Україна

полтавська обласна бібліотека для юнацтва імені олеся гончара пропонує медіапрезентацію

Я,війна і Україна

Вже почалось, мабуть, майбутнє. Оце, либонь, вже почалось… Не забувайте незабутнє, воно вже інеєм взялось! І не знецінюйте коштовне, не загубіться у юрбі. Не проміняйте неповторне на сто ерзаців у собі! Історії ж бо пишуть на столі. Ми ж пишем кров’ю на своїй землі.

Правдива історія київської русі

НЕНАЗВАНА ВІЙНА

А й правда, крилатим ґрунту не треба. Землі немає, то буде небо. Немає поля, то буде воля. Немає пари, то будуть хмари. В цьому, напевно, правда пташина… А як же людина? А що ж людина? Живе на землі. Сама не літає. А крила має. А крила має! Вони, ті крила, не з пуху-пір’я, А з правди, чесноти і довір’я. У кого – з вірності у коханні. У кого – з вічного поривання. У кого – з щирості до роботи. У кого – з щедрості на турботи. У кого – з пісні, або з надії, Або з поезії, або з мрії. Людина нібито не літає… А крила має. А крила має!

РОЗСТРІЛЯНА ВЕСНА

Незламні діти

Невідомська Вікторія «Нам невідомі всіх їх імена…»

Нам невідомі мрії й здобуття, Всі їхні рани, всі слова прощання, Вони – солдати, що кладуть життя, Заради нас і мирного світання. І без імен помолимось за них, За трошки вдачі світлої, простої. В час зрад страшних і втрат таких гірких, І без імен вони для нас герої.

Нам невідомі всіх їх імена, Хто їх чекає, хто за ними плаче, Де їхній дім, як їм болить війна, Яке в них серце – щире чи терпляче. Як страшно їм, коли усе горить, Коли руїни, смерть перед очима,І як в бою важлива кожна мить, Які в них білі крила за плечима.

герої не вмирають

Ніхто нам не збудує держави, коли ми її самі не збудуємо, і ніхто з нас не зробить нації, коли ми самі нацією не схочемо бути. В. Липинський