Літературні казки. І. Франко «Фарбований Лис»
Дитинство письменника. І. Франко-казкар (зб. «Коли ще звірі говорили»). Зміст казки, головні персонажі, другорядні. Образ Лиса, риси його характеру. Особливості літературної казки, її відмінність від народної. Мова автора і мова персонажів (дійових осіб).
Іван Франко (1856-1916)
Розповідь про дитячі роки Франка 27 серпня 1856 року в с.Нагуєвичі Дрогобицького повіту в сім’ї відомого на всю округу коваля народився рудоволосий ясноокий хлопчик. Ясьо (так звала мати сина) ріс розумною дитиною. У нього виникало безліч запитань, з якими він звертався до дорослих. А ті не завжди могли задовольнити допитливість хлопчика і здебільшено відповідали: „Виростиш про все дізнаєшся сам”. Ріс хлопчик працьовитим, товариським. Він залюбки допомагав батькам по господарству, любив і розумів підгірську природу. У 6 років батьки віддають малого Івана до школи в сусіднє село, звідки була родом мати. Потім переходить І.Франко до так званої нормальної школи при монастирі в Дрогобичі, а згодом до Дрогобицької гімназії.
Вчитися йому було легко, він був здібним, мав надзвичайну пам’ять. За 10 днів він навчився читати за допомогою дядька по матері.
Шевченка „я вивчив майже всього напам’ять (а пам’ять у мене була така, що лекцію історії, котру вчитель говорив годину, я міг потім продиктувати товаришам майже слово в слово”, – розказував письменник. Івась рано залишився сиротою. Коли йому було 9 років помер батько. Мати одружується вдруге. А в 16 років помирає й мати. Івась серед ровесників вирізнявся ще й тим, що все вмів робити надзвичайно швидко: швидко читав, писав, швидко орієнтувався в різних ситуаціях.
Збірка казок Івана Франка "Коли ще звірі говорили”
- «Осел і лев»,
- «Старе добро забувається»
- «Лисичка і Журавель»
- «Три міхи хитрощів»
- «Вовк, Лисиця і Осел»
- «Лисичка-черничка»
- «Війна між Псом і Вовком»
- «Фарбований Лис»
- «Ворони і сови»
- «Як звірі правувалися з людьми»
- «Байка про байку» та ін.
Зміст казки
«Фарбований Лис» — одна з кращих казок цієї збірки. Хитрий і хвалькуватий Лис вирішив довести звірам, що зможе викрасти курку з базару прямо серед білого дня. І все б йому вдалося, якби не собаки та діжа із синьою фарбою.
Аудіоказка
Головний персонаж (дійова особа, про яку розповідається протягом усього твору і характер якої розкрито найповніше) – Лис Микита.
Другорядні персонажі (дійові особи, які виконують у творі допоміжну роль і допомагають висвітлити характер головного персонажа) – Вовчик-братик, мавпа Фрузя, Пес, товариші Лиса, Вовчиця, Ведмідь, Кабан, Олень.
Образ Лиса, риси його характеру.
Procesos
Сміливий, вигадливий, удачливий
Обережний та товариський
Хитрий
Жив собі в однім лісі Лис Микита, хитрий-прехитрий
Дійшло до того, що він не раз у білий день вибирався на полювання і ніколи не вертав з порожніми руками
Лис Микита кпив собі з них, оминав усякі небезпеки, ще й інших своїх товаришів остерігав
Procesos
Хвалькуватий
Зазнайко
Гордий
Незвичайне щастя і та його хитрість зробили його страшенно гордим.
«Що ви собі думаєте! — величався він перед своїми товаришами. — Досі я ходив по селах, а завтра в білий день піду до міста і просто з торговиці курку вкраду»
Йому здавалося, що нема нічого неможливого для нього
Procesos
Спритний
Винахідливий та догадливий
Дотримується обіцянки
Лис Микита набрав відваги, розбігся і одним духом скочив через пліт на вулицю. Лис Микита прожогом вискочив із своєї незвичайної купелі, перебіг вулицю і, не спостережений ніким, ускочив до садка, а відси бур'янами, через плоти, через капусти та кукурудзи чкурнув до лісу
Посидівши пару годин у бур'яні коло плоту, що притикав до вулиці, він освоївся трохи з тим гамором.
Але що діяти! Наважився, то треба кінчити те, що зачав
Procesos
Кмітливий
Розгублений
Переляканий
Господи, яке страхіття! Майже вмираючи зо страху, бідний Лис Микита мусив сидіти в фарбі тихо аж до вечора. «Господи! Аж скрикнув неборачисько. А се що таке? З переляку він кинувся тікати, але ба, сам від себе не втечеш!»
Недовго думаючи, він шмигнув у найближчі створені сіни, а з сіней на подвір'я. От він, недовго думаючи, скік у діжку та й сховався.
Наш Микита скрутився, мов муха в окропі: що тут робити? куди дітися?
Procesos
Здивований
Радісний та щасливий
Зупинився і знов придивляється: та невже се я сам? Невже се моя шерсть, мій хвіст, мої ноги? Ні, не пізнає, не пізнає, та й годі! Якийсь дивний і страшний звір, синій-синій, з препоганим запахом, покритий не то лускою, не то якимись колючими ґудзами, не то їжаковими колючками, а хвіст у нього — не хвіст, а щось таке величезне і важке, мов довбня або здоровий ступернак, і також колюче.
Забобонний
Сплюнувши тричі в той бік, де вчора була йому така немила пригода.
«Слава Богу, що живий!»
Procesos
Несправедливий
Гарний промовець
Використовує чужу працю
Справедливість його була така, як звичайно у звірів: хто був дужчий, той ліпший, а хто слабший, той ніколи не виграв справи
Сьогодні рано святий Миколай виліпив мене з небесної глини — придивіться, яка вона блакитна! І, ожививши мене своїм духом, мовив: «Звіре Остромисле! В звірячім царстві запанував нелад, несправедливий суд і неспокій. Ніхто там не певний свойого життя і свойого добра. Іди на землю і будь звірячим царем, заводь лад, суди по правді і не допускай нікому кривдити моїх звірів!»
Все готове, зарізане, навіть обскубане і обпатране, приносили йому услужні міністри
Procesos
Брехун
Байдужий до своїх обов'язків
Сентиментальний
«Чудо! Ведмеді ревли басом, аж дуби тряслися. Вовки витягали соло, аж око в'януло. Але як молоді лисички в народних строях задзявкотіли тоненькими тенорами, то цар не міг витримати. Його серце було переповнене, його обережність заснула, і він, піднявши морду, як не задзявкає й собі по-лисячому!»
Для того він ніколи не виходив у дощ, не йшов у гущавину, не чухався. І взагалі він пильнував, щоб нічим не зрадити перед своїми міністрами, що він є Лис, а не жоден звір Остромисл.
Жили собі звірі під новим царем зовсім так, як і без нього: хто що зловив або знайшов, той їв, а хто не зловив, той був голоден. Кого вбили стрільці, той мусив загинути, а хто втік, той Богу дякував, що жиє.
Літературна казка
Особливості народної казки:
- фантастика (фантастичні події, казкові герої, чудодійні предмети);
- різке протиставлення добра злу;
- своєрідність побудови (зачин, трикратність, кінцівка);
- невелика кількість дійових осіб (дві-три);
- особливості мови (повтори слів та висловів, казкові вислови).
Літературні казки подібні до народних. Однак у літературної казки є свої особливості. Оповідь літературної казки підпорядкована авторській волі, і в цьому її головна ознака. Читач бачить те, що відбувається у творі, очима автора, який ділиться з нами життєвими спостереженнями. Остаточний висновок з того, що відбувається в казці, також робить автор. Ще одна особливість літературної казки — це індивідуальна, авторська мова.
VS
Швидкість виразного читання художнього тексту буває різна. Можна читати в повільному, середньому або швидкому темпі.
втеча його від псів — у швидкому.
Так, початок казки «Фарбований Лис» І. Франка читається в повільному темпі,
епізод появи Лиса в місті — середньому,
У казці «Фарбований Лис» автор, Іван Франко, розповідає про життя та походеньки головного героя — Лиса Микити. Але й сам Лис Микита своїми висловлюваннями та міркуваннями всебічно характеризує себе.
Мову автора та мову персонажів слід читати по-різному, добираючи відповідну інтонацію, тон, темп, гучність тощо.
Мова автора —розповідь про ті чи інші події, вчинки героїв, їхні характери, яку веде оповідач.
Мова персонажів — це висловлювання героїв твору.
Мова автора та персонажів
Літературні твори найчастіше написані так, що розповідь у них ведеться від імені оповідача. Таку розповідь називають мовою
автора.
Висловлювання дійових осіб твору, що їх вводить автор у розповідь, називають мовою персонажів.
Мова дійових осіб і мова автора в тексті часто переплітаються, чергуються, тісно пов'язуються між собою, становлячи єдине ціле — художній твір.
VS
Казка вчить не обманювати, не зазнаватися, не бути хвальком, лицеміром, підлабузником.
Літературні казки. І. Франко. «Фарбований Лис»
Наталя Аутка
Created on October 13, 2021
Start designing with a free template
Discover more than 1500 professional designs like these:
View
Smart Presentation
View
Practical Presentation
View
Essential Presentation
View
Akihabara Presentation
View
Pastel Color Presentation
View
Visual Presentation
View
Relaxing Presentation
Explore all templates
Transcript
Літературні казки. І. Франко «Фарбований Лис»
Дитинство письменника. І. Франко-казкар (зб. «Коли ще звірі говорили»). Зміст казки, головні персонажі, другорядні. Образ Лиса, риси його характеру. Особливості літературної казки, її відмінність від народної. Мова автора і мова персонажів (дійових осіб).
Іван Франко (1856-1916)
Розповідь про дитячі роки Франка 27 серпня 1856 року в с.Нагуєвичі Дрогобицького повіту в сім’ї відомого на всю округу коваля народився рудоволосий ясноокий хлопчик. Ясьо (так звала мати сина) ріс розумною дитиною. У нього виникало безліч запитань, з якими він звертався до дорослих. А ті не завжди могли задовольнити допитливість хлопчика і здебільшено відповідали: „Виростиш про все дізнаєшся сам”. Ріс хлопчик працьовитим, товариським. Він залюбки допомагав батькам по господарству, любив і розумів підгірську природу. У 6 років батьки віддають малого Івана до школи в сусіднє село, звідки була родом мати. Потім переходить І.Франко до так званої нормальної школи при монастирі в Дрогобичі, а згодом до Дрогобицької гімназії. Вчитися йому було легко, він був здібним, мав надзвичайну пам’ять. За 10 днів він навчився читати за допомогою дядька по матері. Шевченка „я вивчив майже всього напам’ять (а пам’ять у мене була така, що лекцію історії, котру вчитель говорив годину, я міг потім продиктувати товаришам майже слово в слово”, – розказував письменник. Івась рано залишився сиротою. Коли йому було 9 років помер батько. Мати одружується вдруге. А в 16 років помирає й мати. Івась серед ровесників вирізнявся ще й тим, що все вмів робити надзвичайно швидко: швидко читав, писав, швидко орієнтувався в різних ситуаціях.
Збірка казок Івана Франка "Коли ще звірі говорили”
Зміст казки
«Фарбований Лис» — одна з кращих казок цієї збірки. Хитрий і хвалькуватий Лис вирішив довести звірам, що зможе викрасти курку з базару прямо серед білого дня. І все б йому вдалося, якби не собаки та діжа із синьою фарбою.
Аудіоказка
Головний персонаж (дійова особа, про яку розповідається протягом усього твору і характер якої розкрито найповніше) – Лис Микита.
Другорядні персонажі (дійові особи, які виконують у творі допоміжну роль і допомагають висвітлити характер головного персонажа) – Вовчик-братик, мавпа Фрузя, Пес, товариші Лиса, Вовчиця, Ведмідь, Кабан, Олень.
Образ Лиса, риси його характеру.
Procesos
Сміливий, вигадливий, удачливий
Обережний та товариський
Хитрий
Жив собі в однім лісі Лис Микита, хитрий-прехитрий
Дійшло до того, що він не раз у білий день вибирався на полювання і ніколи не вертав з порожніми руками
Лис Микита кпив собі з них, оминав усякі небезпеки, ще й інших своїх товаришів остерігав
Procesos
Хвалькуватий
Зазнайко
Гордий
Незвичайне щастя і та його хитрість зробили його страшенно гордим.
«Що ви собі думаєте! — величався він перед своїми товаришами. — Досі я ходив по селах, а завтра в білий день піду до міста і просто з торговиці курку вкраду»
Йому здавалося, що нема нічого неможливого для нього
Procesos
Спритний
Винахідливий та догадливий
Дотримується обіцянки
Лис Микита набрав відваги, розбігся і одним духом скочив через пліт на вулицю. Лис Микита прожогом вискочив із своєї незвичайної купелі, перебіг вулицю і, не спостережений ніким, ускочив до садка, а відси бур'янами, через плоти, через капусти та кукурудзи чкурнув до лісу
Посидівши пару годин у бур'яні коло плоту, що притикав до вулиці, він освоївся трохи з тим гамором.
Але що діяти! Наважився, то треба кінчити те, що зачав
Procesos
Кмітливий
Розгублений
Переляканий
Господи, яке страхіття! Майже вмираючи зо страху, бідний Лис Микита мусив сидіти в фарбі тихо аж до вечора. «Господи! Аж скрикнув неборачисько. А се що таке? З переляку він кинувся тікати, але ба, сам від себе не втечеш!»
Недовго думаючи, він шмигнув у найближчі створені сіни, а з сіней на подвір'я. От він, недовго думаючи, скік у діжку та й сховався.
Наш Микита скрутився, мов муха в окропі: що тут робити? куди дітися?
Procesos
Здивований
Радісний та щасливий
Зупинився і знов придивляється: та невже се я сам? Невже се моя шерсть, мій хвіст, мої ноги? Ні, не пізнає, не пізнає, та й годі! Якийсь дивний і страшний звір, синій-синій, з препоганим запахом, покритий не то лускою, не то якимись колючими ґудзами, не то їжаковими колючками, а хвіст у нього — не хвіст, а щось таке величезне і важке, мов довбня або здоровий ступернак, і також колюче.
Забобонний
Сплюнувши тричі в той бік, де вчора була йому така немила пригода.
«Слава Богу, що живий!»
Procesos
Несправедливий
Гарний промовець
Використовує чужу працю
Справедливість його була така, як звичайно у звірів: хто був дужчий, той ліпший, а хто слабший, той ніколи не виграв справи
Сьогодні рано святий Миколай виліпив мене з небесної глини — придивіться, яка вона блакитна! І, ожививши мене своїм духом, мовив: «Звіре Остромисле! В звірячім царстві запанував нелад, несправедливий суд і неспокій. Ніхто там не певний свойого життя і свойого добра. Іди на землю і будь звірячим царем, заводь лад, суди по правді і не допускай нікому кривдити моїх звірів!»
Все готове, зарізане, навіть обскубане і обпатране, приносили йому услужні міністри
Procesos
Брехун
Байдужий до своїх обов'язків
Сентиментальний
«Чудо! Ведмеді ревли басом, аж дуби тряслися. Вовки витягали соло, аж око в'януло. Але як молоді лисички в народних строях задзявкотіли тоненькими тенорами, то цар не міг витримати. Його серце було переповнене, його обережність заснула, і він, піднявши морду, як не задзявкає й собі по-лисячому!»
Для того він ніколи не виходив у дощ, не йшов у гущавину, не чухався. І взагалі він пильнував, щоб нічим не зрадити перед своїми міністрами, що він є Лис, а не жоден звір Остромисл.
Жили собі звірі під новим царем зовсім так, як і без нього: хто що зловив або знайшов, той їв, а хто не зловив, той був голоден. Кого вбили стрільці, той мусив загинути, а хто втік, той Богу дякував, що жиє.
Літературна казка
Особливості народної казки:
Літературні казки подібні до народних. Однак у літературної казки є свої особливості. Оповідь літературної казки підпорядкована авторській волі, і в цьому її головна ознака. Читач бачить те, що відбувається у творі, очима автора, який ділиться з нами життєвими спостереженнями. Остаточний висновок з того, що відбувається в казці, також робить автор. Ще одна особливість літературної казки — це індивідуальна, авторська мова.
VS
Швидкість виразного читання художнього тексту буває різна. Можна читати в повільному, середньому або швидкому темпі.
втеча його від псів — у швидкому.
Так, початок казки «Фарбований Лис» І. Франка читається в повільному темпі,
епізод появи Лиса в місті — середньому,
У казці «Фарбований Лис» автор, Іван Франко, розповідає про життя та походеньки головного героя — Лиса Микити. Але й сам Лис Микита своїми висловлюваннями та міркуваннями всебічно характеризує себе. Мову автора та мову персонажів слід читати по-різному, добираючи відповідну інтонацію, тон, темп, гучність тощо. Мова автора —розповідь про ті чи інші події, вчинки героїв, їхні характери, яку веде оповідач. Мова персонажів — це висловлювання героїв твору.
Мова автора та персонажів
Літературні твори найчастіше написані так, що розповідь у них ведеться від імені оповідача. Таку розповідь називають мовою автора. Висловлювання дійових осіб твору, що їх вводить автор у розповідь, називають мовою персонажів. Мова дійових осіб і мова автора в тексті часто переплітаються, чергуються, тісно пов'язуються між собою, становлячи єдине ціле — художній твір.
VS
Казка вчить не обманювати, не зазнаватися, не бути хвальком, лицеміром, підлабузником.