Interactive image

Марко Лукич Кропивницький

видатний український драматург, актор і режисер, фундатор українського професійного театру

" Суду історії я не боюся, бо я роблю моє діло"

WATCH

Марко Лукич Кропивницький – видатний український драматург, актор і режисер, один із фундаторів українського професійного театру. Народився 10 квітня 1840 р. у селі Бежбайраках, Бобринецького повіту на Херсонщині, в сім’ї збіднілого українського шляхтича. Дитячі роки Марко провів у маєтку князя Олексія Кантакузена в селі Катеринівка. Освіту юнак здобував без будь-якої системи: то у приватній школі шляхтича Рудковського, то в Єлисаветградському училищі. Нормальне навчання стало можливим лише у Бобринецькій повітовій школі, де він навчався у 1853-1856 рр. і закінчив із похвальним листом. Мати вчила Марка музиці, розучувала з ним різні вокальні партії. В цей час Марко Кропивницький брав участь в аматорському гуртку, в якому ставили п’єси українських і російських драматургів. Після невдалої спроби продовжити навчання в гімназії в Києві він повернувся до Бобринця і вступив на державну службу до повітового суду. З 1862 р. М. Кропивницький відвідує заняття на юридичному факультеті Київського університету як вільний слухач. Провчившись там три семестри, Кропивницький повертається до Бобринця, де з лютого 1864 р. служить у повітовому суді на посаді «столоначальника по гражданській часті». Так і не завершивши з різних причин освіти, Марко Кропивницький поповнював свої знання самостійно, особливо з переїздом до Єлисаветграда, куди у 1865 р. було переведено повіт, і де були бібліотеки. Із 1871 р. починається діяльність Марка Лукича як актора. 10 років він пропрацював у різних трупах, набув чималого досвіду, розібрався у законах театрального залаштункового життя. В той момент у нього сформувалося чітке розуміння театру у своєму житті. Коли 1881 р. відбулося послаблення заборон на український театр, почали утворюватися місцеві театральні трупи у Києві, Харкові, Одесі. У деяких Кропивницький працював, але завжди мріяв про кардинальні зміни у творчості. Невдовзі він створив свій власний колектив, який через рік злився із трупою Михайла Старицького. Саме в цьому об’єднанні Кропивницький став провідним режисером, це стало новою епохою у житті театру. Театр Кропивницького (уславлений театр корифеїв) зумів стати у ряд кращих національних у Європі. 1880-1890 роки були роками творчого тріумфу Кропивницького. У цю добу він заснував чотири першокласні драматичні трупи (в тому числі славнозвісний театр корифеїв), постійно подорожував з гастролями по Україні та інших регіонах тодішньої країни. Його колектив з успіхом гастролював Україною, Росією, Австро-Угорщиною, а також давав вистави у Варшаві, Мінську, Вільнюсі та Тбілісі. Зіграв більше як 500 ролей у творах українського, російського й західноєвропейського репертуару. У нього вчилися видатні діячі театрального мистецтва, зокрема Микола Садовський, Панас Саксаганський, Софія Тобілевич. Час від часу драматург звертався до інсценізації та переробки відомих літературних творів. Багаті музичні та вокальні дані Марка Кропивницького, разом з яскравим акторським талантом, завжди – і у молодості, і в пізніші роки – викликали справжнє захоплення глядача. На сцені він перетворювався до невпізнання. У 1890 р., вже будучи в зеніті слави, через різке погіршення стану здоров’я драматург змушений був оселитись на хуторі «Затишок» недалеко від села Сподобівка. Живучи в Затишку, Кропивницький досить часто виїжджав брати участь у спектаклях, продовжував писати п’єси, намагаючись порушувати найзлободенніші, найгостріші теми тогочасного життя. Після 1902 р. митець з великим задоволенням поринув у сільське життя. Одним із його найулюбленіших занять було садівництво. Кропивницький вирощував найкращі сорти яблунь, груш, черешень, винограду. 1909 р. на виставці в повітовому місті Куп'янську за зразкове ведення господарства драматурга було нагороджено бронзовою медаллю Харківського товариства сільських господарів. Помер великий драматург 21 квітня 1910 р. по дорозі з Одеси, де був на гастролях; поховано його в Харкові. Марко Лукич Кропивницький протягом свого життя написав понад 40 п’єс. Особливість його творів – головна роль відведена простому селянину, який сповнений переживань та емоцій, зрозумілих і близьких звичайним людям.

Театр корифеїв Театр корифеїв – перший в Україні професійний україномовний театр. Він був заснований у 1882 році у місті Єлісаветград, яке тепер носить назву на честь Марка Кропивницького. Звичайно, театри та театральні трупи в Україні були й до того. Але ж вони або грали вистави російською мовою або ж мали відтінок аматорського театру. Зірками театру були актори Марія Заньковецька, Микола Садовський, Марія Садовська, Панас Саксаганський. Саме завдяки їм – корифеям театру, колектив Кропивницького був названий театром корифеїв. А найвідоміші вистави «Запорожець за Дунаєм» по Гулаку-Артемовському, «Наталка Полтавка» по Котляревському, «Енеїда» по Котляревському, «За двома зайцями» по Старицькому, трагедія «Катерина» за поемою Шевченка, трагедія «Наймичка» по Шевченку, «Шельменко-денщик» за Квіткою-Основяненком. Театр корифеїв пережив свого батька – Марка Кропивницького та існував до Першої світової війни.

Перелік п’єс М. Л. Кропивницького

• «Микита Старостенко, або Незчуєшся, як лихо спобіжить» (1863)
• «Помирились» (1869)
• «Дай серцеві волю, заведе в неволю» (1873; ґрунтовна переробка п’єси «Микита Старостенко, або Незчуєшся, як лихо спобіжить»)
• «За сиротою і бог з калитою, або ж несподіване сватання» (1871)
• «Актор Синиця» (1871, переробка водевілю Д. Ленського «Лев Гурич Синичкін»)
• «Невольник» (1872, за поемою Т. Шевченка)
• «Пошились у дурні» (1875)
• «Беспочвенники» (1878-1898)
• «Доки сонце зійде, роса, очі виїсть» (1882)
• «Глитай, або ж павук» (1882)
• «По ревізії» (1882)
• «Лихо не кожному лихо – іншому й талан» (1882)
• «Вуси» (1885, за оповіданням О. Стороженка)
• «Дві сім'ї» (1889; перероблена версія попередньої п’єси 1888 р. «Де зерно, там і полова»)
• «Зальоти соцького Мусія» (1889)
• «Зайдиголова» (1889)
• «Чмир» (1890)
• «Олеся» (1891)
• «Замулені джерела» (1895)
• «Дурисвітка» (1898)
• «Перед волею» (1899)
• «Нашествіє варварів» (1900)
• «На руїнах» (1900)
• «Супротивні течії» (1900)
• «Конон Блискавиченко» (1902)
• «Страчена сила» (1903)
• «Мамаша» (1903)
• «Ошибка произоша»
• «Розгардіяш» (1906)
• «Скрутна доба» (1906)
• «Івасик-Телесик» (1906)
• «По щучому велінню» (1906)
• «Голомозий» (1908)
• «Старі сучки і молоді пагони» (1908)
• «Дійшов до розуму» (1909)
• «Зерно і полова» (1910)
• «Титарівна» (за твором Т. Шевченка)
• «Чайковський, або Олексій Попович» (за твором Є. Гребінки)
• «Вій» (за твором М. Гоголя)
• «Пропала грамота» (за твором М. Гоголя)
• «Вергілійова Енеїда» (за твором І. Котляревського)
• «Підгоряни» (за твором І. Гушалевича)
• «Хоть з мосту в воду головю» (за п’єсою «Жорж Данден» Мольєра)

МАРКО ЛУКИЧ КРОПИВНИЦЬКИЙ У ФОТОГРАФІЯХ

Багатогранність постаті ТЕАТР З ім’ям Кропивницького пов’язана ціла епоха! Він був актор, драматург, режисер, письменник, композитор, співак, публіцист, засновник театру. Марко Лукич виплекав справжніх зірок світової сцени, а театр Кропивницького здобув гучну славу серед кращих національних театрів Європи. ПРОСВІТНИК У час, коли більшість населення України було неписьменною і не могла читати твори Тараса Шевченка, Марка Вовчка, Івана Франка та інших українських письменників, Театр Кропивницького багато років був одним із головних джерел культурного відродження уярмленої нації, займаючись просвітницькою місією, – ніс правду в народ. Театр Марка Кропивницького давав величезний поштовх для подальшого розвитку української культури і став однією з важливих духовних підвалин, на яких через багато десятиліть було побудовано незалежну Українську державу. ДРАМАТУРГ У своїх творах він виступає тонким знавцем душі, висвітлюючи болючі проблеми доби, зображуючи гострі соціальні протиріччя суспільства, що надавало його творчості ідейно-виховної сили. Загалом Марко Лукич написав понад 40 п’єс. Преса порівнювала їх із шедеврами світової літератури, бо в кожній із таких, як «Дай серцю волю, заведе в неволю», «Доки сонце зійде, роса очі виїсть», «Глитай, або ж павук», «По ревізії», «Олеся», «Замулені джерела», «Скрутна доба», – митець виводить на життєвий кін свого улюбленого героя – селянина. РЕЖИСЕР Саме Кропивницький вперше надав українському театру соціального значення і звучання. На той час то було відкриттям! Марко Лукич казав, що актор і режисер повинні добре знати життя народу й черпати з нього образи, аби правдиво розкривати психологію сценічного образу. А слово, рух, інтонація, міміка, грим, костюм, сценографія і музичне оформлення – тобто всі компоненти спектаклю – повинні бути підкорені розкриттю змісту твору. Таким було творче кредо великого режисера-педагога. На цьому він виховав кілька поколінь українських акторів. АКТОР За своє довге театральне життя Марко Лукич зіграв у творах українського, російського й західноєвропейського репертуару більше 500 ролей. Це були шедеври сценічного втілення, в яких великий актор сягав глибини розкриття і розуміння образу, створював сповнені правди характери, зачаровуючи своєю грою глядачів. Ще за життя його називали «українським Мольєром» і «українським Шекспіром», а його прогресивні ідеї актуальні й у наш час. БЛАГОДІЙНИК Марко Кропивницький часто поступався своїм гонораром для тих численних аматорських труп, де виступав, залюбки приймав у себе різних діячів культури і дозволяв їм жити на своєму хуторі «Затишок» роками, на повному пансіоні. Довгий час у нього жили родичі Тараса Шевченка, його побратим, композитор Микола Лисенко. Часто гостювали й інші діячі культури та мистецтва, художники, актори, науковці. Хутір «Затишок» був тоді справжнім осередком культурного життя Слобожанщини. Марко Кропивницький при нагоді допомагав бідним акторам і селянам. ГРОМАДЯНИН Він являв собою приклад громадського подвигу людини. Відомий факт, коли російський цар Олександр II, в захопленні від акторській майстерності, під час гастролей театру у Петербурзі запропонував Марку Кропивницькому грати в імператорському театрі, що давало змогу актору безтурботно й заможно жити, – він рішуче відмовився. ПЕРШОВІДКРИВАЧ З ім’ям Кропивницького пов’язане перше прилюдне виконання присвяченої йому композитором Данилом Крижанівським пісні на слова Тараса Шевченка «Реве та стогне Дніпр широкий». За цей вчинок Марко Лукич ледве уникнув арешту. Бо у тi часи «читати твори, друкувати тексти до музичних нот українською мовою» було заборонено царським указом. Сягнувши у простір могутнім співом Марка Кропивницького, ця пісня всоталась у кров і плоть кожного українця, стала духовним гімном нашої нації.

Центральна бібліотека ім. М.Л. Кропивницького ЦБС для дорослих м. Миколаєва У 1990 році за пропозицією Миколаївської обласної організації Національної спілки письменників України бібліотеці присвоєно ім’я М.Л. Кропивницького – засновника Театру корифеїв, письменника і актора, композитора, уродженця Миколаївщини. Україна, 54003 м. Миколаїв, вул. Потьомкінська, 143аЕ-mail: clib@gorlib.mksat.netСайт бібліотеки: www.niklib.com