Велика Британія

Велика Британія

Проблемне питання

У міжвоєнний період Німеччина, Італія, Іспанія відмовилися від демократії. Чому США Велика Британія та Франція зберегли демократичний режим?

Творче завдання

Складіть «Діаграму Вена» для трьох країн (США, Велика Британія, Франція), позначивши спільні та відмінні риси їхнього розвитку у 1920–1930-х роках.

Актуалізація опорних знань:

◦ Назвіть ключові чинники, які відрізняли США від європейських країн у 1920–1930-х рр. ◦Які виклики постали перед США після Першої світової війни? ◦ Яким чином «Новий курс» Ф. Рузвельта зберіг демократію, уникаючи радикалізму?

Наслідки Першої світової війни для Великої Британії:

Людські втрати: високі (близько 743 тис. загиблих), значна кількість поранених Економічні наслідки: з найбільшого світового кредитора перетворилася на боржника США; національне багатство скоротилося; втрата частини торгового флоту та світових ринків. Політичні наслідки: розширення імперії (нові мандатні території на Близькому Сході); зростання ролі Лейбористської партії; демократичні реформи. Соціальні зміни: посилення робітничого руху; зміна соціальної структури (втрата аристократією впливу); послаблення соціальної напруги через демократичні інститути.

Форма правління: конституційна (парламентська) монархія. Глава держави - монарх , який виконував переважно церемоніальні функції. Глава уряду: прем'єр-міністр, лідер партії, що має більшість у Палаті громад. Реальна виконавча влада належала Кабінету Міністрів. Двопалатний парламент: Палата громад (обиралася) та Палата лордів (спадкова та призначена), причому влада Палати громад була домінуючою. Політичний режим: парламентська демократія. Відбувся занепад Ліберальної партії та формування нової двопартійної системи, де головними силами стали Консервативна та Лейбористська партії. Територіальний устрій: унітарна держава (метрополія: Сполучене Королівство Великої Британії та Північної Ірландії (після 1922 року, коли була створена Ірландська Вільна Держава) Британська імперія, що трансформувалася у Співдружність із юридичним оформленням автономії домініонів.

СПІЛЬНЕ

Ліберальна партія

Консервативна партія

Лейбористська партія

ОСОБЛИВОСТІ

ОСОБЛИВОСТІ

ОСОБЛИВОСТІ

Історія Великої Британії

ОСОБЛИВОСТІ

1. Політична сфера: традиції та реформи

ОСОБЛИВОСТІ

2. Економічна сфера: кризи та регулювання

3. Зовнішньополітична сфера: імперська політика

ОСОБЛИВОСТІ

Хронологія історії Великої Британії в міжвоєнний період

1926

1924

1921 р.

1918

1941

1931

Лейбористська партія замінила Ліберальну партію в двопартійній системі Сформовано перший в історії країни лейбористський уряд на чолі з Р. Макдональдом

Загально-національний страйк

Здійснено чергову виборчу реформу

Вестмінстерський статут Створення Національного уряду на чолі з Р. Макдональдом

Надання незалежності південній частині Ірландії

Проблемне питання

У міжвоєнний період Німеччина, Італія, Іспанія відмовилися від демократії. Чому США, Велика Британія та Франція зберегли демократичний режим?

Творче завдання

Складіть «Діаграму Вена» для трьох країн (США, Велика Британія, Франція), позначивши спільні та відмінні риси їхнього розвитку у 1920–1930-х роках.

Підведення підсумку

Пройдіть вправу

Рефлексія

Як ви оцінюєте свою роботу в групі? Як ви оцінюєте роботу ваших однокласників?

Що не сподобалося, здалося важким, незрозумілим та нудним?

Що сподобалося на уроці? Що здалося цікавим і корисним?

Особливості

Історія виникнення Походить від історичної партії Торі (Tories). Остаточно сформувалася в XIX столітті. Ідеологія Традиціоналізм та ієрархія. Акцент на порядку, національній єдності, міцній обороні. Економічна політика Протекціонізм (після 1932 р.), жорстка економія у 1920-х, підтримка бізнесу та великої промисловості. Соціальна політика Обмежені соціальні реформи, спрямовані на збереження статус-кво. Географічна база та електорат Середній та вищий класи, сільські виборці, великий бізнес. Прем'єр-міністри у міжвоєнний період: Б. Лоу (1922–1923 рр), С. Болдвін (1923–1924 рр., 1924–1929, 1935–1937 рр.), Н. Чемберлен 1937–1940 рр. (до початку Другої світової війни)

Спільне

Конституційнийп ринцип Віддані парламентській демократії, конституційній монархії та системі верховенства права. Імперія Підтримували збереження Британської імперії (хоча Лейбористи більше виступали за самоврядування колоній).

Як гнучкість у вирішенні імперських питань допомогли Великій Британії сконцентруватися на внутрішніх проблемах та уникнути дорогих і виснажливих конфліктів?

1. Вирішення Ірландського питання (1921 р.). Уряду Д. Ллойд Джорджа вдалося вирішити найбільш наболіле зовнішньополітичне питання щодо Ірландії — найстарішої колонії Великої Британії. 6 грудня 1921 р. британський уряд і представники ірландського парламенту підписали договір про надання незалежності південній частині Ірландії. Вона одержала назву «Ірландська вільна держава». Шість графств на півночі острова, переважно із протестантським населенням, залишились у складі Великої Британії. Після цього Велика Британія одержала офіційну назву — «Сполучене Королівство Великої Британії і Північної Ірландії». Успішне врегулювання конфлікту шляхом компромісу (надання незалежності) дозволило британському уряду зняти гостру напругу в суспільстві. 4. Громадянська війна в Ірландії . Підписання договору викликало розкол серед ірландців, що призвело до Громадянської війни (1922–1923). Однак, цей внутрішній ірландський конфлікт відбувався вже після визнання незалежності Ірландської Вільної Держави та не дестабілізував безпосередньо демократичну систему в Лондоні, яка продовжувала займатися внутрішніми та економічними проблемами. Північна Ірландія, яка залишилась у складі Сполученого Королівства, надалі мала власні внутрішні збройні конфлікти, відомі як «The Troubles» (кінець 1960-х — 1998 рр.). 5. Трансформація імперії. Керівні кола Великої Британії пішли на реформування Британської імперії. Це дало можливість домініонам (Австралія, Канада, Нова Зеландія, Південно-Африканський Союз) формувати власну зовнішню політику. 6. Вестмінстерський статут (1931 р.). Англійський парламент прийняв Вестмінстерський статут, який надав домініонам суверенні права у сфері внутрішньої і зовнішньої політики. Метрополія і домініони об'єдналися в Британську співдружність націй. 7. Економічна самооборона (Стерлінговий блок). Для боротьби з конкуренцією з боку інших держав Велика Британія створила стерлінговий блок — валютне об'єднання держав, що вели розрахунки у фунтах стерлінгів. 8. Пільгова торгівля. Між Великою Британією і домініонами була запроваджена пільгова система митних тарифів. Це дозволило Британії економічно захистити себе в умовах Великої депресії.

Чи змогла Велика Британія пережити руйнівні економічні кризи (післявоєнний спад і Велика депресія), використовуючи демократичні інструменти державного регулювання та соціальні реформи?

1. Ціна перемоги та економічний спад. Британія здобула перемогу за високу ціну. Країна втратила майже третину національного багатства. Економіка була обтяжена величезним зростанням державного боргу та залежністю від зовнішніх позик, перетворившись із кредитора на боржника. 2. Державне регулювання та соціальна політика. Уряд Д. Ллойд Джорджа продовжував контролювати економіку, зокрема, ухвалив закон про відмову від золотого стандарту фунта стерлінга (1919 р.). Розширювалися соціальні функції держави, впроваджувалися програми допомоги безробітним та реформа народної освіти. 3. Виклики вугільної промисловості. Проте залишались серйозні проблеми, особливо у вугільній промисловості. Шахтовласники були зацікавлені в зниженні собівартості вугілля, прагнучи досягти цього за рахунок збереження на колишньому рівні заробітної плати робітників. 4. У 1926 р. спалахнув Загальний страйк. Улітку 1925 р. шахтовласники пред'явили гірникам ультимативні умови, погрожуючи локаутом. Йшлося про зниження заробітної плати на 15 %. Після закінчення 9-місячного терміну (протягом якого уряд надавав субсидії для підтримки зарплат) власники оголосили локаут (одночасне закриття підприємств). 4 травня 1926 р. Генеральна рада британського конгресу тред-юніонів (профспілок) оголосила загальний страйк — перший в історії країни. Страйк набув величезного розмаху: кількість учасників (разом з родинами) досягла близько 18 млн осіб — понад 40 % усього населення країни. Хоча уряд вивів на вулиці міст війська, випадків насильства майже не траплялось. Керівництво Генеральної ради 12 травня оголосило про припинення загального страйку. Попри невтішні підсумки для робітників (зниження зарплати гірників і збільшення робочого дня), той факт, що такий масштабний конфлікт був врегульований без революції та масового насильства, свідчить про стійкість британських демократичних інститутів. Щоб не допустити надалі соціальних вибухів, парламент ухвалив закон «Про промислові конфлікти і профспілки», яким заборонялися загальні страйки і пікетування. 5. Подолання Депресії. Світова економічна криза (Велика депресія) докотилася до Великої Британії на початку 1930 р. У відповідь на кризу в 1931 р. був сформований Національний уряд (коаліція), що продемонструвало здатність політичного класу до компромісу. Заходи Національного уряду (1931–1935 рр.): ◦ Відмова від золотого забезпечення національної валюти. ◦ Створення стерлінгового блоку для боротьби з конкуренцією. ◦ Впровадження пільгової системи митних тарифів для торгівлі з домініонами. ◦ Проведення курсу на здешевлення державного апарату. Отже, уряд зробив ставку на державне регулювання економіки і протекціонізм. Завдяки цим заходам та зростанню військового виробництва, спостерігалося пожвавлення в британській промисловості.

Особливості

Історія виникнення Виникла з профспілкового та соціалістичного руху. Заснована у 1900 році. Ідеологія Соціалізм (демократичний). Акцент на класовій справедливості, соціальній рівності, правах робітників. Економічна політика Націоналізація (одержавлення) ключових галузей промисловості (вугілля, транспорт), створення держави добробуту Соціальна політика Радикальні соціальні реформи, покращення життя робітничого класу, створення системи соціального забезпечення. Географічна база та електорат Робітничий клас, профспілки, частина ліберальної інтелігенції. Президенти у міжвоєнний період: Рамсей Макдональд 1924 (перший лейбористський уряд), 1929–1931 (другий лейбористський уряд), Клемент Еттлі ( Лідер партії з 1935, але прем'єром став після війни (1945))

Як парламентські традиції та еволюційний розвиток Великої Британії забезпечили стабільність влади, незважаючи на глибокі соціальні виклики, зміну партій та кризу монархії?

1. Парламентаризм і еволюція. Політичний розвиток Великої Британії ґрунтувався на давніх традиціях парламентаризму. Зміни впроваджувалися поступово, без значних соціальних зворушень. 2. Зміна партійної системи. Лейбористська партія, заснована на початку XX ст., фактично замінила Ліберальну партію в англійській двопартійній системі з 1924 р., ставши прихильником соціально орієнтованих реформ та еволюційного розвитку. 3. Гнучкість лейбористів. Перший (1924 р.) та другий (1929–1931 рр.) лейбористські уряди на чолі з Р. Макдональдом здійснювали гнучкішу політику, йшли на часткові поступки для збереження стабільності. Бажаючи залишитися при владі, Р. Макдональд «утихомирив своїх найбільш революційно налаштованих прихильників». 4. Розширення прав. У 1918 р. було здійснено виборчу реформу, яка надала виборчі права жінкам віком понад 30 років, а у 1928 р. жінкам надано однакові з чоловіками виборчі права. 5. Національний уряд. У 1931 р., під час кризи (Велика депресія), був сформований Національний уряд — коаліція лейбористів, консерваторів та лібералів на чолі з Р. Макдональдом, що демонструвало здатність політичного класу до компромісу та збереження системи. 6. Приборкання радикалізму. Урядова влада рішуче діяла проти крайніх політичних сил (комуністів та фашистів). Були ухвалені закони «Про підбурювання до заколоту» (1934 р.) та «Акт про громадський порядок» (1937 р.), завдяки чому фашисти були поставлені поза законом, а комуністи втратили свій вплив. 7. Криза монархії. У 1936 р. сталася конституційна криза (зречення короля Едуарда VIII). Король вирішив одружитися із розлученою американкою, що суперечило позиції Церкви та уряду, який вимагав дотримання традицій. Конфлікт між бажанням короля та волею Парламенту (який підтримував прем'єр-міністр С. Болдуїн) був вирішений шляхом зречення короля. Цей інцидент чітко засвідчив, що в Британії демократія і верховенство закону (Парламенту) є вищими за особисту владу монарха, що стало ще одним підтвердженням стійкості конституційної системи.

Особливості

Історія виникнення Походить від історичної партії Віги (Whigs). Остаточно сформувалася в XIX ст. Ідеологія Акцент на вільному ринку, індивідуальній свободі, вільній торгівлі. Економічна політика Вільна торгівля (історично), кейнсіанське втручання (пропозиція Дж. М. Кейнса щодо державних інвестицій), але без одержавлення. Соціальна політика Підтримка реформ для розширення прав громадян (свободи, освіта), але без радикального перерозподілу багатства. Географічна база та електорат Інтелігенція, частина бізнесу та професіоналів (їхній вплив різко впав після 1922 р.). Лідери у міжвоєнний період: Девід Ллойд Джордж 1916–1922 рр. (очолював коаліційний уряд)