Want to create interactive content? It’s easy in Genially!

Get started free

Літописець долі народної

k.lvbkfdecbr

Created on April 18, 2025

Start designing with a free template

Discover more than 1500 professional designs like these:

Corporate Christmas Presentation

Snow Presentation

Winter Presentation

Hanukkah Presentation

Vintage Photo Album

Nature Presentation

Halloween Presentation

Transcript

Літописець долі народної

Відео

Василь Стефаник
1871-1936

Відео

Біографія

Творчість

«Першим українським новелістом», «володарем селянських душ», «великим майстром слова», «володарем тяжкого слова», «сільським філософом» – називають Василя Стефаника. Василь Семенович Стефаник народився 14 травня 1871 р. в селі Русів на Станіславщині (сьогодні це Івано-Франківщина) у сім’ї заможного селянина. Батько Василя був працьовитим та вимогливим. Він хотів дати сину найкращу освіту. Майбутній новеліст навчався три роки в рідному селі Русові, три роки у Снятинській школі, потім у 1883 р. вступив до Коломийської гімназії, яку не закінчив, бо його виключили за участь у Покутській трійці. У 1890 р. В. Стефаник переїхав до Дрогобича і вступив до місцевої гімназії, яку закінчив 1892 р. Того ж року він вступив на медичний факультет Краківського університету, де вчився до 1900 р. Університет покинув, бо медицина його не цікавила. У 1897 р. відбулись перші публікації його новел у Львівському журналі «Літературно-науковий вісник». Свої новели писав російською, польською та чеською мовами. У 1899 р. в Чернівцях з’явилася перша збірка прози Стефаника “Синя книжечка”. 1900 р. у Львові з’явилася друга збірка письменника «Камінний Хрест». У 1903 р. Стефаник відвідує Київ, де знайомиться з М. Старицьким, П. Мирним, М. Коцюбинським, М. Вороним. Також був знайомий з Л. Українкою, О. Кобилянською, І. Франком. 26 січня 1904 р. Василь одружився з Ольгою Гаморак. У них було 3 синів, та після 10 років щасливого сімейного життя Ольга померла. У 43 роки Стефаник став вдівцем, сам виховував дітей. Більше він не одружувався. Був депутатом австрійського Віденського парламенту з 1907 до 1918 р.. Він захищав інтереси селян аж до розвалу Австро-Угорщини. Стефаник — один із представників Покутської трійці (умовне об’єднання трьох українських письменників: Василя Стефаника, Леся Мартовича та Марка Черемшини). Назва походить від регіону, оскільки усі троє були з Покуття. Завдяки постійній та тісній співпраці молоді письменники пройшли так звану Франкову школу та сформувалися під його безпосереднім впливом. Саме І. Франко брав активну участь у становленні та формуванні таланту Стефаника, Мартовича та Черемшини. 7 грудня 1936 року письменник помер від серцевого нападу. Похований у Русові біля матері згідно з заповітом.

«Першим українським новелістом», «володарем селянських душ», «великим майстром слова», «володарем тяжкого слова», «сільським філософом» – називають Василя Стефаника.Творчість В. Стефаник розпочав поезіями в прозі. У жовтні 1897 р. на сторінках чернівецького, часопису «Праця» була надрукована новела «Виводили з села», пізніше — новели «У корчмі», «Стратився», «Синя книжечка» та «Сама саміська», які одразу зробили його широковідомим українським письменником. Ці твори ввійшли до першої збірки В. Стефаника «Синя книжечка» (1899 р.). Пізніше виходили книги новел «Камінний хрест» (1900 р.), «Дорога» (1901 р.), «Моє слово» (1905 р.), «Земля» (1926 р.).Творчість письменника умовно розділяють на 2 періоди: 1 період (1897 – 1905 р.) і 2 період (1916 – 1933 р.). Твори другого періоду: 1916 – новели «Діточа пригода», «Вона- земля», «Марія»; 1926 – збірка «Земля». З 1927-го по 1933-й написав більше 10 новел, переважно автобіографічних. Новаторство Стефаника полягає у тому, що він є творцем психологічної новели. Він будує сюжети не на розвитку зовнішніх подій, а на змінах почувань та переживань. У творах письменника немає авторських роз’яснень та тлумачень, говорять, роздумують самі персонажі. Тому його твори побудовані на монологах та діалогах. Він прагнув, щоб кожне слово у його новелах звучало, як згусток людського болю, повноголосо. Його твори порівнюють з народною піснею.

Цю та іншу інформацію за темою ви можете знайти у фондах бібліотеки:

1. Герасим'юк В. Наш Стефаник / В. Герасим'юк // Українська літературна газета. - 2024. - Січ. - С. 33 2. Горак Р. Д. Кров на чорній ріллі : есе-біографія Василя Стефаника / Р. Д. Горак. - Київ : Академія, 2010. - 608 с. 3. Гоян Я. П. Дорога : літератур. портрет Василя Стефаника / Я. П. Гоян. - Київ : Веселка, 2003. - 70 с. 4. Грицюта М. С. Художній світ В. Стефаника / М. С. Грицюта. - Київ : Наукова думка, 1982. 5. Жулинський, М. Василь Стефаник: нестерпна боротьба на полі Духу / М. Жулинський // День. - 2022. - 21-22 січ. - С. 21 ; 28-29 січ. - С. 21 6. Лесин В. М. Василь Стефаник : нарис життя і творчості / В. М. Лесин. - Київ : Дніпро, 1981. - 150 с. 7. Овчаренко Е. Філософський всесвіт Василя Стефаника / Е. Овчаренко // Слово Просвіти. - 2024. - 5-11 груд. (ч. 48). - С. 16 8. Погребенник Ф. П. Василь Стефаник : семінарій / Ф. П. Погребенник. - Київ : Вища школа, 1979. - 190 с. 9. Погребенник Ф. П. Сторінки життя і творчості Василя Стефаник / Ф. П. Погребенник. - Київ : Дніпро, 1980. – 35 с. 10. Процюк С. В. Троянда ритуального болю : роман про Василя Стефаника / С. В. Процюк. - Київ : Академвидав, 2010. - 184 с. 11. Семенова Н. Василь Стефаник. Життя і творчість. Новаторство письменника / Н. Семенова // Українська мова та література. Шкільний світ. - 2019. - листоп. (№ 11). - С. 64-66 12. Стефаник Василь Семенович (1871-1936 рр.) / Д. Єсипенко // Шевченківська енциклопедія в 6-ти томах. - Київ, 2015. - Т. 5: Пе-С. - С. 948-950