Роман Іваничук

"Для того, щоб ми здобули ту незалежність, якої хочемо, мусимо пройти Хресну прощу."

За незалежність він боровся словом

27 травня – 90 років від дня народження Р. Іваничука, українського письменника, політичного та громадського діяча, одного із організаторів Товариства української мови ім. Т. Шевченка

27 травня 1929 у селі Трач на Івано-Франківщині народився Роман Іваничук – письменник, публіцист, педагог, громадський та культурний діяч. Походив із сім’ї вчителя. Навчався у початковій школі в рідному селі, від 1942 року в Коломийській гімназії, перетвореній у Коломийську СШ № 1, яку закінчив у 1947 р. За порадою батька вступив на геологічний факультет Львівського університету, але покинув, оскільки прагнув здобути філологічну освіту. Рік пропрацював учителем початкової школи в с. Трач. У 1948 році знову вступив до Львівського університету на українську філологію. Проте не хотів йти до комсомолу і на свята ходив у вишиванці, тож на нього був написаний донос і 1949-го Романа Іваничука виключили з університету за «антирадянську діяльність». Відслужив три роки в армії (в Азербайджані) і в 1953 році поновився в університеті, який закінчив у 1957 році. Поїхав працювати учителем української мови і літератури у село Щирець Львівської області. Там продовжив писати, вступив до Спілки письменників УРСР. У літературі вважав своїми учителями Василя Стефаника, Михайла Коцюбинського та Ірину Вільде, також у ранній період творчості перебував під великим впливом творів Івана Керницького. У 1958 році вийшла друком перша збірка новел «Прут несе кригу», яка принесла йому визнання. Особливу увагу й зацікавлення читачів мав історичний роман про Визвольну війну під проводом Богдана Хмельницького «Мальви» (1968), де розкрито тему яничарства, зради й вірності, патріотизму та відступництва. Цей твір викликав категоричне неприйняття офіційної критики. Іваничук тривалий час був позбавлений можливості публікувати свої твори. Історичні романи Іваничука склали великий цикл, що охоплює 500-літню минувшину України та представляє широке полотно боротьби за утвердження державності й усвідомлення самоідентичості нашого народу. Він уперше в українській художній літературі звернувся до теми ОУН і УПА в тетралогії «Вогненні стовпи». Його активна громадянська позиція і талант письменника поєдналися у збірнику статей, есеїв та спогадів «Чистий метал людського слова», «Благослови, душе моя, Господа». За романами «Шрами на скалі» та «Мальви» здійснено низку театральних інсценізацій; за мотивами роману «Черлене вино» створено оперу «Олеська балада», поставлена у 1985 р. у Львівському театрі опери та балету. Окремі твори Іваничука перекладено словацькою, російською, польською, німецькою, французькою мовами. З червня 1988 року очолив львівську філію Товариства рідної мови. Навесні 1990 року обраний народним депутатом УРСР, брав участь у підготовці і проголошенні Декларації про державний суверенітет України 16 липня 1990 року і Акту про незалежність України 24 серпня 1991 року. Помер Роман Іваничук 17 вересня 2016 року. Похований у Львові.

Як літератор Іваничук виховувався на традиціях новелістики Василя Стефаника, яким захоплювався батько письменника, сільський учитель і перший його літературний наставник. Роман Іваничук за своє життя написав багато новел і повістей. Серед них – «Місто», «Сьоме небо», «На перевалі», «Зупинись, подорожній!»… Найбільшу популярність Роман Іваничук здобув як історичний романіст. Його романи «Мальви», «Черлене вино», «Манускрипт з вулиці Руської», «Вода з каменю», «Четвертий вимір», «Шрами на скалі», «Журавлиний крик», «Бо війна війною», «Орда», «Вогненні стовпи» розповідають про різні часи, різні географічні терени, і є різними жанровими підвидами історичного роману. Перший історичний роман "Мальви", що був опублікований у 1968 році, приніс письменникові величезний успіх у читачів і шалену партійну, ідеологічну критику, бо в ньому була вперше поставлена проблема збереження національної самосвідомості. Дія в романі відбувається у середині XVII століття, напередодні та під час національно-визвольної війни під проводом Богдана Хмельницького. Це історія життя полонянки з України Марії, її поневіряння на чужині з дочкою Соломією, яку вона у Криму називала Мальвою, сподіваючись, що та виживе, як вижили занесені вітрами з українських степів квіти. Роман мав називатися "Яничари", але це викликало б підозру цензури, бо на той час страшним та небезпечним було саме звернення до національної історії, утвердження ідеї любові до рідної землі і народу як виміру соціальної та моральної вартості людини. У цьому ж році Іваничук написав ще один роман — "Журавлиний крик". Але після скандалу з появою "Мальв" годі було навіть думати про можливість його опублікування, тому твір дійшов до читачів тільки через двадцять років. Роман розповідає про життя різних верств Російської імперії другої половини XVIII ст., останні роки існування Запорізької Січі, змальовує образ її кошового Петра Калнишевського, показує історичні шляхи України. У романі "Манускрипт з вулиці Руської" показано зародження ідеї визвольної війни, майбутньої Хмельниччини, у Львові кінця XVI — початку XVII ст., а в творі "Вода з каменю" йдеться про "будителів" національної пам'яті — "Руську трійцю": Маркіяна Шашкевича, Івана Вагилевича, Якова Головацького, які в 30-х pp. XIX ст. уперше в Західній Україні стали писати літературні твори народною мовою. Тема суду історії, нащадків і власної совісті над людиною, її життям і вчинками, сповіді, звіту "історичної" людини перед народом, прийдешнім, є провідною і для роману "Шрами на скалі" (1986). У романі поєднано три часові плани: епоха І. Франка, часи Д. Галицького і сучасність. Ідея любові до рідної землі й народу як смислу існування людини об'єднують усі романи Іваничука. Людина в його творах духовно пов'язана з тим часом, в якому вона живе, пронизана його плином, і він зумовлює її поведінку і її мету. Саме через випробування в досягненні цієї мети людина й розкривається в творах Романа Іваничука.

Ці та інші книги автора можна знайти у фондах бібліотеки:1. Іваничук Р. І. Благослови, душе моя, господа... : щоденникові записи, спогади і роздуми / Р. І. Іваничук. — Львів : Просвіта, 1993. — 270 с. 2. Іваничук Р. І. Бо війна - війною. Через перевал : романи / Р. І. Іваничук. — Харків : Фоліо, 2008. — 447 с.3. Іваничук Р. І. Вогненні стовпи : тетралогія / Р. І. Іваничук. — Харків : Фоліо, 2015. — 507 с. 4. Іваничук Р. І. Вода з каменю. Саксаул у пісках : романи / Р. І. Іваничук. — Харків : Фоліо, 2007. — 414 с. 5. Іваничук Р. І. Журавлиний крик : роман / Р. І. Іваничук. — Київ : ТАСТ-М ; Харків : Світовид, 2001. — 384 с. 6. Іваничук Р. І. Країна Ірредента. Злодії та апостоли : романи / Р. І. Іваничук. — Харків : Фоліо, 2013. — 311 с.7. Іваничук Р. І. Люлька з червоного дерева : оповідки та оповідання / Р. І. Іваничук. — Львів : ПІРАМІДА, 2012. — 156 с. 8. Іваничук Р. І. Мальви. Орда : романи / Р. І. Іваничук. — Київ : ТАСТ-М ; Харків : Євроекспрес, 2000. — 416 с. 9. Іваничук Р. І. Манускрипт з вулиці Рускої : романи / Р. І. Іваничук. — Київ : Дніпро, 1981. — 534 с. 10. Іваничук Р. І. Торговиця : роман / Р. І. Іваничук. — Харків : Фоліо, 2013. — 220 с. 11. Іваничук Р. І. Хресна проща : романний триптих / Р. І. Іваничук. — Харків : Будинок Друку, 2012. — 284 с. 12. Іваничук Р. І. Черлене вино. Манускрипт з вулиці Руської : романи / Р. І. Іваничук. — Харків : Фоліо, 2006. — 381 с. 13. Іваничук Р. І. Четвертий вимір. Шрами на скалі : романи / Р. І. Іваничук. — Харків : Фоліо, 2007. — 447 с. 14. Іваничук Р. І. Яничари : роман / Р. І. Іваничук. — Київ : Веселка, 1993. — 239 с.