Історія книги

ІЗ ГЛИБИНИ КНИЖКОВОГО ЖИТТЯ

Віртуальна мандрівка

Книга – велике диво, створене людиною. Це спадщина, отримана від предків, надійний засіб передачі знань від покоління до покоління, своєрідний літопис людства. Книга володіє магічною силою, здатною збентежити, порадувати, розгнівати. Вона пробуджує цікавість, допомагає у навчанні, розвиває розум, вчить ширше мислити, глибше відчувати, розуміти людей, які нас оточують. Книги відшліфовують характер, виховують почуття, вчать великому мистецтву – бути Людиною.

Серед усіх джерел інформації книга завжди буде займати чільне місце. Упродовж усього життя ми постійно звертаємося до неї. Але такою, як ми звикли її бачити сьогодні, книга була не завжди. У минулому у неї було багато прообразів.

ЛЮДИНА-КНИГА

У ті далекі часи, коли люди не вміли ні писати, ні читати, свої знання вони зберігали не на книжкових полицях, а у своїй пам’яті. Людина, яка здатна була переповісти той чи інший твір, сама ніби ставала книгою. Від однієї людини до іншої, від покоління до покоління передавалися народні перекази. Тих, хто їх розказував, називали оповідачами.

У Стародавній Греції оповідача називали аедом. Він виконував твори, акомпануючи собі на музичному інстументі. Перебираючи струни, аед співав про мудрого царя Одіссея, хороброго воїна Ахілла, про славну минувшину. Тисячі років легенди передавались із уст в уста, а записувати їх почали не раніше ІХ-VІІІ ст. до н. е.

ВУЗЛИКОВИЙ ЛИСТ

Інший спосіб передачі інформації – вузликове письмо. Ним володіли древні китайці, мексиканці. Для вузликового письма потрібна була товста мотузка і тоненькі різнокольорові шнурки різної довжини. Шнурки прив’язувались до товстої мотузки особливим способом, у залежності від змісту інформації. Чим ближче до мотузки був вузол, тим важливішою була річ, про яку йшла мова. Вузлики окремих кольорів мали своє значення: білий – срібло чи мир; жовтий – золото, багатство; зелений – хліб. Не забарвлені – означали числа: простий вузлик – десятки, подвійний – сотні, потрійний – тисячі.

НАСКЕЛЬНІ МАЛЮНКИ

На зміну вузликовому письму прийшло письмо в малюнках. Малюнки виконувались на каменях, стінах печер. Такі зображення збереглися до сьогодні – це наскельні малюнки, які пережили багато тисячоліть і донесли інформацію тих далеких людей до наших днів.

ПОЯВА ПИСЕМНОСТІ

Згодом у людей з’явилося так багато знань, що їх треба було увіковічити, щоб не розгубити. Так з’явилася писемність. Тепер все, що знали люди про навколишній світ, можна було записати. Писемне мовлення було ознакою високої культури народу.

КНИГИ З ПАПІРУСУ

Древні єгиптяни (3 тисячоліття до н. е.) фіксували свої написи на прообразі звичного нам паперу – папірусі.

Виготовляли єгиптяни цей матеріал зі стебла рослини – папірусу. Ця рослина росла у великих кількостях на берегах річки Ніл. Її стебло добре підходило для створення паперу, адже було гнучким і міцним. При виготовленні матеріалу для письма стебла папірусу очищали від кори, серцевину розрізали чи розділяли на тонкі довгі смужки.

Ці смужки укладали тісними рядами на гладку і рівну поверхню, і змочували водою. На перший ряд розстилали інший ряд, але вже упоперек. На них викладали під прямим кутом ще один ряд смужок і поміщали під прес. Після сушки лист папірусу відбивали молотком.

Потім рівняли краї і склеювали листи в довгі стрічки, дотримуючись напряму волокон. Шви розгладжували настільки ретельно, що місця з'єднання були практично не помітні. Папір виходив жовтуватий, гладенький, блискучий, але дуже ламкий. Тому аркуші згортали в довгу смугу – сувій. На таких свитках, що досягали у довжину до кількох десятків метрів, записували різні тексти. Ось так і з'явилися книги з папірусу. Єгипетським папірусом користувалися майже 2000 років у країнах Європи.

ВОСКОВІ ТАБЛИЧКИ

У Стародавньому Римі для письма використовували спеціальні воскові таблички. Виготовлялися вони із дерева або слонової кістки. Від країв дощечки на відстані 1-2 см робили заглиблення, а потім заповнювали його воском. Писали на них загостреною паличкою – стилусом. Скріплювалися дощечки за допомогою шкіряних шнурків у одну книжечку. Перевага такого способу фіксації інформації в тому, що після заповнення таблички, можна було розтопити восковий шар, на який було нанесене письмо, і можна використовувати її знову.

Воскові таблички використовувалися в якості записних книжок, для господарських поміток і для навчання дітей письму.

Воскова табличка із античної школи

ГЛИНЯНІ КНИГИ

Жителі Стародавнього Межиріччя виготовляли таблички із глини, адже саме цей матеріал був дешевим та загальнодоступним. Шматок глини добре розминали для отримання густого, в’язкого розчину. Із нього можна було сформувати основу для писання будь-якої форми. Але найчастіше виготовляли прямокутні плитки, довжина яких в 1,5-2 рази перевищувала ширину. Після того, як глина підсихала, на табличку наносили текст очеретяною паличкою, яка в розрізі мала трикутну форму. Починаючи виводити знаки, писарі сильніше натискали на паличку на початку письма, тому на глині залишався відтиск трикутника – клина. Звідси і назва письма на глиняних табличках – клинопис.

Комплекти табличок кожної книги зберігалися в спеціальних ящиках, які виконували функцію палітурки. Внизу кожної таблички після останнього рядка проводили тонку лінію, під якою писали перший рядок наступної таблички, а ще нижче – назву твору і номер таблички. Це допомагало читачеві знайти потрібну «сторінку».

Із бібліотеки Ашшурбаніпала до нас дійшло понад 20 тисяч глиняних книг з різних відомих на той час галузей знань.

Бібліотека царя Ашшурбаніпала

БЕРЕСТЯНІ КНИГИ

Перші слов’янські пам’ятки писемності (XI–XV ст.) мали вигляд берестяних грамот. Для їх виготовлення брали кору берези (берест), кип’ятили, потім зішкрябували її внутрішній шар і вирівнювали краї. Пройшовши таку обробку, берест ставав еластичним і м'яким.

Для письма на бересті використовували писала – залізні або кістяні загострені стержні з тупим кінцем для затирання записів. Берестяні грамоти складали письмом догори. У них відобразилися усі сфери щоденного життя стародавніх слов'ян.

КНИГИ З ПЕРГАМЕНТУ

Пергамент став новим етапом походження книги, адже був м’яким, міцним і зручним, порівняно із берестом і папірусом. Першу книжку із пергаменту зробили в Малій Азії, у стародавньому місті Пергам. Через те і матеріал, на якому писали книжки, почали називати пергаментом.

Стародавній Пергам

Пергамент – це спеціальним чином оброблена теляча або овеча шкіра. Її старанно вишкрябували з обох боків, вибілювали у вапні, натягували на раму, сушили, а потім обрізали – виходив гладенький, тонкий і дуже міцний «папір».

Виробник пергаменту

Писали на пергаменті ручками із гусячого пера, і займались цим переважно монахи. Написання тексту було важкою працею, потребувало скрупульозності і майстерності. Монах вимальовував перші букви сторінки, візерунки й ілюстрації. Через велику трудоємкість процес написання однієї книги міг займати декілька років. Зберігались книги в монастирських бібліотеках. Їх прикріплювали до столів ланцюгами.

Недоліком пергаменту була дороговизна, адже для створення однієї великої книги, потрібно було забити ціле стадо тварин. Пергамент зберігали у сувоях. Але з часом почали згинати у декілька разів, і так утворювалися своєрідні зошити. Такі зошити скріплювались, а обкладинкою для них служили дерев’яні таблички, обтягнуті шкірою тварин.

Зверху прикрашались обкладинки дорогими запонками і дорогоцінним камінням. Така книжка була зручною і легкою, але надзвичайно дорогою. Вона коштувала майже так само, як велика ділянка землі разом із забудовою.

ВИНАХІД ПАПЕРУ

Та найбільшою подією був винахід паперу. Його винайшли у Китаї. У древні часи китайці писали на листях бамбука чи на шматках шовку. Але, оскільки шовк дорого коштував, а бамбук був важким, користуватись ними було незручно. Китайські літописи повідомляють, що папір, як основний сучасний матеріал для друкування, був винайдений у 105 році н. е. Цай Лунєм.

Цай Лунь велів своїм працівникам збирати кору дерев, залишки тканин і непридатну для рибальства сітку. Потім ці матеріали подрібнювали і замочували у воді на довгий час. Коли суміш перетворювалася на м'яку масу, її нагрівали, а потім заливали в спеціальні форми і виставляли для просушування на сонці. Так і виник папір, придатний для письма.

ПЕРШІ КНИГОДРУКАРІ

У Європі папір з'явився у XI-XII століттях, де незабаром замінив тваринний пергамент. Із того часу почався розквіт книги. У 15 столітті запрацював перший друкарський верстат майстра Йоганна Гутенберга.

Йоганн Гутенберг

Друкарський станок Гутенберга

Винахід Гутенберга полягав у тому, що він виготовив із металу букви в їх перевернутому (дзеркальному) вигляді, а потім, набравши з них рядки, робив на папері відбиток за допомогою спеціального преса. Це дало можливість у багато разів пришвидшити процес створення книг.

У 1450 – 1455 роках Гутенберг надрукував свою першу «Біблію», яка іменується 42-рядковою, оскільки у ній на кожній сторінці було розміщено 42 рядки тексту у два стовпчики. У книзі 1282 сторінки, усі художні елементи ілюстровані від руки. Частина тиражу була виконана на папері, а частина видрукувана на пергаменті. «Біблія» була визнана шедевром раннього друку в Європі.

«Біблія» Гутенберга

На наших землях, «першопрохідцем» у книгодрукуванні був Іван Федоров, який у матеріалах того часу також був відомий як Іван Федорович Москвитин. Він був освіченою людиною, знав декілька мов, зокрема давньогрецьку і латинську. Іван був духовною особою, служив у храмі і хотів створити спосіб збільшення кількості релігійних книг. Першу друкарню він відкрив 1563 року в Москві.

Разом із білорусом Петром Мстиславцем видав у 1564 році свою першу книгу – «Апостол», у якій розповідалося про діяння учнів Христових. Наступною роботою Івана Федорова став «Часослов». Перші книги були друкованими, але шрифт та ілюстрації нагадували ручну роботу. У вересні 1572 року він переїхав до Львова, де у 1574 році уклав і надрукував перший східнослов'янський посібник – «Буквар» з граматикою. Єдиний примірник «Букваря» знаходиться у бібліотеці Гарвардського університету. Видання Івана Федорова є найвизначнішими пам'ятками історії та культури слов'янського народу.

А як же створюється сучасна книга? Про шлях книги до читача можна дізнатися, переглянувши відео «Як твориться книга».

ЦІКАВІ ФАКТИ ПРО КНИГИ

Серед друкованих книг є справжні поліграфічні шедеври, які вважаються витворами мистецтва. Ці книги дивують оригінальністю форм, матеріалом виготовлення, змістом і способом їх читання, розмірами.

Ще в давні часи були відомі книги-ліліпути і книги-гіганти.

Атлас Кленке

Мініатюрна книга "Хамелеон" А. П. Чехова

Японська мініатюрна книжечка

Мініатюрна книжечка "Teeny Ted from Turnip Town"

Найтовстіша друкована книга у світі WIKIPEDIA

Мікромініатюрна книга "Кобзар"

Мікромініатюрний "Кобзар", створений українським майстром Миколою Сядристим, є однією з найменших книг у світі.

Її площа – 0,6 кв. мм, товщина літер в середньому 0,0035 мм. У книзі 12 сторінок, на кожній з них 8 віршованих рядків. Дві сторінки з ілюстраціями: портрет Т.Г. Шевченка і копія малюнка «Батьківська хата». Сторінки настільки тонкі, що перегортати їх можна лише кінчиком загостреної волосинки. Зшито книгу павутинкою, а обкладинка зроблена із пелюстки безсмертника.

Угорі для порівняння – макова зернинка. Збільшено в 700 разів.

«Найбільша у світі книга для малят»

У 2004 році в Росії видали книгу під назвою «Найбільша у світі книга для малят». І хоча у ній всього 4 сторінки і 12 віршів для дітей, розміри її вражають. Вага книги-гіганта – 492 кг, висота – 6 м, ширина – 3 м і розворот сторінки – 36 квадратних метрів. Серед авторів книги – патріарх вітчизняної словесності Сергій Михалков, відомі дитячі поети, академіки Російської Академії природничих наук, Сергій Єремєєв і Андрій Тюняєв.

Про найдивовижніші книги світу можна дізнатися, переглянувши відео.

КНИГИ НА ЕЛЕКТРОННИХ НОСІЯХ

Еволюція книг має довгу історію. На зміну глиняним табличкам приходили сувої папірусу та пергаменту, потім з'явилися паперові книги, а зараз – їхні електронні аналоги. Електронна книга (e-Book, pocketbook) – це цифровий пристрій планшетного типу, призначений для зберігання і відображення, в основному, текстової інформації.

Сьогодні у вільному доступі можна знайти безліч електронних книг. Пов’язано це з кількома перевагами пристрою: вартістю, можливістю в один рідер вміщати до десятка тисяч видань, невеликою вагою, змогою знаходити в тексті окремі фрагменти, заголовки, слова тощо.

То хто ж переможе у сучасному світі – паперова чи електронна книга? Чи залишаться вони існувати нарівні, як альтернатива одна одній? Сучасні технології дозволяють у невеликому планшеті розмістити цілу бібліотеку. Це набагато простіше, будучи, скажімо, в дорозі, закинути до сумки тоненький рідер, ніж товсту книжку, і улюблені твори щодня під рукою. Багато хто користується такою можливістю, але є люди, які нізащо не відмовляться від паперових сторінок, запаху друкарської фарби, можливості живого спілкування з книгою.

Не важливо, що у вас в руках – електронна чи паперова книга. Це справа особистих уподобань. Куди важливіша відповідь на питання – читати чи не читати? "Читайте! І нехай у вашому житті не буде жодного дня, коли б ви не прочитали хоч однієї сторінки з нової книги!" (К. Г. Паустовський)

Афоризми та крилаті вислови про книгу

"Люди перестають мислити, коли перестають читати". Д. Дідро "Книги – кораблі думки, що мандрують хвилями часу". Ф. Бекон "Завдання книг – полегшити, прискорити пізнання життя, а не замінити його". Я. Корчак "Без пристрасті до книжки людині недоступні культура сучасного світу, інтелектуальне і емоційне вдосконалення". В. Сухомлинський "Дім, в якому немає книг, подібний до тіла, позбавленого душі". Цицерон "Дивною і ненатуральною здається людина, яка існує без книги". Т.Г. Шевченко

"Книги — морська глибина, Хто в них пірне аж до дна, Той, хоч і труду мав досить, Дивнії перла виносить". І.Я. Франко