Україна

полтавська обласна бібліотека для юнацтва імені олеся гончара пропонує медіапрезентацію

Я,війна і Україна

Правдива історія київської русі

Вже почалось, мабуть, майбутнє. Оце, либонь, вже почалось… Не забувайте незабутнє, воно вже інеєм взялось! І не знецінюйте коштовне, не загубіться у юрбі. Не проміняйте неповторне на сто ерзаців у собі! Історії ж бо пишуть на столі. Ми ж пишем кров’ю на своїй землі.

НЕНАЗВАНА ВІЙНА

А й правда, крилатим ґрунту не треба. Землі немає, то буде небо. Немає поля, то буде воля. Немає пари, то будуть хмари. В цьому, напевно, правда пташина… А як же людина? А що ж людина? Живе на землі. Сама не літає. А крила має. А крила має! Вони, ті крила, не з пуху-пір’я, А з правди, чесноти і довір’я. У кого – з вірності у коханні. У кого – з вічного поривання. У кого – з щирості до роботи. У кого – з щедрості на турботи. У кого – з пісні, або з надії, Або з поезії, або з мрії. Людина нібито не літає… А крила має. А крила має!

РОЗСТРІЛЯНА ВЕСНА

Незламні діти

герої не вмирають

Невідомська Вікторія «Нам невідомі всіх їх імена…»

Нам невідомі всіх їх імена, Хто їх чекає, хто за ними плаче, Де їхній дім, як їм болить війна, Яке в них серце – щире чи терпляче. Як страшно їм, коли усе горить, Коли руїни, смерть перед очима, І як в бою важлива кожна мить, Які в них білі крила за плечима.

Нам невідомі мрії й здобуття, Всі їхні рани, всі слова прощання, Вони – солдати, що кладуть життя, Заради нас і мирного світання. І без імен помолимось за них, За трошки вдачі світлої, простої. В час зрад страшних і втрат таких гірких, І без імен вони для нас герої.

Ніхто нам не збудує держави, коли ми її самі не збудуємо, і ніхто з нас не зробить нації, коли ми самі нацією не схочемо бути. В. Липинський