Борис Мозолевський - співець скіфського степу

"І в незатишному сім світі Тим на землі щасливий я, Що в золотому верховітті Зоря лишилася й моя." Борис Мозолевський

Борис Мозолевський – співець скіфського степу

"У нас багато поетів-політиків, поетів-художників, поетів... Поетів. А от поет-археолог, чи археолог-поет наразі один - БОРИС МОЗОЛЕВСЬКИЙ.Його вірші пахнуть космічно-степовим вітром, кураєм і полином. Його доля унікальна. Його вертикаль глибока, як небо України." Ігор Павлюк, письменник

Відомий археолог, чуттєвий поет… Його вірші мають якийсь незвичний запах космічно-степового вітру, а поезія вражає своєю глибиною. Він розкопав безліч царських гробниць. Ми пишаємось ним! Бо він наш эемляк. Це відомий на увесь світ Мозолевський Борис Миколайович.

Біографія

Борис Мозолевський: поет, шукач скарбів і волі

«Мій рідний степе в злоті яворів! Де і вночі пізнаю камінь кожний. І запах трав, і пил твоїх доріг Вдихаю в себе глибоко й тривожно» «Пройшли шляхами ураганними, Звели із попелу життя. А степ все світиться курганами Й не дозволяє забуття. І в незатишному сім світі Тим на землі щасливий я, Що в золотому верховітті Зоря лишилася й моя»

Доля щедро обдарувала цю неповторну людину талантами, а сама земля зростила його вільним і мужнім серед безмежних українських степів з незчисленними загадковими курганами. Скіфський дух і тонкі почуття поета-романтика послужили розкриттю незвіданих скарбниць нашої історії. Ця людина, яку часто називають "Він створив себе сам!".

Як важко це – іти проти потоку! Як гірко це – випереджати час! Жорстока правда! Чорна і жорстока! І йде вона не з вами – проти вас.

Він мріяв побачити Україну оновленою. Коли довідався, що прийнято Декларацію про незалежність, пофарбував свій вагончик у степу в блакитний і жовтий кольори, підняв над польовим станом археологів національний прапорець, нашвидкуруч зшитий із вигорілих футболок.

Чорнобривці. Борис Мозолевський

Сумна, мов скаламучена Каяла Із воїнством порубаним на дні, Душа моєї Скіфії стояла І гірко посміхалася мені. Немов не посміхалась, а зітхала, Бо там, де вік двадцятий пророста, Вже бачила і чорну тінь Дахау, І Хіросіми спечені вуста. І площі, де вестимуть нас на плаху, Як виноград, пускатимуть під прес. Від Палових побоїщ до ГУЛагу Проляже знаменитий наш прогрес. І степ кричав, і пінилась Каяла, І сумно серед сірих кураїв Край Скіфії моя душа стояла, Покраяна тим криком до країв. Б. Мозолевський, «Каяла»

Українська археологія пов’язує з іменем Бориса Мозолевського величезну кількість неймовірних відкриттів. Достатньо пригадати лише “Хомину”, “Денисову”, “Завадські”, “Реп’яхувату”, “Товсту”, “Жовто-кам’янську Товсту”, “Бабину”, “Водяну”, “Соболєву” могили та інші кургани, дослідження “Чортомлика”… У вітчизняному скіфознавці можна сміло говорити про “епоху Мозолевського”. Борис Мозолевський опублікував 55 популярних та наукових досліджень. Серед найвідоміших – монографії “Товста Могила” (1979 р.), “Мелітопольський курган” (1990 р.), “Скіфський степ” (1983 р.).

Скіфи підкорили величезні території від Дону на сході і до Дунаю на заході, Крим на півдні і в межах теперішньої України всю північ. А центром Скіфії були степи вздовж Дніпра від його порогів до Гілеї-Таврії та Великого Лугу, як їх назвуть пізніше запорозькі козаки. Про те, як жили та чим займалися скіфи, ми можемо прочитати у книзі Бориса Мозолевського «Скіфський степ». Борис Миколайович зміг істотно доповнити і збагатити історію наших древніх предків, саме завдячуючи розкопкам скіфських курганів, які сам Мозолевський називав «листами у вічність» чи «безписьменними книгами».

Ця книга щедро ілюстрована й оздоблена майстерно виконаними зображеннями золотих прикрас із скіфських могил, а також урізноманітнена віршами поета-археолога. Завдяки цій книзі, в якій поєдналася наукова ерудиція автора і його поетичний талант, документальна точність в описі викопаних знахідок і романтичний погляд на світ, скіфські могили “заговорили”, розкрили деякі свої таємниці, і скіфська давнина стала нам ближчою, ріднішою, зрозумілішою, увійшла в наш духовний світ, стала частинкою нашої спадщини історії України.

Книгу присвячено публікації та науковій інтерпретації матеріалів дослідження скіфського кургану Товста Могила, розкопаного на околиці м. Покров Дніпропетровської області 1971 р. Наведено повне описання пам'ятки, аналіз поховальних звичаїв та матеріальної культури, зроблено висновки щодо місця кургану серед одночасних пам'яток Нижнього Подніпров'я.

21 червня 1971 року, час – 14:30 – найважливіша дата у житті Бориса Мозолевського. Під час археологічних досліджень Товстої Могили зроблено найсенсаційнішу знахідку ХХ століття – багате скіфське поховання, серед скарбів якого була золота скіфська пектораль. Нагрудна прикраса скіфського царя IV ст. до н.е. 30,6 см у діаметрі, виконана із золота 958 проби, вага 1148 грамів. Її вартість обрахувати неможливо. Найбільше відкриття археології ХХ століття, «поема золотого сонячного сяйва», якому передували 35 років непростого життя непосидючого поета, шукача пригод «на свою… голову».

Дослідники й досі сперечаються про символіку й значення пекторалі, знайденої Мозолевським. Розглядається щонайменше десять версій. Оригінал скіфської прикраси зберігається в Києві, в музеї історичних коштовностей України.

Знахідка ХХ ст. Як Борису Мозолевському врятувала життя скіфська пектораль?

Пектораль відображає уявлення скіфів про життя і смерть, про світи – світ живих, потойбіччя, світ підземний і небесний, відображає у тому числі й святкування сакральних свят скіфського календаря. Скіфська Золота пектораль вважається найбільшою археологічною знахідкою 20 століття, шедевром світового мистецтва. Її приблизна вартість 2 млн. доларів, хоча були й пропозиції на порядок вищі.

Окрім наукових праць, залишив у спадок значний поетичний доробок. Писати вірші почав ще з дитячих років. Свою першу збірку поезій «Начало марта» видав 1963 року. У кінці 60-х років Б. Мозолевський почав писати українською мовою, створивши книги поезій, в яких осмислена історія України та сучасність: «Червоне вітрило» (1976), «Веретено» (1980), «Кохання на початку осені» (1985), «І мить як вік» (1986), «Дорогою стріли» (1991). Він також є автором ліричної повісті «Думи про степ», яку писав у 60-ті роки і яка навіть одержала другу премію в конкурсі «Євшан-зілля», однак не була надрукованою аж до 1996 року.

Відкриття Б. Мозолевського при розкопках скіфських курганів – це результат не тільки доброго знання історії, наукового передбачення і розрахунку, а й поетичної інтуїції. Він – поет, осмислюючи свої археологічні відкриття, вважав, що не лише високі могили і скіфських бабів залишили нам у спадщину ці загадкові для нас люди. І запитання, над якими задумувалися скіфи, вважав він, не зайві і для нас з вами:

Хто ми? Куди? Що вродить наша нива? Кінцевої не знаємо мети. Наш день земний короткий, наче жнива, Чи в смертному безсмертя осягти? Та в постійній зміні поколінь, віків, Племен, народів є якась логіка історії: Але в тому, що в муках і зневірі Наш поступ хтось продовжить на землі, – Не вмерли ми! – Лиш відлетіли в ірій, Неначе вересневі журавлі.

Його вірші, як правило, народжувалися з першоджерел пережитого, з арсеналу власного досвіду, найхарактерніші риси творчості Б.М. Мозолевського – безпосередність, щирість, максимальна співвідповідальність перед часом, рідним народом, власною совістю. Високим заповітом боротьби, непримиренністю, що виростає із почуття правоти, просякнуті, приміром, і такі його рядки:

Над мареннями нашими і снами, Із наших ран, і крові, і ганьби В нові світи ми проростем синами, Змужнілими стократ для боротьби... …………………………………………. Крім гідності своєї і народу, Нам нічого синам заповісти. Вони зведуться – сильні нашим духом, І зайдам губи скривить переляк! І зорі, зорі, зорі, а не мухи Усіють їхній нездоланний шлях.

Тест «Борис Мозолевський – археолог і поет»

Тест допоможе пригадати деякі факти біографії «першого археолога серед поетів і першого поета серед археологів» Бориса Миколайовича Мозолевського.

ДЯКУЄМО!