Голодомор в творах літератури

«Марі́я» — перший в українській літературі твір про насильницьку колективізацію та Голодомор 1933 року. Цей роман-хроніка, роман-спалах написав український письменник-емігрант Улас Самчук 1933 року. Сильнішого твору про Голодомор в Україні нема й досі. На думку Степана Пінчука, який написав післямову до вітчизняного видання цього роману в наш час, саме Улас Самчук «втілив у своїй творчості трагічну долю українського народу в XX столітті». Автор помістив трагедію однієї селянської родини в рамки трагедії всієї української нації.

Юрій Бедзик у романі “Гіпсова лялька” розповів про Голод 1933-го року, коли його колеги замовчували цю тему. Роман написаний Ю. Бедзиком за живими свідченнями і й скупими документами чорної пори. Автор вірить, що разом з ним і читач не залишиться байдужим перед вселенським горем, якого зазнала наша земля в роки сталінського свавілля.

«Жовтий князь» — роман українського письменника Василя Барки — перший у світовій літературі професійний прозовий твір, присвячений Голодомору 1932—1933 років. В основу роману покладено особисті спогади Василя Барки-Очерета про перебіг геноциду українців 1932—1933 років, організований урядом СРСР. І хоча особисто Барка в ті роки не був на селі, але зберіг точні спогади брата, родину якого не оминули тортури голодом. Після цього він протягом двадцяти п'яти років скрупульозно збирав спогади очевидців Голодомору, що дало ґрунт для широких літературних узагальнень.

Иван Кирий. Голодна весна. Автор книжки, відомий український письменник, у повісті розповідає про трагічні події 1933 року, які він хлоп'ям пережив сам, коли здійснювався геноцид проти народу України. На сторінках твору перед читачем постануть жахливі картини голоду і все, що з ним пов'язано: людоїдство, смерть, моральний занепад людини.

Гудима А. Кара без вини. У романі автор звертається до жахливих подій, що внаслідок безглуздої сталінської тоталітарної політики мали місце в Україні у 1932—1933 роках. Далеко від жвавих шляхів та людних міст розкинулося невелике подільське село Слобода, проте голод безжалісним потоптом пройшовся і по ньому. Встаньмо і пом'янімо, знайдімо в собі силу і мужність пройти за невигаданими героями шляхами їхньої хресної путі.

Наталка Доляк. Чорна дошка. Страшні видіння приходять до Сашка у снах. Висушені голодом жінка і маленькі діти зазирають йому в обличчя скляними очима, німотно благають про допомогу, простягають до нього руки... Лесь Терновий, прадід Сашка, має що розповісти онуку про цих людей. Бо він — один із них. Один з тих, хто вижив, пройшовши через пекло Голодомору 30-х років.

Анастасія Лисивець Скажи про щасливе життя..."

В основі збірки — спогади Анастасії Лисивець про Голодомор. У них дивовижним чином поєднані зворушлива простота і щирість, навіть певна наївність оповіді простої сільської дівчини, на долю якої випали трагічні випробування, і водночас — блискучий письменницький хист, досконале чуття композиції, неймовірно точне й пронизливе відчуття деталі, живої фрази, драматичної ситуації.

Повість Ольги Мак "Каміння під косою" вперше вийшла в Канаді з нагоди 40-річчя Голодомору в Україні і, як відзначала критика, "читалася як щось неймовірне, недійсне… З жахом кружляла думка: "Невже ж письменниця це все сама пережила?"… Повість визнано за "найкращий твір для молоді з Голодоморської етики".

Subtitle

Світлана Талан. «Розколоте небо». Україна, 1930-ті роки. Хіба ж хто знав, яка страшна біда чекає на ці щедрі земл? Годі було уявити, що голодна смерть спустошить все навколо. "Люди переставали бути людьми, залишалися лише отупіння і здичавіння. Світ ніби вивернули навиворіт, життя не приносило радості, часто холодну руйнівну смерть чекали дужче, ніж життєствердного життя, бо тільки смерть могла стати єдиним порятунком від мук і тортур..."