Презентація до Дня пам'яті жертв Голодомору 1932 - 1933 рр.

ГОлодомор 1932 - 1933

геноцид

українського народу

В Україні під час Голодомору 1932 - 1933 рр. помирало :

17 людей - щохвилини

1000 людей - щогодини

25 000 людей - щодня

За приблизними підрахунками Голодомор забрав близько 7 мільйонів життів

Геноци́д (від грец. γένος — рiд, плем'я та лат. caedo — вбиваю) — цілеспрямовані дії з метою знищення повністю або частково окремих груп населення чи цілих народів за національними, етнічними, расовими, корисливими або релігійними мотивами.

Голодомо́р 1932—1933 років — акт геноциду українського народу, організований керівництвом ВКП та урядом СРСР у 1932—1933 роках шляхом створення штучного масового голоду.

Передумови Голодомору

"Суцільна Колективізація"

Розкуркулення

Хлібозаготівлі

Терор проти національної інтелігенції

Нищення духовності

ІНІЦІАТОРИ ГОЛОДОМОРУ 1932 - 1933 років

Вячеслав Молотов

Йосип Сталін

Мендель Хатаєвич

Павло Постишев

Станіслав Косіор

Влас Чубар

Лазар Каганович

Сталін боявся втратити Україну як ресурс, без якого побудова могутньої індустріальної імперії, здатної завоювати світ, залишалася б тільки мрією. Не бажаючи втрачати Україну, радянський режим вибудував план винищення частини української нації, що був замаскований під плани здачі хліба державі. Йшлося про повне вилучення всіх запасів зерна, а потім конфіскацію інших продуктів харчування та майна в якості штрафів за невиконання плану здачі хліба

ЗАКОН «ПРО П’ЯТЬ КОЛОСКІВ» Сумнозвісний Закон «про п’ять колосків» став передвісником Голодомору. Він передбачав за розкрадання колгоспного майна (а таким вважалися навіть кілька колосків, які перезимували під снігом на полі) розстріл на місці та конфіскацію майна. За наявності пом’якшуючих обставин покарання передбачало 10 років ув’язнення в таборах. Амністія заборонялася. І це при тому, що за тодішнім законодавством навіть навмисне убивство каралося ув’язненням до 10 років. А за крадіжку чужого майна давали до трьох місяців примусових робіт.

Масове фізичне винищення українських хліборобів штучним голодом було свідомим терористичним актом політичної системи проти мирних людей, внаслідок чого зникали цілі покоління землеробів-універсалів, було зруйновано соціальні основи нації, її традиції, духовну культуру та самобутність. Голодомор 1932-33 років – це свідомо заподіяна акція. Як свідчать документальні джерела, хліб в Україні був, але хліб з України забрали.

А так звані «чорні дошки»? До такого сатанинського методу могли додуматися лише радянські «борці за щастя трудового народу». Суть такого методу полягала у повній блокаді тих населених пунктів, які з тих чи інших причин найбільше відставали у виконанні хлібозаготівельних планів. У таких селах заборонялась торгівля, із сільських споживчих товариств вивозилися усі промислові і продовольчі товари, а щоб колгоспники чи одноосібники не могли купити необхідні товари в інших селах чи містах, їм заборонялося виходити за межі свого села

Був час коли навіть згадка про нечуваний в історії людства голодомор на Україні в 1932-1933 роках оголошувалася злісним наклепом на радянську дійсність. Та сьогодні ми уже знаємо: голодомор був наперед спланований, штучно створений. Це був геноцид. Вбивали цілий народ. Народ, який ніколи нікого не гнобив, зродувіку займався хліборобством, мав лагідну душу, найзадушевнішу в світі пісню. Це був найстрашніший злочин Сталіна і його найближчих опричників, сотень тисяч їхніх яничарів на місцях. Реквізиторські групи нишпорили по селах і забирали останні жмені зерна. Люди або вмирали з голоду або накладали на себе руки. Траплялися непоодинокі факти людоїдства. За короткий час Україна вкрилася суцільними могилами. Ця страхітлива за своїми намірами й масштабами акція більшовизму – вікова трагедія української нації. Про неї повинен знати весь світ, нинішні і прийдешні покоління.

ГОЛОД Хоч би світало... - Мамо, хліба! Підвівся батько: замовчи! Коло вогню в вагоні збились і мруть голодні втікачі. І дим їм очі виїдає. Мороз проходить аж в кістки. А за вагоном крик і гомін, обмін, торгівля і свистки. В лахмітті, в скорбі, у болячках зігнулась мати. В щось дитя укутала, та все: ну, спати - навік засунуло б ти... Життя! Прийшли сюди, а голод з нами. Й нема людей поміж людей. Ти чув?.. недавно десь тут жінка зварила двох своїх дітей... Одскочив батько: божевільна! Мовчи! мовчи! До чого це? - Схопилась мати й закричала, а батько плюнув їй в лице... Павло Тичина