БАТЬКО УКРАЇНСЬКОГО ТЕАТРУ
“Сцена – мій кумир, театр – священний храм для мене…” Іван Карпенко-Карий
"Чим він був для України, для розвою її громадського та духовного життя – се відчуває кожний, хто чи то бачив на сцені, чи хоч би читав його твори; се розуміє кожний, хто знає, що він був одним із батьків новочасного українського театру, визначним артистом та при тім великим драматургом, якому рівного не має наша література…” І ван Франко
Іван Карпенко-Карий (справжнє ім’я — Іван Карпович Тобілевич) — український письменник, драматург, актор, режисер. На його честь названо Київський національний університет театру, кіно і телебачення.
Ім’я Івана Карпенка-Карого стоїть у першому ряду корифеїв українського дореволюційного театру. Активний громадсько-культурний діяч, талановитий організатор театральної справи, він був найвидатнішим українським драматургом, віддавши народу понад сорок років своєї творчої діяльності.
Творча спадщина
Літературно-меморіальний музей
Іван Карпенко-Карий(1845 - 1907)
Бібліотека рекомендує
Бібліотека Хортицької національної академії
Іван Карпенко-Карий народився 29 вересня 1845 року в селі Арсенівка Бобринецького повіту Херсонської губернії (тепер Новомиргородський район, Кіровоградська область) в родині дрібного шляхтича, управителя поміщицького маєтку Карпа Адамовича Тобілевича. Мати, Садовська Євдокія Зіновіївна за походженням була кріпачкою-покоївкою, яку закоханий Карпо Тобілевич викупив у панів Золотницьких. Саме вона, маючи можливість подорожувати з панами Європою і бувати на театральних виставах, закохалася в театр і передала цю любов своїм дітям. Крім Івана Карпенка-Карого її дітьми були Микола Садовський, Панас Саксаганський та Марія Садовська-Барілотті – ціла плеяда корифеїв українського театру. Через матеріальну скруту освіта Івана обмежилася чотирикласним училищем, після чого з 14-ти років він пішов працювати до канцелярії в Єлисаветграді (нині – місто Кропивницький). Загалом служба в різних канцеляріях – від писарчука до секретаря міського поліцейського управління – тривала майже два десятиліття.
Іван Тобілевич. 1867 рік. Фото: www.karpenkokarymuseum.kr.ua
Дізнатися більше
«Драматична творчість Карпенка-Карого — це найвище досягнення нашого класичного театру, театру корифеїв, що стало школою для українських драматургів нового часу» (Р. Пилипчук)
«Слава драматурга Тобілевича затемнила славу Карпенка-Карого артиста. А артист Карпенко-Карий — був першорядний артист. Це був артист знавців театрального мистецтва, не артист юрби. Його талант не кидався в очі, то була тонка художня гра майстра-аристократа мистецтва» (Л. Старицька-Черняхівська ).
«Правдивість і простота. Мало є драматургів, до творчості яких можна було б прикласти ці слова з таким правом, як до творчості Карпенка-Карого. Якщо додати до цього ще глибочезне знання життя, прекрасне розуміння законів сцени і великий талант скупим мазком малювати людські стосунки і людську психологію, то стане зрозумілим, чому твори Тобілевича держаться і будуть держатися на нашій сцені» (М.Рильський).
Драматургічна спадщина І. Карпенка-Карого складається з 18 оригінальних п’єс, в яких він устами знедолених селян, безталанних жінок-страдниць, бездомних бурлак-наймитів зворушливо розповів про гнів і страждання народу. У своїх драмах та комедіях письменник викрив “темне царство” експлуатації, наживи, моральної розбещеності, що були закономірним наслідком суспільних відносин в українському селі, показав, як експлуататорська верхівка жорстоко визискувала селянську бідноту, як на нужді та сльозах трудівників виростали розкіш і багатство великих землевласників.
Читати твори онлайн
Якщо ви хочете більше дізнатися про життя та творчість відомого українського письменника, драматурга, режисера, актора та театрального діяча, рекомендуємо звернути увагу на наступні видання:
Карпенко-Карий, І. Майстер драми : драматичні твори : навч. посібник / Іван Карпенко-Карий ; упоряд. А. А. Чічановський. – Київ : Грамота, 2004. – 493 с. – (Шкільна бібліотека).
До збірки увійшли соціально-побутові та соціально-психологічні драми, сатиричні комедії видатного українського драматурга І. К. Карпенка-Карого: «Бурлака», «Наймичка», «Мартин Боруля», «Розумний та дурень», «Сто тисяч», «Хазяїн», «Житейське море», «Сава Чалий», «Чумака», «Безталанна».
Карпенко-Карий, І. Наймичка. Безталанна. Сава Чалий : драми / Іван Карпенко-Карий. – Тернопіль : Богдан, 2022. – 224 с. – (Світовид).
До видання увійшли вибрані твори «Наймичка», «Безталанна», «Сава Чалий». У них відтворено життя українського народу та визвольну боротьбу козацтва у другій половині XIX століття.
Єфремов, С. О. Іван Тобілевич / С. О. Єфремов // Історія українського письменства. – Київ : Femina, 1995. – С. 365–368.
Івашкив, В. Іван Тобілевич (Карпенко-Карий). Нарис життя і творчості / Василь Івашкив. – Тернопіль : Навчальна книга – Богдан, 2011. – 192 с.
Театр як доля: Іван Тобілевич (Карпенко-Карий) / Софія Русова [та ін.] ; [упоряд. О. В. Чуднов]. – Кіровоград : Імекс, 2012. – 366 с. : фотоілюстр. – (Єлисаветградське коло).
Використані джерела
- Ємельянова, О. Іван Карпенко-Карий. Подив таланту [Електронний ресурс] / Олена Ємельянова // ДОУНБ ім. Первоучителів слов'янських Кирила і Мефодія : офіц. вебсайт. — Електрон. дані. — Режим доступу: https://www.libr.dp.ua/?do=ukrainica&lng=1&id=42&idg=527. — Назва з екрану. — Дата публікації: лютий 2025. — Дата перегляду: 15.09.2025.
- Карпенко-Карий Іван [Електронний ресурс] // Вікіпедія : вільна енциклопедія. — Електрон. дані. — Режим доступу: https://uk.wikipedia.org/wiki/Іван_Карпенко-Карий. — Назва з екрану. — Дата останньої правки: 21.01.2025. — Дата перегляду: 09.09.2025.
- Карпенко-Карий Іван [Електронний ресурс] : повні тексти творів // Освіта.UA : вебсайт. — Електрон. дані. — Режим доступу: https://osvita.ua/school/literature/tag-karpenko_karyi_ivan/. — Назва з екрану. — Дата перегляду: 15.09.2025.
- Літературно-меморіальний музей І.К.Карпенка-Карого [Електронний ресурс] : вебсайт / Літературно-меморіальний музей І.К.Карпенка-Карого. — Електрон. дані. — Режим доступу: https://www.karpenkokarymuseum.kr.ua/muz_kar_u.html. — Назва з екрану. — Дата перегляду: 15.09.2025.
- Сторінка Карпенка-Карого [Електронний ресурс] : біографічна довідка // Київський національний університет театру, кіно і телебачення іменi І. К. Карпенка-Карого : офіц. вебсайт. — Електрон. дані. — Режим доступу: https://knutkt.edu.ua/pro-nas/vizytivka/storinka-karpenka-karoho/. — Назва з екрану.— Дата перегляду: 15.09.2025.
Іван Карпенко-Карий
prohorovasvetlana69
Created on August 20, 2025
Start designing with a free template
Discover more than 1500 professional designs like these:
View
Akihabara Agenda
View
Akihabara Content Repository
View
Mind Map: The 4 Pillars of Success
View
Big Data: The Data That Drives the World
View
Internal Guidelines for Artificial Intelligence Use
View
Correct Concepts
View
Sorting Cards
Explore all templates
Transcript
БАТЬКО УКРАЇНСЬКОГО ТЕАТРУ
“Сцена – мій кумир, театр – священний храм для мене…” Іван Карпенко-Карий
"Чим він був для України, для розвою її громадського та духовного життя – се відчуває кожний, хто чи то бачив на сцені, чи хоч би читав його твори; се розуміє кожний, хто знає, що він був одним із батьків новочасного українського театру, визначним артистом та при тім великим драматургом, якому рівного не має наша література…” І ван Франко
Іван Карпенко-Карий (справжнє ім’я — Іван Карпович Тобілевич) — український письменник, драматург, актор, режисер. На його честь названо Київський національний університет театру, кіно і телебачення. Ім’я Івана Карпенка-Карого стоїть у першому ряду корифеїв українського дореволюційного театру. Активний громадсько-культурний діяч, талановитий організатор театральної справи, він був найвидатнішим українським драматургом, віддавши народу понад сорок років своєї творчої діяльності.
Творча спадщина
Літературно-меморіальний музей
Іван Карпенко-Карий(1845 - 1907)
Бібліотека рекомендує
Бібліотека Хортицької національної академії
Іван Карпенко-Карий народився 29 вересня 1845 року в селі Арсенівка Бобринецького повіту Херсонської губернії (тепер Новомиргородський район, Кіровоградська область) в родині дрібного шляхтича, управителя поміщицького маєтку Карпа Адамовича Тобілевича. Мати, Садовська Євдокія Зіновіївна за походженням була кріпачкою-покоївкою, яку закоханий Карпо Тобілевич викупив у панів Золотницьких. Саме вона, маючи можливість подорожувати з панами Європою і бувати на театральних виставах, закохалася в театр і передала цю любов своїм дітям. Крім Івана Карпенка-Карого її дітьми були Микола Садовський, Панас Саксаганський та Марія Садовська-Барілотті – ціла плеяда корифеїв українського театру. Через матеріальну скруту освіта Івана обмежилася чотирикласним училищем, після чого з 14-ти років він пішов працювати до канцелярії в Єлисаветграді (нині – місто Кропивницький). Загалом служба в різних канцеляріях – від писарчука до секретаря міського поліцейського управління – тривала майже два десятиліття.
Іван Тобілевич. 1867 рік. Фото: www.karpenkokarymuseum.kr.ua
Дізнатися більше
«Драматична творчість Карпенка-Карого — це найвище досягнення нашого класичного театру, театру корифеїв, що стало школою для українських драматургів нового часу» (Р. Пилипчук)
«Слава драматурга Тобілевича затемнила славу Карпенка-Карого артиста. А артист Карпенко-Карий — був першорядний артист. Це був артист знавців театрального мистецтва, не артист юрби. Його талант не кидався в очі, то була тонка художня гра майстра-аристократа мистецтва» (Л. Старицька-Черняхівська ).
«Правдивість і простота. Мало є драматургів, до творчості яких можна було б прикласти ці слова з таким правом, як до творчості Карпенка-Карого. Якщо додати до цього ще глибочезне знання життя, прекрасне розуміння законів сцени і великий талант скупим мазком малювати людські стосунки і людську психологію, то стане зрозумілим, чому твори Тобілевича держаться і будуть держатися на нашій сцені» (М.Рильський).
Драматургічна спадщина І. Карпенка-Карого складається з 18 оригінальних п’єс, в яких він устами знедолених селян, безталанних жінок-страдниць, бездомних бурлак-наймитів зворушливо розповів про гнів і страждання народу. У своїх драмах та комедіях письменник викрив “темне царство” експлуатації, наживи, моральної розбещеності, що були закономірним наслідком суспільних відносин в українському селі, показав, як експлуататорська верхівка жорстоко визискувала селянську бідноту, як на нужді та сльозах трудівників виростали розкіш і багатство великих землевласників.
Читати твори онлайн
Якщо ви хочете більше дізнатися про життя та творчість відомого українського письменника, драматурга, режисера, актора та театрального діяча, рекомендуємо звернути увагу на наступні видання:
Карпенко-Карий, І. Майстер драми : драматичні твори : навч. посібник / Іван Карпенко-Карий ; упоряд. А. А. Чічановський. – Київ : Грамота, 2004. – 493 с. – (Шкільна бібліотека).
До збірки увійшли соціально-побутові та соціально-психологічні драми, сатиричні комедії видатного українського драматурга І. К. Карпенка-Карого: «Бурлака», «Наймичка», «Мартин Боруля», «Розумний та дурень», «Сто тисяч», «Хазяїн», «Житейське море», «Сава Чалий», «Чумака», «Безталанна».
Карпенко-Карий, І. Наймичка. Безталанна. Сава Чалий : драми / Іван Карпенко-Карий. – Тернопіль : Богдан, 2022. – 224 с. – (Світовид).
До видання увійшли вибрані твори «Наймичка», «Безталанна», «Сава Чалий». У них відтворено життя українського народу та визвольну боротьбу козацтва у другій половині XIX століття.
Єфремов, С. О. Іван Тобілевич / С. О. Єфремов // Історія українського письменства. – Київ : Femina, 1995. – С. 365–368.
Івашкив, В. Іван Тобілевич (Карпенко-Карий). Нарис життя і творчості / Василь Івашкив. – Тернопіль : Навчальна книга – Богдан, 2011. – 192 с.
Театр як доля: Іван Тобілевич (Карпенко-Карий) / Софія Русова [та ін.] ; [упоряд. О. В. Чуднов]. – Кіровоград : Імекс, 2012. – 366 с. : фотоілюстр. – (Єлисаветградське коло).
Використані джерела