Рідна мова

Бібліотека Хортицької національної академії

Пригорнуся душею я до рідного слова

Вірші письменників Запорізького краю про рідну мову

Любов Геньба

Мова мого народу

(уривок)

Мово рідна, моя журба.Ти - царівна, ти не раба, Ти у зорях, в отавах, долях, В споришах, небесах, тополях, У зірницях, ставках, криницях, Неповторна і смуглолиця. Чорноброва, тендітна, люба,

Ти ошатна в святах і любощах. Хто плекав твоє ніжне слово, Бачив: ти, мов козачка горда. Жебоніла сльозою й сміхом Боролась з чужинським лихом, Знала точно, чия ти родом; І проста, і легка, як подих.

Василь Діденко

"Я не останній з могікан"

Мені казав один ханжа, Що наша мова геть відстала, Що краще йшла б мені чужа, Немов до хліба – кусень сала, Що весь мій поетичний план Спинитись може напівході, Що я – останній з могікан, Що наша мова вже не в моді.

Гей, проповіднику! Стривай! Твої слова – старенька ряса. Я не піду в твій тихий рай, Я – син Великого Тараса. Як Прометей не вмер від ран, Не вмре і мова – гарна зроду. Я не останній з могікан, Я – син великого народу!

Юрій Єршов-Холодний

Рідна мова

... I небо несподівано відкрилось,Вінцем терновим досягло чола — I рідна мова в Слові освятилась, I Слово те у люди понесла. О рідна мово, дівчино проста, Тебе цураються, як родички-небоги, Боготворю святі твої вуста І прославляю всі твої дороги. Я за тобою схимником іду, Блукаю сорок літ в людській пустелі, Щоб запалить Різдва твого звізду У кожні бідній хаті та оселі.

Юрій Єршов-Холодний

Прадідівська мова

Не зманіжено-гортанна,А барвиста словом, Мов сорочка домотканна, Прадідівська мова. Одягнусь я в домоткану Льолечку пречисту — Дум народних вишиванку — Мовоньку речисту.

Не пристане жодна лайка,А як сум наляже — То ніяка балалайка Так про те не скаже, Як ота журлива пісня Понад темним гаєм, Ніби сум на душу тисне, А душа співає.

Хтось несе у дім підкову, Інший грошей тягне міх — Я ж візьму на щастя мову — Мову прадідів моїх.

Юрій Єршов-Холодний

Мова і мода

В наші часи прискорені(З вітром у голові) Мови моєї корені В нашій ростуть крові. Пройде на джинси мода. Й змиє ганебне тату Мода на рідну вроду Й мову свою святу.

В мові немає броду.Мову вивчати слід. Мові мого народу — Тисячі довгих літ. Мода — лиш вірогідність, Мова — це абсолют: Совість народу і гідність, Воля без рабських пут.

Володимир Коваленко

Рідна мово моя

І завжди пам’ятай про свій батьківський край там, де явір схиливсь над водою. Там, де мальви цвітуть і заводи гудуть, де привітна і щира розмова, де земля, наче пух, і всім милує слух українська моя рідна мова

Рідна мово моя,рідна мово моя, рідна мово моя, калинова, ти у нас на вустах легкокрила, як птах, милозвучна, дзвінка і чудова. Якщо будеш іти, у далекі світи, захопи рідну мову з собою.

Віра Коваль

Рідне слово

Пригорнуся душею я до рідного слова,Що вирує й хлюпоче, наче хвиля дніпрова. Найсолодше у світі батька-матері слово, Ти звучиш солов’їно, ти цвітеш калиново. В тобі сонце і вітер, в тебе сокола крила. Ти у пісні народній білий світ облетіло. Сто разів нас вбивали зайди підлі, безчесні, Та без рідного слова не змогли б ми воскреснуть, Ми з тобою кохали, ми боролись з тобою, Ти й сьогодні за волю знову кличеш до бою. Я тебе, слово рідне, у запеклому герці. Від ворожої кулі затулю своїм серцем.

Віра Коваль

Мамина мова

Я приїду, кохана матусю, Мов дитина до Вас пригорнуся, Всю роботу зроблю Вам охоче, Говоріть лиш зі мною до ночі. Говоріть, мамо, знову і знову, Я люблю рідну слухати мову. Ваша мова свята, наче пісня Повертає мене у дитинство. Стільки сили у кожному слові, Де всі барви цвітуть веселкові. Нехай мамина мова лунає – Мови кращої в світі немає.

Хоч живу я давно у місті, Та люблю роси вранішні й чисті. У неділю в село поспішаю, Де мене моя мама чекає. Поспішаю додому я знову, Щоб послухати мамину мову, Бо слова всі у маминій мові Виграють, наче роси ранкові. Мамина мова, мамина мова Ніжна і чиста, проста і шовкова. Мамина мова ясна і привітна, Сонячно так чорнобривцями квітне.

Микола Лиходід

Тривожна, неначе Дніпро у негоду, і ніжна, немовби лазур світанкова, народжена серцем, душею народу, Шевченкова пісня, Тарасова мова. Така в неї сила, така в неї вдача: мов клятва вона і немов колискова. Жива, невмируща, легенда неначе, Шевченкова пісня, Тарасова мова. Музична, немов тишина вечорова, співуча, неначе сама Україна, Шевченкова пісня, Тарасова мова - така громовісна, така солов'їна!

Григорій Лютий

Рідному слову

(уривок)

Голубиними свайбами В небі високо-високо … Як діток своїх, любіте Кожну крапку, кожну кому. Не розвійте їх по світі, Не віддайте їх нікому!

Я хотів, щоб ви відчули,Як співа-сіяє слово Одкровеннями зозулі, Чаром губоньок медових. І живими сопілками, Що в гілках струмують соком.

Тетяна Нещерет

Катрени

(уривок)

Мово моя — крила мої лебедині!Пісне моя — мови ясної розвій! Мудрість і мужність, і совість у слові єдині. Мово моя — ти в серці й у пісні моїй!

Тетяна Сугалова-Катрич

Слово до рідної мови

Засльозилась душа. Хай болить не у тебе – в твоєї дитини! Та у небі весна журавлить: Твоя пісня не згине, не згине! Он до тебе лелека летить, Щоб почуло дитя рідне слово. Наливається сонцем блакить і блакиттю - пісні мами-мови.

Засмутилася пісня твоя.Хтось у душу плює їй: не в моді! Посмутніли і поле, й бджоляр, мов без сонця – земля у негоду. Мамо-мово, не плач, не журись. Твоїй пісні віддам своє слово. Помолюся за тебе: живи. Не журися, не плач, мамо-мово!

Іван Сухар

О, наша мово, наша надіє, Нашого роду вічна краса! В серцях онуків тебе посію Тремтінням ранку на світлий сад. О, наша мово, козацька щира, Допоки сонце мені сія, Ти моя доля, ти моя віра, Цнотливо-звабна любов моя.

Костянтин Сушко

Молитва про слово

Слово наше рідне, єдине й незамінне! Чисте, як роса, ясне, як сонце, високе, як небо, дзвінке, як радість, глибоке, як вічність, дорогоцінне, як життя, лагідне, як спокій. Ти – відлуння наших степів і лісів,

наших двох морів солоних і безлічі солодких рік; наших пагорбів і урочищ. Слово роду непоборного, слово пам’яті незрадливої. Зрадити тебе – зректися самого себе. Мово наша солов’їна! Будь знаною і жаданою, шанованою і коханою, плекайся і розкошуй на віки вічні!

Максим Тютюнник

Мова — це скарб

В ній шелест трав, вода річок дзвінка, В ній ніжність перших, та незграбних свідчень. Основа наша, віра і рука. Вона — життя, що вже вирує вічність. То ж вчись, дитино, мову шанувати, Плекай те слово, як весняний цвіт. Щоб потім її зміг ти передати У спадок та в широкий дивосвіт!

Мова — це скарб, що лине із віків, Неначе пісня матері колиска. В ній мудрість всіх забутих прабатьків, Яка із серця нам говорить близько. Вона — наш дім, місток через роки, Що з'єднує минуле і майбутнє. І світло, що утворює думки, У темряві нам сяє незабутнє.

Використані джерела

• Діденко, В. «Я не останній з могікан» [Електронний ресурс] / Василь Діденко // ГРАМОТІЙ.КО : сайт про українську мову. — Електрон. дані. — Режим доступу: https://surl.li/nufqgv. — Назва з екрана. — Дата перегляду: 20.10.2025.
• Коваленко, В. Рідна мово моя : [вірш] / Володимир Коваленко // Нива. – 2004. – 21 лют. – С. 2.
• Коваль, В. У калиновім цвіті : [збірник поезій] / Віра Коваль. – Запоріжжя : АА Тандем, 2018. – С. 18.
• Коваль, В. Мамина мова : [вірш] / Віра Коваль // Червоний промінь. – 2008. – 20 лют. (№ 14). – С. 3.
• Література Запорізького краю : хрестоматія творів кінця XX - початку XXI ст. / Запоріз. обл. орг. Нац. спілки письменників України ; [упоряд.: О. О. Медко, О. О. Стадніченко]. – Запоріжжя : Дике Поле, 2019. – 480 с.
• Письменники Запорізького краю (антологія творів кінця ХХ – початку ХХІ ст.) / упоряд.: М. Г. Білокопитов, О. О. Стадніченко. – Запоріжжя : Дике Поле, 2017. – 552 с.
• Сугалова-Катрич, Т. Слово до рідної мови : [вірш] / Тетяна Сугалова-Катрич // Запорізька правда. – 2007. – 7 черв. (№ 82-83). – С. 10.
• Cухар, І. Заплакана доля : [збірник поезій] / Іван Сухар. – Гуляйполе, 1997. – 124 с.
• Сушко, К. І. Дев’ять молитов у серпні / К. І. Сушко. – Запоріжжя : Поліграф, 2006. – 156 с. : іл.
• Україно моя, твоя доля стає і моєю ... : альманах творів письменників Запоріз. краю до 30-річчя Незалежності України / Запоріз. обл. орг. нац. спілки письменників України ; [відп. ред., упоряд. О. Стадніченко]. – Запоріжжя : [ФОП Советнікова К.], 2021. – 280 с.

Дякуємо за увагу!

Підготувала Світлана Прохорова, провідний бібліотекар Хортицької національної академії

Запоріжжя 2025