах Ісландії. Вона є уособленням зими, холоду та темних сил. Вона не просто лякає дітей, а й харчується ними. Її сім'я: Її чоловік — ледачий троль Леппалуді (Leppalúði), а її домашній улюбленець — гігантський Йольський кіт (Jólakötturinn). Її транспорт: Вона ходить пішки, або на віслюку, або використовує величезну тачку, в яку складає свої жертви. Описи Гріли дуже різняться, але вона завжди має надприродно страхітливий вигляд: Величезний зріст. Багато голів або рогів, довгий, гачкуватий ніс. На її тілі можуть бути бородавки, а в очах — вогонь. Вона носить величезний мішок або кошик, у якому збирає дітей.