Hustka

Берегиня моя, українська хустка!

До Всесвітнього дня української хустки (неофіційне свято)

З історії української хустки

За часів Київської Русі жінки використовували як головний убір убруси — плат, хустку, рушник білого кольору, часто прикрашений вишивкою, укладений навколо підубрусника (невеликої м’якої шапочки, що збирала та прикривала волосся). Убрус зав’язували або підколювали під підборіддям. Його краї покривали плечі жінки. У теплу пору року убрус могли закріпити обручем, а в холоди надівали поверх нього хутряну шапку. Особливо цінним вважали убрус із шовкового оксамиту.

З часом на місце убрусу прийшов очіпок, на який зверху надівали намітку (серпанок чи перемітку). За розповідями іноземців, ще у XVI–XVII століттях традиційним головним убором жінки Подніпров’я була біла бавовняна хустка. Іноді її прикрашали геометричним орнаментом, вишитим різнокольоровими нитками, шовком, золотом чи сріблом. З XVIII століття в моду ввійшли хустки з яскравим квітковим орнаментом (часто на чорному фоні), запозичені з півдня — Молдови, Болгарії, Туреччини.

Обрядове значення хустки

Хустка супроводжувала людину протягом усього життя — від народження і хрестин до поховання та поминання. Нею обдаровували кумів під час хрестин і весіль. Для жінки хустка була оберегом, оскільки захищала волосся володарки від навороту та злого ока. Власноруч вишитою хусткою дівчина перев’язувала хлопця, що йшов до війська, щоб легким був його шлях і швидшою дорога додому; щоб не забував на чужині про її кохання. Хустку широко використовували під час заручин. Дівчина затикала її за пояс на знак згоди вийти заміж, також нею перев’язували нареченого та сватів, а під час весілля — дружб, наречених, жінок-родичок. Щоб життя було світлим, молодих вводили до хати та заводили за святковий стіл, використовуючи білу хустку. Хустка була символом набуття дівчиною статусу заміжньої жінки. До нашого часу зберігається ритуал покриття голови молодої. Весільний коровай дружби також обов’язково несли на хустці, а його шматочки роздавали гостям за допомогою маленьких хусточок — не «голими» руками.

Новонароджене немовля сповивали у мамину хустку, витирали обличчя виворотною стороною ношеної хустки від зурочення, жінки ховали під нею волосся, щоб не викликати хвороби, неврожай та пошесті.

Цікаві факти про українську хустку

⁕ Хустка - головний убірЖінки носили хустку протягом цілого року. Влітку: лляні, ситцеві чи шовкові, а взимку — вовняні. Вибір хустки залежав не тільки від пори року, а й від певного приводу та вподобань. Жінки були прагматичними та дбали про своє здоров’я. Наречена могла спокійно вдягнути вінок на хустку, якщо весілля справляли взимку. На Великдень та Різдво носили яскраві хустки, у будні дні — стримані. Молодих дівчат вабили білі хустки, а також хустки з орнаментами та цікавим поєднанням кольорів. Старші жінки обирали більш прості моделі, зазвичай у темній кольоровій гаммі. Вдови носили виключно чорні хустки.

⁕ Хустка - «індикатор» соціального статусу жінки. Незаміжні дівчата зазвичай носили вінки або стрічки у волоссі і їм було необов’язково покривати голову. Якщо ж вони одягали хустку, то зав’язували її вінкоподібно. Після весілля дівчина обов’язково починала покривати голову. ⁕ Хустка – показник матеріального благополуччя Хустка позначала рівень достатку сім'ї, адже була досить дорогим атрибутом. Ще століття тому ціна святкової хустки була не менше, аніж половина місячного прибутку господаря-середняка. Її тканина та оздоблення свідчили про те, наскільки заможного чоловіка або придане мала жінка. Забезпечені панянки носили хустки з натуральної вовни або шовку.

Знову в моді

Сьогодні хустки знову повертаються в моду. З квітковими орнаментами, полотнами відомих художників чи національною символікою — бренди виготовляють аксесуари на всі смаки. Тепер їх носять не лише на голові, а й замість браслету, топу чи пов’язану на шиї чи сумці. Вкотре українська традиція стала світовим трендом!

Міжнародний марафон «Хустка - оберіг» для ЗСУ»: як взяти участь?

Використані джерела

Косміна, О. Ю. Традиційне вбрання українців : у 2 т. / О. Ю. Косміна. - Київ: Балтія-Друк, 2008.

- Білан М. С., Стельмащук Г. Г. Український стрій. - Львів, 2000. - Багалій Д. І. Історія Слобідської України. - Харків, 1993. - Білецька В. Українські сорочки, їх типи, еволюція й орнаментація // Матеріали до етнології й антропології. - Львів, 1929. - Т21-22. - Ч. 1. - Гатальська Н., Івашків Г. Поетика волинського вбрання. Науково-художня реконструкція. - Луцьк, 2005. Галенко О. Пошуки Криму в минулому та сьогоденні України // Критика. - 2004. - Ч. 12. - С. 26-32. Головацкий Я. Ф. - Грибанич І. Народне вбрання бойків Великоберезнянського району / / Науковий збірник закарпатського краєзнавчого му- зею. - Вип. V. - Ужгород, 2002. - Захарчук-Чугай Р. В. Українська народна вишивка: Західні області УРСР. - К., 1988. - Кара-Васильєва Т. В. Полтавська народна вишивка. - К., 1983. - Кара-Васильєва Т. В. Українська вишивка: Альбом. - К., 1993. - Кожолянко Я. І. Буковинський традиційний одяг. - Саскатун, 1994. - Корнієнко Г. Традиційний одяг Черкащини кінця XIX - початку XX ст. Каталог виставки. - Черкаси, 1993. - Косміна О. Українське традиційне жіноче вбрання Київщини. Кінець XIX - початок ХХ ст. - К., 1994. - Костишина М. В. Український народний костюм Північної Буковини: Традиції і сучасність. - Чернівці, 1996.