крушельницька

ПОЛТАВСЬКА ОБЛАСНА БІБЛІОТЕКА ДЛЯ ЮНАЦТВА ІМЕНІ ОЛЕСЯ ГОНЧАРА ПРОПОНУЄ медіаПРЕЗЕНТАЦІЮ

МУЗИЧНИЙ СВІТ СОЛОМІЇ КРУШЕЛЬНИЦЬКОЇ

Народилася 23 вересня 1872 року в селі Білявинці, в сім'ї греко-католицького священника о. Амвросія Крушельницького та його дружини Теодори Марії (1844—1907), дочки священника УГКЦ, громадського діяча, письменника о. Григорія Савчинського, одного з перших зачинателів віршованої байки на Галичині. Походить зі шляхетного і старовинного українського роду Крушельницьких гербу Сас. Сім'я кілька разів переїжджала: спочатку до Осівців, потім — Старих Петликівців, деякий час сім'я жила в передгір'ях Східних Бескид — у селі Тисові біля Болехова. 1878 року вони перебралися до села Біла поблизу Тернополя, де осіли. Сестри Ганна і Емілія також були співачками. Про дитячі роки Соломії Крушельницької згадує Марія Михайлівна Цибульська, знайома родини: У нас пам'ятають молоду Соломію, як вона вечорами співала в гурті дівчат десь у садку чи на майдані. Вже тоді голос її був сильний, гарний і дуже відрізнявся від інших. Уже в дитинстві Соломія знала дуже багато народних пісень, які вивчала безпосередньо від селян.

Дитинство

Співати почала з юних років. Навчалася в Тернопільській школі товариства «Приятелі музики». Основи музичної підготовки отримала в Тернопільській класичній гімназії, в якій складала іспити екстерном. Тут зблизилася з музичним гуртком гімназистів, членом якого був також Денис Січинський — згодом відомий композитор, перший у Галичині професор музики. 1883 року на Шевченківському концерті в Тернополі відбувся перший прилюдний виступ Соломії Крушельницької, яка співала в хорі товариства «Руська бесіда». На одному з концертів цього хору 2 серпня 1885 року був присутній Іван Франко, який разом з українськими, російськими і болгарськими студентами та композитором Остапом Нижанківським, художником і поетом Корнилом Устияновичем мандрував тоді краєм. На концерті був також письменник Павло Думка, родом із сусіднього села Купчинці. У Тернополі Крушельницька вперше познайомилася з театром. Тут час від часу виступав львівський театр товариства «Руська бесіда», у репертуарі якого були опери Семена Гулака-Артемовського та Миколи Лисенка. Вона мала можливість спостерігати за грою драматичних акторів Філомени Лопатинської, Антоніни Осиповичевої, Степана Яновича, Андрія Мужик-Стечинського, Михайла Ольшанського, Кароліни Клішевської.

Навчання в Тернополі

1891 року Крушельницька вступила до Львівської консерваторії Галицького музичного товариства. Високо оцінило здібності молодої співачки керівництво консерваторії: Має всі дані, щоб стати окрасою навіть першорядної сцени. Обширної скалі дзвінкий і дуже симпатичний звук її мецо-сопрано, освіта музична, високе почуття краси, принадна поверховість, сценічна постанова, словом всі прикмети, якими обдарувала її природа, заповідають їй в артистичному світі найкращу будучість. У консерваторії вчилася у професора Валерія Висоцького, який виховав плеяду відомих українських та польських співаків. Під час навчання у консерваторії вперше виступає сольно: 13 квітня 1892 року виконала головну партію в ораторії Г. Ф. Генделя «Месія». 5 червня 1892 року у «Львівському бояні» виконала пісню Миколи Лисенка «Нащо мені чорні брови». В опері Соломія Крушельницька дебютувала 15 квітня 1893 року партією Леонори в опері італійського композитора Гаетано Доніцетті «Фаворитка» на сцені Львівського міського театру Скарбка. З нею співали знамениті Рудольф Бернгардт та Юліан Єронім. Із великим успіхом пройшли також виступи в ролі Сантуції в «Сільській честі» П. Масканьї. 1893 року Крушельницька закінчила Львівську консерваторію. У її дипломі було написано: Цей диплом отримує панна Соломія Крушельницька як свідоцтво мистецької освіти, здобутої взірцевою старанністю і надзвичайними успіхами, особливо на публічному конкурсі 24 червня 1893 р., за які була відзначена срібною медаллю…

Львівська консерваторія

З 1894 року Крушельницька виступає в театрах Львова, завойовуючи симпатії авдиторії. У другій половині 1890-х років починає тріумфально виступати на сценах театрів світу: Італії, Іспанії, Франції, Португалії, Росії, Польщі, Австрії, Єгипту, Аргентини, Чилі в операх «Аїда», «Трубадур» Д. Верді, «Фауст» Ш. Гуно, «Страшний двір» С. Монюшка, «Африканка» Д. Меєрбера, «Манон Леско» і «Чіо-Чіо-Сан» Дж. Пуччіні, «Кармен» Ж. Бізе, «Електра» Р. Штрауса, «Євгеній Онєгін» і «Пікова дама» П. Чайковського та інших. Славу Крушельницька здобула на варшавській та краківській сценах, виступаючи кілька сезонів поспіль в операх польського композитора Станіслава Монюшка. Коли вона співала на краківській сцені в опері Вагнера, в цей час у місті, як зазначає Ігор Шаров, навчався письменник Василь Стефаник, що писав до Вацлава Морачевського: «…Я тепер у свіжім світі — за кулісами. Співає в тутешній опері Крушельницька, наша землячка ... має прегарні голосниці в горлі і розумне лице».

Оперна сцена

1938 року помирає чоловік. У серпні 1939 року Крушельницька відвідала Галичину і через початок Другої світової війни не змогла повернутися до Італії. Після приєднання в листопаді 1939 року Західної України до СРСР нова влада націоналізувала будинок мисткині, залишивши їй тільки чотирикімнатну квартиру, в якій вона жила із сестрою Ганною. Під час німецької окупації Львова співачка дуже бідувала, тому давала приватні уроки вокалу. У післявоєнний період Крушельницька почала працювати у Львівській державній консерваторії ім. М. В. Лисенка. Однак її викладацька діяльність, ледь почавшись, мало не завершилася. Під час «чищення кадрів від націоналістичних елементів» їй інкримінували відсутність консерваторського диплома, який пізніше знайшли у фондах міського історичного музею. Мешкаючи й викладаючи в Радянській Україні, Крушельницька, незважаючи на численні звернення, довгий час не могла отримати радянського громадянства, залишаючись підданою Італії. Нарешті, написавши заяву про передачу своєї італійської вілли й усього майна радянській державі, вона стала громадянкою СРСР. Віллу відразу продали, компенсувавши власниці мізерну частину від її вартості. 1951 року Соломії Крушельницькій присвоїли звання Заслуженої діячки мистецтв УРСР, а в жовтні 1952 року вона нарешті отримала звання професорки. Востаннє співала у Львівській філармонії 1949 року, в 77-річному віці. Соломія Крушельницька померла 16 листопада 1952 року. Похована у Львові на Личаківському цвинтарі поруч із могилою друга та наставника — Івана Франка.

Викладацька діяльність

У 1982 році на Київській студії художніх фільмів ім. О. Довженка режисер Фіалко Олег Борисович створив історико-біографічний фільм, присвячений життю й творчості Соломії Крушельницької — «Повернення Баттерфляй», за мотивами однойменного роману Валерії Врублевської. Кінострічку засновано на реальних фактах життя співачки й побудовано на її спогадах. Партії Соломії виконує Гізела Ципола. Роль Соломії у фільмі виконала Олена Сафонова.

Література з фондів бібліотеки