Історії, що пробуджують уяву і сміх

Історії, що пробуджують уяву і сміх

Віртуальна виставка-книжкова кімната

Привіт, друже!

Ласкаво просимо до нашої віртуальної книжкової кімнати, створеної на честь чудового дитячого письменника Юрія Нікітінського! Тут оживають історії, що дарують сміх, дивують, сповнюють уяву й запрошують у світ неймовірних пригод. У кожній зоні на тебе чекають кумедні персонажі, цікаві ігри та маленькі секрети з книжок автора. Ти можеш: 🌟 подружитися з героями 🌟 гойдатися між хмарками разом із Вовчиком 🌟 допомогти Тамарочці Павлівні вигадати нову пригоду 🌟 запитати у Магічної Книги все, що хочеш знати про письменника! Ця виставка створена для того, щоб ти міг гратися, сміятися, досліджувати та відкривати для себе радість читання. Заходь, натискай, досліджуй — і нехай почнеться твоя пригода!

ДО КІМНАТИ

Натискай на книжки та елементи, щоб розпочати найвеселішу подорож у світі сміху та пригод!

Вовчик, який осідлав бомбу

Запитай у Книги

П'ять секретних фактів про автора

Інтерв'ю з автором ( цікаві факти)

Де довелося попрацювати?

Коли вийшла перша книжка?

Ким мріяв бути у дитинстві?

Традиційне письменницьке побажання читачам

Чи орієнтується на відгуки читачів?

У чому оригінальність, родзинка текстів?

Що потрібно, щоб діти любили читання?

ДО КІМНАТИ

Хто такий Юрій Нікітінський?

Чому він писав саме для дітей?

Яку свою історію автор любив найбільше?

А чи були у нього улюблені герої?

Чому у його книжках так багато смішних моментів?

Як довго він писав одну історію?

Як він обирав імена для героїв?

Як з’явилася Тамарочка Павлівна?

Чому у книжках так багато добрих персонажів?

Чому він любив двори та будинки?

Звідки він брав ідеї?

А що він любив робити у дитинстві?

Чи були ці історії вигадані?

Чи міг би я стати героєм його книги?

Чому дружба — така важлива тема у книжках?

Як він ставився до читачів?

Чому в книжках стільки пригод?

Яка його історія найсмішніша?

Книги для прочитання

Будинок двірників: [оповідання: для мол. шк. віку] / Ю. В. Нікітінський; пер. з рос. І. М. Андрусяк; худож. С. С. Вербещук. - Київ: Час Майстрів, 2017. - 72 с. : іл.

Вовчик, який осідлав бомбу: [повість: для мол. та серед. шк. віку] / Ю. В. Нікітінський; пер. І. М. Андрусяк; худож.: Д. Нечаєвська, А. Нечаєвський. - Київ: Час Майстрів, 2019. - 136 с.

Дівчатка, які в мене закохані: [оповідання: для дошк. та мол. шк. віку] / Ю. В. Нікітінський; пер. укр. Є. В. Ковальчука; худож. М. Крутіков. - К.: Майстер-клас, 2013. - 64 с.: ілюстр.

Дивні пригоди (не)дивної вчительки / Ю. В. Нікітінський; ілюстрації Наталії Чернишевої. Київ : Час Майстрів, 2021. 136 с.

Міцна дружба Дімона / Юрій Нікітінський ; іл. Марина Шатурма. — Харків : Ранок, 2020. — 64 с.

Обережно! Пінгвіни!:[повість: для мол. шк. віку] / Ю. Нікітінський; худож. А. Крутова. - К.: Зелений пес, 2004. - 112 с.: ілюстр.

"У дитинстві бути письменником я не збирався. Але й поліцейським не хотів, на відміну від більшості хлопчаків тих часів. У мене все було простіше – чи актором, чи співаком. Письменництво теж принаджувало, до речі, завдяки музиці. Років у шістнадцять я почав писати пісеньки, мріяв бути рок-зіркою. Потім узявся за поезію без музики, ну, а там і до прози дійшли руки".

"Так, тут мені є чим похвалитись. Я працював у Державній бібліотеці України для юнацтва. Тривалий час присвятив журналістиці, навіть грамоту Спілки журналістів України принагідно отримав, хоча й не входив до неї. Був піар-директором у двох піар-агентствах, що працювали з музикантами, сам якийсь час був рок-музикантом, сценаристом магічного шоу на телебаченні, головним редактором глянцевого часопису"

"Першу книжку я видав за свій рахунок. Це була розмальовка із сімома, здається, віршиками. Проілюструвала її художниця Катя Бочарова, по-дружньому. Не пам’ятаю, що саме відчував, коли взяв книжку в руки. Напевно, душевне піднесення – і подумав, що от тепер усі брами для мене відчинені. Сильно помилявся"

"Оригінальність моїх текстів? Можливо, вони іронічніші, не знаю. Десь я нещодавно прочитав, що жартівників надто вже багато стало в дитячій літературі. А хто, мовляв, лірику писатиме? Цей розподіл смішний, адже книжка може бути або хорошою, або поганою"

"Я не орієнтуюся на реакцію читачів, не прораховую заздалегідь, чи буде їм цікава та чи інша тема. Пишу так, щоб цікаво було самому"

"Моє побажання читачам доволі просте і дієве: ніколи не втрачати почуття гумору!"

"Не лінуватися, а читати змалечку. Читати, читати й читати. Хороші дитячі книжки"

Пінгвіни зазвичай мешкають в Антарктиді… але тільки не в історії про київського школяра Ваню Овалова! Тут вони раптово з’являються в його житті й влаштовують справжній феєрверк пригод. Пінгвіни Міхільсон і Жігі-Жігі вміють стріляти з гармат, грати на рок-концертах, вирощувати парникові помідори, руйнувати все навколо й навіть приносити до Києва справжнє антарктичне морозиво. А інколи — ще й злітати у космос! Відкривайте книгу — і разом із Ванею, Сашком Кочерябовим та невгамовними пінгвінами рушайте в неймовірно веселі та абсолютно непередбачувані пригоди!

Дімон — веселий, вигадливий, трохи авантюрний і надзвичайно щирий… хоча й не зовсім хлопчина у звичному розумінні. У нього був приятель Семен — теж не зовсім друг, але їхня дружба була настільки справжня, що міцнішої й не знайти. А потім у житті Дімона з’явилося кохання. І звали її майже так само, як його самого… ну, майже. У своїй книжці Юрій Нікітінський запрошує читачів у гомінкий світ мешканців трав і кущів — у маленьке, але дуже жваве товариство, де щодень трапляються неймовірні пригоди. Тут на героїв чекають випробування, смішні падіння, неочікувані злети й навіть польоти в космос… якщо, звичайно, все складеться як слід. Готуйтеся до доброго гумору, несподіванок і яскравих відкриттів у світі, де дружба — найважливіша сила.

У одному місті — а може, й саме у вашому — стоїть дуже особливий будинок. Живуть у ньому шість неймовірних мешканців, які мають важливу місію… вони працюють двірниками. У кожного з них своя територія, свої звички, улюблені заняття та мрії. Але всі вони щасливі, бо прибирати для них — не просто робота, а справжнє покликання, справа, до якої лежить серце. І хоча ці двірники здаються звичайними, кожен із них здатен на дивовижні вчинки: допомогти незнайомцю, вирушити у політ аж до зірок або подарувати радість цілому місту. Там, де вони з’являються, стає більше світла, добра й чистоти — і зовнішньої, і тієї, що живе всередині людей.

У цій книжці ти познайомишся з пригодами звичайних хлопчаків — таких самих, як ті, що бігають у твоєму дворі або мешкають у сусідньому під’їзді. Вони цінують дружбу, підтримують одне одного і завжди знаходять спосіб опинитися в епіцентрі найнеочікуваніших пригод. Хтось більш сміливий, хтось хитріший, хтось мрійливіший, але всі разом вони — справжня команда. Їхні долі різні, та об’єднує хлопців одне: у їхнє дитинство раптово увірвалася війна. Вона змусила їх покинути рідні домівки й шукати безпеки в нових місцях. Та навіть у непростих обставинах герої не втратили своєї веселості, сміливості та вміння бачити світло серед труднощів. Вони залишаються тими самими веселими бешкетниками, здатними розвеселити й підтримати у будь-яку хвилину. Це історія про дружбу, стійкість і силу дитячого серця, яке не перестає мріяти навіть тоді, коли навколо змінюється весь світ.

Ви вже комусь симпатизуєте? А може, ще ні — тоді приготуйтеся, бо рано чи пізно це точно трапиться… А поки що ця книжка подарує вам чудовий настрій. Вона створена веселим і мудрим автором, тож не лише розсмішить, а й, можливо, підкаже щось важливе про почуття, дружбу й себе самих.

Дивні пригоди (не)дивної вчительки

До цієї книжки про пригоди дуже незвичайної вчительки увійшли майже сто кумедних, дотепних і водночас мудрих історій. Це короткі оповідання, що нагадують веселенькі шкільні анекдоти: вони розважають, дивують, захоплюють і часом змушують замислитися. Молодшим читачам такі історії допомагають полюбити читання, підліткам — побачити, що школа може бути не лише про домашні завдання, а дорослим — хоч на мить повернутися в теплі, радісні дні свого дитинства.

Одного разу письменники Віталій Кириченко та Юрій Нікітінський вирушили в похід із наметами — та ще й узяли з собою дітей. А що ж робити теплими вечорами біля багаття? Правильно — розповідати історії. І не просто історії, а такі, щоб мурашки бігали! А як же діти? Можуть злякатися! Ну… по-перше, їх можна спокійно укласти спати. А по-друге, хто сказав, що страшні історії не можуть бути сміховинно-страшними й бешкетно-смішними? Саме такі оповідки й вигадували один одному Юрій та Віталій. А потім вирішили зібрати їх у книжку.

Він — письменник, який вигадав багато веселих історій про дітей, дружбу, дивні пригоди й навіть пустотливих пінгвінів.

Бо найбільше любив сміх, фантазію і щирі емоції, а діти — найкращі слухачі й читачі.

Бо найбільше любив сміх, фантазію і щирі емоції, а діти — найкращі слухачі й читачі.

Так! Він особливо любив вигадувати сміливих, трішки бешкетних і дуже добрих персонажів. Таких, як Вовчик чи Тамарочка Петрівна.

Чому Вовчик у нього весь час потрапляє у пригоди? Бо Вовчик — це хлопчик із надзвичайною фантазією. А коли фантазія велика — пригоди самі знаходять тебе.

Чи справді бувають пінгвіни, які живуть у місті?У реальному житті — ні, але уявні пінгвіни можуть жити де завгодно. Навіть у твоєму дворі!

Він хотів створити героїню, у якої кожен день — це маленька пригода. Так народилась Тамарочка Павлівна.

Бо він хотів, щоб діти сміялися, раділи та не боялися мріяти.

По-різному. Іноді — кілька днів, а іноді — кілька тижнів. Але найдовше він вигадував початок.

Часто — з реального життя. Він міг почути ім’я у дворі, у школі чи в черзі в магазині — і воно ставало героєм.

Більшість — так. Але деякі сюжети народилися зі справжніх випадків, які траплялися з дітьми.

Бо автор вірив, що добрі люди є всюди — просто треба їх помічати.

Із життя, з дитячих розмов, зі спогадів про власне дитинство та зі спостережень за світом.

Читати, гратися з друзями у дворі й вигадувати історії. Тоді він ще не знав, що стане письменником.

Бо саме там живуть найцікавіші пригоди — між сусідами, дітьми, будинковими тваринами й старими легендами.

Діти найчастіше сміються над пригодами Вовчика. Він завжди робить щось шалене, але доброю душею.

Бо автор вважав: якщо поруч є справжні друзі, будь-яка пригода стане веселішою.

Дуже тепло. Він часто казав: «Дитина — найчесніший критик».

Звісно! Кожна дитина, яка мріє, сміється і вигадує свої історії — уже наполовину герой.

Бо автор вважав: дитинство — найпригодницькіша пора, і її треба проживати яскраво.