KPOP INFO
k.lvbkfdecbr
Created on May 4, 2022
More creations to inspire you
HOW TO CREATE THE PERFECT VIRTUAL WORKSPACE
Vertical infographics
BOOKFLIX
Vertical infographics
12 PRINCIPLES OF ANIMATION
Vertical infographics
WHY WE LIKE INFOGRAPHICS
Vertical infographics
Transcript
21 жовтня - 350 років від дня народження
Пилип Орлик - гетьман в еміграції
+ info
+ info
(1672-1742)
"Природним правом є визволятися від гноблення і трудитися, аби повернути те, що несправедливістю та переважною силою було забрано". Пилип Орлик
2
3
1
4
- Конституція Пилипа Орлика ставила заслін зловживанню владою, здирництву: «ясновельможний гетьман не повинен мати жодного права і не зазіхати ані на військовий скарб, ані на надходження до військової скарбниці; не обертати їх на власну користь, а вдовольнятися власними чиншами і доходами, передбаченими для гетьманської особи й булави».
- Конституція обмежувала привілеї гетьмана та старшини, вирівнювала козаків у правах, зберігаючи при цьому окремий статус запорожців. Окрім того, передбачала політичну незалежність України від Московії та розбудову незалежної української Церкви.
- Конституція вперше запропонувала розподіл влади на окремі гілки. Законодавча влада – Генеральна Рада, до якої мали входити генеральна та полкова старшина, представники козацьких полків (генеральні радники) і Запорозької Січі. Генеральна Рада мала скликатися тричі на рік – на Різдво, Великдень та Покрову. Впродовж часу «між сесіями» повноваження Генеральної Ради виконували гетьман і Рада генеральної старшини – вища виконавча влада. Суд за Конституцією мав бути незалежний. Уперше Орлик застосовує поняття «вільний народ», тобто населення конкретної території, яке має самоврядні права.
- У ній є статті щодо припинення утисків і гноблення козаків та іншого населення України. Заборонялося старшині та «всяким військовим і посполитим урядникам» використовувати козаків і посполитих селян на своїх господарських роботах, притягувати або силою змушувати до продажу, забирати за які-небудь провини людське майно або обертати людей за це собі на роботу. За такої конституції кріпацтво стало б неможливим.
- Передбачалась державна турбота про козацьких вдів та осиротілих козацьких дітей, тобто захист соціально не забезпеченої верстви.
- На жаль, втілити Бендерську конституцію у життя не вдалось.
- Пам’ять про Конституцію Орлика почала повертатись лише в незалежній Україні. 28 червня 2011 року, в день 15-річчя з дня ухвалення Конституції України, в Києві відбулося урочисте відкриття пам'ятника.
- Пам'ятний знак на честь 300-річчя першої Конституції України Пилипа Орлика, встановлений у 2010 році на території воєнно-історичного меморіального комплексу «Бендерська фортеця» в місті Бендери (Молдова, Придністров’я)
- У Швеції, в місті Крістіанстад, де якийсь час жив Орлик, – теж відкрито пам’ятник Конституції.
21 жовтня 1672 року народився Пилип Степанович Орлик – політичний і державний діяч, публіцист, Гетьман Війська Запорозького у вигнанні. Народився майбутній політик на Віленщині (нині територія Білорусі). Батько – походив із литовсько-чеського старовинного баронського роду Орликів, мати – із сім’ї Малаховських – українка, тому й сина охрестили за православним обрядом. Рано втратив батька (загинув під Хотином в польсько-турецькій війні), вихованням сина займалася мати. Підлітком його відправили до Києва, здобувати вищу освіту. Там він вступив до Київської Колегії (Києво-Могилянська Академія). Наука давалася легко, всі іспити складав на відмінно. Тоді прокинулися таланти до поезії й ораторства. Філософія й література стали найулюбленішими дисциплінами. Був справжнім поліглотом – володів українською, польською, церковнослов’янською, болгарською, сербською, латинською, італійською, німецькою, шведською, французькою, російською, старогрецькою, новогрецькою і турецькою мовами. У 1693-му Пилип став до служби консисторським писарем при Київській митрополії. Завдяки наполегливій праці Орлик зумів здобути собі пошану серед вищих кіл суспільства. Згодом він перейшов до гетьманської канцелярії. Того ж року одружився. Його обраницею стала Анна (1683 - 1752) , донька полтавського полковника Павла Герцика. Подружжя мало вісім дітей. Завдяки цьому шлюбу Пилип ще ближче наблизився до козацької старшини. А коли в молодій родині народився первісток, хрещеним батьком запросили гетьмана Івана Мазепу. Трохи згодом Орлик отримав почесне місце старшого військового канцеляриста. Орлик не тільки бездоганно виконував свої прямі обов’язки, але й усім серцем був відданий Україні й палко підтримував її визвольний напрямок. Незабаром Пилип дістав призначення на уряд генерального писаря. Восени 1707 року Мазепа довірив Орлику свої плани щодо повстання проти Московського царства і щодо укладення союзу зі шведами. Той в усьому підтримав гетьмана й зайнявся активною пропагандою й дипломатією серед козаків в Криму, Туреччині та Польщі. Завдяки своїм умінням йому вдалося залучити чимало людей на сторону Гетьмана. Після поразки шведсько-українських військ під Полтавою Орлик зберіг вірність опальному Мазепі. Вони відступили на турецьку територію в Бендери (місто в Молдові). Ця поразка, окрім розгрому армії, стала справжньою катастрофою українських національно-визвольних змагань. Коли ж помер Мазепа (2 жовтня 1709-го) виникло цілком логічне запитання: що робити далі й хто стане намісником гетьмана? Історик Борис Крупницький писав: “Дві справи цікавили тоді українську еміграцію: хто буде гетьманом після смерті Мазепи, і кому дістанеться той значний маєток в золоті, дорогоцінностях і гетьманських інсигніях, які привіз з собою Мазепа до Бендер. Загально панувала думка, що це майно старого гетьмана має послужити на користь державної української справи та війська, що зібралось на турецькій території. В цім відношенні особа Андрія Войнаровського, племінника Мазепи й наслідника приватного майна гетьмана, виступила само собою на перший плян. На нього дивилися і шведські кола, і гетьманське оточення, як на будучого гетьмана України”. Проте, Войнаровський навідріз відмовився від гетьманства, але скарби дядька охоче прибрав до рук, залишивши українців без грошей й надії на реванш. Петро I назначив Івана Скоропадського на місце Мазепи в Україні. Емігранти ж на противагу обрали Пилипа Орлика, 5 (16) квітня 1710 року він став гетьманом. У цей день новий гетьман проголосив “Пакти і Конституцію прав і вольностей Війська Запорозького”. Орлик все життя присвятив боротьбі з Московією. Вступав у перемовини зі Швецією, Кримським ханством і Туреччиною, намагаючись схилити ці країни до війни проти Петра I з єдиною метою – визволення України. У 1711 році запоріжці здійснили похід на Правобережну Україну, внаслідок якої кошовий Кость Гордієнко здобув Білу Церкву й дійшов до Фастова. Але тут зрадили татари, які були союзниками в цьому поході, й довелося відступати до Бендер. Того ж року татари, турки й польсько-українське військо зустрілися з російською армією біля річки Прут й завдали поразки ворогу. Та зрештою, втративши довіру українського населення, а разом із тим і надію на визволення України, Орлик переїхав до Швеції. Потім була Австрія, Чехія, грецькі Салоніки. Коли в 1740 році розпочалося протистояння між Туреччиною і Росією, в гетьмана замайоріла надія на відновлення українського протистояння. Він почав шукати підтримки у Франції, Великої Британії, Речі Посполитої, Ватикану, Саксонії, Пруссії. Писав до очільників держав листи, в яких розповідав про тяжку долю українців під московським ярмом, закликав стати на бік України й допомогти скинути російський гніт. Але не вдалося. Мудрий політик та дипломат зустрів смерть у бідності. Його справу гідно продовжував син Григір, він загинув на берегах Рейну в лавах французької армії в битві проти прусських військ 1769 року, на 17 років переживши батька. На той час він уже був маршалом Франції.
Пилип Орлик залишив після себе багато листів і великий рукописний «Діаріуш подорожній» за 1720-1733 роки, частково його видали 1938 року та повністю у 2013 році (видавництво «Темпора»). Пилип Орлик написав також поетичні книжки: «Прогностик щасливий», присвячений полковнику Данилу Апостолу (1693), «Алкід Руський», присвячений Івану Мазепі (1695), а на честь полковника Івана Обидовського – «Гіппомен сарматський» (1698).
Орлику судилось стати першим українським гетьманом у вигнанні, носієм ідеї незалежної української держави, хранителем пам’яті про Івана Мазепу. Першою справою нового гетьмана стало укладання унікального документу, повна назва якого «Договори і Постановлення Прав і вольностей Війська Запорозького між Ясновельможним паном Пилипом Орликом, новообраним гетьманом Війська Запорозького, і між генеральною старшиною, полковниками, а також названим Військом Запорозьким, що за давнім звичаєм і за військовими правилами утверджені обома сторонами вільним голосуванням і Ясновельможного гетьмана урочистою присягою підтверджені року від Різдва Христового 1710, Квітня 5, в Бендерах». За латинською назвою «Pacta et Constitutiones legum libertatumque exercitus zaporoviensis» (Пакти і Конституції прав і вольностей Війська Запорозького) документ стали називати конституцією. Ця подія відбулась 5 квітня 1710 року у фортеці біля містечка Тігіна, на правому березі річки Дністер (османська назва – Бендери, нині – територія Молдови). В наші часи за ним закріпилась назва Бендерська конституція або конституція Пилипа Орлика. Українці називають її першою українською конституцією. З позицій сучасної юриспруденції, за формою це договір гетьмана зі старшиною і всім Військом Запорозьким, а за змістом – конституційний документ, що в політико-правових поняттях того часу обґрунтовує права України на державну самостійність та визначає основи її державного устрою. Він встановлює, як і сучасні конституції, поділ державної влади на законодавчу, виконавчу і судову. Законодавчу владу надає Генеральній Раді, тобто парламенту. Рада має збиратись не менше, ніж тричі на рік. Виконавчу владу мали гетьман разом із Радою генеральної старшини, а всі юридичні справи віддавались під юрисдикцію Генерального суду. Бендерська конституція свідчила про демократичні наміри козаків і відображала прогресивні світові тенденції. Вона на кілька десятиліть передувала конституції Сполучених Штатів Америки, Франції і Польщі. Історично так склалось, що Україна не мала державності аж до 1992 року. Але принципи, сформульовані Пилипом Орликом, підтримували українців у надії на незалежність і правову захищеність у власній державі. «Україна з обох боків Дніпра має бути на вічні часи вільною від чужого панування… Кожна держава постає й існує завдяки непорушності кордонів. Так і територія нашої Вітчизни, Малої Русі, нехай не постраждає ані від нападу, ані внаслідок неправомірного рішення у своїх кордонах». Дуже сучасно звучить ідея виборності усієї адміністрації з числа «старанних, благорозумних і заслужених людей».
Ці та інші книги за темою ви можете знайти у фондах Полтавської обласної бібліотеки для юнацтва імені Олеся Гончара
- Гетьман України Пилип Орлик : тернистий шлях у безсмертя / упорядник В. П. Степанюк. - Полтава : [б. в.], 2010. - 70 с.
- Коваль Р. Отаман Орлик / Р. Коваль. - 2-ге вид., доповнене, виправлене. - Київ : Наш формат, 2015. - 384 с.
- Коляда І. А. Пилип Орлик / І. А. Коляда. - Харків : Фоліо, 2015. - 121 с.
- Кресіна І. Гетьман Пилип Орлик і його конституція / І. Кресіна. - Київ : [б. в.], 1993. - 79 с.
- Крупницький Б. Д. Гетьман Пилип Орлик /1672-1742/ : його життя і доля / Б. Д. Крупницький. - Київ : Дніпро, 1991. - 78 с.
- Рендюк Т. Г. Пилип Орлик : молдовські та румунські шляхи = PYLYP ORLYK : CAILE MOLDO-ROMANE / Т. Г. Рендюк. - Чернівці : Букрек, 2013. - 240 с.
- Різниченко В. Пилип Орлик - гетьман України / В. Різниченко. - Київ : Український письменник, 1996. - 302 с.
- Чухліб Т. В. Пилип Орлик / Т. В. Чухліб. - Київ : Основа, 2008. - 64 с.
- Шендрик Л. К. Орлик Пилип / Л. К. Шендрик. - Полтава : Форміка, 2005. - 140 с.