Інтерактивний посібник "Спеціальна педагогіка та психологія"

Інтерактивний навчально-методичний посібник

Основи спеціальної педагогіки та психології

для здобувачів освіти спеціальності 013 Початкова освіта

Волик Олена

Сегрегація

Виключення

Інклюзивна освіта

Спеціальна освіта

Інтеграція

Корекційна педагогіка

Абілітація

О.Ю. Волик, кандидат педагогічних наук, завідувач навчально-методичної лабораторії, голова циклової комісії викладачів шкільної педагогіки та психології, викладач психолого педагогічних дисциплін педагогічного фахового коледжу КЗВО "Хортицька національна навчально-реабілітаційна академія" Запорізької обласної ради.

Чому цей курс важливий?

Створюється інклюзивне освітнє середовище! Пріорітетним є забезпечення оптимальних умов виховання та навчання дітей з різноманітними дефектами психічного чи фізичного розвитку для якомога кращої підготовки їх до самостійного активного суспільно-корисного життя в соціальному оточенні; відновлення соціального статусу особи з обмеженими можливостями, збереження цілісності її особистості.

ЗМІСТ КУРСУ

Спеціальна освіта дітей з труднощами у навчанні

Спеціальна освіта осіб з порушеннями психофізичного розвитку

Теоретичні основи спеціальної педагогіки

Спеціальна освіта осіб з порушеннями зору

Педагогічна допомога дітям з порушеннями мовленнєвого розвитку

Освіта осіб з порушеннями інтелектуального розвитку

Педагогічна система освіти осіб із порушеннями слуху

Спеціальна освіта осіб з порушеннями опорно-рухового апарату

Спеціальна освіта при аутизмі

Індивідуальні програми розвитку

12

Організація освітнього процесу дітей з ООП

11

Розвиток та освіта дітей зі складними порушеннями розвитку

10

Організація професійної діяльності вчителя/асистента вчителя в умовах інклюзивного навчання.

13

Співпраця вчителя з батьками та громадськими організаціями для підтримки дітей з ООП

15

Оцінювання навчальних досягнень учнів з ООП

14

Теоретичні основи спеціальної педагогіки

Загальною метою спеціальної педагогіки є визначення шляхів підвищення рівня життєдіяльності дітей через корекцію і компенсацію порушень психічного і/або фізичного розвитку; вивчення і визначення шляхів абілітації та реабілітації дітей з психофізичними порушеннями.

Спеціальна педагогіка — це наука про закономірності та особливості виховання, розвитку дітей з особливими освітніми потребами.!

+info

Теоретичні основи спеціальної психології

Загальною метою спеціальної психології є формування адекватної особистості в умовах застосування спеціальних методів і прийомів виховання і навчання, за рахунок яких відбувається заміна і перебудова порушених функцій.

Спеціальна психологія — це галузь психології, яка вивчає психологічні особливості аномальних дітей і дорослих, дефект яких зумовлений органічним ураженням головного мозку (розумово відсталістю), порушенням аналізаторів (глухі, туговухі, слабозорі, сліпоглухі), тяжкими порушеннями мови при збереженні слуху.

+info

Розвиток організму дитини. Норма. Відхилення.

Перевір себе!

+info

Абілітація

Реабілітація

Абілітація означає «робити здатним», а реабілітувати означає відновлювати втрачену здатність. Тобто абілітація – це дія, спрямована на придбання і сталий розвиток функцій і навичок дитини, а реабілітація передбачає відновлення втрачених функцій у результаті якої-небудь травми або хвороби.

СПЕЦІАЛЬНА ОСВІТА ОСІБ З ПОРУШЕННЯМИ ПСИХОФІЗИЧНОГО РОЗВИТКУ

Перевір себе!

Особливості організації освітнього процесу дітей з ООП в інклюзивному середовищі

Спеціальна освіта дітей з труднощами в навчанні

Діти з труднощами у навчанні — це діти з порушеннями психічного розвитку, зокрема: затримкою психічного розвитку (ЗПР) психогенного походження, ЗПР конституційного походження, ЗПР соматогенного походження, ЗПР церебрально-органічного походження, специфічним розладом арифметичних навичок (дискалькулія).

Освіта осіб з порушеннями інтелектуального розвитку

+info

З ПСИХОПАТОПОДІБНИМИ формами поведінки. Яскраве вираження порушень емоційно-вольової сфери. Повязана з нейроінфекціями.

+info

Олігофренія

УСКЛАДНЕНА. Поєднання загальної недорозвиненості складних форм пізнавальної діяльності з додатковими порушеннями мовленнєвого розвитку як моторної, так і сенсорної його сфер або просторового сприймання, що зумовлює значні додаткові утруднення в засвоєнні матеріалу.

+info

+info

НЕУСКЛАДНЕНА, що характеризується дифузним, але відносноповерховим ураженням кори півкуль головного мозку, при цьому неспостерігається додаткових порушень у діяльності органів чуття, в емоційній, вольовій, моторній, мовленнєвій сферах, не спостерігається неврівноваженість процесів збудження і гальмування.

Супроводжується ПОРУШЕННЯМИ РОБОТИ АНАЛІЗАТОРІВ. Інтелектуальний та фізичний розвиток уповільнені. Загальна недорозвиненість мозку поєднана з порушеннями зору, слуху, мовлення, опорно-рухового апарату.

Розумова відсталість

35-49 IQ

50-70 IQ

+info

З вираженою ЛОБОВОЮ НЕДОСТАТНІСТЮ. Спостерігаються грубі порушення пізнавальної діяльності. Несоціальні схильності. Імбецильність.

< 35 IQ

при помірній розумовій відсталості

при легкій розумовій відсталості

при важкій і глибокій розумовій відсталості

Деменція

До 2-3 років значна частина мозкових структур вже сформована, тому дія патагенних чинників викликає тільки їх ушкодження.

Епілептична

Шизофренічна

Загальні орієнтири щодо навчання дітей з інтелектуальними порушеннями

Педагогічна допомога дітям з порушеннями мовленнєвого розвитку

Мовлення

Мовленнєві порушення

Коли в дитини збережений слух,не порушений інтелект, але мають місце значні мовленнєві порушення, які впливають на формування всієї психіки, говорять про дітей з порушеннями розвитку - дітей з мовленнєвими порушеннями

Біологічні

Соціально-психологічні

Несприятливий вплин (інфекції, травми, інтоксикації) на ЦНС

Критичні періоди

Внутрішньоутробна патологія

види мовленнєвих порушень

Клініко-педагогічна класифікація

І. Розлади фонаційного оформлення вислову

Брадилалія

Заїкання

Дислалія

Дизартрія

Ринолалія

Тахилалія

Дисфонія

афонія

види мовленнєвих порушень

Клініко-педагогічна класифікація

ІІ. Порушення структурно-семантичного (внутрішнього) оформлення вислову

Дислексія

Афазія

Дисграфія

Алалія

види мовленнєвих порушень

Психолого-педагогічна класифікація

Порушення мовлення поділяються на дві групи: порушення засобів спілкування та порушення в їх застосуванні

Заїкання

ФФН

ЗНМ

Педагогічна корекція

Особливості роботи

Освіта осіб з порушеннями зору

До набутих причин порушення зору належать: інфекційні захворювання очей; неправильне харчування, що стає причиною дефіциту вітамінів та поживних речовин; порушення сну; погане освітлення; неправильно підібрані меблі для занять; неправильний режим дня; великі зорові навантаження; стрес; механічні травми ока; порушення кровообігу в органах зору; травми голови.

+info

+info

До вроджених причин належать: генетичні мутації плода; травми матері під час вагітності; недоношеність; ендокринні патології матері; інфекції, що перенесені під час вагітності; спадковий фактор: за наявності порушення зору у батьків дитині передається схильність до захворювання.

Особливості роботи з дітьми із порушеннями зору

ДЛЯ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ЗОРОВОГО КОМФОРТУ :

ДЛЯ СТВОРЕННЯ ПСИХОЛОГІЧНОГО КОМФОРТУ:

+info

Діти з розладами аутистичного спектра

здригання та переляк від гучних звуків

немає реакції на своє ім'я

немає інтересу до іграшок

схильність смикати стрічки або волосся

немає зорового контакту в 3 місяці

немає бажання ділитися своїми досягненнями та отримувати схвалення від оточуючих

відсутність белькотіння, жестикуляції та спроб наслідувати звуки

ОСОБЛИВОСТІ РОБОТИ З ДІТЬМИ З рас

Основні пункти роботи з дітьми з розладами аутистиного спектру під час навчання:

1. Індивідуальний підхід
2. Структуроване середовище
3. Візуальна підтримка
4. Розвиток комунікації
5. Підтримка соціальної адаптації
6. Регуляція поведінки
7. Розвиток самостійності
8. Робота в команді
9. Емоційна підтримка
10. Оцінювання прогресу

Діти з порушеннями опорно-рухового апарату

У осіб із ураженнями опорно-рухового апарату (ОРА) порушений весь хід моторного розвитку, що природно, несприятливо впливає на формування нервово-психічних функцій.

У дітей з порушеннями ОРА провідним є руховий дефект (недорозвинення, порушення або втрата рухових функцій). Основну групу серед них становлять діти з церебральним паралічем (89%).

+info

особливості навчання дітей з порушеннями ОРА

Соціалізація дітей з порушеннями опорно-рухового апарату: рекомендації щодо формування навчальної діяльності

Особливості психомоторного розвитку дітей з дитячим церебральним паралічем

Порушення рухових функцій у дітей, хворих на церебральний параліч, завжди, більшою чи меншою мірою, поєднується з порушенням психічних функцій і особистості в цілому Саме ці порушення ускладнюють виховання, навчання й розвиток дитини з руховими обмеженнями. Їх корекція та розвиток збережених функціональних систем дитини з метою якнайкращого пристосування до суспільного життя та самореалізації і є завданням комплексної реабілітації.

Процес соціальної взаємодії – невід'ємна частина життя будь-якої дитини. Вочевидь дитині з порушеннями опорно-рухового апарату соціалізуватися значно складніше, ніж дитині з нормотиповим розвитком. Отже, сучасний педагог окрім предметних знань має бути обізнаним щодо особливостей дітей зазначеної категорії та їхніх освітніх потреб.

+info

+info

Діти з порушенням слуху

Слух

Глухота

Нечуюча людина

Порушення слуху

Слабочуюча

Людина з проблемами слуху

Робота з дітьми із порушеннями слуху

Поради батькам, що мають дитину з порушенням слуху.

Особливості освітнього процесу для учнів з порушеннями слуху

Інноваційні підручники для дітей з порушеннями слуху

Особливості освітнього процесу. Частина 2

Робота в інклюзивних класах

Методичні рекомендації щодо роботи з дітьми із зниженим слухом.

Складні порушення в розвитку

поєднання двох чи більше психофізіологічних порушень (зору, слуху, інтелектуального розвитку тощо) в однієї дитини

1. Перша група
2. Друга група
3. Третя група

Робота з дітьми, що мають комплексні порушення розвитку

Перевір себе

Робота зі сліпоглухонімою дитиною

Навчання глухонімих дітей

Організація освітнього процесу дітей з ООП

Принципи інклюзивної освіти

Категорії дітей з ООП: з порушеннями зору, слуху, мовлення, інтелектуального розвитку, аутизмом, порушеннями опорно-рухового апарату, комплексними порушеннями.

Знання нормативно-правової бази

• Закон України "Про освіту".
• Концепція інклюзивної освіти.
• Постанови про створення інклюзивних класів у ЗЗСО.

Структура ІПР

Що таке ІПР?

Мета ІПР

Індивідуальна програма розвитку

Переваги ІПР

Роль вчителя

Організація професійної діяльності вчителя/асистента вчителя в інклюзивній освіті

Функції асистента вчителя:

Роль вчителя в інклюзії:

Створення безпечного та доброзичливого середовища для всіх учнів. Планування та впровадження уроків з урахуванням різних потреб. Використання адаптованих навчальних матеріалів і стратегій. Моніторинг прогресу та корекція навчального процесу.

Надання допомоги в адаптації навчального матеріалу. Підтримка учня з ООП під час уроків. Співпраця з вчителем і батьками дитини. Сприяння соціальної взаємодії учня з однолітками.

+info

+info

Форми оцінювання

Мета оцінювання

Принципи оцінювання

Оцінювання навчальних досягнень учнів з ООП

Адаптація оцінювання

Співпраця вчителя з батьками дітей з ООП

Батькам

Перевір себе

+info

+info

+info

Сурдопсихологія

Тифлопсихологія

Ортопсихологія

Олігофренопсихологія

Аутизмопсихологія

Логопсихологія

Галузі спеціальної психології

Lorem ipsum dolor sit

повна або часткова втрата мовлення, обумовлена локальними ураженнями головного мозку

Внутрішні (ендогенні)

3. Створення комфортного та підтримуючого середовища

Підтримка та терпимість: вчитель має створити середовище, де дитина почуватиметься комфортно, не соромлячись своїх особливостей. Варто уникати критики або насмішок у разі мовних помилок. Залучення однокласників: підтримка з боку однолітків має велике значення. Вчитель може пояснити класу, що кожен унікальний, і важливо підтримувати один одного, особливо коли комусь складніше, ніж іншим.

5. Розвиток дрібної моторики

Практичні вправи: ігри та завдання на розвиток дрібної моторики (наприклад, ліплення з пластиліну, складання пазлів, малювання) позитивно впливають на мовленнєвий розвиток. Є дослідження, що свідчать про зв’язок між розвитком дрібної моторики та мовленням.

патологічно прискорений темп мовлення. Наслідком порушеного темпу мовлення є порушення плавності мовленнєвого процесу, виразності.

часткове специфічне порушення процесу письма

Екзогенно-органічні чинники

Загальний недорозвиток мовлення

різні складні мовленнєві розлади, при яких порушується формування всіх компонентів мовленнєвої системи, що належать до її звукової та змістової сторони.

Загальними ознаками розладів є :

• пізній початок розвитку мовлення
• мізерний словниковий запас
• аграматизм
• дефекти вимови
• дефекти фонемостворення

Мовленнєве порушення викликане органічним ураженням ЦНС чи периферійного відділу мовленнєвого апарату (алалія, афазія, дизартрія, ринолалія), або функціональними порушеннями (затримка розвитку мовлення).

4. Використання спеціальних методів і технік навчання

Ігрові методики: ігрова форма занять дозволяє дитині розслабитися, а також може бути використана для розвитку мовлення. Наприклад, ігри, що стимулюють звуковимову, дихання або ритм. Візуальна підтримка: використання наочних матеріалів, карток, жестів і малюнків допомагає учням із порушеннями мовлення краще сприймати та розуміти матеріал. Ритм і музика: вправи на розвиток ритму можуть покращити мовленнєвий апарат дитини. Пісні, вірші та римовані ігри стимулюють мовленнєву активність.

Виявляється в утрудненні при пізнанні та пізнаванні букв, при злитті літер у склади та складів у слова, що призводить до сповільненого характеру читання, неправильного розуміння навіть простого тексту.

Психоневрологічні причини

Розумова відсталість, порушення памяті, уваги, інших психічних функцій

1. Індивідуалізований підхід до навчання

Оцінка рівня мовлення: вчитель повинен розуміти тип порушення мовлення у кожного учня, щоб коригувати навчальний процес. Це може бути заїкання, дислалія (спотворення звуків), ринолалія (порушення звуковимови), алалія (відсутність мовлення) тощо. Розробка індивідуальних завдань: завдання мають відповідати рівню мовленнєвого розвитку дитини. Так, для дитини з труднощами у звуковимові варто використовувати завдання, де акцент не на правильності вимови, а на сенсі повідомлення.

паталогічно сповільнений темп мовлення. Наслідком порушеного темпу мовлення є порушення плавності мовленнєвого процесу, виразності.

Психокорекційна педагогіка

Сурдопедагогіка

Тифлопедагогіка

Ортопедагогіка

Олігофренопедагогіка

Аутизмопедагогіка

Логопедія

Галузі спеціальної педагогіки

Зовнішні (екзогенні)

порушення тембру голосу та звуковимови, які обумовлені анатомо-фізіологічними дефектами мовленнєвого апарату внаслідок порушення нормальної участі носової порожнини в голосотворенні

порушення вимовної сторони мовлення, яке обумовлене недостатністю іннервації мовленнєвого апарату. Виникає в результаті різних органічних уражень ЦНС

Внутрішньоутробна патологія

Перинатальна паталогія

Може бути обумовлена захворюваннями матері під час вагітності, інфекціями, інтоксикаціями, токсикозом вагітності, акушерською паталогією.

Родова травма

Асфіксія

• Імунологічна несумісність крові (резусфактор)
• Аномалії та вади розвитку мозку, піднебіння, дефекти розвитку щелеп

• Ембріопатії - порушення внутрішньоутробного розвитку

Спадково-дегенеративні захворювання нервової системи

відсутність або розлад фонації (голосу) унаслідок патологічних змін голосового апарату. Виявляється або у відсутності голосу (афонія), або в порушенні сили, висоти, тембру голосу

Порушення темпо-ритмічної організації мовлення, яке обумовлене судомним станом м'язів мовленнєвого апарату

«Ми цінуємо вашу підтримку та внесок у розвиток вашої дитини – разом ми досягнемо успіху».«Ваша дитина унікальна, і наша мета – допоможіть їй розкрити свій потенціал у комфортному середовищі». «Ми завжди відкриті для діалогу та готові спільно вирішувати всі питання, які стосуються навчання та розвитку вашої дитини».

Класифікація ЗПР

Характерна для дітей, у яких розумова відсталість зумовлена поточним епілептичним процесом.

часткове специфічне порушення процесу читання, яке пов'язане з ураженням деяких ділянок кори головного мозку

Види паталогії опорно-рухового апарату

1. Захворювання нервової системи: дитячий церебральний параліч (ДЦП), поліомієліт

3. Набуті захворювання та ушкодження ОРА: травматичні ушкодження спинного мозку, головного мозку та кінцівок; поліартрит, захворювання скелету (туберкульоз, пухлини кісток, остеомієліт); системні захворювання скелету (ахондродістрофія - відставання в зростанні кісток кінцівок при нормальному зростанні тулуба, шиї, голови; міопатія - захворювання, пов'язане з порушенням обміну речовин у м'язовій тканині, м'язова слабкість, атрофія; рахіт).

2. Вроджені патології ОРА: вивих стегна, деформація стоп, аномалії розвитку хребта (сколіоз), недорозвинення та дефекти розвитку кінцівок, аномалії розвитку пальців кисті, артрогрипоз - уроджені множинні викривлення кінцівок з обмеженням або відсутністю рухів у суглобах.

другий період (3 роки)

перший період (1-2 рік життя)

інтенсивно розвивається звязне мовлення, відбувається перехід від ситуативного мовлення до контекстного, що вимагає значної узгодженості в роботі ЦНС

формуються передумови мовлення й розпочинається мовленнєвий розвиток, складаються основи комунікативної поведінки, і рушійною її силою стає потреба у спілкуванні

третій період (6-7 років)

початок розвитку письмового мовлення. Зростає навантаження на ЦНС дитини. У разі підвищення вимог можуть відбутися "зриви" нервової діялності з виникненням заїкання

Поради вчителю у класі якого навчається дитина з порушенням опорно-рухового апарату

• Дізнайтеся більше про церебральний параліч, про організації, які надають допомогу та джерела, з яких ви можете отримати корисну інформацію.
• Інколи вигляд учня з церебральним паралічем справляє враження, що він не зможе навчатися як інші. Зосередьте увагу на конкретній дитині і дізнайтеся безпосередньо про її особисті потреби і здібності.
• Шлях учня до його робочого місця має бути безперешкодним (зручне відкривання дверей, достатньо широкі проходи між партами тощо). Учитель повинен визначити місце дитини з ДЦП у класі так, щоб вона мала змогу вільно стояти або виходити з-за парти.
• Навчіться використовувати допоміжні технології, які допоможуть зробити вашого учня незалежним (спеціальні пристрої для письма, додаткове устаткування для комп’ютера тощо).
• Дотримуйтеся режиму навантаження учня, необхідних перерв і вправ, щоб запобігти перевантаженню дитини.
• Іноді у дітей з церебральним паралічем може спостерігатися зниження слуху на високочастотні тони, водночас, зберігається на низькі. Намагайтеся говорити на нижчих тонах, переконайтеся, що учень добре чує.
• Не обтяжуйте учня надмірним піклуванням. Допомагайте, коли напевно знаєте, що він не може щось подолати, або коли він звернеться по допомогу.
• Учневі необхідно більше часу для виконання завдання. Необхідно варіювати обсяг і форми виконання письмових робіт, щоб дитина встигала за темпом роботи класу.

Вербальне оцінювання: словесне підкріплення успіхів, заохочення. Портфоліо: збірка робіт, яка відображає прогрес дитини. Спостереження: аналіз поведінки, участь у діяльності. Проєктні роботи: демонстрація досягнення через виконання завдань. Індивідуальні бесіди: обговорення досягнень із учнем.

Індивідуальний підхід Розробка індивідуальної програми розвитку (ІПР), яка враховує особливості, потреби та сильні сторони дитини. Використання індивідуальних завдань, адаптованих до рівня розвитку дитини. Структуроване середовище Організація чіткої структури дня та навчального процесу. Використання візуального розкладу, щоб дитина могла прогнозувати події. Створення передбачуваного та стабільного навчального простору. Візуальна підтримка Використання карток, схем, зображень та інших візуальних засобів для пояснення завдань. Застосування жестів, символів або піктограм для покращення розуміння. Розвиток комунікації Використання альтернативних і додаткових методів комунікації (наприклад, PECS – система обміну зображеннями). Розвиток навичок невербальної та вербальної комунікації через спеціальні вправи та методики. Підтримка соціальної адаптації Навчання соціальним правилам та поведінці через ігри, рольові вправи та спільну діяльність. Організація роботи в парах або групах для формування навичок співпраці.

Найважливіша психічна функція, властива тільки людині

На основі мовлення та її смислової одиниці - слова формують та розвивають такі психічні процеси, як сприйняття, уявлення, память, мислення.

Мовлення є основою комунікативної функції, яка здійснюється за допомогою тієї чи іншої мови

Зір (від лат. visus – зір) – це здатність організму сприймати і диференціювати світлові подразнення за допомогою зорового аналізатора, що реалізується тему або зоровий аналізатор людини, який являє собою сукупність нервових структур, що сприймають і диференціюють світлові подразнення і визначають силу, напрямок, активність світла, його віддаленості, тобто проводять складну зорову орієнтацію в просторі.

Причини виникнення зорової патології прийнято поділяти на вроджені і набуті.

2. Співпраця з логопедом та іншими фахівцями

Регулярні консультації: Важливо підтримувати тісний зв’язок з логопедом, психологом і корекційним педагогом. Це допоможе вчителю отримати поради щодо способів взаємодії з учнем, а також слідкувати за динамікою мовного розвитку дитини. Застосування логопедичних рекомендацій у класі: Виконання вправ для розвитку артикуляції, дихання або концентрації в рамках звичайних занять сприяє подальшій корекції мовлення.

Олігофренія

Існують різні форми розумової відсталості, серед яких найпоширеніші — олігофренія (від грец. olygos — малий, phren — розум) та деменція.

це форма загального недорозвинення психіки, що виникла внаслідок ураження ЦНС у переднатальний (внутрішньоутробний), натальний (під час пологів) або постнатальний (на ранніх стадіях прижиттєвого розвитку, зазвичай до трьох років) періоди.

• Кожен віковий період відрізняється характером реагування у разі патогенного впливу.

https://vseosvita.ua/library/embed/0100d8lw-6554.docx.html

Один з найскладніщих дефектів мовлення, при якому прушені операції відбору та програмування на всіх етапах формування і прийому мовленнєвого вислову, унаслідок чого мовленнєва діяльність дитини є несформованою.

Розрізняють моторну й сенсорну алалію. Моторна алалія - зберігається розуміння звернутого повсякденного мовлення та різко порушена здатність формувати мовлення. Сенсорна алалія - різко порушене розуміння звернутого мовлення, унаслідок чого не відбувається оволодіння ним.

• Велике значення має відмежування алалії (як первинного дефекту) від вторинних порушень мовленнєвого розвитку при розумовій відсталості й порушеннях слуху.

6. Чіткі та короткі інструкції

Спрощення інструкцій: потрібно надавати завдання чіткими, простими фразами, особливо для дітей із труднощами розуміння. Кожна вказівка повинна бути зрозумілою та доступною для дитини, що має мовленнєві порушення. Поступове ускладнення: вчитель повинен стежити за успішністю виконання завдань і поступово підвищувати їхню складність. Наприклад, якщо дитина успішно виконує завдання з картинками, поступово додаються завдання з текстами.

9. Відслідковування прогресу та корекція методик

Регулярний моніторинг: вчитель має стежити за розвитком мовлення, документувати досягнення і труднощі, що дозволяє коригувати методи навчання. Гнучкість у методах навчання: якщо певні методики не дають результатів, слід експериментувати з новими підходами, можливо, за консультацією логопеда або корекційного педагога.

Регуляція поведінки Визначення тригерів, які викликають тривогу чи небажану поведінку, та їх мінімізація. Використання позитивного підкріплення для формування бажаних моделей поведінки. Розвиток самостійності Навчання основним побутовим і навчальним навичкам через покрокову інструкцію. Заохочення дитини до виконання завдань самостійно із мінімальною підтримкою. Робота в команді Тісна співпраця з асистентом учителя, логопедом, психологом, батьками та іншими фахівцями. Регулярне обговорення прогресу дитини та корекція підходів до навчання. Емоційна підтримка Формування довірливих і безпечних стосунків із дитиною. Навчання навичок саморегуляції та управління емоціями. Оцінювання прогресу Постійний моніторинг навчальних досягнень та поведінкових змін. Використання гнучких форм оцінювання, що враховують особливості дитини.

Групи дітей зі складним дефектом

• Розумово відсталі глухі або слабочуючі.
• Розумововідсталі слабозорі або сліпі.
• Сліпоглухонімі.
• Глухі слабозорі.

Стимулювання активності та самостійності учня.

Діти зі складними порушеннями потребують широкого, багатопрофільного підходу: - у роботі з ними особливу увагу необхідно приділяти розвитку самообслуговування і побутових навичок; - заохочувати незалежність дітей, облаштування класного середовища повинно бути таким , щоб вони могли діяти самостійно; сповіщати дітей про будь-які зміни в класі; - доручати іншим дітям називати себе і розповідати про свої заняття, коли дитина з поганим зором наближається до якого-небудь центру діяльності або ігрової зони; - спонукати дітей до рухливості, до пізнавальної активності.

Особливості роботи з дітьми, які мають труднощі у навчанні

• Місце за партою повинно бути навпроти дошки.
• На стінах класної кімнати повинно бути якнайменше предметів, які відволікають.
• Говорити необхідно спокійно, чітко, не поспішаючи, по можливості намагатися не реагувати на провокативні вчинки учня.
• Обов'язковим є зоровий контакт з дитиною. Зоровий контакт допомагає дитині сконцентрувати увагу, не відволікатися.
• При спілкуванні з дитиною, для кращої концентрації її уваги, повинна застосовуватись система чітких і коротких вказівок: „послухай", «зупинись», «запам'ятай», «подумай». Щоб звернути на себе увагу учнів, вчитель може застосовувати систему жестів, міміку: підняти палець, покласти руку на плече дитини, похитати головою і т.д.
• Інструкції повинні бути короткими і простими.
• Обов'язково треба попросити учня повторити, що він повинен зробити.
• Для кожного виду роботи необхідно давати спеціальні інструкції.
• Щоб допомогти дитині компенсувати в роботі свої слабкі сторони, необхідно спиратися на сильні.
• Необхідно заохочувати учня не тільки за хороші результати, але і за старанність, бажання працювати.
• Якщо учень повністю втратив контроль над собою, не слід робити різких зауважень, кричати на нього. Необхідно відволікти його, відвести в спокійне місце, можна вмити холодною водою, заспокоїти. Поки дитина не заспокоїться, вона не почує Ваших зауважень і не зрозуміє, що Ви від неї хочете, але коли заспокоїться, можна буде обговорити те, що сталося. Учень повинен усвідомити свою поведінку.

Адаптація змісту навчання в залежності від способу сприймання:

- збільшення шрифту ( та контрастності); - схематизація зображень; - використання шрифту Брайля; - освітлення; - використання світлих, яскравих предметів різних розмірів і форм для візуальної стимуляції; - під час вивчення нових умінь можна стати за дитиною і продемонструвати правильну послідовність дій, рухаючи її руками. За потреби зробити це ще кілька разів, поступово зменшуючи свою допомогу; - перед тим як починати нове заняття, розказати дітям, що відбуватиметься; - чорне або контрастне обрамлення по периметру аркуша паперу може полегшити малювання дитині із залишком зору.

Структура ІПР:

• Загальні відомості: Інформація про дитину.
• Оцінка рівня розвитку: Сили, труднощі.
• Цілі: Конкретні, вимірювані, досяжні, реалістичні, часові (SMART).
• Методи та стратегії: адаптації, модифікації навчання.
• Команда супроводу: Вчителі, асистенти, психологи, батьки.

відсутність або недорозвинення мовлення унаслідок органічного ураження мовленнєвих зон кори головного мозку у внутрішньоутробному або ранньому періоді розвитку дитини

Ключові принципи співпраці вчителя та асистента:- Командна робота та чіткий розподіл обов'язків. - Регулярне обговорення прогресу та труднощів учня. - Узгодження цілей навчання та виховання.

+info

Труднощі і своєрідності психічної пізнавальної діяльності дитини з зоровою недостатністю обумовлено не стільки негативним впливом дефекту зору, скільки несприятливими умовами розвитку, тобто соціальним середовищем. Діти з поганим зором бувають невпевнені в собі, їм потрібно більш часу для адаптації в колективі. Деякі важко переживають свою фізичну ваду. Педагог повинен провести серед учнів роз’яснювальну роботу та стримуватися від зайвих дорікань. По змозі давати учням з вадами зору посильні завдання, акцентувати увагу у разі успіху дитини.

8. Контроль і розвиток емоційної сфери

Підтримка впевненості дитини: вчитель повинен заохочувати успіхи дитини, навіть найменші, що зміцнить її впевненість у собі. Робота з емоційним станом: часто діти з мовними порушеннями мають труднощі з емоційним самоконтролем. Психологічна підтримка та заохочення до самовираження допомагають у розвитку мовлення.

Є патогенними чинниками, які впливають у період внутрішньоутробного розвитку та пологів (гіпоксія плоду, родові травми), а також на перших місяцях після народження (мозкові інфекції, травми...)

Загальна категорія "порушення слуху" охоплює широкий діапазон: від часткових втрат слуху, що можуть лише заважати в гамірних середовищах, до глухоти, коли діти не можуть чути звуки, навіть якщо їх підсилюють

7. Залучення батьків

Консультації з батьками: важливо обговорювати прогрес і труднощі дитини з батьками, пояснювати значення домашніх занять для покращення мовлення. Рекомендації для домашньої роботи: вчитель може надавати батькам рекомендації з простими вправами на звуковимову, ритмічність та вправи для моторики, які вони можуть виконувати вдома.

Виникає у дітей 2-5 років, в період формування розгорненого фразового мовлення, частіше - у дітей, які легко збуджуються

Логоневроз - невротичне захворювання розладу мовленнєвої функції, яке виникає в результаті психічної травми і з часом помякшується. Виявляється у вигляді заїкання та мутизму.

Викликається заїкання судомами м'язів мовленнєвого апарату, які періодично виникають та до яких іноді приєднуються й судоми обличчя та кінцівок. Можливий і комбінований дефект, при якому заїкання поєднується із загальним недорозвитком мовлення.

Зменшення часу зорового навантаження, заміна візуальної інформації тактильною та аудіоінформацією.

Виявляється в нестійких оптико-просторових образах букв, у спотвореннях звуко-складового складу слова та структури речення .

В основі дисграфії в дітей звичайно лежить недорозвинення усного мовлення та недоліки вимови. У разі несформованості процесів читання та письма (у ході навчання) говорять про алексію та аграфію.

Фонетико-фонематичне недорозвинення мовлення

Порушення процесів формування вимовної системи рідної мови в дітей із різними мовленнєвими розладами унаслідок дефектів сприйняття та вимови фонем

В усному мовленні найчастіше трапляються такі відхилення у вимові: - відсутність звука (ука - рука) - заміна одного звука іншим певним звуком (суба - шуба) - змішування тих звуків, які входять до складу певних фонетичних груп

• Спостерігається нестійке вживання звуків, які входять до складу певних фонетичних груп у різних словах
• Виникають значні ускладнення при навчанні письму та читанню

Серед дітей з порушеннями мовлення ця група найчисельніша

Соціально-психологічні причини

Різні несприятливі впливи навколишнього середовища

Розвиток навичок альтернативного зоровому сприймання.

Завдання педагога в загальноосвітньому закладі: - включити потенційні можливості, компенсаторні механізми організму, навчити дитину самостійно пізнавати навколишній світ та користуватися збереженими аналізаторами, накопиченим досвідом, знаннями.

Знати що :-деякі діти з вадами зору можуть використовувати периферійне бачення. У таких випадках, навіть якщо голова учня повернута вбік, це не означає, що він на вас не дивиться; - що діти з поганим зором значною мірою спираються на інформацію від інших органів чуття, тому треба стежити за тим, щоб загальний рівень шуму в класі не був занадто високим; - велике значення в навчанні незрячої дитини, компенсації сліпоти має мова ( її комунікативна функція, зміст). Враховувати, що внаслідок обмеженості (або відсутності) зорового сприйняття і формальності предметних та операційних дій мова має дещо формальний, неконкретний характер; - труднощі дітей із вадами зору в пізнавальній діяльності пов’язані з недостатнім оволодінням моторикою свого тіла, орієнтуванням у малому та великому просторі, зорово-моторною координацією ока («рука-око»).

Функціональні причини

порушення співвідношення процесів збудження та гальмування в центральній нервовій системі

Види порушення зору

• Дальтонізм.

Нездатність очей розрізняти окремі кольори.

• Амбліопія.

Функціональне зниження можливостей ока, яке не піддається повній корекції.

• Стробізм.

Патологія розташування очних осей, коли вони не можуть перехреститись на конкретному предметі.

• Міопія.

Стан, коли зображення зосереджено перед сітківкою, при цьому виникає розмите зображення далеких об’єктів.

• Гіперметропія.

Фокусування зображення за сітківкою, внаслідок чого дитина погано бачить предмети поблизу.

• Астигматизм.

Неправильна форма рогівки, через яку зображення предметів виходить розмитим на будь-якій відстані.

Прогресуюче психічне захворювання , етіологія і патогенез якого недостатньо вивчені.

• Спадковий чинник
• Утруднення зосередження
• Слабкість активної уваги
• нав'язливе повторення тих самих запитань, відповідь ігнорується
• відсутність зв'язку в діях та переживаннях

Причини олігофренії

• хромосомно-генетичні відхилення у дитини;
• ендокринні захворювання матері (діабет);
• інфекційні та вірусні захворювання матері під час вагітності (краснуха, токсоплазмоз, грип);венеричні захворювання батьків, TORCH-інфекції;
• несумісність резус-факторів;
• біохімічні шкідливі впливи: а) радіація; б) екологічні забруднення навколишнього середовища важкими металами (ртуть, свинець); в) використання харчових добавок; г) неконтрольоване вживання лікарськихпрепаратів; д) споживання фруктів, овочів, зелені, вирощених на землі,збагаченій нітратами та пестицидами.

• алкоголізм і наркоманія батьків;
• гіпоксія (киснева недостатність);
• токсикоз матері під час вагітності, особливо в другій її половині;
• патологічний перебіг пологової діяльності жінки, особливо травматизація головного мозку дитини;серйозні відхилення у соматичному здоров’ї матері у період вагітності (недоїдання, загальна соматична ослабленість, гіповітаміноз);12) черепно-мозкові травми у дитини, тяжкі інфекційні та токсико-дистрофійні захворювання у постнатальний період;

• хронічні захворювання дитини в ранньому віці (діабет, захворювання крові, серцево-судинні захворювання, астма, туберкульоз) тощо.

Пов'язані із психічною депривацією дітей. Недостатність емоційного й мовленнєвого спілкування з дорослим. Одночасне засвоєння двох мовних систем. Зайва стимуляція мовлення. Неправильний тип виховання. Дефекти мовлення оточуючих.

Органічні причини

недорозвинення та ураження мозку у внутрішньоутробному періоді, у момент пологів або після народження, порушення периферійних органів мовлення

У дитини втрачається мовлення в результаті черепно-мозкових травм, нейроінфекції або пухлин мозку після того, як мовлення вже було сформовано.

Залежно від зони ураження розрізняють моторну й сенсорну афазію. При моторній афазії вражається руховий мовленнєвий центр (центр Брока) і дитина втрачає здатність говорити (порушується експресивне мовлення), при сенсорній - вражається чутливий (сенсорний) центр мовлення (центр Верніке) і дитина перестає розуміти мовлення (імпресивна сторона). Сприйняття немовленнєвих звуків, як правило не порушене.

Lorem ipsum dolor

Consectetur adipiscing elit

Безпечність та доступність простору закладу освіти.

- Додаткові орієнтири у просторі (тактильні орієнтири; направляючи вздовж підлоги чи стін; контрастне виділення дверей; контрастно пофарбовані сходи тощо); - таблички зі збільшеним шрифтом та шрифтом Брайля з позначенням приміщення; - наявність вільного доступу до місць навчання та відпочинку ( показати дитині основні маршрути в приміщенні, розташування меблів у класі тощо); - для позначення різних зон та центрів діяльності в класі можна використовувати різні види покриття на підлозі або знаки, придатні для тактильної ідентифікації.

Групи складних порушень

До першої групи належать діти з двома вираженими психофізичними порушеннями, кожне з яких може викликати аномалію розвитку. До другої групи належать діти, що мають одне істотне психофізичне порушення (головне) й супутнє йому інше порушення, яке виражене в слабкому ступені, але помітно обтяжує хід розвитку. До третьої групи належать діти з так званими множинними порушеннями, коли є три або більше порушень, які виражені різною мірою та призводятьдо значних відхилень у розвитку дитини.

• Діти зі складними порушеннями - це рідкісна, статистично малозначуща категорія дітей з аномаліями.

порушення звуковимови при нормальному слуху та збереженій іннервації мовленнєвого апарату. Виявляється у спотвореному вимовленні звуків, заміні звуків або їх змішувані.