"Квітковий дивоцвіт Параски Хоми":
до 90-річчя від дня народження майстрині
Майстриня народного декоративного розпису, член Національної спілки художників України, лауреатка премії імені Катерини Білокур, обласної премії ім. Ярослава Лукавецького, заслужена майстриня народної творчості України, кавалер ордена княгині Ольги І , ІІ, ІІІ ступенів. Нагороджена срібною медаллю Академії мистецтв України.
Параска Хома (у дівоцтві — Процюк) народилася 10 листопада 1933 року в селі Чернятин, нині Городенківського району Івано-Франківської області.
З 14-ти років працювала в колгоспній ланці. Любила малювати з дитинства, але для суспільства її талант відкрився тільки у 1968 році, коли її син Ярослав, який вчився у Косівському училищі прикладного мистецтва, показав її малюнки своєму вчителеві, професійному художнику Юліану Савці. Того ж року за допомогою директора Львівської національної картинної галереї Бориса Возницького було організовано першу виставку творів Параски Хоми, що проходила у Львівській картинній галереї. Наступні виставки пройшли в музеї Т. Шевченка у Києві, в Івано-Франківському краєзнавчому музеї, в музеї етнографії та художнього промислу у Львові, в Українському фонді культури у Києві.
Останні три роки життя майже не зводилася з ліжка, але все одно щодня малювала. Померла 23 вересня 2016 року вдома після обіду. Похована поряд з чоловіком у рідному селі.
Твори відзначаються безкрайньою фантазією, соковитістю кольорів, вільною симетрією, невимушеним ритмом, умінням декоративно вирішувати площинність зображення.
"Я вкладаю квіти, як садівник, на землю. У кожній косичці шукаю щось таке, чого в інших немає. Он, дивіться, скільки півоній або жоржин. Але всюди по-різному намальовані. А хіба вони повторюються в природі? Схочу, то й надумаю собі квітку."- говорила майстриня.
Свої квіткові композиції вона об'єднувала в серії: "Краса рідної землі", "Земля моя квітуча", "Червона рута", "Польові квіти", "Осінні мелодії" та інші.
"Павич і квіти", 1968 р.
"Ясени", 1968 р.
"Світанкові роси", 1975 р.
"Червона рута", 1973 р.
"Любисток", 1972 р.
"Букет лілей", 1977 р.
"Гладіолуси", 1978 р.
У душі художниці постійно звучала музика квітів. Створені нею поетичні квіткові образи вирізняються теплою кольоровою гамою та витонченістю, а мазок на полотно кладеться впевнено і пастозно. Її роботи - це витвори серця, розуму і рук.
Нагороди
Орден княгині Ольги ІІІ ст.
Орден княгині Ольги ІІ ст.
Орден княгині Ольги І ст.
Дякую за увагу!
"Квітковий дивоцвіт Параски Хоми"
Natalia
Created on November 7, 2023
Start designing with a free template
Discover more than 1500 professional designs like these:
View
Vaporwave presentation
View
Animated Sketch Presentation
View
Memories Presentation
View
Pechakucha Presentation
View
Decades Presentation
View
Color and Shapes Presentation
View
Historical Presentation
Explore all templates
Transcript
"Квітковий дивоцвіт Параски Хоми":
до 90-річчя від дня народження майстрині
Майстриня народного декоративного розпису, член Національної спілки художників України, лауреатка премії імені Катерини Білокур, обласної премії ім. Ярослава Лукавецького, заслужена майстриня народної творчості України, кавалер ордена княгині Ольги І , ІІ, ІІІ ступенів. Нагороджена срібною медаллю Академії мистецтв України.
Параска Хома (у дівоцтві — Процюк) народилася 10 листопада 1933 року в селі Чернятин, нині Городенківського району Івано-Франківської області. З 14-ти років працювала в колгоспній ланці. Любила малювати з дитинства, але для суспільства її талант відкрився тільки у 1968 році, коли її син Ярослав, який вчився у Косівському училищі прикладного мистецтва, показав її малюнки своєму вчителеві, професійному художнику Юліану Савці. Того ж року за допомогою директора Львівської національної картинної галереї Бориса Возницького було організовано першу виставку творів Параски Хоми, що проходила у Львівській картинній галереї. Наступні виставки пройшли в музеї Т. Шевченка у Києві, в Івано-Франківському краєзнавчому музеї, в музеї етнографії та художнього промислу у Львові, в Українському фонді культури у Києві. Останні три роки життя майже не зводилася з ліжка, але все одно щодня малювала. Померла 23 вересня 2016 року вдома після обіду. Похована поряд з чоловіком у рідному селі.
Твори відзначаються безкрайньою фантазією, соковитістю кольорів, вільною симетрією, невимушеним ритмом, умінням декоративно вирішувати площинність зображення.
"Я вкладаю квіти, як садівник, на землю. У кожній косичці шукаю щось таке, чого в інших немає. Он, дивіться, скільки півоній або жоржин. Але всюди по-різному намальовані. А хіба вони повторюються в природі? Схочу, то й надумаю собі квітку."- говорила майстриня.
Свої квіткові композиції вона об'єднувала в серії: "Краса рідної землі", "Земля моя квітуча", "Червона рута", "Польові квіти", "Осінні мелодії" та інші.
"Павич і квіти", 1968 р.
"Ясени", 1968 р.
"Світанкові роси", 1975 р.
"Червона рута", 1973 р.
"Любисток", 1972 р.
"Букет лілей", 1977 р.
"Гладіолуси", 1978 р.
У душі художниці постійно звучала музика квітів. Створені нею поетичні квіткові образи вирізняються теплою кольоровою гамою та витонченістю, а мазок на полотно кладеться впевнено і пастозно. Її роботи - це витвори серця, розуму і рук.
Нагороди
Орден княгині Ольги ІІІ ст.
Орден княгині Ольги ІІ ст.
Орден княгині Ольги І ст.
Дякую за увагу!