Слобожанський говір
один з новожитніх говорів південно-східного наріччя української мови
Поширення
у південно-східних районах Сумської і Харківської, північних районах Луганської
Слобожанський говір значною мірою накладається на історичну територію Слобідської України; межує на сході з південноросійськими говірками, на півдні — зі степовим говором, на заході — з середньонаддніпрянським говором.
Слобожанський діалект сформувався у XVII ст. Тоді на ці землі переселялися люди з Поділля, Чернігівщини, Полтавщини й інших українських земель.
Мову Харкова формували представники тих етносів, які тут проживали. Це українці, росіяни, німці, поляки та євреї.
Діалект сформувався унаслідок синтезу північних і середньонаддніпрянських говірок.
З іншого боку, відбувалося заселення з московського царства. Тут проходила захисна лінія від набігів кримських татар, була потреба швидкої колонізації земель. Люди контактували з татарами, болгарами, греками, євреями та ромами.
Для слобожанського діалекту характерне "акання". Зрідка у північних говірках слобожанського говору визначається нейтралізація — акання, зміна на укання помірне — переважно перед складом з наголошеним í, и́, ý, зрідка — ó, á, як протилежне до укання виникло вторинне гіперичне окання — зміна [у] > [уо], [о]
Слова "тремпель" - вішалка чи "ракло" - крадій не є унікально харківськими
Слово "тремпель" вживають на Сумщині, Полтавщині та Луганщині. "Ракло" є у словниках одеського кримінального жаргону..
лáманка — бительня, кобýшка — глечик, ри́га — клуня, хоб'íт':а — відходи після молотьби колосків, степ, неудóбиц'а — цілина, кóбеиц', р'áбеиц' — яструб, в'ідволож — відлига, с'івеирко — холодно, полов'ід':а — повінь, наки́дка, наст'íл'ник — скатерка, звід — криничний журавель, хáлаш — будівля для реманенту
Перше видання «Кобзаря» видано «слобожанським правописом»
Лексичні особливості слобожанського говору представлені локальними словами
Наголос у слобожанського говору динамічний; особливістю окремих говірок є пересунення наголосу в поодиноких словоформах
до Дня рідної мови
Anastasia Bondarevsk
Created on February 17, 2023
Start designing with a free template
Discover more than 1500 professional designs like these:
View
Akihabara Connectors Infographic
View
Essential Infographic
View
Practical Infographic
View
Akihabara Infographic
View
The Power of Roadmap
View
Artificial Intelligence in Corporate Environments
View
Interactive QR Code Generator
Explore all templates
Transcript
Слобожанський говір
один з новожитніх говорів південно-східного наріччя української мови
Поширення
у південно-східних районах Сумської і Харківської, північних районах Луганської
Слобожанський говір значною мірою накладається на історичну територію Слобідської України; межує на сході з південноросійськими говірками, на півдні — зі степовим говором, на заході — з середньонаддніпрянським говором.
Слобожанський діалект сформувався у XVII ст. Тоді на ці землі переселялися люди з Поділля, Чернігівщини, Полтавщини й інших українських земель.
Мову Харкова формували представники тих етносів, які тут проживали. Це українці, росіяни, німці, поляки та євреї.
Діалект сформувався унаслідок синтезу північних і середньонаддніпрянських говірок.
З іншого боку, відбувалося заселення з московського царства. Тут проходила захисна лінія від набігів кримських татар, була потреба швидкої колонізації земель. Люди контактували з татарами, болгарами, греками, євреями та ромами.
Для слобожанського діалекту характерне "акання". Зрідка у північних говірках слобожанського говору визначається нейтралізація — акання, зміна на укання помірне — переважно перед складом з наголошеним í, и́, ý, зрідка — ó, á, як протилежне до укання виникло вторинне гіперичне окання — зміна [у] > [уо], [о]
Слова "тремпель" - вішалка чи "ракло" - крадій не є унікально харківськими
Слово "тремпель" вживають на Сумщині, Полтавщині та Луганщині. "Ракло" є у словниках одеського кримінального жаргону..
лáманка — бительня, кобýшка — глечик, ри́га — клуня, хоб'íт':а — відходи після молотьби колосків, степ, неудóбиц'а — цілина, кóбеиц', р'áбеиц' — яструб, в'ідволож — відлига, с'івеирко — холодно, полов'ід':а — повінь, наки́дка, наст'íл'ник — скатерка, звід — криничний журавель, хáлаш — будівля для реманенту
Перше видання «Кобзаря» видано «слобожанським правописом»
Лексичні особливості слобожанського говору представлені локальними словами
Наголос у слобожанського говору динамічний; особливістю окремих говірок є пересунення наголосу в поодиноких словоформах