Як її не любити

Як її не любити

віртуальна виставка однієї книги

Доляк Наталка Як її не любити : роман / Н. Доляк. - Київ : Темпора, 2024. - 376 с.

Назва: Як її не любити Письменник: Наталка Доляк Рік: 2024 Видавництво: Темпора Жанр: Сучасна проза, Книги про війну

Авторка роману

Наталія Юріївна Доляк — українська письмеНаталія Юріївна Доляк — українська письменниця, драматург, журналіст, акторка, член Національної спілки письменників Українинниця, драматург, журналіст, акторка, член Національної спілки письменників України

Наталка Доляк — українська письменниця, що змогла реалізувати себе у багатьох напрямках творчої діяльності, серед яких — журналістика, акторство, драматургія та врешті література. Літературне визнання письменниця отримала 2011 року, ставши лауреаткою конкурсу «Коронація слова» за п’єсу «Гастарбайтерські сезони», вдруге у 2012 — за кіносценарій «Біженка», далі були літературні премії імені Симоненка та Коцюбинського за роман «Загублений між світами». 2024 року вийшов новий роман Наталки Доляк «Як її не любити», який потрапив до короткого списку «Книги року ВВС».

Книга Наталки Доляк «Як її не любити» — це розгорнутий, глибокий та емоційно насичений роман, який піднімає важливі теми сучасності, війни та міжособистісних стосунків. Цей твір не просто оповідає історію однієї жінки, а відображає складні реалії життя багатьох людей, які стикаються з викликами війни та її наслідками.

Одна з головних тем роману — це брак відвертості у стосунках, як родинних, так і романтичних. Про те, що війна нещадна й до тих, хто далеко від лінії фронту. Злість, гнів і страх, які оселяються в людях, часто б'ють по найрідніших, по тих, хто найбільше потребує нашої підтримки та любові.

Сюжет, мова, персонажі...

У центрі сюжету — життя головної героїні, яка проходить через складний шлях самовизначення та пошуку справжнього кохання. Її історія сповнена як радощів, так і смутку, що робить її близькою і зрозумілою багатьом читачам. Наталка Доляк талановито переплітає особисті драми з соціальними проблемами, змушуючи замислитися над питаннями сенсу життя, любові та самопожертви.

Мова роману є живою та насиченою, з легким відтінком ліризму. Авторка використовує яскраві метафори та образи, які допомагають глибше відчути атмосферу твору. Діалоги природні та переконливі, що додає реалістичності персонажам та їхнім стосункам. Персонажі книги — це її найсильніша сторона. Вони живі, з власними унікальними характерами та історіями. Головна героїня викликає симпатію своєю щирістю і силою духу. Її внутрішній розвиток відображає глибокі зміни, які відбуваються в людині під впливом життєвих обставин.

Коротко про сюжет роману

Історія знайомить із головною героїнею Ганною, що виглядає цілком реалізованою жінкою: вона встигла побудувати успішну кар’єру та стати люблячою матір’ю для двох дітей. Однак маска щасливої жінки, за якою вона намагається сховатися, починає руйнуватися, коли ми пізнаємо справжність її душі, в якій точиться глибока внутрішня боротьба з собою та своїми травмами.

Героїня намагається пригадати власну юність, те, що з плином років потроху забувалося: самостійну поїздку до Криму, підліткове захоплення спортом, перше кохання та справжню дружбу. Проте дещо залишається незмінним — безперервні конфлікти з матір’ю, надмірна опіка, нескінченні маніпуляції та контроль вже дорослої жінки позбавляють її не те що можливості потенційної сепарації від батьків, а навіть не залишають героїні шансу на побудову особистого життя. Для Ганни війна стає несподіваним ударом, що розділила життя її родини на до і після, загостривши всі непропрацьовані травми минулого та й до того ж додавши нових, що змушує її зіткнутися віч-на-віч зі своїми страхами та внутрішніми конфліктами.

Цитати з роману

— Цю емоційну пуповину, що пов'язує мене з мамою, просто так не розірвеш. Вона еластична, розтягується, тримаючи мене на припоні, де б я не перебувала... мама тримає мене на ній, як на гумовій стрічці. яка дотягнувшись до межі, з шаленою швидкістю повертає мене на стартові позиції. — На відстані все видавалось трохи іншим. Коли її не було поряд, не йняла віри, що маніпулятивним практикам не можна протистояти інакше, ніж толеруванням у собі почуття ненависті та гніву... — У листопаді (2021р.) затіяла я довготривалу бесіду про невідворотність нападу рашки на нас та про кровожерливість росіян, яка не оце лише зараз почалась. Наводила приклади з трьохсотлітньої історії так званих братських стосунків з ... совіцькою ордою... Намагались мене переконати, що я здуріла, якщо думаю, що росіяни на таке підуть... Армада стояла біля наших кордонів... яких ще доказів треба було?

"Як її не любити" — це роман, який залишає після себе довгий післясмак. Це не просто історія кохання, а й проникливий аналіз людських стосунків, що змушує задуматися над власним життям і цінностями. Книга підходить для тих, хто шукає емоційно насичене читання, яке не тільки розважає, але й надихає на роздуми. Рекомендуємо всім, хто цінує якісну сучасну українську літературу.

Дякуємо за увагу! До зустрічі в бібліотеці Фахового коледжу "Універсум"!

URL:https://library.kubg.edu.ua