Фольклор і революція початку ХХ століття

Фольклор і революція початку ХХ століття

Підготувала

#0001

студентка групи УМЛф-11(м)

Революції 1905-1907 та 1917-1921 рр.

Фуштей Ангеліна

Для більшості європейських країн, де існував парламентаризм і багатопартійність, це був пошук дієвих засобів контролю за суспільством, врегулювання політичних конфліктів мирними засобами, засобами реформ. У країнах із абсолютистською формою правління протиріччя носили гостріший характер і були пов’язані з боротьбою народів цих держав за демократичні перетворення.

Революція

1905-1907 рр.

Найбільшою й першою демократичною революцією доби імперіалізму була революція 1905-1907 років у Росії, найбільш активними її учасниками на території українських земель стали проросійські політичні сили.

+додатково

Початок ХХ століття був періодом загострення протиріч у загальному економічному та соціально-політичному розвитку.

Якісно новим явищем у суспільно-політичному житті України початку ХХ ст. було переплетення та взаємовплив робітничого, селянського та національно-визвольного рухів.

Революційні пісні 1905-1907 рр.

Особливості революційних пісень

Під впливом революційно-визвольного руху ще в ІІ половині XIX ст. виникають робітничі та революційні пісні. Особлива суспільна функція цих пісень зумовила їхню ідейно-образну систему і стиль.

Головним героєм є трудовий народ, який бореться за своє звільнення від віковічного гноблення.

+додатково

Інтернаціоналізм

Жанрова своєрідність пісень

У циклі робітничих, зокрема революційних пісень, виділяються пісні, що пов’язані з внутрішнім життям конкретного етносу, і такі, що належать багатьом народам, утворюючи інтернаціональний фонд революційної робітничої пісні.

На перший план у пісенному репертуарі робітників висуваються твори бойового революційного змісту, пісні-заклики, пісні-марші та пісні-гімни.

+додатково

Пісні пролетаріату

Запозичені революційні пісні

Пролетаріат України був багатонаціональним за своїм складом. У провідних галузях промисловості – кам’яновугільній та металургійній – значним був процент росіян. Як зазначають дослідники, питання солідарності українських та російських робітників якнайтісніше між собою перепліталися, що позначилося й на характері фольклору. У той час використовували цілий ряд російських революційних пісень, зокрема «Дубинушка», «Всероссийский император» «Мы мирно стояли пред Зимним дворцом», «Низко мы шею сгибали» та інші.

Також сюди можна віднести такі пісні, як-от: «Сміло у ногу рушайте», автором якої був професіональний революціонер Л. Радін, виконувалась на відозмінену мелодію поширеної серед російських революціонерів пісні «Славное море – священный Байкал», а на мелодію української пісні «Гей, не дивуйте» співали революційну пісню «Здравствуй, свободы вольное слово».

+додатково

У період революції 1905 року серед київських робітників набув поширення український варіант відомої російської пісні про царський маніфест:

Найбільшою популярністю користувалася російська «Варшав’янка», яка стала основою для переробок українською мовою:

"Випустив царСвій маніфест:Всім мерцям свободу,Живих під арешт.Не сумуй робітник,Цьому прийде кінець…"

"Хмари зловісні нависли над нами,Сили ворожі нас тяжко гнітуть…Станьмо ж до бою усі з ворогами, –Смерть або воля та слава нас ждуть! Ми ж не злякаємось! Гордо та смілоСтяг піднесемо за правеє діло,Стяг боротьби за свободу народу,Щоб панувала скрізь воля та згода!"

Заклики до революційної боротьби, до збройного повстання проти царизму, проходять через більшість творів революційної пісенності робітників України:

"Вони робили дні і ночі,Голодні, бідні і сумні,Давно розстріляні робочіВ кущах холодної тайги..."

"Гей, даваймо, товариші,Піднімемось на катів,Рушницями і багнетомПроженемо всіх панів..."

Досі зберігся також маловідомий текст української революційної пісні-відгуку на події в Сибіру, зокрема на розстріл робітників:

Збройне повстання народу

Революція 1905-1907 рр.

+детальніше

+детальніше

Діяльність преси

Революційна сатира

Висміювання посадових осіб

Про революцію в ЗМІ

Харківський губернатор відзначився своїми «кривавими розправами» революційних виступів. Тому саме цим подіям у Харкові присвячений текст революційної сатири на губернатора, записаної від робітника трубного заводу:

Поштовхом для робітничих і революційних пісень нерідко служила більшовицька преса, зокрема газети «Искра», «Звезда», «Правда», де друкувались повідомлення про революційні виступи, політичні демонстрації, заклики на боротьбу проти царизму. Надаючи великого пропагандистського значення революційній пісні, більшовицька преса вміщувала на своїх сторінках робітничий фольклор, спостереження над його роллю в революційному русі та закликала збирати й видавати революційні пісні.

Но товарищам спасибо,Постаралися за нас,Тобизена осмеяли,Выручили в этот раз! Не стерпел «герой» обиду,Крепколобый генерал,Утерявши честь из виду,Под десятое забрал. Будь ты проклят, фон-поганец,Фон-скотина, фон-подлец,Губернатор иностранец,Руси темной ты делец!"

Герман Августович фон-Тобізен

"Первое то было Мая,Дело славное, друзья!Одной надеждою пылая, – Кричали: «Здравствует заря!» Но недолго мы кричалиСвободе песнь свою,Черти нас атаковали – В тюрьме встретили зарю.

Відгуки на утиски

Під час революційних виступів та демонстрацій робітників м. Дніпродзержинська (зараз Кам’янське) побутувала революційна пісня «Смело, братья…», записана від слюсаря металургійного заводу:

Робітничий клас завжди першим відгукувався на події, що відбувалися в політичному житті царської Росії, нові пісенні твори з’являлися у відповідь на будь-які утиски реакції. Так, серед металургів одного із заводів Жданова (зараз Маріуполь) широко побутувала пісня, що була створена як відгук робітників на закриття більшовицької газети «Правда»:

Діяльність робітничого класу

"Пролетарская газета «Правда»Вестница рассвета.Чистый блеск её лучейНестерпим для богачей..."

"Смело, братья, в бой идем поскорей,Жизнь отдать мы будем рады.За свободу, угнетенный народ!Становись на баррикады!"

Авторами багатьох пісень того часу були професіональні революціонери-більшовики. Революційні пісні видавались нерідко на гектографі невеличким форматом, всього на декількох сторінок. Ці збірники відігравали певну роль у згуртуванні народу на боротьбу проти царизму.

Революційні пісні поширювались в Україні за допомогою друкованих збірників та листівок. Великою популярністю в українських революціонерів користувалася пісня «Червоний прапор». Корінне українське походження мають пісні «Шалійте, шалійте, скажені кати», «Вічний революціонер».

Революційні пісні виникали та поширювалися і в селянському середовищі:

Рядки з пісні «Червоний прапор»:

"Хай росте, хай гримить вільний спів!Наш прапор плине понад трони,Він несе помсти грім, люду гнів, Вільний він сіє сів.А кольором увесь червоний:На ньому кров робітників!"

"Скинемо того царату,Ненависного нам ката,Ой тоді вже наша воля,І всміхнеться нам всім доля.Сонце правди нам засяє,Вже ніщо нас не злякає…"

1905-1907 рр.

У визвольному революційному русі в Україні активну участь брали кобзарі й лірники. В 1905 р. в с. Великі Сорочинці на Полтавщині кобзарем М.Кравченком були створені думи «Чорна неділя в Сорочинцях» і «Про Сорочинські події 1905 року». Думи відбивають зростання революційної свідомості серед селян. Місткість образного змісту революційних пісень пролетарського періоду зумовлена природним, загальнолюдським прагненням до волі, щастя, свободи та великою їх політичною загостреністю.

Говорячи про революційні пісні, що виникли в Україні, не можна не згадати великої ролі у революційному русі Шевченкових творів. Бунтарські мотиви великого Кобзаря викликали до життя ряд пісень, що стали революційними. На демонстраціях, мітингах 1905 р. співались сповнені революційного пафосу шевченківські пісні "Ой виострю товариша", "Кругом неправда і неволя".

Українська революція 1917-1921 рр.

Історичний екскурс

На період 1917-1921 рр. припадають найбільш інтенсивні пошуки у творенні революційної пісні. Крім французьких, польських, швейцарських за походженням творів, які на українському національному ґрунті зазнають істотних переробок, виникають нові українські пісні. Цей період був важливим етапом у розвитку пісенної творчості народу. Засоби поетичної й музичної виразності, які сформувалися в революційній пісенності, лишили помітний слід у розвитку всіх жанрових різновидів української усної творчості.

Українська революція 1917–1921 років розпочалася в умовах революційних потрясінь, які охопили Російську імперію в березні 1917-го. Ключовим її рушієм був український народ і його політична еліта, що еволюціонувала від ідей політичної автономії та федерації до усвідомлення власної державної незалежності. Революція була явищем загальноукраїнським. У всіх регіонах розвивався національний рух, створювалися та діяли українські органи влади, політичні партії та громадські інституції, відроджувалася культура.

Жанрові різновиди

Частівки

Частівки, під різними назвами («коротушки», «триндички», «витрибеньки», «дрібушки»), відзначалися усталеними ознаками у віршовій формі (переважно 4-6 рядків), публіцистичним змістом, гострим відчуттям сучасного моменту.

Особливого розвитку набула частівка. У ній відбивались щоденні важливі події, зміст яких передавався в гумористичній або сатиричній формі. Вона легко творилась, оскільки оперувала переважно нескладними, вже готовими засобами художньої виразності. З музичного погляду частівкам властиві ритмоформули, на яких ґрунтувались жартівливі традиційні пісні.Соціальна частівка в роки революції та громадянської війни виконувала публіцистичну роль, відбивала нові настрої, висміювала все, що заважало поступові нового суспільства.

Епічні форми

Творчість у власному розумінні слова виявлялась і в переосмисленні епічних форм. Скажімо, такий давній традиційний сюжет, як смерть козака, був співзвучний у роки громадянської війни, і матері, що втрачала сина, і дівчини, наречений котрої гинув у боротьбі за волю трудівників.

Календарно-обрядові пісні

Переосмислення традиційних мотивів

З календарно- й родинно-обрядових чи не найлегше переосмислювались пісні зимових свят, нове життя яких почалось у «революційних колядках», а також жнивні й родинно-обрядові, що зазнавали переробок в «колгоспних обжинках» і «червоних весіллях».

Вироблені багатовіковими традиціями ознаки певного стилю у фольклорі, жанрові, локальні, національні його особливості прийшли в рух. Змінилися світогляд носія і творця фольклору, його художнє бачення навколишньої дійсності.

Герої пісень

"Герої" революції

У роки революцій і громадянської війни з’явилися нові герої в народнопісенній творчості. Значна кількість пісень присвячена відомим полководцям, воєначальникам:

В. Чапаєву («Ой ревли десь на кручах гармати», «Ой з-за річки, з-за Уралу»), М. Щорсу («Зібрав Щорс загін завзятих»), В. Примакову («Ой Приймаче, Приймаченьку»), М.Фрунзе («Ой наварили пани пива»).

Новотвори революції

Народнопісенна творчість

Основу масового революційно-пісенного репертуару складали в цей час твори, що виникли раніше в ході визвольної боротьби, пісні російських та українських поетів, переосмислювані кращі зразки народної творчості. Разом з тим виникали й цілком нові пісні, які несли на собі виразний відбиток часу, переконливо передавали тогочасну атмосферу загального піднесення, творчо розвиваючи кращі традиції революції:

"Гучно ллється волі пісня –То Донецький полк іде,Завжди ворога він тисне,Не спиняється ніде.Ми відплатим за образи,За нужду, за кров, за гніт,Вийшли ми із шахт Донбасу,Щоб звільнити цілий світ..."

Організовані виступи й демонстрації трудящих, репресії проти їх учасників, загибель видатних організаторів і провідників революційного руху, катування у тюрмах, втечі з тюрми, погоня, смерть від катувань або кулі жандарма – ось коло поетичних образів революційних пісень.

+детальніше

"Мапа України" карикатура 1917 року

Стильові особливості пісень

Революція 1917-1921 рр.

До стильових особливостей революційних пісень слід віднести більш чітку, ніж у ранніх традиційних, ритмічну організацію наспівів, рельєфність мелодичної лінії на відміну від візерункової монодії у ліричних або побутових селянських піснях, симетричну періодичність. У ладовій будові спостерігаються мажоро-мінорна система, акордово-гармонійний рух мелодії.

Мелодії революційних пісень формувалися на основі широко розповсюджених наспівів, які легко запам’ятовувались і часто служили для розспівування різних текстів. Їх прийнято називати типовими або політекстовими. Використовувались також маршові, солдатські, родинно-побутові пісні, зразки романсової лірики, пісні літературного походження.

Причетність бандуристів до так званих «контрреволюційних банд» стала однією з підстав офіційного переслідування й репресій над тими з них, кого вдалося затримати. Прихід до влади в Україні більшовиків перекреслив усі сподівання на відродження кобзарства. Тотальний репресивний процес народні співці й аматори відчули на собі одними з перших.

Відродження кобзарства

Доля кобзарів у 1917-1921 рр.

Революційний сплеск спричинив своєрідне відродження кобзарства. Хвиля зростання національної свідомості українського суспільства активізувала традиційний кобзарський репертуар, передусім – історичні думи та пісні. Співці складали й нові твори, що відображали сучасні їм історичні події. Звернення кобзарів до творів літературного походження, до поезій Т. Шевченка, С. Руданського, започатковане у ІІ пол. XIX ст., досягло апогею у ХХ ст. Справді широкого розмаху ця тенденція набула після революційних подій 1917 р.

За спогадами старих людей, у Харкові на ярмарках, біля церков або на «традиційному» кобзарському місці – університетському подвір’ї – можна було побачити і почути співців. Особливо популярною стала бандура в українському війську. Як і за часів козаччини сліпі кобзарі опинялися серед українських вояків, підносячи їхній настрій, дух та міць, не вагаючись у разі потреби віддати життя за Україну.

Радянська влада забороняла виконання традиційного кобзарсько-лірницького репертуару (дум, історичних пісень, псалмів, кантів) і стимулювала процес творення псевдокобзарських пісень, що прославляли окупантів: «Ой у місті Петрограді», «Пісня про Щорса», «Хто ж той сокіл, товариші?», «Батько Ленін», «1917 рік», «Пісня про повстання» та інші.

Іван Кучугура-Кучеренко

Аудіоальбом «ПІСНІ УКРАЇНСЬКОЇ РЕВОЛЮЦІЇ»

Внесок сучасних діячів

Музикант, кобзар, лідер гурту «Хорея Козацька» Тарас Компаніченко розповідає: «Твори, що увійшли до цієї музичної збірки – це частка моєї тридцятилітньої праці пошуку правдивих музичних пам'яток про ту, унікальну своїм національним пробудженням, епоху. Усі ці твори були активно співані на великих і малих сценах України в часі 1917-21 років на урочистих подіях, військових мітингах, при відновленні «Просвіт», відкритті гімназій та університетів.

Аудіоальбом «Пісні Української революції» - спільний проект Українського інституту національної пам’яті, народного артиста Тараса Компаніченка та гурту «Хорея Козацька», присвячений 100-річчю Української революції. Авторами більшості пісень, що увійшли до альбому, є класики української літератури, такі як Олександр Олесь, Грицько Чупринка, Микола Вороний, Христя Алчевська та ін. Композитори – Кирило Стеценко, Микола Леонтович, Олександр Кошиць, Яків Степовий, Павло Синиця, Костянтин Богуславський, Левко Ревуцький.

Аудіоальбом «ПІСНІ УКРАЇНСЬКОЇ РЕВОЛЮЦІЇ»

Внесок сучасних діячів

Музикант, кобзар, лідер гурту «Хорея Козацька» Тарас Компаніченко розповідає: «Твори, що увійшли до цієї музичної збірки – це частка моєї тридцятилітньої праці пошуку правдивих музичних пам'яток про ту, унікальну своїм національним пробудженням, епоху. Усі ці твори були активно співані на великих і малих сценах України в часі 1917-21 років на урочистих подіях, військових мітингах, при відновленні «Просвіт», відкритті гімназій та університетів.

Аудіоальбом «Пісні Української революції» - спільний проект Українського інституту національної пам’яті, народного артиста Тараса Компаніченка та гурту «Хорея Козацька», присвячений 100-річчю Української революції. Авторами більшості пісень, що увійшли до альбому, є класики української літератури, такі як Олександр Олесь, Грицько Чупринка, Микола Вороний, Христя Алчевська та ін. Композитори – Кирило Стеценко, Микола Леонтович, Олександр Кошиць, Яків Степовий, Павло Синиця, Костянтин Богуславський, Левко Ревуцький.

Аудіоальбом «ПІСНІ УКРАЇНСЬКОЇ РЕВОЛЮЦІЇ»

Внесок сучасних діячів

Музикант, кобзар, лідер гурту «Хорея Козацька» Тарас Компаніченко розповідає: «Твори, що увійшли до цієї музичної збірки – це частка моєї тридцятилітньої праці пошуку правдивих музичних пам'яток про ту, унікальну своїм національним пробудженням, епоху. Усі ці твори були активно співані на великих і малих сценах України в часі 1917-21 років на урочистих подіях, військових мітингах, при відновленні «Просвіт», відкритті гімназій та університетів.

Аудіоальбом «Пісні Української революції» - спільний проект Українського інституту національної пам’яті, народного артиста Тараса Компаніченка та гурту «Хорея Козацька», присвячений 100-річчю Української революції. Авторами більшості пісень, що увійшли до альбому, є класики української літератури, такі як Олександр Олесь, Грицько Чупринка, Микола Вороний, Христя Алчевська та ін. Композитори – Кирило Стеценко, Микола Леонтович, Олександр Кошиць, Яків Степовий, Павло Синиця, Костянтин Богуславський, Левко Ревуцький.

Історія в карикатурах 1917-1921 рр.

Карикатура "Про старі часи на Україні"

Карикатура "Проголошення Української Народної Республіки"

Карикатура "Винниченко, Барановський і Рафес у прийомній Керенського"

Карикатура "В Центральній Українській Раді"

ВИСНОВКИ

Отже, розвиток фольклорної творчості поч. ХХ ст. органічно пов’язаний з виробленими багатовіковою практикою традиціями, водночас показовим для цього часу є збагачення жанрової системи фольклору робітничими, сатиричними, революційними піснями, в яких відбились організовані форми боротьби проти експлуатації, поневолення тощо. Суспільно значимі події відтворюються в частівках, коломийках – найбільш мобільних формах пісенності. З’являються й пародії на ті пісні, які перестали задовольняти естетичні потреби мас.

Революційні пісні та кобзарство відіграли виняткову важливу роль у формуванні самосвідомості українців, у розвитку нашої мистецької творчості. Найсуттєвішою рисою революційних та кобзарських пісень є те, що вони не тільки відтворювали дійсність, а й виступали одним із чинників її перетворення. Саме це зумовило їхнє виняткове значення у визвольній боротьбі.

ДЯКУЮ ЗА УВАГУ!