Want to create interactive content? It’s easy in Genially!
BASIC PRESENTATION
Елизавета Плотникова
Created on October 10, 2023
Start designing with a free template
Discover more than 1500 professional designs like these:
View
Visual Presentation
View
Terrazzo Presentation
View
Colorful Presentation
View
Modular Structure Presentation
View
Chromatic Presentation
View
City Presentation
View
News Presentation
Transcript
Концепція Дональда Віннікота
Підготувала студентка 411 ПП Плотникова Єлизавета Миколаївна
Дональд Віннікот - найбільший англійський дитячий психіатр і психоаналітик. Слава і авторитет його такі, що його ім'я згадують поряд з ім'ям Анни Фрейд - в рядок, через кому. Віннікот починав з роботи педіатра в Паддінгтонській дитячої лікарні. З середини 30-х років він присвячує себе дитячої психіатрії і проблемам взаємин немовляти і матері.
Віннікотт також займався різними фазами відносин “мати– дитина”. Його цікавили феномени “достатньо хорошого” материнства і їхнє значення для розвитку дитини. Крім того, він приділяв особливу увагу потребам дитини (пацієнта) в емпатії і здатності матері (аналітика) цю потребу забезпечити. Замість оцінки впливу "хорошого" і "поганого" грудного годування він застосував поняття "холдинг" - первинна материнська турбота і підтримка.
Саме турбота і відданість матері, яка чутливо реагує на всі потреби дитини, добре розуміє її бажання і страхи, є провідним чинником розвитку об'єктних відносин. У взаєминах холдингу формується перше відчуття власного Я: усі елементи відчуттів і дій поступово з'єднуються і настає момент інтеграції, коли немовля вже є цілим, хоча й залежним цілим. Підтримка материнського Я полегшує організацію Я дитини. Поступово дитина набуває здатності утверджувати свою індивідуальність, у неї з'являється відчуття ідентичності. Мати ідентифікується з дитиною своєрідно: вона відчуває себе нею, залишаючись дорослою людиною. З іншого боку, дитина переживає свою ідентичність із матір'ю в моменти контакту, що є радше не досягненням, а стосунками, які стали можливими завдяки матері. З погляду немовляти, на світі немає нічого, крім нього самого, і тому спочатку мати теж уявляється як його частина. На думку Д. Віннікота, це і є первинна ідентифікація.
Холдинг - важливий чинник психічного розвитку і становлення стосунків у ранньому дитинстві. Д. Віннікот описав т. зв. достатньо хорошу матір - спокійну, дбайливу, розумну і люблячу, яка забезпечує немовляті не тільки догляд і комфорт, а й можливість об'єктного задоволення. Така природна материнська здатність ґрунтується на специфічній "одержимості" новонародженою дитиною: зазвичай у перший місяць мати повністю поглинена турботою про своє немовля і практично ігнорує навколишній світ. Цей стан називають "первинна материнська заклопотаність", і він є природною адаптивною реакцією жінки.
Мати природно і просто забезпечує первинну підтримку немовляти. Вона буквально підтримує його навколишній простір, дбаючи, щоб світ не "навалився" на нього дуже рано або дуже сильно. Невпевнені в собі, тривожні або депресивні матері не здатні забезпечити таку підтримку, і дитина може пронести своє раннє відчуття "хисткості" навколишнього світу і стосунків із близькими через усе подальше життя.
Достатньо хороша мати у процесі догляду за немовлям і спілкування з ним створює потенційний простір для розвитку його об'єктних відносин. Вона знайомить малюка з новими об'єктами (їжею, іграшками, людьми, тваринами) відповідно до його можливостей і бажань. Цей простір стає джерелом утворення зв'язків між дитиною та об'єктами. У ньому здійснюється взаємодія зовнішнього і внутрішнього, реалізується здатність до символічної гри, творчого й естетичного сприйняття дійсності.
Для пояснення того, як у немовляти формується здатність до самостійного і окремого від матері існування, Д. Віннікот запроваджує поняття "перехідний об'єкт- будь-яка річ, яку дитина цінує і любить, бо за її допомогою може дати собі раду в ситуаціях, коли мати залишає її наодинці. Вона смокче пелюшку або власний палець, притискує до себе край ковдри тощо. Перехідний об'єкт - це момент підготовки до сприйняття об'єкта, відмежованого від суб'єкта, і до власне об'єктного ставлення, проте його роль із розвитком індивіда не зменшується. Перехідний об'єкт і перехідні явища спочатку дають людині те, що назавжди зберігає для неї значення, вони відкривають перед нею нейтральне поле досвіду.
Іноді через порушення ранньої дитячо-батьківської взаємодії перехідний об'єкт стає абсолютно необхідним, набуваючи статусу фетиша. Як стверджує американська психоаналітик Філліс Грінейкр, при цьому об'єкти втрачають свої здорові (такі, що сприяють розвитку) якості і стають "клаптиками" Самості чи образу тіла дитини. У дорослому віці пошук об'єкта-фетиша і взаємодія з ним набувають нав'язливого (компульсивного) характеру і часто включаються в структуру психічної патології.
Д.-В. Віннікот вважав, що перехідний об'єкт є лімінальним (пороговим) феноменом, який поєднує функції внутрішньої і зовнішньої реальності. Він структурує досвід, пов'язаний із відповідними переживаннями, в яких химерно переплетені індивідуальні фантазії та групові нормативні вимоги (релігійні почуття, сприйняття творів мистецтва, розуміння архетипічної символіки тощо).