Want to make interactive content? It’s easy in Genially!

Over 30 million people build interactive content in Genially.

Check out what others have designed:

Transcript

The Judicial

А ти, батьку,Як сам здоров знаєш,Тебе люде поважають, Добрий голос маєш...Т. Шевченко

Квітка-Основ'яненко Г. Ф.

Коротка біографія письменника Григорій Федорович Квітка народився 29 листопада 1778 року у дворянській родині в слободі Основа поблизу Харкова. Звідси його літературний псевдонім – Основ'яненко. Квітка увійшов в історію української літератури як зачинатель і класик художньої прози. Був представником дворянського роду козачого старшинського походження. Герб Квітки з'являється в XVII столітті: спершу на Полтавщині, де один із Квіток був Гадяцьким полковником, а потім в Слобідській Україні. Квітки були пов’язані із заснуванням міста Харкова та увійшли у дворянську еліту місцевого значення. З дитинства Григорій був хворим і кволим. Він не здобув широкої освіти в учбових закладах, навчався лише вдома та в школі при монастирі. Мав музичний хист, грав на флейті та фортепіано. 3 1793 до 1797 року Квітка перебував на військовій службі, а з 1804 по 1805 упродовж кількох місяців – послушником у монастирі. Йти у ченці Григорія Федоровича вмовив Сковорода, який був добре знайомий з родиною Квіток. Залишивши монастир, він знову повернувся на військову службу, але вже через рік вийшов у відставку. У 1812 році Квітка почав громадську діяльність. З його ініціативи у Харкові відкрився приватний театр, в якому він був режисером і директором. Цього ж року Квітка організував благодійне товариство і взяв участь у відкритті інституту шляхетних дівиць, на утримання якого сам пожертвував багато грошей. У 1833 році в Харкові завдяки Григорію Квітці відкрито губернську бібліотеку. Також Григорій Федорович засновує кадетський корпус у Полтаві. Він обіймав посади судді, повітового предводителя дворянства, головував у палаті карного суду, брав участь у заснуванні перших українських громадсько-літературних журналів «Харьковский Демокрит» і «Украинский вестник», у яких почав друкувати перші літературні спроби. Коли Григорій Квітка знайшов своє справжнє покликання, йому було вже 40 років, і наступні 25 років свого життя він успішно поєднував службову діяльність з літературною. Наукова громадськість обрала Квітку-Основ'яненка членом королівського Товариства антикваріїв (археології) Півночі (Копенгаген). У червні 1843 року Квітка захворів запаленням легень. Помер Григорій Федорович 8 (20) серпня 1843 року у своєму маєтку на Основі, в якому провів майже все своє життя. Там де раніше був маєток, сьогодні – парк, що носить ім’я письменника. Відспівували його у Благовіщенському соборі. Був похований на Холодногірському цвинтарі, але у 1930-х роках на тому місті збудували стадіон „Трудові резерви”. Надгробок було перенесено до Покровського собору, а згодом на 2-ге міське кладовище. Твори Основ'яненка перекладено польською, болгарською, чеською та іншими мовами. П’єси Григорія Федоровича „Шельменко-денщик” і „Сватання на Гончарівці” до вподоби читачам більше ніж його прозові твори. Вони й до досі не сходять зі сцен українських театрів. Твори письменника настільки проникнуті гуманізмом та співчуттям до людей, що навіть Іван Франко назвав Квітку одним з перших письменників, що став автором „человеческой повести”. Високу оцінку творчості Г. Квітки-Основ’яненка дав Тарас Шевченко. Особливо йому сподобався твір «Маруся». У 30-х роках ХІХ століття письменник активізував свої зв´язки з багатьма літераторами, зокрема з гуртком харківських романтиків, з Євгеном Гребінкою і Тарасом Шевченком. Вихід в альманасі «Ластівка» у 1841 році повісті «Седрешна Оксана», за редакцією Євгена Гребінки, став приводом до листування з Тарасом Шевченком. У листуванні Шевченко звертався до Квітки «батьку ти мій, друже», також присвятив йому вірш «До Основ’яненка».

Письменник, драматург, журналіст, літературний критик і культурно-громадський діяч, основоположник художньої прози в новій українській літературі

Олесь Гончар писав: “Внесок Григорія Квітки-Основ’яненка в літературний процес вагомий і різнобічний. Видатний прозаїк і драматург широко відкрив двері у велику літературу. Ним були закладені основи нової української прози, введені жанри повісті, оповідання, соціально-побутової комедії. Письменник розробив і утвердив в українській літературі принципи просвітительського реалізму, який у 30-х роках ХІХ століття став в Україні провідним творчим методом і літературним напрямом. Проза і драматургія письменника мала велике значення для утвердження статусу української літератури серед інших літератур”.

Московська мова є лише дикунською говіркою, порівнюючи її до української мови...

Г. Ф. Квітка-Основ'яненко зауважував: “Московська мова є лише дикунською говіркою, порівнюючи її до української мови; коли вони повитягають з московської мови все українське, то найзапекліший московський шовініст буде змушений визнати жалюгідне убозтво і нижчість московської говірки супроти української мови”. "Мова, що має свою граматику, свої правила, свої звороти в мовленні, неповторні, які не перекласти іншою; а її поезія?! Хай спробують передати всю силу, всю велич, витонченість іншою!"

Г. Квітка-Основ'яненко

Електронну книгу "Пан Халявський" Григорія Федоровича Квітки-Основ'яненка Ви можете читати онлайн безкоштовно на телефонах або планшетах. Є можливість скачати книгу у форматі PDF, EPUB (електронне видання), FB2 (FictionBook 2.0) та читати книгу на Вашому гаджеті. Ця книга займає перші місця серед усієї колекції творів (книг) у категорії "гумор". Бібліотека "ReadUkrainianBooks.com" до ваших послуг.

Квітка-Основ'яненко Г. Ф. Маруся: вибрані твори / Г. Ф. Квітка-Основ'яненко. — Київ : Веселка, 1978. — 195 с. Зворушлива історія кохання лагідної красуні Марусі і палкого сміливця Василя нікого не залишить байдужим. Чи зможе їхнє щире почуття здолати перешкоди? У дивовижному світі повісті наші юні читачі переживуть разом з героями всі труднощі та поневіряння і дізнаються багато цікавого про нашу старовину та звичаї.

1. Квітка-Основ'яненко Г. Ф. Маруся; Конотопська відьма: біографія письменника / автор-укладач Л. В. Нартова. — Харків : Ранок, 1999. — 80 с. 2. Квітка-Основ'яненко Г. Ф. Маруся ; Салдацький патрет: повісті / Г. Ф. Квітка-Основ'яненко. — Київ : Знання, 2009. — 136 с. 3. Квітка-Основ'яненко Г. Ф. Маруся: вибрані твори / Г. Ф. Квітка-Основ'яненко. — Київ : Веселка, 1978. — 195 с.4. Квітка-Основ'яненко Г. Ф. Сватання на Гончарівці / Г. Ф. Квітка-Основ'яненко // Антологія української драматургії. — Київ : Мистецтво, 2014. — С. 62-113 5. Квітка-Основ'яненко Г. Ф. Вибране / Г. Ф. Квітка-Основ'яненко. — Київ : Школа, 2016. — 272 с. 6. Квітка-Основ'яненко. Г. Ф. Пан Халявский: роман / Г. Ф. Квітка-Основ'яненко. — Київ : Художня література, 2007. — 214 с. 7. Квітка-Основ'яненко Г. Ф. Шельменко-денщик / Г. Ф. Квітка-Основ'яненко // Антологія української драматургії. — Київ. : Мистецтво, 2004. — С. 114 -165 8. Маленко О. "Маруся" Г. Квітки-Основ'яненка: проста любов, що викликає сльози / О. Маленко // Вивчаємо Українську мову та літературу. — 2019. — листоп. (№ 31-33). — С. 9 -14 9. Повісті Квітчині: "Маруся" і "Щира любов" // Зеров М. Українське письменство. — Київ, 2003. — С. 96 -100 10. Чудові пересмішники. Сатиричні твори класиків української літератури / укл. А. А. Чічановський. — Київ : Грамота, 2002. — 543 с.

Ці та інші книги й статті за темою ви можете знайти в електронному каталозі та у фондах нашої бібліотеки:

Благодійна організація "Благодійний фонд Дениса Парамонова" подарувала бібліотекам України книгу «Григорій Квітка-Основ’яненко: від Основи до Харкова», в якій розповідається про життєвий шлях українського драматурга Григорія Квітки-Основ’яненка, що народився у селі Основа біля Харкова і все життя мешкав у Харкові, віддавши йому майже 65 своїх років. Книга приурочена до 180-х роковин від дня смерті Григорія Квітки-Основ’яненка. Автором є журналіст і краєзнавець Андрій Парамонов. Видання має цікаві ілюстрації, текстове наповнення про маловідомі факти із життя Квітки-Основ’яненка, а також відрізняється високою якістю друку. Книгу «Григорій Квітка-Основ’яненко: від Основи до Харкова» вже презентовано у великих містах України — Дніпрі, Харкові та Києві, що викликало неабияку зацікавленість серед поціновувачів творчого доробку драматурга. Тепер з цією книгою матимуть змогу ознайомитися читачі сотні бібліотек України, в тому числі і нашої. У 2013 році за авторством Андрія Парамонова вийшла книга «Історія роду Квіток», у 2023-му письменник видав нову і доповнену версію. Книга «Григорій Квітка-Основ’яненко: від Основи до Харкова» містить доповнений родовід Квіток, сучасну біографію Григорія Квітки-Основ'яненка, розширену історію села Основа і нову тему — Квітки у Харкові. Видання також доповнене фотографіями та мапами. «Усе своє життя Григорій Федорович провів у Харкові й займався не тільки письменництвом: служив у різних установах, дворянство обирало його предводителем, совісним суддею, головою Палати карного суду. Був директором театру, заснував Харківське товариство благотворіння і Харківський інститут шляхетних дівчат. Його п’єси завжди подобались харківській публіці і мали шалений успіх, тому що вони про Харків і харківців», — пише Андрій Парамонов.

“Сердешна Оксана” (скорочено) Жила собі жінка Векла. Була заможна і добра. Як вдовою зосталась, то добро все роздала. Була в неї дочка Оксана, шістнадцяти років. Гарна, моторна, метка, всюди перша. Оксана мріяла вийти заміж за пана, щоб не працювати багато. Але, якби чоловік добрий був, то і за мужика вийшла б. Аж ось з’явився Петро – простий хлопець, який палко кохав Оксану. Мали восени весілля грати. Несподівано у село прийшли на постой солдати. Всі дівчата одразу ж забули про місцевих хлопців. Капітан накинув око на Оксану. Дівчина закохалася. Кожного вечора зустрічалися вони. Хотіла Оксана матері розповісти про своє кохання, але капітан не велів. Обіцяв капітан повінчатися. Запросив ввечері вийти в садок і після того мали їхати в церкву в сусіднє село на таємне вінчання. Прийшла Оксана ввечері до нього, а він її посадовив в бричку та й повіз геть із рідного села. Вранці Оксана прокинулась на квартирі капітана, благала вбити її, бо не могла жити збезчещеною. В похід дівчині йти не можна було, тому Оксані довелось обрізати косу, аби бути схожою на чоловіка. Все обіцяв звінчатись капітан, та забув про свою обіцянку. Оксану тримали під наглядом, і, лише коли вона народила хлопчика, їй трохи дали волю. Капітан розповідав друзям, що і не мав наміру женитись, а тепер, або в карти її програє, або заміж за денщика віддасть. Втекла Оксана з сином. Речі кинула біля ставка, щоб подумали ніби вона втопилась. Хотіла вбити сина, але Митрик вимовив перше слово “мама” і вона вирішила стати хорошою матір’ю. Повернулась в село, всі сміялись, глузували, відвернулись від неї. Помирилась Оксана з матір’ю, розповіла як все було. Говір на селі почав стихати. Петро хотів одружитися з Оксаною, але дівчина відмовила – не хотіла такої долі для Петра. Став Петро Оксані братом, допомагав, підтримував. Через 5 років зустріли капітана. Він впізнав сина і дав Митрику гривенник, але Оксана викинула його геть.

Коротка біографія письменника Григорій Федорович Квітка народився 29 листопада 1778 року у дворянській родині в слободі Основа поблизу Харкова. Звідси його літературний псевдонім – Основ'яненко. Квітка увійшов в історію української літератури як зачинатель і класик художньої прози. Був представником дворянського роду козачого старшинського походження. Герб Квітки з'являється в XVII столітті: спершу на Полтавщині, де один із Квіток був Гадяцьким полковником, а потім в Слобідській Україні. Квітки були пов’язані із заснуванням міста Харкова та увійшли у дворянську еліту місцевого значення. З дитинства Григорій був хворим і кволим. Він не здобув широкої освіти в учбових закладах, навчався лише вдома та в школі при монастирі. Мав музичний хист, грав на флейті та фортепіано. 3 1793 до 1797 року Квітка перебував на військовій службі, а з 1804 по 1805 упродовж кількох місяців – послушником у монастирі. Йти у ченці Григорія Федоровича вмовив Сковорода, який був добре знайомий з родиною Квіток. Залишивши монастир, він знову повернувся на військову службу, але вже через рік вийшов у відставку. У 1812 році Квітка почав громадську діяльність. З його ініціативи у Харкові відкрився приватний театр, в якому він був режисером і директором. Цього ж року Квітка організував благодійне товариство і взяв участь у відкритті інституту шляхетних дівиць, на утримання якого сам пожертвував багато грошей. У 1833 році в Харкові завдяки Григорію Квітці відкрито губернську бібліотеку. Також Григорій Федорович засновує кадетський корпус у Полтаві. Він обіймав посади судді, повітового предводителя дворянства, головував у палаті карного суду, брав участь у заснуванні перших українських громадсько-літературних журналів «Харьковский Демокрит» і «Украинский вестник», у яких почав друкувати перші літературні спроби. Коли Григорій Квітка знайшов своє справжнє покликання, йому було вже 40 років, і наступні 25 років свого життя він успішно поєднував службову діяльність з літературною. Наукова громадськість обрала Квітку-Основ'яненка членом королівського Товариства антикваріїв (археології) Півночі (Копенгаген). У червні 1843 року Квітка захворів запаленням легень. Помер Григорій Федорович 8 (20) серпня 1843 року у своєму маєтку на Основі, в якому провів майже все своє життя. Там де раніше був маєток, сьогодні – парк, що носить ім’я письменника. Відспівували його у Благовіщенському соборі. Був похований на Холодногірському цвинтарі, але у 1930-х роках на тому місті збудували стадіон „Трудові резерви”. Надгробок було перенесено до Покровського собору, а згодом на 2-ге міське кладовище. Твори Основ'яненка перекладено польською, болгарською, чеською та іншими мовами. П’єси Григорія Федоровича „Шельменко-денщик” і „Сватання на Гончарівці” до вподоби читачам більше ніж його прозові твори. Вони й досі не сходять зі сцен українських театрів. Твори письменника настільки проникнуті гуманізмом та співчуттям до людей, що навіть Іван Франко назвав Квітку одним з перших письменників, що став автором „человеческой повести”. Високу оцінку творчості Г. Квітки-Основ’яненка дав Тарас Шевченко. Особливо йому сподобався твір «Маруся». У 30-х роках ХІХ століття письменник активізував свої зв´язки з багатьма літераторами, зокрема з гуртком харківських романтиків, з Євгеном Гребінкою і Тарасом Шевченком. Вихід в альманасі «Ластівка» у 1841 році повісті «Седрешна Оксана», за редакцією Євгена Гребінки, став приводом до листування з Тарасом Шевченком. У листуванні Шевченко звертався до Квітки «батьку ти мій, друже», також присвятив йому вірш «До Основ’яненка». У травні 2016 року на честь видатного земляка харків'яни перейменували один із районів свого міста на Основ'янський/