Опанас Іванович Заливаха

Заливаха Опанас Іванович народився 26 листопада 1925 р. у с. Гусинка Куп’янського району. Він лише закінчив перший клас, як його родина була вимушена тікати з Харківщини, рятуючись від голодомору 1930-х років. Існувала велика ймовірність, що не випустять і родина буде приречена на смерть. Але доля подарувала шанс – батько Опанаса виготовив два вулики для голови колгоспу і сім'я отримала дозвіл на виїзд. Заливахи оселилися в Уссурійському краї. Там у Опанаса прокинулась любов до малювання.

"Дитинство для нього було страшними спогадами, бо він бачив Голодомор, застав як вимерло пів його рідного села" Б.Мисюга

У 1941 р. він планував вступити до художнього училища, втім, планам завадила Друга світова війна, як наслідок – училище закрили. Опанас переїхав до Іркутська. У 1946 р. повторив спробу й вступив до Академії мистецтв у Ленінграді. Однак і цього разу йому не вдалось вдало закінчити навчання.

У 1947 р. Опанас вступив до Ленінградського державного інституту живопису, скульптури та архітектури ім. І. Рєпіна Академії мистецтв СРСР. Студентом зневажливо ставився до радянської влади. Через байдужість до політичної активності та «недостойну поведінку радянського студента» Опанаса Заливаху виключили з інституту на другому курсі. Проте пізніше його поновили на навчанні.

Вперше Опанас Іванович близько познайомився з Україною, коли проходив студентську практику в м. Косів Івано-Франківської області. Це викликало докорінні зміни у його світогляді. Він багато читав українські книжки, вивчав мову, етнографію й історію України. Миттєво закохався в цей край і вирішив, що хоче тут жити.

Закінчивши інститут у 1960 р., викладав художньо-прикладне мистецтво в Тюмені.

У грудні 1961 р. художник переїхав жити в Україну. Вступив до Івано- Франківського обласного товариства художників. У травні 1962 р. відбулася його персональна виставка. Але тривала вона всього тиждень – влада засудила її за «занепадницькі настрої».

У Івано-Франківську Опанас Заливаха жив тиждень-два, а потім їхав до Києва. Там зокрема малював у майстерні художниці Алли Горської.

Будинок в Івано-Франківську, в якому творив О. Заливаха

Восени 1962 р. О. Заливаха познайомився з молодими київськими художниками, поетами, критиками. Активно долучився до правозахисної діяльності. У 1964 р., до 150-річчя від дня народження Т. Шевченка, у співавторстві з А. Горською, Л. Семикіною, Г. Севрук та Г. Зубченко брав участь у створенні вітражу «Шевченко. Мати» у вестибюлі червоного корпусу Київського державного університету. Але ще до прийняття комісією вітраж був знищений за розпорядженням партійних органів.

Ескіз вітража "Шевченко. Мати" для Київського університету. 1964

Після цього за ним почало активно стежити КДБ. У вересні 1965 р., з першою хвилею арештів серед української інтелігенції, Опанас Іванович був заарештований. У 1965–1970 рр. «за антирадянську агітацію та пропаганду» відбував покарання у колонії суворого режиму у Мордовії, де працював вантажником, потім кочегаром.

"Його звинуватили в антирадянській пропаганді й агітації тільки за те, що він любив Україну, за те, що він любив українське слово, і вже тоді творив українське мистецтво. Батько ішов до свого українства дуже довго. Він перший в українському образотворчому мистецтві підняв тему Голодомору, українського політв'язня. " Я.Заливаха

Там він таємно виконав десятки екслібрисів, вітальних листівок, ескізів тематичних композицій, плакатів із зображенням Т.Шевченка. Усі роботи при обшуках вилучалися і, за словами адміністрації, знищувалися (понад 200 робіт).

Запрошення на табірне чаювання з нагоди 110-річниці Івана Франка, 1966

Іван Франко

Запрошення на табірне чаювання з нагоди 110-річниці Івана Франка, 1966

Леся Українка

Табірне

«Зона», Графіка 1972

Григорій Сковорода

Після повернення у 1970 р. до Івано-Франківська, художник перебував під адміністративним наглядом, вдома неодноразово відбувались обшуки. Працював креслярем, газетярем і копіювальником на побуткомбінаті. Однак він продовжував малювати.

"Після всіх поневірянь він залишався Людиною. Ніколи не нарікав, натомість дякував долі. Ні на кого не тримав зла. Був прихильний до східної філософії: робити добро, попри все. Він — як інородне тіло, вклинене-вписане сюди." Б.Бринський

Стиль О. Заливахи важко визначити одним словом, але він упізнаваний, особливий, насичений символами. Він працював у галузях станкової та книжкової графіки. Створював вітражі, мозаїки, станкові скульптури та кераміку.

«Чи буде суд. Чи буде кара». 1964. Ліногравюра

Мозаїчна картина «Борiтеся — поборете», 1960-ті.

Для його творчості характерна широка тематика: відтворення історичного минулого народу, возвеличення Кобзаря, філософські роздуми, духовність народу, переживання людської долі, викриття злочинів тоталітарного режиму; мужність, жертовність, шляхетність мучеників за свободу.

Доля, 1978. Картон, олія.

«На Купала, 1962 рік

Мамай

Сліди КГБ, 1990. Картон, олія.

Мав неабиякі дизайнерські здібності: оформив обкладинку журналу«Український вісник» (1987), книги «Блудні сини України» Є. Сверстюка (1993),«Палімпсести» В. Стуса (2003); інтер’єри кав’ярень «Медівня», «Казка»,«Картопляники», «Білий камінь», «Скала», крамниці «Дитячий світ» (усі – вІвано-Франківську, 1989).

Наприкінці 1980-х рр., коли радянський режим доживав останні роки, до О. Заливахи прийшло заслужене визнання. Опанас Іванович отримав премію ім. В. Стуса (1989), Державну премію України ім. Т. Шевченка (1995), звання «Заслужений художник України» (1999). Його роботи виставлялись на персональних виставках – у Львові (1988), Івано-Франківську (1989), Києві (1989), Чернівцях (1989), Харкові, Хмельницькому, Тернополі, Каневі (Черкаська область), Калуші, Надвірній, Косові, Бурштині, Коломиї (усі – у 1990-х роках), Лондоні (1997) та Нью-Йорку (посмертно). Окремі роботи зберігаються в НХМ, Національному музеї у Львові, Івано-Франківському художньому музеї, Тюменській картинній галереї.

"Заливаха і його творчість це, як ніяка інша творчість в історії українського мистецтва, є візуалізацією української ідентичності. " Б.Мисюга

"Все можна взяти в чужинця, окрім віри. Віра, взята у чужинця, губить." О. Заливаха

За незалежної України займався активною просвітницькою діяльністю, плекав відродження національної свідомості. Кількість створених ним робіт невідома: він працював багато, щедро роздаровував свої роботи – причому, інколи навіть не підписуючи їх.

У 2003 р. у видавництві «Смолоскип» вийшов його перший альбом, який доступний в Художньому Музеї Прикарпаття; у 2016-му у видавництві «Лілея НВ» вийшов ще один його альбом. Помер Опанас Іванович Заливаха 24 квітня 2007 р.

Український інститут національної пам’яті в рамках відзначення 83-хроковин Голодомору в Україні у листопаді 2016 р. вніс його ім’я до проєкту«Незламні», як відзначення на державному рівні 15 видатних людей, щопройшли через страшні 1932–1933 рр. та змогли реалізувати себе.

"Сьогодні для нас стоїть питання: «бути чи не бути»? Існує дуже важливий момент відповідальності за життя. Тобі дано — зроби. Відбудься. Так можна бути байдужим, з дня у день, і нічого важливого з людиною не відбудеться." О.Заливаха

"На світ я прийшов у селі Гусинка на Харківщині. Недавно був там. Заливахів уже немає в селі. Як з’явилися там нізвідки, так і здиміли. Я дізнався, що мій рід не був покріпачений. Майстер, який кілька століть тому працював в артілі і будував церкви й собори, вирішив залишитися в Гусинці. Купив собі трохи поля і заґаздував. Тобто рід мій походить від блукаючих майстрів. Нещодавно одержав лист із Харкова. Чоловік ішов вулицею і в кіоску побачив художній альбом із моїм іменем. Придивився — а то ж, каже, мій рід! Мені приємно було." О.Заливаха

Використані джерела:

Календар знаменних і пам’ятних дат Харківщини на 2025 рік : рек. бібліогр. покажч. / Департамент культури і туризму Харків. обл. військ. адмін. ; Харків. обл. універс. наук. б-ка. – Харків : ХОУНБ, 2024. – 91 с. - URL: https://drive.google.com/file/d/1D6fCeZbSjSdXiXawzOo7rC0y4aU8e65a/view

Терещук Г. Бути українцем і знати, хто ти. Художник-шістдесятник Опанас Заливаха не забув про українськість у Росії. - URL: https://www.radiosvoboda.org/a/zalyvakha-ukraina-mystetstvo-lviv-dysydenty/33122243.html

“Ми дуже гарно відчули страсті Христові”. Спогади Ярини Заливахи про батька, дисидента Опанаса Заливаху. - URL: // https://mercuryartcenter.com/press/my-duzhe-harno-vidchuly-strasti-khrystovi-spohady-iaryny-zalyvakhy-pro-batka-dysydenta-opanasa-zalyvakhu/?srsltid=AfmBOopDCD9TOVqz4sOclgragGth_5z8OLHson

Котерлін Р. «Недобиті і недовідроджені, бо ялові». - URL: https://postimpreza.org/talsk/nedobyti-i-nedovidrodzheni-bo-ialovi

Українські дисиденти. Вони розвалили імперію зла. Опанас Заливаха. - URL: https://www.youtube.com/watch?v=61YCb4s90Mo&list=TLGGN8fqiXX_QooyNjExMjAyNQ&t=23s

Матеріал підготувала Конопля Л.М. РЦІ "Харківщина" ХОУНБ