Сонячні кларнети

Сонячні кларнети

130-й річниці з дня народження Павла Григоровича Тичини присвячується

Не Зевс, Не Пан... Не Зевс , не Пан, не Голуб - Дух, - Лиш Сонячні Кларнети. У танці я, ритмічний рух, В безсмертнім - всі планети. Я був - не Я. Лиш мрія, сон. Навколо - дзвони, гуки. І пітьми творчої хітон, І благовісні руки. Прокинувсь я - і я вже Ти: Над мною, піді мною Горять світи, біжать світи Музичною рікою. І стежив я, і я веснів: Акордились планети. Навік я знав, що Ти не Гнів,- Лиш Сонячні Кларнети. 1918

Гаї шумлять... Гаї шумлять- Я слухаю. Хмарки біжать- Милуюся. Милуюся - дивуюся, Чого душі моїй так весело. Гей, дзвін гуде - Іздалеку. Думки пряде - Над нивами. Над нивами - приливами, Купаючи мене, мов ластівку. Я йду, іду - Зворушений. Когось все жду - Співаючи. Співаючи - кохаючи Під тихий шепіт трав голублячий.

Щось мріє гай - Над річкою. Ген неба край - Як золото, Мов золото - поколото, Горить - тремтить ріка, як музика. 1913

Подивилась ясно... Подивилась ясно, - заспівали скрипки! - Обняла востаннє, - у моїй душі. - Ліс мовчав у смутку, в чорному акорді. Заспівали скрипки у моїй душі! Знав я, знав: навіки, - промені як вії ! - Більше не побачу, - сонячних очей. - Буду вічно сам я, в чорному акорді. Промені як вії сонячних очей! 1918

Там тополі у полі... Там тополі у полі на волі (Хтось на заході жертву приніс) З буйним вітром, свавольним і диким, Струнко рвуться кудись в далечинь... Йду в простори я , чулий тривожний ( Гасне день, облітає, мов мак). В моїм серці і бурі, і грози, Й рокотання - ридання бандур... Хилить вітер жита понад шляхом (Ой там хмара похмура з півдня). І так смутно, так смутно співає - Тільки перепел б'є десь у дзвін... Моя пісне, вогниста, шалена ( Креше небо і котить свій гнів), Ах, розбийся на світлі акорди, Розридайсь і затихни, як грім... 1916

О, панно Інно... О, панно Інно, панно Інно! Я- сам. Вікно. Сніги... Сестру я вашу так любив - Дитинно, злотоцінно. Любив? - Давно. Цвіли луги... О, панно Інно, панно Інно, Любові усміх квітне раз - ще й тлінно. Сніги, сніги, сніги... Я ваші очі пам'ятаю, Як музику, як спів. Зимовий вечір. Тиша. Ми. Я вам чужий - я знаю. А хтось кричить: ти рідну стрів! І раптом - небо... шепіт гаю... О ні, то очі Ваші. - Я ридаю. Сестра чи Ви? - Любив... 1915

З кохання плакав я... З кохання плакав я, ридав. (Над бором хмари муром!) Той плач між нею, мною став - (Мармуровим муром...) Пливуть молитви угорі. ( Вернися з сміхом - дзвоном!) Спадає лист на вівтарі - ( Кучерявим дзвоном...) Уже десь випали сніги. ( Над бором хмари муром!) Розбиті ніжні вороги - ( Мармуровим муром...) Самотна ти, самотний я. ( Весна! - Світанок! - вишня!) Обсипалась душа твоя - ( Вранішняя вишня...) 1917

Не дивись так привітно... Не дивись так привітно, Яблуневоцвітно. Стигнуть зорі, як пшениця: Буду я журиться. Не милуй мене шовково, Ясно - соколово. На схід сонця квітнуть рожі: Будуть дні погожі. На схід сонця грають грози - Будуть знову сльози! Встали мати, всталий татко: Де ластовенятко? А я тут в саду, на лавці, Де квітки - ласкавці... Що скажу їм? - Все помітно: Яблуневоцвітно.

Я стою на кручі... Я стою на кручі - За рікою дзвони: Жду твоїх вітрил я - Тінь там тоне, тінь там десь... Випливають хмари - Сум роте, мов колос: Хмари хмарять хвилі - Сумно, сам я, світлий сон... Вірю омофорно - За рікою дзвони: Сню волосожарно- Тінь там тоне, тінь там десь... Припливеш, приплинеш - Сум росте мов колос: З піснею про сонце! - Сумно, сам я, світлий сон... 1918

Гаптує дівчина... Гаптує дівчина й ридає - Чи то ж шиття! Червоним, чорним вишиває Мені життя. Танцюють згуки на дзвіниці, І плаче дзвін. Я йду. Мій шлях то із костриці, То із жоржин. Тумани линуть вгору, вгору, А хмари - вниз. Чому я не люблю простору, Як я без сліз? Я ввечорі цілую рожу Я кличу сум. Чому, чому я жить не можу Та сам, без дум? 1914

Сонце Десь клюють та й райські птиці Вино - зелено. Розпрозорились озера!.. Тінь. Давно.

Косарі кують до сходу. Полум'я квіток! Перса дівчини спросоння: Син... синок...

Вітер Птах - ріка - зелена віка - Ритми соняшника. День біжить, дзвенить - сміється, Перегулюється! Над житами - йде з медами - Хилить келихами. День біжить, дзвенить - сміється, Перегулюється!

Пастелі Коливалося флейтами Там, де сонце зайшло. Навшпиньках Підійшов вечір.\ Засвітив зорі. Прослав на травах тумани І, на вуста поклавши палець,- Ліг. Коливалось флейтами Там, де сонце зайшло.

А я у гай ходила А я у гай ходила по квітку ось яку а там дерева люлі і все отак зозулі ку ку Я зайчика зустріла дрімав він на горбку була б його спіймала зозуля ізлякала ку ку 1917