Формування культури інклюзивного навчання

Формування культури інклюзивного навчання: розуміння, підтримка, спільна відповідальність

Освітній рух "СвіТи"

29/11/2023

Передумови

Загальна декларація прав людини

Саламанська декларація та Рамки Дій

Закон України «Про ратифікацію Конвенції про права осіб з інвалідністю і Факультативного протоколу до неї»

Словник термінів

Про затвердження Концепції розвитку інклюзивної освіти

Упровадження

Методичні рекомендації 2023-2024

МОН про інклюзивне навчання

Про інклюзію від ДСЯО

+ INFO

+ INFO

+ INFO

10

Формування культури інклюзивності

Батьки діти педагоги

кейси, які працюють

Глибокі продумані заняття

Відео та фільми

+ INFO

+ INFO

Живі приклади

+ INFO

час особливих людей

Повага до культурного та релігійного досвіду

Щоб поважати різноманітність культур і релігій, їх насамперед потрібно знати, тож корисним буде вивчення традицій тих етнічних груп, що проживають у місцевості, де працює школа, і спільне святкування свят, знайомство з традиціями тощо. Таким чином, школа стане прикладом толерантного середовища, яке збагачується і розвивається через досвід різноманітних культур.

Коректні звертання та вживання термінів

МОЖЕМО говорити так:

• звертання за іменем;
• людина/хлопець/дівчина, який/яка пересувається за допомогою крісла колісного або який/яка пересувається за допомогою білої тростини;
• людина, яка не бачить;
• людина, яка не чує;
• дівчина/хлопець, яка/який спілкується жестовою мовою;
• підліток з комплексними порушеннями розвитку (використовуємо лише у випадках, коли у розмові потрібно звернути на це увагу).

НЕ МОЖНА говорити:

• люди дощу;
• сонячні діти;
• «інклюзивні» діти.

Чутливість до емоційного стану дітей та педагогів, розуміння емоцій та вміння їх контролювати

Питання чутливості до емоційного стану дітей і педагогів, особливо в умо- вах війни, — надважливий аспект побудови інклюзивної культури у школі. Насамперед це завдання для адміністрації закладу – знати, розуміти і враховувати травми і втрати, з якими зіткнулись учасники освітнього процесу.

Повага до особистості

Культура інклюзивності передбачає, що у школі поважають кожного, не- залежно від особливостей її чи його фізичного чи психоемоційного роз- витку. Така повага проявляється у пристосованості та гнучкості простору (кольори, зручні та функціональні пандуси, ліфти, меблі тощо). Повага до особистості культивується у середовищі, у якому проблемою є не дитина з особливими освітніми потребами, яка не може, наприклад, пересуватись на кріслі колісному школою, а навпаки — проблемою є непристосованість школи, неготовність закладу надавати якісні освітні послуги такій дитині. В умовах війни варто також звертати особиву увагу на дітей, які втратили через війну домівки чи близьких — адаптувати навчальний матеріал так, аби він не травмував дитину, коли вивчають теми «Моя сім’я», «Моя квар- тира», влаштовуючи сімейні свята з батьками. Травмувати можуть згадки про свій будинок, кімнату, рідних тощо.

Підтримка кожного/кожної та забезпечення комфортного психологічного середовища

Інклюзія — це про доступ до освіти, про соціалізацію та індивідуалізацію. Тому створення індивідуальної моделі підтримки для кожного учня/учениці допоможе закладу надавати якісну освіту, а дитині — не відчувати надмірного навантаження чи відставання від класу. Навчання у класі дітей з особливими освітніми потребами не впливає на зміну освітньої програми чи навчальних планів. Водночас психологічному комфорту дітей будуть сприяти адаптація освітнього простору, матеріалів та індивідуалізовані підходи на основі визначення потреб конкретної дитини. Комфортне психологічне середовище – про злагоджену співпрацю, партнерство й нульову толерантність до будь яких проявів булінгу/цькування та дискримінації.

Культивування відчуття приналежності до закладу

Кожній дитині важливо відчувати себе потрібною і цінною, мати чітке і стабільне відчуття «своєї» школи, де їй чи йому безпечно, комфортно і цікаво. Щоб це забезпечити, у закладі має сповідуватись політика безумовної педагогічної підтримки учнів у процесі навчання та плекатись психологічно комфортне середовище, нетолерантне до будь-яких проявів насильства.

Повага до сім’ї

Кожну сім’ю поважають і цінують, незалежно від раси, кольору шкіри, мови, релігії, політичних або інших переконань, національного чи соціального походження, майнового становища. Всі мають рівні права та свободи.

Заохочення дітей нести відповідальність за власне навчання

Мотивація і заохочення до навчання, завершення початого та відпові- дальності за власні рішення допомагають розвинути наполегливість і від- повідальність. Вважається успіхом, коли вдалося досягти, щоб учень чи учениця стали відповідальними учасниками свого шляху навчання. З урахуванням потреб учня/учениці він або вона повинні знати кінцеву мету на різних етапах навчання, прийняти/зрозуміти їх та бути в змозі домагатися прогресу. Культура інклюзивності в школі сприяє позитивному розвитку учнів, забезпечує їхню готовність до життя в різноманітному світі та допомагає створювати спільноту, де кожен учень чи учениця можуть розкрити свій потенціал та бути успішними.

Зміст навчання

Усі учні школи навчаються за освітньою програмою закладу освіти. Однак освітній процес важливо організовувати, орієнтуючись на кожну окрему дитину. Завдяки врахуванню освітніх потреб дитини, адаптації та/або модифікації навчальних програм закладу вдасться досягти максимальної реалізації потенціалу дитини та забезпечити прогрес її розвитку. Педагогам у цьому процесі важливо продумувати зміст навчальних матеріалів, домашніх завдань, дискусій під час занять, аби не створювати додаткових травматичних для учнів ситуацій.

Дивовижні речі трапляються

Диво

Король говорить

Заохочення допомагати іншим

Звичайні прояви доброзичливості, наприклад, відчинити двері для мами, яка везе візок, допомогти дитині з ООП підготуватись до уроку, завести розмову із сором’язливим однокласником чи однокласницею – прості речі, які допомагають виховувати толерантність і культуру спілкування. Педагогам та батькам варто мотивувати дітей робити подібні вчинки:

• забезпечувати участь учнів з особливими освітніми потребами у своїх групах та активностях;
• бути терплячим та толерантним, коли їхні однокласники чи/та однокласниці з особливими освітніми потребами потребують, напри клад, більше часу на виконання завдань;
• ділитися своїми знаннями та навичками і навчати одне одного;
• брати участь в облаштуванні освітнього простору, враховуючи особливі потреби дітей;
• відстоювати права своїх однокласників та/чи однокласниць з особливими потребами, якщо вони стикаються з дискримінацією або неправильним поводженням.

Створення простору, який не дискримінує

Доступність, безбар’єрність і безпечність освітнього простору характеризують, наскільки школа підлаштувалась до потреб дитини. Адже саме школа має зробити все, щоб дитині було комфортно, щоб він чи вона відчувала себе самостійною, не потребувала додаткової допомоги там, де це можна усунути: високі пороги, вузькі двері, відсутність поручнів, пандусів, навчальні кабінети не на першому поверсі. Основне завдання школи у цьому напрямі — організувати для дитини з особливими освітніми потребами таке середовище, в якому вона може почуватися захищеною та працювати у своєму режимі й відповідно до своїх здібностей, а також забезпечити комунікацію з рештою дітей у колективі.