Йоганн Себастьян Бахt

Йоганн Себастьян Бах

Найкращий композитор в історії людства, за версією популярного видання New York Times

(1685 – 1750)

Німецький композитор, представник стилю бароко, один із творців світової музичної класики. Органіст-віртуоз, клавесиніст і скрипаль. Музичний педагог. Автор понад 1000 музичних творів.

Раннє життя

Йоганн Себастьян Бах народився в маленькому містечку Айзенах у гірській Тюрингії, Німеччина.

Родина

Виховання

Навчання

Розвиток кар’єри

Перші посади

Переїзд до Кетена

Веймар

Посада в Лейпцизі

Дружини та діти

У 1707 році Йоганн Себастьян одружився з Марією Барбарою Бах, своєю троюрідною сестрою. У них народилося семеро дітей. У 1720 році Марія померла, але вже через рік композитор знову одружився, тепер зі співачкою Анною Магдаленою Вільке. Щаслива сім’я мала 13 дітей. Четверо його синів стали відомими композиторами.

Музичні твори

Основні твори та композиції

Інновації в музичній теорії

Стилі та жанри

Спадщина

Вплив на майбутніх композиторів

Відродження та визнання

Спадщина

Одна із загадок, яку залишив нам Йоганн Себастьян Бах, – його «Orgelbüchlein» (Маленька органна книга) – збірка хоральних прелюдій для органу. З автографічних рукописів, у яких детально розписані назви хоралів, стає зрозуміло, що Бах планував написати 164 хорали, розподілені на весь християнський літургійний рік. Але він написав лише 46 таких творів, залишивши 118 загадковим чином недоторканими. Кілька років тому відбулась прем’єра повного зібрання творів Баха в Британії – проєкт, до якого було залучено 118 композиторів. Його куратор Вільям Вайтхед називає свій проєкт калейдоскопічним: «це еклектика з великої літери». «Як навчальний посібник і композиторський зразок, «Маленька органна книга» впливає на композиторів відтоді, як Бах викладав музику своїм учням», – каже Рассел Стинсон, почесний професор музики в Ліонському коледжі та автор монографії про збірку. Деякі твори з «Одинадцяти хоральних прелюдій для органа» Йоганнеса Брамса безпомилково несуть на собі відбиток бахівського «Orgelbüchlein».

Цікаві факти

Музика Баха була запущена в космос. Вона міститься на знаменитому золотом диску, який вирушив у нескінченну подорож між зірками на космічному апараті «Вояжер».

Будучи людиною прогресивних поглядів, Йоганн Бах доклав чимало зусиль, щоб до співу в церковному хорі почали допускати не тільки чоловіків, а й жінок.

У Баха був не тільки абсолютний слух, а й просто неймовірна пам'ять. Він легко міг зіграти раніше невідомий йому музичний твір, прослухавши його всього один раз.

Життю Баха присвячено два десятки документальних і художніх фільмів.

Закінчивши навчання, Йоганн Себастьян повертається до Тюрінгії та недовго займається музикою у Веймарі, а вже через півроку стає органістом в Арнштадті. Тут він створив свої перші кантати й здобув репутацію органного майстра. На цей же період припала відома подія в біографії композитора: в 1705 році Бах пройшов пішки близько 400 км з Арнштадта до Любека, щоб послухати гру видатного органіста Дітріха Букстегуде. У 1707 році Бах переїздить до Мюльгаузена, де створює кантату «Ratswechselkantate» (Зміна Ради). Час, проведений у Мюльгаузені, розкрив його вміння інтегрувати різноманітні музичні віяння.

У 1717 році Бах став капельмейстером у Кетені, прийнявши запрошення на службу герцога Ангальт-Кетенського Леопольда. Князь, освічена для свого часу людина й непоганий музикант, цінував Баха та не заважав його творчості, запрошував його у свої поїздки. Під його патронатом Бах насолоджувався творчою свободою, створюючи найвідоміші свої шедеври, такі як Бранденбурзькі концерти та оркестрові сюїти.

Бах уперше застосував складний контрапункт (одночасне поєднання декількох мелодійних ліній), розробив фуги та канонічні форми, які вплинули на подальшу музичну теорію. Його системний підхід до гармонії та модуляції заклав фундаментальні концепції для майбутніх композиторів і музикознавців.

У 1723 році у церкві св. Томи в Лейпцизі відбулося виконання «Страстей за Йоанном» Баха, після чого він отримав посаду кантора цієї церкви. Перебування Йогана Себастьяна на цій посаді ознаменувало найбільш плідний період його творчості. У 1729 році він пише «Страсті за Матвієм», у 1738 році – Месу сі мінор, у 1747 році виступає перед Фрідріхом Великим у Потсдамі, а згодом пише «Музичне приношення». Тим самим, впливаючи на музичну сцену міста, закріплює за собою славу одного з найвидатніших композиторів в історії. Бах жив і працював у Лейпцизі 28 років до своєї смерті в 1750 році.

Складні гармонії та контрапункти Баха послужили основою для багатьох композиторів, включаючи Моцарта, Бетховена та Брамса. Його твори є прикладом ідеалів структури та емоцій, які вплинули на наступні покоління. Його твори відзначають на численних музичних фестивалях, йому присвячені спеціальні музеї та нагороди, що свідчить про його неминущу культурну значущість.

За життя Баха добре знали, проте після смерті композитора його ім'я й музику почали забувати. Інтерес до творів Йоганна Себастьяна відродив Фелікс Мендельсон, організувавши в 1829 році в Берліні виконнання «Страстей за Матвієм». Ця подія дала сильний імпульс до публікації творів Баха та їх публічного виконання, закріпивши його присутність у концертних репертуарах по всьому світу. У 1850 році було створено «Бахівську спільноту», яка прагнула виявити й опублікувати всі рукописи композитора (за пів століття було видано 46 томів).

Творча спадщина Йоганна Себастьяна Баха надзвичайно велика, охоплює понад 1000 композицій. Найвідоміші його твори: «Добре темперований клавір», Кантата № 21, Месса сі-мінор, «Бранденбурзькі концерти», «Страсті за Іоанном», «Страсті за Матвієм», 320 світських і духовних кантат, багато мес, «Різдвяна» й «Великодня» ораторії, численні хорали, мотети, інструментальні твори, численні твори для органа тощо. Нині твори Баха прийнято позначати номером BWV (скорочено від Bach Werke Verzeichnis – каталог творів Баха).

Бах досконало володів різними музичними стилями, включаючи сакральні, світські, інструментальні та вокальні жанри. Його здатність поєднувати ці стилі відображає глибоке розуміння емоційного та духовного потенціалу музики.

З юних років Бах отримував музичну освіту від батька, а після його смерті навчався в брата – органіста Йоганна Крістофа Баха. Формальне навчання Баха почалося зі скрипки, клавесина та органа. У віці 15 років він став півчим у церкві Святого Михайла, де відточував свої навички вокальної та хорової музики, заклавши фундамент для своїх пізніших творів. Шкільну освіту Бах закінчив у сімнадцять років у Люнберзі.

Сімейне середовище сприяло ранньому інтересу Йоганна до музики, оскільки його оточували звуки струнних інструментів і хорового співу. Його дитинство було позначене впливом різноманітних музичних стилів, включаючи народну музику, духовні пісні та сучасні композиції, які сформували його унікальний музичний голос.

Наступна зупинка кар’єрної драбини Баха – Веймар, де він жив і працював дев’ять років. Йоганн Себастьян отримав місце придворного музиканта в герцога Веймарського в 1708 році. На нього почали впливати колеги-композитори доби бароко, зокрема Вівальді, Кореллі та Тореллі. До творів веймарського періоду належать більшість зрілих органних прелюдій та фуг (c-moll, D-dur, e-moll, g-moll, G-dur, f-moll), фантазія (C-dur), фуга (g-moll), фантазія та фуга (d-moll, C-dur), Пасакалія до мінор тощо. Працюючи у Веймарі, Бах скоро здобув репутацію одного з найвидатніших композиторів Німеччини. Наприкінці цього періоду він став концертмейстером.

Батько – Йоганн Амбросіус Бах – був скрипалем і придворним музикантом, мати – Елізабет Бах – також походила з музичної родини. З початку XVI століття в родині Баха були флейтисти, сурмачі, органісти, скрипалі, капельмейстери. Йоганн Себастьян – наймолодший із восьми братів і сестер. У майже десятирічному віці він осиротів. Йоганна Себастьяна та його брата Йоганна Якоба узяв до себе їхній старший брат – Йоганн Крістоф.