Want to create interactive content? It’s easy in Genially!

Сучасні форми краєзнавчої роботи в шкільній бібліотеці

Зоя Тихоненко

Created on November 4, 2021

Start designing with a free template

Discover more than 1500 professional designs like these:

Explore all templates

Укладач Зоя Тихоненко, бібліотекар Енергодарської гімназії №7 2021 рік

Сучасні форми краєзнавчої роботи в шкільній бібліотеці

На думку І. Франка добре поставлена краєзнавча робота в школі "надає змогу докладно ознайомитися зі своїм краєм та своєю Батьківщиною... Адже це перша ступінь, перша прикмета раціональної освіти – знати своє найближче оточення, знати минуле і сучасне свого народу та відчувати себе живим і свідомим членом живого, свідомого, об'єднаного організму."

"Як немає людини без самолюбства, так немає людини без любові до Батьківщини. "К. Ушинський

"Пізнай свій край, себе, свій рід, свій народ, свою землю – і ти побачиш свій шлях у життя. Шлях, на якому найповніше розкриються твої здібності." Г. Сковорода

"Культура як рослина: у неї є не тільки гілки, але і коріння. Надзвичайно важливо, щоб зростання починалося з коренів." Д. Лихачов.

Цитати з краєзнавства

Основні завдання краєзнавства

Краєзнавство – збір, накопичення і популяризація відомостей про певну територію з різних точок зору: географії, геології, метеорології, рослинного і тваринного світу, населення, господарства, історії, культури тощо.

Краєзнавство — всебічне вивчення порівняно невеликої території (села, району, області, краю) переважно силами місцевих жителів. Основними завданнями краєзнавства є системне виявлення, дослідження й охорона місцевих природних ресурсів, вивчення господарства, історії, побуту і культури населення свого краю.(Українська радянська енциклопедія. – К., 1962. – Т. 1. – С. 322. )

Етимологічно сам термін "краєзнавство" походить від двох слів – "край" (місцевість, територія) та "знавство" (знання), які в сукупності означають "знання про край".

Сучасні українські вчені: Я. Л. Жупанський і В. П. Круль (1994) розглядають національне краєзнавство як цілісну, нерозривну і відкриту систему, яка функціонує у світі тривимірних моделей: простір (географічне краєзнавство), час (історичне краєзнавство) та соціум (соціальне краєзнавство). Соціальне краєзнавство відіграє інтегруючу роль і включає літературне, мистецьке, архітектурне, етнографічне краєзнавство тощо. Системоутворювальним елементом є територія. Окреслення її меж є визначальним, і ним має займатися окремий розділ національного краєзнавства – хорологічне краєзнавство. Отже, об'єктом дослідження є національне краєзнавство загалом.

Вперше серед українських учених тезу про можливість трактування краєзнавства у вузькому та широкому розуміннях обґрунтував С. Л. Рудницький (1905). У першому випадку – це так зване етнографічне, історичне, літературне і т. ін. краєзнавство, а в другому – комплексне (синтетичне) або географічне краєзнавство, яке включає всі інші його види. П. А. Тутковський (1914) вперше розробив теорію наукового монізму природничих і суспільних наук, основою якого є наукове краєзнавство.

Національне краєзнавство

Практичне краєзнавство сягає давнини, проте його теоретичні засади почали формуватися лише наприкінці XIX – у 20-ті роки XX ст. Саме тоді виявилися два основні підходи до визначення поняття "краєзнавство".

З відомою сталістю, починаючи з 20-30-х рр. XX ст. й до наших днів, тривають дискусії: краєзнавство є самостійною науковою дисципліною, комплексом наук, напрямом практичної діяльності чи "наскрізним" явищем, що пронизує всі сфери діяльності людини. Краєзнавство визначається як специфічний метод, форма, напрям діяльності, галузь знання, комплекс наук, громадський рух тощо. Єдиним терміноутворювальним елементом для краєзнавства став принцип комплексності, за допомогою якого "наука про край" визначається як "особлива" галузь знання.

Дискусії навколо краєзнавства

Види краєзнавства виділяють за певними ознаками класифікації: • соціальна – наукове, виробниче, пізнавальне, освітнє, просвітницьке, виховне краєзнавство тощо; • змістова – географічне, історичне, літературне, мистецтвознавче, культурологічне, економічне, екологічне, археологічне, етнографічне, генеалогічне, ботанічне, зоологічне краєзнавство тощо; • організаційна – державне, громадське, індивідуальноініціативне краєзнавство тощо; • інституціональна – архівне, музейне, бібліотечне, шкільне, туристичне, церковне та вузівське краєзнавство тощо.

Види краєзнавства

Дмитро Іванович Яворницький, засновник і перший директор Катеринославського музею. Написана ним праця "Історія запорізьких козаків" в 1892 році – безцінна.

Я. П. Новицький став одним із організаторів і першим директором краєзнавчого музею в Олександрівську. Дослідник і громадський діяч Запорізького краю, збирач старовини, фольклору. "Історія міста Олександрівська" написана ним в 1905 році. Проводив розкопки на острові Хортиця, в результаті яких написав книгу "Острів Хортиця на Дніпрі" (1917).

Аполлон Олександрович Скальковський, засновник Одеського історичного архіву – видатний дослідник Запорізької Січі. Найбільше сьогодні він відомий як автор великої праці про козацтво пізньої доби його історії. Значення "Історії Нової Січі, або останнього Коша Запорозького" написаних у XVIII ст., а виданих лише в 40-і роки XIX ст., незважаючи на історичне значення Запорозької Січі, фактично її історія була репрезентована усною народною творчістю.

Видатні краєзнавці, дослідники Запорізького краю

Принципи краєзнавства

Зміст краєзнавства формується навколо таких базових чинників, як природа, історія, соціальна сфера, що мають територіальну єдність у межах незначних за розмірами адміністративних одиниць. У цьому контексті краєзнавча робота є тим засобом виховання, який передбачає вільний вибір і необмежені можливості для творчості особистості в опануванні знань про різні сфери матеріального й духовного життя людей.

Одним з пріоритетних напрямів патріотичного виховання молоді є краєзнавство, яке ґрунтується на принципах гуманізації, демократизації, системності, науковості й культуровідповідності.

Роль краєзнавства

Освіта дітей завжди починається з ознайомлення з найближчим навколишнім світом і людьми, які живуть поряд. Саме цю роль виконує краєзнавство.

Сучасний інтерес суспільства до проблем краєзнавства сприяє усвідомленню того, що любов до Батьківщини, почуття патріотизму, відповідальності за її долю формуються з дитинства.

Три основні тематичні комплекси краєзнавства

Вивчення культурної спадщини рідного краю, його звичаїв, традицій, обрядів, народних ремесел, організація і проведення народних свят, українських вечорниць, релігійних свят посідають одне з головних місць у краєзнавстві.

Заходи з краєзнавства спрямовані на виховання поваги до книги, формування національної свідомості, любові до рідної землі, готовності до праці й захисту Вітчизни, передачі молодому поколінню надбань нашого народу, багатства духовної культури, формування особистих рис громадянина України.

У просвітницькій краєзнавчій роботі шкільних бібліотек умовно можна виокремити три основні тематичні комплекси:

еколого-природознавче краєзнавство,
історичне краєзнавство,
літературно-мистецьке краєзнавство.

Краєзнавство – багатогранна діяльність

Нині краєзнавство – сама патріотична наука, переживає духовне піднесення, здійснюється пошук нових форм, розширюється коло завдань, уточнюється їх зміст. Краєзнавчі знання необхідні не тільки суспільству в цілому або групам людей, а й кожній людині, яка має знати, хто вона і звідки походить. Адже людина, яка пам’ятає про своє коріння, є більш свідомою, достойною, сильною й інтелігентною.

Краєзнавство слід розглядати як багатогранну діяльність – освітньо-пізнавальну, пошуково-дослідну, суспільно-корисну.

Краєзнавча робота вчить дітей відчувати напружений трудовий ритм країни, розуміти та правильно оцінювати факти і явища повсякденного життя.

Краєзнавство – найважливіший засіб виховання молоді

Видатний педагог В. О. Сухомлинський з цього приводу писав: "Та найголовніше питання, яке не давало мені спокою протягом усіх років роботи, це питання про те, як ввести маленьких школярів у великий світ суспільного життя, як домогтися того, щоб кожна дитина бачила не тільки своє село, місто, красу річки, на берегах якої пройшло її раннє дитинство, а й величезний, неосяжний світ своєї Батьківщини?".

Велику увагу важливо приділити популяризації історико-краєзнавчої літератури про пам’ятки культури, народну творчість, місцевий фольклор як найважливіший засіб естетичного й патріотичного виховання молоді.

Літературне краєзнавство – специфічна галузь науки про літературу, предметом якої є вивчення фольклорної спадщини та літературних творів, художніх образів, навіяних природою, історичними подіями, традиціями, звичаями, побутом і людьми певного краю.

Предмет вивчення краєзнавства – природа, топоніміка, історія, склад населення, господарство, культура.

Об'єкт вивчення краєзнавства – «край» – умовне поняття.

Напрями краєзнавчої роботи

Бібліотечне краєзнавство – один з провідних напрямків бібліотечної роботи, спрямований на виявлення, збирання і розповсюдження знань про край, зафіксованих на друкованих та інших носіях інформації.

Туристичне краєзнавство – напрям загального краєзнавства, спрямований на комплексне вивчення ресурсів конкретних територій для потреб туризму.

Екологічне краєзнавство – особливий розділ, відокремлений з географічного краєзнавства, спрямований на більш поглиблене вивчення екологічних станів, факторів, складових тощо своєї місцевості.

Етнографічне краєзнавство – один з визначних аспектів вивчення історії, культури, традицій, побуту краю.

Бібліотечне краєзнавство

За умов розвитку масового краєзнавчого руху в Україні, відродження краєзнавства як галузі наукової та практичної діяльності, розширення його видів і форм, зростання інтересу до цієї сфери, а також ускладнення краєзнавчих інформаційних потреб українського суспільства бібліотечне краєзнавство стає одним із пріоритетних напрямів бібліотечної науки, практики, управління й освіти.

Основа краєзнавчої україніки

Бібліотеки формують фонди краєзнавчих і місцевих документів, довідково-пошуковий апарат, здійснюють бібліотечно-інформаційне обслуговування, готують краєзнавчі бібліографічні посібники та створюють бази даних, вебсайти, вебпортали, проводять методичну і науково-дослідну роботу в галузі краєзнавства.

Бібліотечне краєзнавство як складова загального уможливлює поширення краєзнавчих знань, організацію просвітницької діяльності за допомогою сучасних форм і методів.

Для України ця сфера бібліотечної діяльності характеризується національними особливостями процесу розбудови держави, є основою краєзнавчої україніки.

Ефективність роботи залежить від того, наскільки бібліотекар сам є краєзнавцем, наскільки чітко він здатний визначити об'єкти дослідження, форми і зміст роботи, зважаючи на вікові особливості учнів, їх загальний кругозір, рівень знань і вмінь.

Організовувати обслуговування запитів користувачів на основі сучасних інформаційних технологій.

Формувати актуальні краєзнавчі інформаційні ресурси (на традиційних та електронних носіях).

Вивчати інформаційні потреби користувачів.

ефективна організація краєзнавчої роботи

Пріоритетний напрям діяльності бібліотеки

Осмислення історії, культури рідного краю збагачують підростаюче покоління духовно, виховують відданість Батьківщині, вчать шанувати свій народ та інші народи, що здавна проживають на території України. Краєзнавство завжди було одним з пріоритетних напрямків діяльності бібліотеки. Минуле і сьогодення області, міста, села, досвід попередніх поколінь, їх традиції, побут, звичаї, своєрідність природи місцевості і багато іншого – все це нерідко стає темою численних бібліотечних заходів.

День бібліотворчості: майстер-класи: "Веселі ідеї"; робота (створення саморобок: ляльок-мотанок, оберегів, прикрас, витинанка, декупаж, аплікація, орігамі, колаж, квілінг, пап’є-маше); підготовка рекламно-іміджевої продукції краєзнавчої тематики: плакатів, листівок.

Брейн-ринг (турнір) краєзнавців: "Ми знаємо все про край, де ми живемо!", "Дні й роки – історії кроки"; вернісаж: "Рушникове диво", "Народні промисли краю".