VINTAGE MOSAIC PRESENTATION

Книги-ювіляри 2024 року

українських письменників

205 років драмі Івана Котляревського «Наталка-Полтавка» (1819). Незважаючи на те, що драма написана 205 років тому, вона досі вражає своєю актуальністю. На перший погляд, автор розповідає просту історію про сільську дівчину, але насправді, в ній стільки щирості та чарівництва, що вам захочеться читати її до самого кінця без зупинки. А головне, що в ньому оспівується чесність, відданість, вірність в дружбі, повагу до батьків та любов, яка перемагає будь-які перешкоди. Цей твір торкнувся тисячі людських сердець по всьому світу та сьогодні входить до обов'язкової шкільної програми.

100 років роману Володимира Винниченка «Сонячна машина» (1924). «Сонячна машина» - перший український науково-фантастичний та утопічний роман. У цьому творі Винниченко порушує суспільно-політичні, філософські та морально-етичні проблеми. Автор показує процес негативного впливу техніки й науки на людину за умови нераціонального використання нею результатів досягнення. Присвята роману «Моїй сонячній Україні.В.В.» була в першому виданні роману «Сонячна машина» (1928). Наступні видання були вже без неї, але 1989 року присвята була «реабілітована».

70 років кіноповісті Олександра Довженка «Зачарована Десна» (1954). «Зачарована Десна» - це перша кіноповість в українській літературі, автобіографічна кіноповість, а також спогади Олександра Довженка про своє дитинство на Чернігівщині. Довженко проводить нас дорогою свого життя, особливо дитинства, яке проходило на березі мальовничої Десни. Кіноповість сповнена найтеплішими спогадами, найгарнішими українськими пейзажами і найкращими моментами безтурботного дитинства.

100 років твору Миколи Хвильового «Санаторійна зона» (1924). Чи сумісні революція та романтика? Безумовно, адже їм обом характерні прагнення до чогось кращого. Твір наскрізь пронизаний болем, смутком та глибоким романтичним трагізмом. Він увібрав у себе всі сумніви та страхи, притаманні тому часу. Автор ніби передбачав наближення репресій та зумів це описати так, що його твір залишається актуальним навіть через 100 років.

80 років роману Івана Багряного «Тигролови» (вперше видана, як «Звіролови») (1944). Ця книга про непокірних та сміливих людей, які не побоялися вступити у сутичку не тільки з дикою природою, а й з самим життям. Головний герой – людина з залізною волею, якого ніщо не змогло зломити. За любов до своєї батьківщини і за свої вчинки, він став «ворогом народу». Але навіть ставши вигнанцем та перебуваючи за межами вітчизни, він зумів знайти людей, яким також дорогі українські традиції і зустрів свою любов.

185 років роману Григорія Квітки-Основ’яненка «Пан Халявський» (1839). У сатиричному романі «Пан Халявський» висміюється побут українських поміщиків кінця 18 – початку 19 ст. Підстаркуватий український поміщик Трофим Миронович Халявський згадує своє дитинство, батьків, навчання, службу в армії, сватання і поділ спадку між братами. Автор викриває такі характерні для поміщиків риси характеру як лінощі, зосередженість лише на власній ситості, жадібність тощо.

Write a title here

135 років комедії Івана Карпенка-Карого «Сто тисяч» (1889). Автор висміює хазяїв, для яких багатство стало метою всього життя, а не засобом для існування. Такі люди ладні продати все на світі, навіть щастя власних дітей, аби тільки збільшувати маєтки. Ганяючись за прибутками, Герасим Калитка стає жертвою шахраїв, що грають на його жадобі та отримують від цього велику вигоду. Темою комедії «Сто тисяч» є зображення життя селянства в пореформені часи, суспільні явища, що мали місце в 80-90 роках ХІХ століття. Основна думка: автор висміює шахраїв, їх ненаситну жадобу до наживи і сміхом крізь сльози сміється над пороками і змушує людей, мимо їх волі, соромитись своїх лихих учинків. «Буде здоров’я, будуть і гроші…».

80 років історичній драмі Івана Кочерги «Ярослав Мудрий» (1944). Зі сторінок п’єси постає палкий образ Князя Ярослава, який складається із суперечливих рис: честолюбства та щирої любові до культури й освіти; великодушності та лукавства; лицарської відваги та малодушної лякливості. А ще середньовічний Київ. «Хто вип’є раз Дніпрової води, Тому ніколи Київ не забути. Береться мудрість не із заповітів, А із шукань і помилок гірких…».

130 років повісті Ольги Кобилянської «Людина» (1894). У творі відображені погляди письменниці на становище української жінки у суспільстві. Поява повісті започаткувала етап психологічної української прози. Вводиться нова проблематика та ідеї, зокрема, емансипації та фемінізму. Героїня повісті Олена Ляуфлер – тип нової жінки в українській літературі: вперше створено образ інтелігентки, яка бореться за ім’я і становище людини.

100 років виповнюється драмі «97» Миколи Куліша (1924). Це перша частина трилогії про українське село 1919-1930 років, яка є трагічним літописом його загибелі. У просторі п’єси зіткнулися дві руйнівні сили: революційний фанатизм та голод, породжений ним. Саме про це з великим болем у душі пише автор. Тут немає політики, а є життя, що існує само по собі, незалежно від будь-яких політичних переконань.

Дякуємо за увагу! До зустрічі в Бібліотеці!

https://library.kubg.edu.ua

https://www.facebook.com/library.kubg

https://www.instagram.com/librarybgku/?igshid=MzRlODBiNWFlZA%3D%3D