Вишиванка - оберіг

Вишиванка – оберіг українського народу

Віртуальна подорож

Вишиванки завжди були нашим національним символом, нашою гордістю та автентичною ознакою. Вишиті візерунками сорочки – відображення цінностей, традицій та культури українського народу.Щороку в Україні в третій четвер травня відзначають День вишиванки. Тому зараз пориньмо в цікаву подорож сторінками нашої історії та сьогодення, щоб більше дізнатися про прадавню святиню українців – вишитий одяг.

Вишиванки здавна вважалися не лише звичайним одягом, а й справжнім оберегом – вони захищали своїх власників від усього лихого. Тому сорочки оздоблювали візерунками на рукавах, комірах і подолі так, щоб малюнок торкався тіла. Адже люди вірили, що через ті місця, де одяг перестає прикривати тіло, до них може підступитися зло.

Вишиванки – один із найдавніших українських атрибутів. Геродот стверджував, що вишивкою був прикрашений одяг скіфів, які тривалий час проживали на території України. Археологи знайшли на Черкащині зображення чоловіків, одягнених у щось дуже схоже на український національний костюм. Знахідка датувалася VI ст. нашої ери. Такі самі сорочки приписувалися трипільцям.

Сестра князя Володимира Мономаха Ганна навіть заснувала школу вишивальниць, учениці якої прикрашали вишивкою ручної роботи князівський одяг і речі церковного вжитку.

У Київській Русі вишивання, збагачене іноземними культурними впливами, досягло небувалого розквіту.

А з козацької доби до нас дійшли красиві барокові орнаменти та легендарна сорочка – полуботківка. Тоді вишивання стало справжнім народним промислом. До прикладу, у Львові вже в другій половині XVII століття діяв вишивальний цех.

В Україні є близько сотні вишивальних технік! Серед найвідоміших прийомів вишивання: гладь, хрестик, низь, мереження, бігунець, плетіння.

Вишивка хрестиком є найпопулярнішим швом, який застосовують у найрізноманітніших виробах. Наприкінці XIX ст. така вишивка поширилася по всій Україні. Елементи орнаменту, які виконувалися хрестиком, найчастіше мали рослинний чи геометричний характер.

Вишиванку, що була родинною реліквією, зазвичай оздоблювали вручну. Важливо було знати, хто саме вишивав цю сорочку, бо вона здатна роками зберігати в собі енергетику, яку заклала вишивальниця.

У давнину найбільшою цінністю було мати таку вишиванку, якої ні в кого немає. Тому жінки вигадували нові й нові орнаменти та візерунки, додаючи все більше строкатих барв. Багатство й поєднання кольорів робило вишиванку унікальною.

Неймовірний вигляд мають вишиті сорочки з Полтавщини. Вишивка білим по білому – виняткова техніка, яка часто підкреслюється мережкою. Такі вишиванки легкі, повітряні, вишукані.

Виявляється, полтавські вишиванки (особливо чоловічі, збережені ще з XVII ст.) мають таке потужне енергетичне поле, що воно фіксується спеціальними пристроями та навіть переважає біополе живої людини.

У давнину наречена повинна була подарувати своєму судженому вишиту сорочку. При її пошитті особливу увагу звертали на насення візерунків. Сідаючи вишивати, дівчина зверталася до покровительки жіночої долі – святої П'ятниці – по допомогу та просила в неї спритності й таланту. Сам процес вишивання супроводжувався піснями. Адже вважалося, що вишиванка, виготовлена під музичний супровід, принесе своєму власникові щасливу долю, довголіття та вдале подружнє життя.

Убрання молодих. Чигиринський повіт Київської губернії (Чигиринський р-н Черкаської обл.)

Чорно-червона вишиванка набула популярності тоді, коли кольорові нитки були дефіцитом. Тому жінки частіше вишивали одяг тими нитками, які мали – це були червоні й чорні. Важливим аспектом був і вибір орнаменту.

Добір інгредієнтів і виготовлення барвників для зафарбовування ниток – процес також особливий. Трави й коріння, з яких робили фарбу, збирали в окремі свята, здебільшого напередодні Івана Купала. Найкращим зелом вважалося те, яке збирали до сходу сонця та в найглухіших хащах. Листя й коріння рвали не голіруч, а лише через шматок полотна.

Чимало вірувань пов'язано з одяганням сорочки. Особливо це стосувалося дітей. У давні часи новонародженого пеленали в батьківський одяг: якщо це був хлопчик, то загортали в стару вишиванку батька, а коли дівчинка – у мамину. Вважалося, що той одяг «вже випробуваний».

Протягом останнього десятиліття все більше світових дизайнерів черпають натхнення саме в українському національному вбранні. Адже в ньому можна відшукати як ніжні та романтичні мотиви, так і строгі та яскраві.Дольче і Габбана, Жан-Поль Готьє, Джон Гальяно та інші відомі бренди представили світу свої неймовірні образи з елементами нашої української вишивки.

Вітчизняні дизайнери також створюють чудові вишиванки для світових зірок.

Сьогодні українська вишиванка перетнула всі можливі кордони і з символу національної ідентичності перетворилася на всесвітній символ свободи та людської гідності.