"Роси дитинства, ріки зрілості"

"Роси дитинства, ріки зрілості"

75 років від дня народження В. О. Тарасенка, українського поета

Володимир Тарасенко – член Національної спілки письменників України з 1997 року. Лауреат обласної літературної премії імені Панаса Мирного.

О, як би я тебе любив!

Поет-піснетворець

Пісня на слова поета

Концерт-спогад про В. Тарасенка

Віктор Сердюк про письменника

https://www.youtube.com/watch?v=hcOCJRcLteE&pp=ygUj0J_RltC0INC60YDQuNC70LDQvNC4INC_0LDQvCfRj9GC0ZY%3D

https://youtu.be/GuSlNBcbuy8

Народився 23 жовтня 1948 року в селі Бориси Глобинського району на Полтавщині. Закінчив Полтавський педагогічний інститут імені В. Г. Короленка (1970). Працював літпрацівником в обласній газеті «Комсомолець Полтавщини», завідуючим відділом пропаганди обкому комсомолу, викладачем української літератури в Полтавському державному педінституті ім. В. Г. Короленка, інструктором обкому партії, заступником начальника відділу обласного УМВС, на державній службі в апараті Полтавської обласної Ради. Працював в прес-службі управління Національного банку України в Полтавській області. Заслужений працівник культури України. Мешкав у Полтаві.

Тарасенко Володимир Олександрович (23.10.1948 – 14.11.2012) – український поет

Автор поетичних збірок (усі побачили світ у Полтаві): «О, як би я тебе любив!» (1994), «Засніжені мальви» (1995), «Отчий сад» (1996), «У променях вічності» (1998), «Апостол праведної ліри» (2002), «Вітрила осені» (2003), «Зустрічаю сонце» (2005); поетичних книг для дітей «Тарасикове літо» (1995), «Неслухняний гусачок» (1997), «Чия хатинка найкраща» (1998), «Рідне місто моє» (1999), «Маленька шкода» (2000), «Коник-стрибунець» (2001), «Васильків потічок» (2002), «Я – син степів» (2003), «Котик-сон», «Зустрічаю сонце» (2005) та інших. Автор багатьох пісень, зокрема для дітей, та співавтор гімну Полтавщини.

Зі спогадів письменника Віктора Сердюка: «…Вперше я ніс на розсуд редактора свою «пробу пера». Особистість головного редактора не спонукала до злиття кордонів, які я сам собі навигадував. Автор багатьох книг, лауреат премій, заслужений працівник культури… Та ось переді мною постав чоловік з добрими очима, відкритою душею та якоюсь неповторною аурою, чим зруйнував усілякі кордони в моїй уяві. Звичайна людина, подумав я, але потім зрозумів, що глибоко помилявся, – людина це була незвичайна. І трапляється ж таке, коли зустрічаєш кого вперше в житті, а тут відчуття, ніби ти знайомий з ним не один десяток літ… Через декілька хвилин розмови настрій у мене був піднесений. Розкутість і відвертість у поєднанні з порозумінням вже панували повноправно. До редакції навідувались люди, і з кожним він був доброзичливим і відкритим, напрочуд гостинним. Якою ж чарівною магією потрібно володіти, щоб так притягувати до себе людей! Яке необхідно мати гаряче серце, щоб ділитися з усіма теплом! І яку широку і добру необхідно мати душу, щоб помістити в неї все те, що ми називаємо одним словом – людяність!»

Тарасенко В. О, як би я тебе любив! : вірші / В. Тарасенко. – Полтава : Полтавський літератор, 1994. – 97 с. Перша книжка нашого земляка вийшла друком у 1994 році під романтичною назвою "О, як би я тебе любив!". Поезії у ній подані циклами: "Якби ми стрілися раніш…", в якому 29 віршів; "Зернина в дитячій долоньці" – 24 вірші; "Маки в степу" – 12 віршів, "Розсипалась скала" – 8 віршів. Переважна більшість поезій – твори інтимного звучання. Головним у збірці є образ жінки: від юної дівчини, яка "небесно-соромливо світилася ніжно, мов свічка", до рідної дружини, кохання до якої не лише не згасає, а навпаки – з роками міцніє (поезії "О, як би я тебе любив!", "Сяйнув овал твого плеча…", "Чому співаєш сумно так?..", "Дружині"). Вірш "О, як би я тебе любив!" – незвичайний, бо він, як і вся однойменна збірка, були для Володимира Тарасенка першим поетичним дитям. Білоруський композитор М. Каландьонок поклав цей вірш на музику і пісня зазвучала на всю Україну. Любов у поезіях також пов'язана з чудовою природою рідного краю, яку автор одухотворює, вона в нього жива, світла, яскрава, незвичайна. Поет, уродженець села, оспівує свою малу батьківщину: сільську хату, широкий степ, став, народні звичаї і обряди.

Пісні на слова Володимира Тарасенка про рідний край, про кохання, дитячі – звучали і звучать у репертуарах багатьох мистецьких, самодіяльних колективів, окремих співаків, їх виконували народні артисти України: Раїса Кириченко, Віктор Шпортько. З видатним полтавським композитором Олексієм Чухраєм поетом було написано більше чотирьох десятків пісень, а з композитором Володимиром Раковським – понад сто. Володимир Олександрович один із співавторів "Гімну Полтавщини", автор гімну Полтавського району, окремих установ.

Тарасенко В. В долонях рідної землі / В. Тарасенко, В. Раковський. – Полтава : Полтавський літератор, 2008. – 108 с. Пісенний збірник «В долонях рідної землі» – результат тривалої творчої співпраці поета В. Тарасенка і композитора В. Раковського. Твори, які увійшли до нього, оспівують славне минуле і сьогодення України, її народу, красу рідного краю, утверджують одвічні духовні цінності та традиції нашої землі, її людей.