Депортація 1944

Довга дорога додому

1944

18 травня – 81-ті роковини депортації. День пам’яті жертв геноциду кримськотатарського народу

2025

ІНФОРМАЦІЙНИЙ ДАЙДЖЕСТ

18 травня – це 80-ті роковини депортації кримськотарського народу з території Кримського півострова радянським тоталітарним режимом. Цього дня, 1944 року розпочалася спецоперація військового НКВД зі звільнення Кримського півострова від корінного населення. Тривала Друга світова війна. 13 травня 1944 року армія нацистської Німеччини відступила від Криму, й півострів перейшов під контроль радянської влади. Офіційною причиною примусового вивезення стало звинувачення всього кримськотарського народу в державній зраді та співпраця з нацистами. Хоча близько 15% кримськотарських чоловіків воювали на боці Червоної армії. Операція з виселення кримських татар з Криму почалася близько 5 ранку стуком в кожен кримськотатарський будинок. Всіх кримських татар завантажили у товарні вагони, призначені для худоби, і майже півстоліття не давали можливості повернутися додому. Згідно з указом, спецпереселенцам дозволялося взяти з собою особисті речі та продукти в кількості 500 кг на сім’ю. За фактом, на збори давалося не більше 15 хвилин. Згідно з тією ж постановою ДКО № 5859-сс, на кожен ешелон повинні були виділити одного лікаря і 2 медсестри, забезпечити спецпереселенців медичним обслуговуванням та їжею. За фактом, в дорозі від голоду і хвороб померло близько 8 тисяч осіб, яких не було можливості поховати. Їх тіла просто викидали з вагонів. Протягом усього шляху, а це близько 20 днів, деякі ешелони годували солоною рибою, інші – не годували зовсім. Кримських татар депортували в Узбекистан, Казахстан, на Урал та в інші республіки Радянського Союзу. У звіті НКВС зазначено, що восени 1944 року в місцях заслання проживало 193 865 осіб. Загалом за три дні з Криму вивезли понад 190 тисяч кримських татар. Також у 1944-му з півострова депортували понад 40 тисяч болгар, вірменів, греків, турків і ромів. Серед справжніх причин дослідники називають історично тісні зв'язки кримських татар з Туреччиною, СРСР вважав справжнім суперником, а Крим – стратегічним плацдармом у випадку конфлікту з цією країною. Більшість вивезених опинилися в таких названих спецпоселеннях, які швидше нагадували трудові табори. Депортованих використовували як дешеву робочу силу. За перші три роки після переселення від голоду, виснаження і хвороб померли, за всіма оцінками, від 20 до 46% усіх депортованих. Режим спецпоселення для кримськотарських діячів до епохи хрущовської десталінізації – другої половини 1950-х. Тоді радянський уряд пом'якшив для них умови життя, але не зняв обвинувачення в державній зраді. Діти переселенців могли отримати освіту російською або узбецькою мовою, але не кримськотарською. До 1957 року були заборонені будь-які публікації цієї мови. З Великої радянської енциклопедії вилучили статтю про кримських татар. Цю національність також заборонили вписувати в паспорт. Заборона кримським татарам повертатись до Криму діяла до 1989 року.

Впродовж усього часу існування комуністичний тоталітарний режим спирався на злочини репресій, вбивств, депортацій, геноцидів. Сьогодні РФ є наступницею цих людиноненависницьких практик – вона виправдовує і глорифікує сталінський режим, нарощує і вдосконалює репресивну політику, жертвами якої уже стали тисячі мешканців окупованих територій. 18 травня – День пам’яті жертв геноциду кримськотатарського народу. Через насильницьку депортацію понад 190 тисяч кримських татар втратили дім, батьківщину, рідних, а багато хто – і життя. У 2015 році Верховна Рада України визнала цей злочин комуністичного режиму геноцидом кримськотатарського народу, під час якого здійснювалися умисні вбивства, заподіювалися серйозні тілесні ушкодження, навмисно створювалися життєві умови, направлені на фізичне знищення кримських татар. У Канаді, Латвії, Литві також визнали ці дії геноцидом кримськотатарського народу. Україна працює над подальшим визнанням геноциду іншими країнами. Комуністичний режим СРСР і згодом Росія десятиріччями цілеспрямовано поширювали міф про кримських татар як зрадників. Цю ж риторику країна-окупантка використовує і нині для насаджування ворожнечі, утисків та розбрату в окупованому Криму. Російська Федерація заперечує геноцид кримських татар в 1944 році та не бере відповідальності за сталінські репресії та депортацію. Більше того, від окупації у 2014 році АР Крим та міста Севастополя РФ продовжила злочини тоталітарного радянського режиму та Російської імперії проти кримських татар: чинить репресії та переслідування, цілеспрямовано порушує їх права як корінного народу України, незаконно призиває на військову службу, руйнує культурну спадщину, фальсифікує історію, мілітаризує освіту та суспільне життя. Український народ, який зазнав переслідувань і репресій, став жертвою радянського геноциду Голодомору 1932–1933, усвідомлює та повністю поділяє біль депортації. Це – наша спільна трагедія.

"Ми не спільнота кримських татар, а кримськотатарський народ, який живе на своїй землі. Ми навіть не національна меншина, а корінний народ Криму" Мустафа Джемілєв

Дізнатись більше про депортацію кримських татар, а також про історію та культуру корінного народу Криму допоможуть книжки

Інформаційна платформа “Tamırlar” — матеріали про депортацію та збір історій кримських татар, які її пережили.

Працюючи над цим виданням, журналісти Алім Алієв та Севгіль Мусаєва провели понад 50 годин інтерв'ю зі своїм героєм — колишнім політв’язнем, активістом, борцем з режимом, одним з найяскравіших представників кримськотатарського народу Мустафою Джемілєвим. Із цих записів народився захопливий автобіографічний роман про Джемілєва, а разом з тим — і про Крим останніх десятиріч, про боротьбу та спротив. Як це — бути персоною нон ґрата на рідній землі? Витратити роки наполегливої боротьби, все втратити, але не здаватися? На жаль, про це добре знає Мустафа Джемілєв, адже у 1991 році він зміг вперше за довгі роки повернутися на батьківщину. У 2014 році він знову її втратив. "Мустафа Джемілєв. Незламний" — важлива і дуже наснажлива книжка, особливо сьогодні, в розпал великої війни, розв'язаної росією.

Дорогі друзі, до вашої уваги інформаційний дайджест до Дня пам’яті жертв геноциду кримськотатарського народу (18 травня 1944 року) Збережемо правду, збережемо пам'ять заради тих, хто не повернувся додому, заради тих, хто хоче вільно жити у себе вдома.

Перемогу нашій співачці Джамалі на Євробаченні 2016 принесла пісня «1944», присвячена темі депортації кримських татар з Криму у 1944 році. Куплети пісні виконуються англійською мовою, приспів — кримсько-татарською.

Забрали все. Навіть море і смак винограду. Інтерв’ю з істориком про депортацію кримських татар

Фільми про депортацію: 1. Художній фільм “Хайтарма” (2013) 2. Художній фільм “Чужа молитва” (2017) 3. Документальний фільм “ARZU | МРІЯ” (2018) 4. Документальний фільм “Мустафа” (2016) 5. Документальний фільм “Крим, як це було” (2018) 6. Художній фільм “Додому | Evge” (2019) 7. Документальний фільм “Крим. Ізоляція” (2022) 8. Документальний фільм “Крим. Оточені зрадою” (2019) 9. Документальний фільм "Самоповернення в Крим" (2021)

Збірка репортажів про окупований Крим відомої журналістки, співзасновниці Громадського телебачення Наталки Гуменюк. Всі репортажі написані впродовж 2014–2019 років під час журналістських поїздок Наталки у Крим. Видання унікальне насамперед тим, що передає щемке відчуття кримчан, які живуть в окупації. Герої цих талановитих репортажів — дуже різні люди, і в цьому сила книги: підприємці та пенсіонери, кримські татари, студенти й громадські активісти, правозахисники та військові діляться власними історіями спротиву.

Українська письменниця, кримчанка Анастасія Левкова працювала над цим романом майже 10 років і поставила собі за мету відкрити для України Крим, а для півострова — материк. За цей час авторка взяла близько 200 інтерв'ю у понад 50 кримчан, а деталі їхніх розповідей стали частиною роману. Це захоплива історія про дитинство героїні, яка, попри складні сімейні обставини, ідентифікує себе як українку. На сторінках ми зустрічаємось із кримськими татарами, караїмами, українцями, росіянами, німцями, євреями, греками, вірменами Криму та відкриваємо для себе Крим.Разом з головною героїнею та її подругою Аліє ми проходимо шлях від їхнього дитинства — з 1990-х — аж до окупації півострова росією в 2014-му.

Один із символів депортації

Герб кримських татар, тарак-тамга — родовий знак династії Ґераїв, що правила в Криму. Першим цей символ почав використовувати засновник Кримського ханства Хаджі I Ґерай.

Геноцид — цілеспрямовані дії з метою повного або часткового знищення національних, етнічних, расових груп населення чи народів. Актом геноциду вважається: вбивство членів цієї групи; нанесення тяжких тілесних або таких, що призводять до психічного розладу, членам такої групи;

Депортація — примусове переселення, вигнання чи висилка з постійного місця проживання або з держави окремих осіб чи народів.

"Кримський інжир" — це літературний конкурс, який щорічно проводиться та має на меті сприяти розвиткові кримськотатарської мови, культури та літератури. Щороку журі, яке очолює журналіст, заступник директора Українського інституту Алім Алієв, обирають найкращі тексти на теми Криму та культури кримських татар, а потім видають їх у вигляді збірок. "Кримський інжир. Чаїр" — збірка текстів-переможців конкурсу 2021 року. Вона особлива тим, що присвячена темі родини і дому, такої болісно актуальної сьогодні. Проза й поезія, дитяча література українською та кримськотатарською мовами показують Крим у родинних оповідях, в історіях видатних постатей минувшини, у буденних і неординарних ситуаціях, які творять яскраве полотно того, чим живуть кримчани, зокрема переселенці на материк.

Кожен може вшанувати пам’ять жертв геноциду кримських татар хвилиною мовчання 18 травня з 12:00 до 12:01 за київським часом

Світла пам’ять десяткам тисяч невинних жертв кримськотатарського народу, які загинули унаслідок депортації 1944 року!