Работягов М.Л.

До 100-річчя від дня народження

Работягов Микола Павлович

Художник керівник воїн

"Узлісся лісу"

У 1943 р. Микола Павлович поїхав до Алтаю, де працював директором Будинку культури в с. Елекманар. Через багато років він із вдячністю згадував місцевих жителів, які приносили йому настої цілющих трав та панти оленів, якими він лікувався. Після контузії в нього не працювала права рука, і наполегливими вправами, перемагаючи біль, він її розробляв, а поки що навчився вільно писати і малювати лівою рукою. Життя серед природи Алтаю, робота над малюнками та нарисами розвивали спостережливість і приховано формували в ньому бачення майбутнього пейзажиста. Там же, на Алтаї, він вирішив стати професійним художником.

Микола Павлович Работягов народився 30 серпня 1924 р. у с. Шишино (нині Бєлгородський район Бєлгородської області, Росія). Незадовго до війни його родина переїхала до України, у Краматорськ. Коли до Донбасу підходили німецькі війська, батька Миколи, виконроба-будівельника, разом із родиною евакуювали до Іркутська. Там юнак працював фрезерувальником на Металевому заводі ім. В.В. Куйбишева. У серпні 1942 р. Миколу призвали до армії. Закінчивши Барнаульське піхотне училище він воював на Сталінградському фронті, під Бєлгородом, на Курській дузі. В бою отримав тяжке поранення та контузію, став інвалідом ІІ групи.

Харківській художній музей

З 1960 р. упродовж двадцяти семи років він очолював Харківській художній музей. За творчу, багато в чому подвижницьку роботу колеги називали директора музею Миколою-будівельником. При ньому було вирішено важливі проблеми: розширилася експозиційна площа музею – отримано сусідню двоповерхову будівлю, де розмістилися виставковий зал, реставраційні майстерні, бібліотека, лекторій; значно поповнилася колекція, до наукового колективу прийшли професійні кадри. Попри колосальну адміністративно-господарську завантаженість в нього ніколи не згасало бажання працювати творчо.

З 1947 по 1953 рр. Микола Павлович навчався у Харківському художньому інституті, де його викладачами були О.Кокель, Є.Світличний, С.Бесєдін. Отримавши диплом художника станкового живопису, деякий час працював в Обласному управлінні культури.

Харків, вул. Гіршмана, 17будинок в якому мешкав М.Работягов

Його роботи експонувались на обласних, республіканських виставках. І все-таки його нездоланно тягло до пейзажного живопису, який спочатку був відзначений тяжінням до вітчизняного реалістичного живопису другої половини XIX ст. Сам художник жартував з себе: «Це писав Работягов-Серов, а це – Работягов-Левитан».

"Берези біля річки"

Наприкінці 1950-х рр. М. Работягов віддав перевагу графіці. Графічна творчість кінця 1950–1960-х рр. була різноманітною за техніками та жанрами. Микола Павлович вибрав техніку ліногравюри, яка відображала характерну на той час тематику: мирні будні людей («Молода поросль», «Зміна»), минуле країни з його драматичними сторінками («Харків звільнено. 23 серпня 1943 року», «Солдатські мрії», «Грізні роки» та ін.).

ліногравюра "Однодумці". 1961 р.

"Седнів. Будинок біля пляжу". 1973 р.

Він багато працював на пленері, прагнучи осягнути таємниці передачі світлоповітряного середовища, вивчав імпресіоністичні прийоми живопису. Седнів дав головну тему для подальшої творчості художника, яка відповідала його почуттю та настрою, – це життя природи в її мінливості та сталості, незліченних проявах свого існування у кольорі, світлі, повітрі. У своїй творчості митець органічно поєднав об’єктивну передачу природи з індивідуальним сприйняттям. Багато в чому він досяг придуманим вибором тих чи інших технічних засобів. М. Работягов часто користувався мастихіном, що дозволяло добиватися більшої локальності кольору, його свіжості.

Зміни відбулися у 70-ті роки, коли Микола Павлович став членом Спілки художників. З’явилася можливість їхати на один-два місяці до Будинку творчості у Седнів на Чернігівщину.

Соціаліст. Харківщина. – 1983. – 21серп.

Крас. знамя. –1984. – 24 апр.

Соціаліст. Харківщина. – 1974. – 9 лип.

Соціаліст. Харківщина. – 1976. – 14 верес.

Микола Павлович багато років був членом Радянського комітету Міжнародної ради музеїв, членом правління та головою комісії з критики та мистецтвознавства Харківської організації Спілки художників України. Обирався членом президії Харківської обласної організації Товариства охорони пам’яток історії та культури. Йому належить заслуга у створенні міського Клубу колекціонерів, який об’єднав любителів образотворчого та декоративно-ужиткового мистецтва. Як мистецтвознавець, написав численні статті, які друкувалися на сторінках центральних, республіканських та обласних журналів та газет того часу.

М.Работягов був автором-упорядником каталогів, путівника, альбомів про Харківський художній музей. Його перу належить галерея творчих портретів відомих українських живописців та графіків — С.Бесєдіна, В.Аверіна, Н.Барсамова, В.Сізікова, Є.Трегуба та ін.

З 1987 р. він на пенсії, але як художник продовжував вдосконалювати свою майстерність у передачі природи, не втомлюючись захоплюватися цим чудовим світом. Малює картини «У дорозі», «Пізня осінь» та ін. У 1997 р. пройшли його персональні виставки живопису та графіки у Пархомівському історико-художньому та Харківському художньому музеях. 2006 р. – участь окремим розділом у виставці, присвяченій Дню Перемоги «І мужність, як прапор, пронесли…» у галереї АВЕК. Микола Павлович Работягов помер 17 лютого 2007 р. у Харкові. Похований на 17-му міському цвинтарі.

"Стоїть гора висока". 1989 р.

У другій половині 1980-х рр. у країні повіяло соціальними змінами. Гармонійний за своїм світовідчуттям М. Работягов розумів, що його час минув. Життя вимагало іншого підходу до вирішення музейних проблем та керівників іншого типу.

Работягов Микола Павлович Луг. 1979 р.

Підготувала Конопля Л. РЦІ "Харківщина" ХОУНБ