Імунітет
Olga Yefremova
Created on November 6, 2021
More creations to inspire you
LET’S GO TO LONDON!
Personalized
SLYCE DECK
Personalized
ENERGY KEY ACHIEVEMENTS
Personalized
CULTURAL HERITAGE AND ART KEY ACHIEVEMENTS
Personalized
ABOUT THE EEA GRANTS AND NORWAY
Personalized
DOWNFALLL OF ARAB RULE IN AL-ANDALUS
Personalized
HUMAN AND SOCIAL DEVELOPMENT KEY
Personalized
Transcript
Імунна система. Імунітет
Імунітет
лат. immunitas — «вільний», «захищений» — сукупність захисних механізмів, які допомагають організму боротися з чужорідними чинниками: бактеріями, вірусами, найпростішими, гельмінтами, їхніми токсинами, різноманітними хімічними речовинами тощо
Імунна система
Сукупність органів, тканин, клітин, які забезпечують захист організму від чужорідних агентів; система організму, яка контролює сталість клітинного і гуморального складу організму.
- центральна (червоний кістковий мозок і тимус);
- периферійна (лімфатичні вузли, селезінка, мигдалики, апендикс).
Основні клітини імунної системи - лейкоцити
Захисні функції лейкоцитів переконливо довів російський біолог І. І. Мечников. Він встановив, що лейкоцити, завдяки здатності до амебоїдного руху, поглинають хвороботворні мікроорганізми і перетравлюють їх. Це явище відбувається за механізмом фагоцитозу (від грецьк. phagos – пожирати).
Інші імунні клітини – Т-лімфоцити
Т-лімфоцити - розвиваються у тимусі (вилочковій залозі), відповідають за знищення тільки певного виду мікроорганізмів або залишків антигенів.
- клітинний
Клітинний імунітет (англ. Cell-mediated immunity) — такий тип імунної відповіді, в якому не беруть участь ні антитіла, ні система комплементу. В процесі клітинного імунітету активуються макрофаги, натуральні кілери, антиген-специфічні цитотоксичні Т-лімфоцити, і у відповідь на антиген виділяються цитокіни.
- гуморальний
Гуморальний імунітет забезпечується специфічними макромолекулами, які функціонують у внутрішніх рідинах організму. У плазмі крові містяться спеціальні білки, які здатні знешкоджувати мікроорганізми та отруйні продукти їх життєдіяльності, які надходять у рідини організму.
- природний вроджений імунітет
У випадку природного вродженого імунітету антитіла присутні у організмі від народження.
- штучний пасивний імунітет
Штучний пасивний імунітет. Досягається введенням готових антитіл або, рідше, сенсибілізованих лімфоцитів. В таких ситуаціях імунна система реагує пасивно, не беручи участь у своєчасному розвитку відповідних імунних реакцій. Готові антитіла отримують імунізацією тварин (коней, корів) або людей-донорів. Препарати представлені чужорідним білком, і їх введення нерідко супроводжується розвитком несприятливих побічних реакцій. З цієї причини подібні препарати застосовують тільки з лікувальною метою і не використовують для планової імунопрофілактики. З метою екстреної профілактики застосовують правцевий антитоксин, та інші.
- штучний активний імунітет
Штучний активний імунітет - розвивається після імунізації ослабленими або убитими мікроорганізмами. В обох випадках організм активно бере участь в створенні захисту, відповідаючи розвитком імунної відповіді і формуванням клітин пам'яті. Як правило, активно придбаний захист встановлюється через декілька тижнів після імунізації, зберігається роками, десятиліттями або довічно; у спадок не передається.
- природний набутий імунітет
Набутий природний імунітет може виникнути після перенесення деяких захворювань. Так, наприклад, людина, яка перенесла кір, вітряну віспу, коклюш, як правило, повторно не хворіє. Імунна система “запам’ятовує” мікроорганізм-збудник і протидіє наступному інфікуванню.
Порушення роботи імунної системи
- імунодефіцитний стан.
Імунодефіцитний стан може бути наслідком радіоактивного опромінення, особливо при ураженні червоного кісткового мозку. В умовах радіоактивного забруднення середовища такий стан призводить до зростання частоти і чисельності різноманітних інфекційних захворювань, зниження здатності організму протистояти гострим респіраторним вірусним інфекціям тощо. Важкою формою імунодефіциту є захворювання на СНІД (синдром набутого імунодефіциту), яке викликається внаслідок ураження вірусом імунодефіциту людини (ВІЛ). Цей вірус руйнує один з типів лейкоцитів, що призводить до зниження функції імунної системи. Вважається, що протягом 10 років після інфікування людина може померти. Причиною смерті є загострення або неадекватне протікання інфекційних захворювань. ВІЛ передається через кров і деякі рідини організму, а зараження може відбутися при переливанні крові і деяких кров’яних препаратів, при користуванні нестерилізованим інструментарієм у лікарнях і перукарнях, при статевих зносинах тощо. Нажаль, ліків від цього страшного захворювання ще немає.
- надмірну реакцію організму
- алергія,
Алергія (від грецьк. allos – інший та ergon – дія) за механізмом прояву подібна до імунної реакції. Це неадекватна відповідь імунної системи на повторне надходження в організм сполуки (алергену), яка для більшості людей нешкідлива. Алергени для даного організму є антигенами. В залежності від походження, їх поділяють на: екзоалергени (зовнішні); ендоалергени (внутрішні). До першої групи відносять деякі харчові продукти (шоколад, цитрусові, яйця тощо), різні хімічні речовини (пральний порошок, агрохімікати тощо), лікарські препарати, пилок квітів та інші. Внутрішні алергени – це власні тканини організму, в яких відбулися певні видозміни внаслідок патологічних процесів. Такі токсичні речовини, наприклад, утворюються в тканинах, ушкоджених опіками або обмороженням.
- автоімунні захворювання;
Автоімунні захворювання (англ. Autoimmune diseases, часто також — автоімунні порушення, англ. Autoimmune disorders) — хвороби, при яких імунітет організму мобілізується не проти сторонньої сполуки, біологічного організму (вірусів, мікроорганізмів тощо) (антигену), а проти клітин, тканин власного організму. Внаслідок вироблення автоімунних антитіл, які з'єднуються із автоантигеном і комплементом, виникає запалення.
Бережіть імунітет!
ТЕСТ
Кістковий мозок (лат. medulla ossium) — м'яка тканина, що міститься у внутрішніх порожнинах кісток. У дорослої людини це основний орган, що здійснює гемопоез — процес утворення клітин крові. Маса кісткового мозку становить 4 % маси тіла, тобто близько 2,6 кг у дорослих. За структурними й функціональними особливостями його можна розділити на червоний кістковий мозок (medulla ossium rubra), що є джерелом кровотворення, і жовтий (medulla ossium flava), який є неактивною пухкою жировою тканиною.
Селезінка (лат. lien, splen, останній варіант — від дав.-гр. σπλήν) — непарний, видовженої форми периферійний орган лімфоїдного кровотворення та імунного захисту, розміщений глибоко в задній частині лівого підребер'я. У людини довжина селезінки становить 10-12 см, ширина 8-9 см, товщина 4-5 см, маса 150—200 г. Селезінка проектується на грудну клітку між 9 і 11 ребром, довга вісь її розміщена косо і здебільшого відповідає напрямку 10 ребра.
Апендикс (від лат. appendix vermiformis) — червоподібний[2] або хробакоподібний[3] відросток[4] — периферійний лімфоїдний орган, що розташований на куполі сліпої кишки людини та деяких хребетних тварин.
Лімфатичний вузол (лат. nodus lymphaticus) — орган імунної системи, що формується в місцях злиття декількох лімфатичних судин в різних областях організму (на шиї, потилиці, в паховій області) (всього налічується 15 груп лімфовузлів). Лімфатичні вузли містять лімфоцити та інші клітини імунної системи. Лімфатичні вузли є бар'єром інфекції та метастазів злоякісних утворень. Зовнішнім проявом цих процесів є збільшення лімфовузлів.
Тимус або загруднинна залоза (лат. thymus) — належить до центральних залоз імунного захисту, кровотворення, в якому відбувається диференціація Т-лімфоцитів, що потрапляють сюди з током крові з кісткового мозку.
Мигдалики (лат. tonsillae) — орган в ротоглотці, сформований лімфаденоїдною (лімфоїдною) тканиною у слизовій оболонці верхніх дихальних шляхів людини й ряду хребетних тварин[2]. Українська назва є калькою грец. αμυγδάλη («мигдаль»): за схожість формою на мигдалевий горіх. Розмовна назва піднебінних мигдаликів «гланди» походить від лат. glandula («залоза»).