ЮНІ.ТВОРЧІ.НЕЗЛАМНІ 50

років ?

Що це означає: просто дата в декілька десятиліть, поворотний момент, час розквіту чи будні?

Це ювілей!

Подія урочиста та яскрава. Це унікальна нагода зупинитись на мить: пригадати минуле, віддати належне вже наявним здобуткам та помріяти про майбутнє!

Ми зробитили це сучаснота креативно!

Центр разом із країною пройшов складний історичний шлях змін: від ідейного ентузіазму до нескореної ідентичності, від обмежень до незалежності, від шаблонів до інновацій, від мирних часів до буремних.

Багато чого було, і це все – вже історія!

І в ній чітко простежуються свої історичні періоди…

дистанційний період

ідейний період

славетний період

нескорений період

А зараз - час для ностальгії...

Коли фото були чорно-білими...

Вимкніть звук

Як добре, що є фото, які можуть візуально перенести у минуле...

А ще - спогади... приємні спогади, що, як невидимі емоційні нитки, з’вязують минуле та сьогодення. Зазвичай, вони приносять усмішку...

А ще спогади гріють душу…

Увімкніть звук

"Пів життя йду цією дорогою..."

Спогади - це те, що завжди з тобою! Можна сягнути до серця і віднайти там щось тепле, добре ...

"Це було моє життя, моя молодість!"

"Це була не робота, це було саме життя!"

"Ми вперше прийшли сюди п'ятирічними малюками..."

"...Білочка, Лисичка і навіть Зебра із "Мадагаскару"

За плечима Центру - освітня діяльність довжиною у п'ятдесят років!

П'ять десятків років!

Таких різних, самобутніх, яскравих років!

І ми ними пишаємося!

Адже саме здобутки цих років створили наш ХЦДЮТ !

Які ж вони, наші здобутки?

Сотні, тисячі, десятки тисяч перемог наших вихованців !

І стільки ж - попереду!

Великобританії, Франції, Італії, Греції, Болгарії, Туреччини, Македонії, Словенії, Хорватії, Чехії, Польщі, Молдови

Презентація творчості на сценах:

І ми обов'язково ще доповнимо цей перелік!

Переможні емоції! Скільки ж їх було!

І будуть ще! Ми впевнені!

Безліч яскравих танців! Не порахувати!

Клуб спортивного бального танцю "Латинос" (керівник - Лілія Логвинченко)

Відчуття радостіта запальний драйв!

Народний художній колектив хореографічний ансамбль "Радість"(керівники: Наталя Луньова, Віроніка Розсуждай)

Гордість за те, що ми - українці! Зі своєю культурою!

Народний художній колектив театр-студія народного танцю"Віночок"(керівники: Валентина Орлова, Дар'я Грінченко)

Родинні цінності! Ми завжди були, є і будемо справжньою родиною!

Народний художній колектив ансамбль танцю"Едельвейс"(керівники: Світлана Якуба, Олег Якуба,Олена Набока)

Колективу також 50!

Самобутні традиції із 50-річною історією!

І ми їх продовжимо!

Народний художній колектив ансамбль танцю"Райдуга"(керівник: Олена Добровольська)

Щасливе яскраве дитинство!

Студія класичного та естрадного танцю"Акварель"(керівник: Ольга Саганська)

Можливість спробувати себе у будь-якій ролі!

Театральний колектив "АртКлас" (керівник: Світлана Біневська)

Яскраве самовираження!

Зразковий художній колектив театр мод"Class"(керівник: Олена Краліч)

Вільний політ фантазії та уяви!

Зразковий художній колектив студія образотворчого мистецтва"Метелик"(керівники: Олена Ліпшиць, Олеся Фахрадова, Віта Лисенко)

Не порахувати кількість корисних справ, що вже зроблені! Ми готові до нових!

Скільки кілометрів подолано та КПП взято? Також не підрахувати!

Скільки вогнищ розведено та каші з'їдено!

Віримо, що ще повернемося сюди!

Скільки незабутніх канікул проведено!

І вони є такими завдяки нашому професійному колективу!

Ось такі вони, творчі здобутки ХЦДЮТ!

Колектив незламних!

Так, саме незламний колектив! Адже вже більш, ніж два роки… як не разом, розкидані хто-куди…, але об’єднані любов’ю до рідного нескореного міста, часточка якого у кожного в серці! Об’єднані любов’ю до спільної творчої справи! І ми знову разом, хоч і дистанційно. Як не дивно, але нас об'єднала «дистанційка»! Але цього разу вже без авралу, а з чітким розумінням та системністю. Вона змінилась також… набула нескореної ідентичності! Справжня «дистанційка» нескорених! З «кавуновим» настроєм! Тому сьогодні Центр працює: малює синьо-жовтим; танцює на камеру; пише вірші; плете сітки та янголиків; фотографує найрідніше; віртуально орієнтується картами рідного Херсона; створює нові креативні онлайн-проєкти, вчиться медіаграмотності, і знову виборює перемоги … І, звісно ж, мріє! Ці мрії різні... Але є одна, спільна для всіх!

І це - мрія про нашу головну ПЕРЕМОГУ!

Тож, далі буде! Далі повинно бути! І це буде новий період у творчому житті ХЦДЮТ!

… Навіть не можу повірити, що це було так давно. Молоденькою дівчинкою я переступила поріг будівлі… Пусті кімнати, на столах – купи горнів і барабанів… І закипіла робота: набір дітей, підготовка занять, репетиції. У мене було 5 груп по 25 діток. Місця не вистачало. Через деякий час виділили клас в 55 школі. Привезли піаніно, зробили роздягальню.За допомогою батьків оформили кабінет. Приблизно 30 років я пропрацювала на базі 55 школи. Колектив Центру був дуже дружнім, об’єднаним. Під час підготовки до свят всі працювали разом, і не важливо було, в якому відділі відбувався захід. Могли просидіти до дванадцятої ночі, готуючи сценарій заходу. Дуже часто виступали, було дуже багато концертів. Життя було цікавим і яскравим. Пам’ятаю всіх своїх випускників. Найкращих гуртківців нагороджували поїздками до Києва, Одеси. Пам’ятаю надзвичайну трьохденну подорож по Дніпру. Це було моє життя, моя молодість! Забути все це просто неможливо!

Галина Мальчевська, керівниця народного художнього колективу системи Міністерства освіти і науки України ансамблю танцю "Райдуга"

Зміни у країні змінили і творче життя закладу… Незалежність давалась взнаки. Змінилась назва: спочатку на Центр дітей та юнацтва, вже на початку 2000-х – на сучасну. І змінювались директори: Стельмах Тетяна Василівна, Яровий Євген Миколайович, Тавожнянський Валерій Михайлович.І творчості було багато! Настільки багато, що вона виходила за межі міста, області, країни. Туреччина, Болгарія, Чехія, Хорватія, Македонія, Словенія, Польща, Великобританія, Італія, Франція – відчули увесь колориттворчої Херсонщини. І було багато перемог! Сотні, тисячі Гран-прі, дипломів, грамот, подяк.Художні колективи здобувають почесні звання «Народний» та «Зразковий». Педагоги отримують звання, титули, вчені ступені. І було багато ідей! Освітні інновації, екопросвіта, волонтерство, благодійність – все це перетворювалось на приємну рутину, буденність. І тільки рухало вперед! Куди ж без відпочинку?! Його також було багато! Табори, експедиції, походи, виїзди, екскурсії. Ліси, гори, ріки, озера, моря. «Той, хто вміє працювати,той і вміє відпочивати!», – перевірено! Все це було! Це був реально славетний період! Період, що віддав найкраще та створив запас ..., ніби, знаючи, що далі чекають непередбачувані обмеження не тільки творчості, а й усього життя… А потім несподівано з’явився він…

Славетний період: 1991-2019 рр.

До Центру я прийшла працювати у віці 27 років… Пів життя йду цією дорогою. Найактивніші роки пройшли саме в його стінах. Для мене дуже важливо в кожній справі – наявність свободи вибору. І так склалося, що незалежно від керівництва Центру, я завжди її мала. Для мене моя робота – це можливість самореалізації та самовдосконалення. Мене надихає можливість працювати з дітьми старшого шкільного віку та молодими педагогами, оскільки вони додають сил, ми вчимося один у одного дивитися на життя крізь призму досвіду та інноваційності. Намагаюсь ділитися з молоддю всім, що знаю та вмію сама, знаходжусь у постійному пошуку цікавого, намагаюсь бути корисною для колективу. Дуже люблю природу, тому обрала саме еколого-натуралістичний напрям. Мене дуже тішить, що багатьом встигла показати чудові куточки Херсонщини та України, прищепила любов до навколишнього світу.

За 28 років в Центрі змінилося багато працівників. Завжди радієш за те, що вони знайшли себе, не забули роки сумісної праці та згадують їх, як найсвітліший період життя. Мене дуже тішить, що пропрацювавши в інших установах, вони повертаються до нас знову. Найцікавішим є те, що працюючи у позашкільному закладі, можна випробувати себе у різних сферах діяльності. За час роботи у Центрі я була не тільки педагогом та вихователем, але й режисером, постановником, письменником, кухарем, екскурсоводом, мандрівником, медсестрою, фотографом… Різноманітність статусів вимагає постійного вдосконалення, зацікавленості різними сферами життя, набуття досвіду, перебування у постійному творчому пошуку… Це і є моє позашкільне життя! .

Лариса Василенко, методист еколого-натуралістичного напряму

Ідейний період: 1974-1990 рр.

З чого ж все починалось? З ідеї! Дата 18 червня, як і для нашого міста, так і для нашого Центру, є доленосною, тільки з різницею у 196 років. Саме цього дня 1974 року у тогочасного керівництва виникла ідея створити Будинок школярів. І вже 1 липня до нього було зараховано500 вихованців, яких радо зустріли 15 педагогів. Першою директоркою стала Пліговка Тала Василівна. Розпочалися творчі будні… Ентузіазму не було меж! Перші заняття, концерти,виїзди, зльоти… Усе було вперше! Усе було ідейно! Активно створювались клуби, активи, агіттеатри, загони – діяльність цілком і повністю спрямовувалась на виховання громадян, які мали бути корисними суспільству, мали самостійно орієнтуватися та пізнавати тогочасний світ. Усе змінив 1991 рік…

Для одних робота – це тяжка праця, для інших – пристрасть, а для декого – хобі. Для нас, випускників Центру – в минуломУ, а наразі – співробітників, – це і пристрасть, і захоплення, і друзі, і родина. Адже з Центром ми вже багато років як пліч-о-пліч. Ми вперше прийшли сюди п’ятирічними малюками (у 1979 році) та так і залишились разом на багато-багато років. Для нас Центр – веселе, безтурботне, зігріте любов’ю викладачів дитинство; прекрасна юність; перші самостійні кроки в кар'єрі; перші перемоги та невдачі; друзі та підтримка. І сьогодні вже ми зігріваємо своєю любов'ю та теплом вихованців, які прийшли до нашого закладу, намагаємось передати отримані нами знання та багаторічний досвід. Ми заряджаємо їх енергією і позитивом, виховуємо своїх спадкоємців, які теж закохаються в нашу справу та стануть хранителями історії та традицій Центру.

Наталя Костіна, керівник гуртка-методист

Після занять з дітьми ми бігли на ці репетиції – настільки це було цікаво і весело! На кого тільки мені не доводилося перевтілюватися: на Білочку, Лисичку, Снігуроньку, навіть, зебру з Мадагаскару. Нам було цікаво: ми товаришували відділами, ділилися новими знахідками, прийомами, які згодом використовували на заняттях. Пам’ятаю, що під час відзначення 30-річчя Центру, були задіяні абсолютно всі співробітники колективу! У нас завжди було безліч цікавих поїздок! Неодноразово з вихованцями відвідували Петриківку. І це не були звичайні поїздки: ми писали сценарії, влаштовували квести – було надзвичайно цікаво. Я дуже сподіваюсь, що все це ще колись обов’язково повернеться!

До Центру я прийшла у вересні 1989 року. В мене був лише один гурток малювання. Пам’ятаю, що в нас був дуже згуртований колектив: всі були один за одного. Проводилось дуже багато масових заходів, що йшли один за одним. Щомісяця кожний відділ мав провести захід для всього Центру. Ми з таким завзяттям підходили до цих завдань! Були залучені всі: вчителі, діти, школи району. Робота, в буквальному сенсі, кипіла. Крім цього, сам колектив був дуже об’єднаний між собою: багато проводили спільних зустрічей і поїздок. Дуже запам'яталися «наші новорічні ранки». Щороку для цих заходів створювалася креативна група, яка писала сценарій, репетирувала, готувала костюми і згодом виступала у школах міста.

Олена Ліпшиць, методист художньо-естетичного напряму

Дистанційний період: 2020-2022 рр.

З’явився він…, і всіх одягнув у маски…, зачинив у домівках…, обмежив усе. Страшний..!!! Страшніше за нього, мабуть, була лише… «дистанційка»!!! Так, вони прийшли разом, нахабнозмінивши життя кожного.., і Центру також. І почалося! В авральному режимі: «Що?», «Як?», «Де?»… Zoom, Google Classroom, LearningApps… витали у повітрі, кидаючи викликкреативу та винахідливості педагогів. І маски – їх було занадто. Саме так, у масці, Центр розпочав свій тернистий шлях до дистанційного формату. І це був невідомий, непроторений шлях у світ інформаційних технологій. Якщо порівнювати «дистанційку» того часу, то її можна було б порівняти із тим моментом, коли вперше заходиш у річку або море – холодно, заходиш вдруге – тепліше, втретє – звикаєш і стає комфортно. І так майже за пів року Центр адаптувався до нового онлайн-формату роботи. І почав свій творчий зліт знову. Поділився досвідом організації «дистанційки» на обласному семінарі директорів. Організував та провів онлайн міські семінари та дитячу екологічну конференцію! Виборював перемоги, зокрема, ІІ місце у Міжнародному проєкті «Дистанційне навчання в позашкільній освіті»! У новому форматі постав найулюбленіший творчий проєкт – дискусійний майданчик «Зелений кінотеатр ОНЛАЙН». Якщо навесні 2020-го «дистанційка» була «жахом», «випробуванням», «нервовим зривом», «незручністю», то вже навесні 2021-го лунало: «Діти, якщо дощитиме, ми працюємо дистанційно»… Тоді здавалось, що найстрашніший період позаду… Помилялись…

Прийшла вона… ще нахабніше, ніж оті, попередні. Рано вранці… Й… 255 днів НЕПОКОРИ… І ДЕНЬ неймовірного ЩАСТЯу листопаді! Два роки… як не разом, розкидані хто-куди…, але об’єднані любов’ю до рідного нескореного міста, часточка якого у кожного в серці, як у проєкті «#ТОЙ_ДЕНЬ» до річниці визволення міста. Об’єднані любов’ю до творчої справи, тому «та дистанційка» знову стала у нагоді. Але цього разу вже без авралу, а з чітким розумінням та системністю. Вона змінилась також: набула нескореної ідентичності! Справжня «дистанційка» нескорених! З «кавуновим» настроєм! Центр працює: малює синьо-жовтим; танцює на камеру; пише вірші; плете сітки та янголиків; фотографує найрідніше; віртуально орієнтується картами рідного Херсона; створює нові креативні онлайн-проєкти, вчиться медіаграмотності, і знову виборює перемоги, … підтримує наших воїнів! І щиро вірить у головну ПЕРЕМОГУ! Далі буде! Далі повинно бути! І це буде новий період у житті Центру!

Нескорений період: 2022-2024 рр.

Херсон - це Україна!

Одна дівчинка сказала: «Щастить Вам, Віро Федорівно! У Вас не робота, а одна суцільна розвага!» Все, що ми робили разом з нашими дітьми, було захоплюючим і цікавим: створення клубу, походи, змагання, виїзди з ночівлями в лісі і піснями біля вогнища… Творчість поглинала мене. Народжувалися все нові і нові ідеї. Саме тут я отримала друге дихання, знайшла справжніх і вірних друзів, зустріла своє кохання! В цій великій туристичній родині виросли мої діти, онуки. Думаю, що я щаслива саме тому, що колись наважилася прийти сюди, в Центр, де панує творчість, молодість, любов до дітей і своєї роботи!

Працюючи вчителем у школі, я зрозуміла, що це все не моє. Кожного дня лягаючи спати, я мріяла працювати в такому місті, де дітей було б чоловік 15, не більше, щоб діти любили те, чим вони займаються, і робили би це з великим задоволенням. Саме тому, коли мій колега покликав працювати керівником туристичного гуртка, я ні на секунду не замислюючись, відповіла «так». Про це рішення я не пошкодувала жодного разу в житті… І кожного понеділка я з радістю бігла в Будинок піонерів (школярів) на зустріч зі своїми колегами, гуртківцями, щоб спланувати нову цікаву неділю: майбутні походи, змагання, екскурсії. Це була не робота, це було саме життя! Мені заздрили всі: сестри, сусіди, навіть гуртківці.

Віра Бірзова, методист туристсько-краєзнавчого напряму